Психологічні основи організованої злочинності

Сучасна мафія визначається як таємна злочинна спільнота, яка за ступенем організованості та характером активності виходить за межі традиційної злочинності, має стійкі корупційні зв'язки, поєднує кримінальні та легальні форми діяльності, впливає на соціально-політичні процеси у регіоні чи країні в цілому.

Функціонально-психологічні особливості окремих організованих злочинних груп необхідно враховувати для попередження і протидії організованій злочинності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок:

Під організованою злочинністю розуміється відносно масова розповсюдженість стійких керованих зграй злочинців, які створюють систему власної безпеки за допомоги корупційних зв'язків і вдаються до вчинення злочинів як до професії (бізнесу). Основною ознакою організованої злочинності, є корупція і намагання з її допомогою проникнути в економіку та політику.

Періодом офіційного визнання організованої злочинності як явища можна вважати 1984—1989 рр. Саме в той час почалося стрімке зростання темпів і масштабів цього явища, а також його висвітлення у засобах масової інформації та широке наукове дослідження.

Організована злочинність в Україні є наслідком комплексного впливу різних чинників: економічних, політичних, правових, організаційно-управлінських, психологічних.

Суб'єктом організованої злочинності виступає певний різновид злочинної групи. Згідно з класифікацією така група характеризується попередньою змовою, кримінальною головною метою створення і функціонування, організованістю. Основними, найбільш інформативними психологічними характеристиками кримінальної організованості є згуртованість, функціонально-рольова структура, спрацьованість, сумісність.

В організованій злочинній групі більшість її членів мають вузьку спеціалізацію, виконуючи від однієї до трьох споріднених функцій. Отже, організована злочинна група — це група, якій притаманні кримінальна головна мета створення і функціонування, вчинення злочинів за попередньою змовою, згуртованість, функціонально-рольова структура, спрацьованість і сумісність.

Сучасна правоохоронна практика зіштовхується з різноманітними, але в більшості типовими трансформаціями організованих злочинних груп.

Правоохоронна практика свідчить, що злочинні організації відрізняються одна від одної залежно від способу утворення.

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Бандурка А. М., Бочарова С. П., Землянская Е. В. Юридическая психология: Учебник. — X., 2001. — 685 с.

2. Быков В. М. Криминологическая  характеристика преступных групп. — Ташкент, 1986. — 418 с.

3. Гуров А. И. Профессиональная  преступность: прошлое и современность. — М., 1990. — 325 с.

4. Джига М. В. Соціально-психологічні  аспекти організованої злочинності // Науковий вісник Національної  академії внутрішніх справ України. — 2000. — № 2. — с. 112—118.

5. Камлик М. І., Романюк  Б. В., Сущенко В. Д. Організована злочинність  в Україні. — К., 1999. — 189 с.

6. Прикладная юридическая  психология: Учебное пособие / Под  ред. А. М. Столяренко. — М., 2001. — 364 с.

7. Психологічні особливості  організованих злочинних об'єднань (використання психологічних знань  у протидії організованій злочинності): Науково-практичний посібник / За  заг. ред. Я. Ю. Кондратьєва, С. Д. Максименка, Б. В. Романюка. — К., 2002. — 384 с.

8. Советский энциклопедический  словарь. — 2-е изд. — М.: 1982. — с. 932.

9. Бедь В. В. Юридична психологія: Навч. посіб. — Львів. — "Новий  Світ — 2000", К.: "Каравела"; 2002. — 376 с.