Психологічний зміст та класифікація виховного впливу

План

Вступ………………………………………………………………………….…… 3

1. Поняття виховного впливу…………………………………………..………… 4
2. Психологічні основи виховного впливу……………………………………... 8
3. Класифікація виховних впливів…………………………………………..…… 17

Висновок…………………………………………………………………………. 21

Список літератури……………………………………………………………… 22

 

Вступ

Виховання у широкому розумінні — це функція суспільства, яка забезпечує його розвиток через передавання новим поколінням людей соціально-історичного досвіду попередніх поколінь відповідно до вимог часу.

У вузькому розумінні виховання — це процес свідомого, цілеспрямованого й систематичного формування особистості, який здійснюється в межах і під впливом соціальних інституцій (родини, виховних і навчальних закладів, установ культури, суспільних організацій, засобів масової інформації тощо) з метою її підготовки до повноцінного життя й самореалізації в суспільстві, до життєдіяльності в різних сферах соціальної практики (професійно-трудової, сімейно-побутової, суспільно-політичної й культурної) та до виконання певних соціальних функцій, прийняття соціальних ролей.

Виховання є основною ланкою соціалізації. Воно органічно пов'язане з навчанням і разом із ним є складовою частиною системи суспільної освіти, в межах якої здійснюється спрямована соціалізація людського індивіда.

Вивчаючи закономірності психічної активності людського індивіда в умовах виховного впливу, психологічні умови ефективного виховання, самовиховання особистості, а при суспільній необхідності і перевиховання її, психологія виховання досліджує механізми дії цих впливів на формування психосоціальних якостей людини (її статусу, ролей, внутрішньої позиції і ціннісних орієнтацій, мотивації й характеру, світоглядних переконань).

Таким чином, психологія виховання досліджує психологічні особливості й закономірності формування людини як особистості в умовах цілеспрямованого педагогічного впливу.

 

1. Поняття виховного впливу

З точки зору сучасної психології одиницею виховного процесу як процесу взаємодії двох активних суб'єктів (вихователя й вихованця) є виховний вплив. При цьому вихованець одночасно виступає й об'єктом (тобто тим, на кого спрямований вплив), і суб'єктом виховання, за яким визнається спроможність активно впливати на перебіг виховного процесу. [7]

Виховний вплив — це процес організації сумісної активності вихователя й вихованців і здійснення їхніх цілеспрямованих дій, які мають на меті зміну психологічних характеристик об'єктів виховного впливу (їхньої мотивації, потреб і установок, цінностей та рис характеру), а також перебудову поведінки останніх з огляду на характерні для певного суспільства уявлення про соціально зрілу, пристосовану до реальних суспільних умов особистість. Педагогічно ефективним вважається лише той вплив, який одна людина відчуває з боку іншої, що сприяє розвиткові її особистості або підготовляє його. [1]

Кожному впливові притаманна низка ознак. З позиції науково-психологічного аналізу розглянемо зміст цього явища та його форми.

Зміст виховного впливу — це ставлення, погляди, переконання, цілі, принципи та стиль поведінки, які одна людина — вихователь (педагог або батьки) — хоче зробити прямо або опосередковано надбанням іншої людини — вихованця, учня, дитини. Цей особистісний зміст кожна людина — вихователь, спілкуючись із вихованцями, впливаючи на них, зазвичай реалізує в певній формі за допомогою доступних їй засобів. Оскільки виховний процес є окремим випадком процесу спілкування, то універсальними засобами виховання виступають вербальні й невербальні засоби спілкування, подані як окремо, так і разом у різних комбінаціях. Виражаючи різне ставлення вихователя, особливості стилю його педагогічного спілкування, такі засоби створюють різноманітні форми виховного впливу. [6]

Адекватний добір форм виховного впливу визначається як особистісними особливостями вихователя й дитини, так і психологічною ситуацією, що склалася. З позиції вихователя, смисловий зміст і форма тісно взаємопов'язані, і вихованець мав би сприймати їх як одне ціле. Але з психологічної точки зору одна форма мовлення може виражати різний психологічний зміст, а один і той самий зміст може бути відтворено у різних словесних формах. І тут перш за все необхідно орієнтуватися на ставлення учасників виховного процесу до партнерів і до виховної ситуації, яке найвиразніше відображає саме емоційна форма. Тому на практиці вихованець зазвичай реагує спочатку лише на форму й, якщо вона не прийнятна, то або зовсім не сприймає змісту, або тлумачить його хибно.

Виховний вплив завжди оформляється в систему знаків або комунікативних сигналів, кожен із яких доносить до вихованця певну психологічну інформацію про психічний стан вихователя, про особливості його ставлення до дитини й виховної ситуації взагалі. Безпосереднє передавання змістового аспекту педагогічної взаємодії забезпечує мова як певна система загальновідомих усім учасникам виховного процесу значень предметів, явищ і їхніх відношень. Важливо усвідомлювати, що кожна сторона спілкування вбачає у проголошеному значенні певний суб'єктивний зміст, який виникає як результат включення інформації про предмет обговорювання в контекст внутрішніх відносин, переживань і потреб людини. Цей суб'єктивний для кожного зміст слова в психології називається його смислом. Тому шлях до психологічно ефективного виховання — це розвиток здатності вихователя й вихованця до усвідомлення і продуктивного обміну смислами з метою пошуку спільного смислу. [9]

З огляду на це перед вихователем виникають такі конкретні завдання:

- ретельного добору засобів  виховання, інформаційне забезпечення  яких адекватно сприймалось би  та розумілось виховною аудиторією;

- спонукання виховної аудиторії  до розкриття власного розуміння  змісту одержаної інформації  через зворотні повідомлення  або відповідні дії.

Як уже зазначалося, психологічний ефект впливу на людину, до якої він адресований, зумовлюється тим, наскільки для неї суттєвий ступінь особистісної значущості важливості ідеї або відношення, які є в смисловому змісті впливу. Для цього вихователю, звичайно, необхідно добре розуміти, які ідеї й цінності життя важливі для вихованця наданому етапі його онтогенезу в конкретний момент взаємодії з соціальним і предметним світом, брак якої соціальної інформації або соціального досвіду найгостріше переживає вихованець на певний момент. Чим більша тут відповідність, тим більша вірогідність адекватного приймання вихованцем змісту виховного впливу, а, отже, і ефективнішим є вплив. Тому при доборі дієвих форм і методів виховних впливів так важливо враховувати вікові й індивідуально-типологічні особливості особистості конкретних вихованців. При цьому враховувати не лише стійкі особливості особистості дитини, а й її тимчасові психічні стани, що відображають той своєрідний психологічний клімат, з яким дитина ввійшла у виховну ситуацію і який значною мірою зумовлює сприймання нею педагогічного впливу.

Окрім того, і це не менш суттєво для вихованця, у процесі виховної комунікації важлива форма звертання, психологічні особливості організації впливу, їхня компліментарність (відповідність) уявленням дитини про бажаний спосіб і психологічні умови педагогічної взаємодії з нею як з особистістю з певним соціальним статусом і внутрішньою позицією. Ця позиція є активним суб'єктом власної життєдіяльності, а не знеособленим об'єктом виховних маніпуляцій. Суттєвого значення при цьому в оформленні виховного впливу набуває увага вихователя до власного використання оптико — кінетичної системи знаків (жести — рухи рук, міміка — вираз обличчя, пантоміміка — пози тіла), паралінгвістичної системи (вокалізація мовлення, його тональність) та екстралінгвістичної системи (темп мовлення, паузи, сміх тощо), а також просторово-часові параметри організації педагогічного спілкування, у яких активно відображаються емоційні реакції, стани й почуття дорослого, його ставлення до дитини і педагогічної ситуації в цілому. [8]

Ефективність виховного впливу проявляється, насамперед, у позитивних зрушеннях у поведінці вихованця, в його зацікавленості продовжувати спілкування з вихователем, у схваленні дитиною змісту педагогічного впливу та в переході цього змісту з рівня зовні існуючих ідей, відносин і вимог, які висуває вихователь, на рівень власних цінностей та вимог вихованця до самого себе. Такий перехід проявляється передусім у відстоюванні й творчому розвитку ним тих цінностей, принципів, ідей і відносин, які складають зміст педагогічного впливу. [9]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Психологічні основи виховного  впливу

Для того щоб формувалася позитивна спрямованість особистості, щоб школяр хотів правильно поступати і надходив правильно у всіх ситуаціях і обставинах, необхідно, щоб він знав, як треба поступати, бачив, що так чинять шановні їм люди і сам вправлявся (це найголовніше!) у правильному поводженні. Відповідно цьому будуть розглянуті методи словесного впливу, роль особистого прикладу вихователя і організація вправ в моральному поведінці, досвіду суспільної поведінки.

Словесний вплив. Важливу роль у формуванні особистості школяра грає живе слово вчителя, вихователя, з яким він звертається до вихованця. Роль другої сигнальної системи в організації поведінки школяра дуже велика. Тому метод пояснення, роз'яснення, словесного переконання є важливий засіб морального освіти, формування у школярів правильних моральних (моральних) уявлень і понять. Все це тим більше необхідно, що у багатьох учнів, як ви вже знаєте, є незрілі, помилкові ідеї, упередження й омани в області моральних понять (наприклад, помилкове розуміння дружби і товариства, впертості, мужності у сміливості і т. д.). Саме цим і пояснюються багато випадки неправильної поведінки школярів.

Тому абсолютно необхідно долати наявні у деяких школярів неправильні погляди, вміло і тактовно розсіювати омани, прищеплювати правильні моральні поняття. Говорити з дітьми треба просто я дохідливо, що не дратуючись і не нарікаючи на їх «дурість», приводити різні, переконливі дли них приклади, заражати їх своєю переконаністю, радити їм прочитати відповідну книгу, звертати їхню увагу на той чи інший кінофільм.

Звичайно, найважливіший шлях формування моральної свідомості - це шлях збагачення та узагальнення школярами їх морального досвіду через організацію їх правильної поведінки. Але різні форми впливу на розум і почуття школярів живого, яскравого, пристрасного слова вчителя (індивідуальні та колективні задушевні, щирі, дружні бесіди, лекції, диспути, читацькі конференції, що організовуються вихователями, шкільними бібліотеками, піонерської та комсомольської організаціями) можуть істотно доповнити цю роботу .

Всі перераховані методи словесного впливу приносять велику користь моральному вихованню тільки тоді, коли вони не перетворюються в сухі, нудні, нудні, докучливі нотації і моралізаторство. [8]

Встановлено певні принципи, відповідно до яких потрібно будувати індивідуальні та колективні моральні бесіди.

1. Моральні розмови за змістом  повинні бути доступні відповідному  віком.

2. Бесіди слід проводити з  конкретних приводів, приурочивши  їх до тих чи інших подій  у житті країни чи колективу, виходу у світ нової книги  або кінофільму і т. д.

3. Починати розмову рекомендується  з аналізу яскравих, вражаючих, і  емоційно піднесених конкретних  прикладів, життєвих або літературних  фактів і спостережень і від  них переходити до узагальнення  та висновків.

4. Велике значення має хороша  аргументованість, доказовість тих  положень, які доводять до створення  школярів. Якщо бесіда доступна, то школярі здатні зрозуміти  аргументацію, переконатися в її  обгрунтованості, погодитися з розумними доводами. Все залежить від уміння вихователя зробити те чи інше положення, теза, аргумент гранично ясним, переконливим і безперечним.

5. Необхідно пробуджувати у школярів  максимальну активність і викликати  жвавий обмін думками, будити  їх думка, змушувати замислюватися  над питаннями моралі. Не слід  нав'язувати школярам готових  істин, нехай висновки про норми  моралі вони зроблять самі (по  під керівництвом вчителя). Для  цього можна заздалегідь підготувати матеріал, стимулюючий думку учнів (наприклад: «Що хотів сказати Суворов словами:« Сміливість і обережність на одному коні їздять »?»; «Друг сперечається, а недруг підтакує», - чи правильна ця думка? ").

6. Треба намагатися викликати  у школярів глибокі та дієві  емоції, що можливо тільки в  тому випадку, якщо вчитель проводить  бесіди не байдуже і безпристрасно, а емоційно і жваво. Учитель  повинен пам'ятати, що його пристрасна  переконаність заражає школярів.

Словесний виховний вплив на школяра виражається не тільки в роз'ясненні, поясненні, поясненні, а й у пред'явленні йому певних вимог. Ефективність вимоги залежить від того, який сенс у ньому вбачає вихованець, як ставиться до нього. Якщо учень розуміє справедливість вимоги, внутрішньо погоджується з ним, усвідомлює його суспільну необхідність, то він виконує вимогу, навіть якщо йому не хочеться цього робити. Інша справа, якщо справедливі вимоги вчителя набувають для учня зовсім інший сенс, коли він сприймає їх як причіпку, вияв поганого настрою вчителя, бажання принизити гідність учня і т. д. Тоді справедливі вимоги вчителя, поняті дитиною перекручено, викликають у школяра почуття протидії, образи, ворожнечі, енергійний опір. Багато що залежить і від форми, в якій висувають вимогу, - воно має пред'являтися нехай в категоричній, але поважній формі. Груба, образлива форма вимоги звичайно викликає бажання протидіяти, чинити опір.