Психологічні основи організованої злочинності

 

 

        МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

               ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ

                          СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

                                             Контрольна робота

                           з дисципліни « Юридична психологія»

       Варіант 14

                          Психологічні основи організованої  злочинності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                             Студентки Vкурсу  ПБ1 – 10з групи

               факультету економіки та управління

               спеціальності психологія

             Максименко Олени Олександрівни

             Перевірила: Доцент Смирнова О.П.

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….3 

1. Стан і динаміка  організованої злочинності в  Україні……………..4 

2. Організована  злочинна група у психологічному  вимірі…………..7 

3. Функціонально-психологічні  особливості організованих злочинних  груп…………………………………………………………………………12 

Висновки 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Організована злочинність є найбільш небезпечним за сукупністю наслідків різновидом злочинності. Виникнувши з надр професійної та економічної злочинності, вона набула корупційних і транснаціональних ознак.

Серед зареєстрованих в Україні групових злочинів на організовані злочинні групи (ОЗГ) припадає лише 10%. Це умовно відображає видиму частину айсберга і свідчить про життєздатність організованої злочинності, ефективне уникнення соціального контролю та протидії з боку спеціальних органів, що ведуть боротьбу з нею. На встановлення корупційних зв'язків із представниками центральних і місцевих органів влади ОЗГ витрачають до 50% своїх коштів. За експертними оцінками, це приблизно від кількох сотень мільйонів до кількох сотень мільярдів гривень.

Підвищена небезпека організованої злочинності для України пов'язана з недостатнім державним регулюванням соціально-економічних відносин (правовим, кадровим, матеріально-технічним та ін.), роздутістю і сваволею чиновницько-бюрократичного апарату, свідомою безгосподарністю. За таких умов організована злочинність активно та небезуспішно намагається створити власну кримінальну систему управління, одночасно зрощену з державними органами, громадсько-політичними організаціями.

Враховуючи все сказане, можна зробити висновки про неабияку актуальність даної теми для профілактики та боротьби із злочинними угрупуваннями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Стан і динаміка організованої злочинності в Україні.

Для з'ясування кримінально-психологічної сутності організованої злочинності необхідно встановити найсуттєвіші ознаки цього явища. Перелік таких ознак міститься у визначеннях організованої злочинності, вироблених у юриспруденції та меншою мірою — в юридичній психології.

Під організованою злочинністю розуміється відносно масова розповсюдженість стійких керованих зграй злочинців, які створюють систему власної безпеки за допомоги корупційних зв'язків і вдаються до вчинення злочинів як до професії (бізнесу). Основною ознакою організованої злочинності, є корупція і намагання з її допомогою проникнути в економіку та політику.

Під організованою злочинністю, за експертами ООН, варто розуміти відносно велику групу стійких і керованих злочинних формувань, які провадять злочинну діяльність із корисливою метою та створюють систему захисту від соціального контролю з використанням таких протизаконних засобів, як насилля, залякування, корупція та розкрадання у великих розмірах.

Із юридично-психологічних визначень заслуговує на увагу таке: «Організована злочинність — об'єднання злочинців, які мають стійку внутрішню структуру та ієрархічні зв'язки; створені для систематичного злочинного бізнесу, використовують корупцію представників влади, методи насильства та залякування або, в інших випадках, домовляються з іншими злочинними угрупуваннями, встановлюють свій контроль у різних сферах протиправної діяльності та здійснюють її на постійному ґрунті з метою отримання значного прибутку».

Із наведених визначень можна вирізнити такі суттєві ознаки організованої злочинності як кримінально-психологічного явища:

— вчинення сукупності певних видів злочинів (за тяжкістю, формою вини, мотивацією), монополізація і патронування сфер передкримінальної та кримінальної діяльності;

— вчинення злочинів на професійній основі, у вигляді діяльності (промислу, бізнесу);

— активне уникнення та протидія соціальному контролеві, насамперед, за допомоги корупції;

— характер і ступінь взаємовідносин, практичної взаємодії членів злочинних груп, злочинних груп між собою.

Засади організованої злочинності як кримінально-психологічного явища сформувалися в Україні наприкінці 70-х — на початку 80-х років минулого століття та були загальними для колишнього СРСР.

Періодом офіційного визнання організованої злочинності як явища можна вважати 1984—1989 рр. Саме в той час почалося стрімке зростання темпів і масштабів цього явища, а також його висвітлення у засобах масової інформації та широке наукове дослідження.

За роки незалежності в Україні загальнокримінальна злочинність, за офіційною статистикою, зросла у чотири рази. Організована злочинність і пов'язана з нею корупція розповсюджуються випереджаючими темпами. Про це свідчить, зокрема, кількість виявлених по лінії МВС організованих злочинних груп і злочинів, скоєних ними до виявлення. Розповсюдженість організованої злочинності, її особливо небезпечні наслідки обумовили необхідність розроблення та реалізації низки загальнодержавних заходів.

За час незалежності України у динаміці організованої злочинності можна виокремити такі основні тенденції та характеристики:

— постійне збільшення кількості організованих злочинних груп і зростання їхньої кримінальної активності;

— виникнення третього рівня організації та повний перехід на трьохрівневу структуру (первинні групи — угруповання — спільноти), завершений розподіл сфер впливу на рівні районів, областей, міст;

— взяття під контроль тіньової економіки, пріоритетне проникнення у такі галузі офіційної економіки, як паливно-енергетичний комплекс, лікерно-горілчана, тютюнова промисловість; кредитно-банківська, приватизаційна сфери, зовнішня торгівля;

— легалізація і «прикриття» злочинних груп під виглядом охоронних організацій, спортивних клубів, розважально-оздоровчих закладів тощо і проникнення лідерів у громадсько-політичну і особливо депутатську діяльність;

— активне «відмивання» злочинних коштів через придбання чи створення підприємств, закладів обслуговування, розваг і відпочинку (магазини, сауни, казино, нічні клуби, бари тощо);

— широке застосування вогнепальної зброї, вибухівки, технічних пристроїв для вчинення злочинів;

— розповсюдженість убивств на замовлення за допомоги бандитських угруповань, професійних кілерів, спеціалізованих кілерських груп;

— утворення груп за національно-етнічною ознакою із некорінного населення;

— патронування підготовки спортсменів у певних видах (кульова стрільба, східні єдиноборства, боротьба, бокс) із подальшим їх залученням до виконання охоронних, рекетирських, «бойових» функцій;

— встановлення стійких міжрегіональних і міжнародних зв'язків, патронування діяльності співвітчизників в інших країнах, злочинна спеціалізація на нелегальній міграції, торгівлі жінками та зброєю, контрабанді, незаконному обігу наркотиків, крадіжках і ввезенні автотранспорту.

Організована злочинність в Україні є наслідком комплексного впливу різних чинників: економічних, політичних, правових, організаційно-управлінських, психологічних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Організована  злочинна група у психологічному  вимірі

Суб'єктом організованої злочинності виступає певний різновид злочинної групи. Згідно з класифікацією така група характеризується попередньою змовою, кримінальною головною метою створення і функціонування, організованістю. Серед цих ознак найбільш складною за змістом — юридичним і психологічним — є кримінальна організованість. Але саме вона дозволяє з'ясувати своєрідність організованої злочинної групи (ОЗГ), відмежувати її від інших груп — суб'єктів злочину. Таке відокремлення має важливе, передусім практичне, значення.

Для встановлення сутності кримінальної організованості необхідно звернутися до загальніших понять — «організація», «соціальна організація», «організованість».

Базовим виступає «організація», що є загальнонауковим поняттям і широко використовується в соціальних, окремих природничих і технічних науках.

У філософському плані поняття «організація» має три основні тлумачення:

1) внутрішня упорядкованість, узгодженість взаємодії диференційованих  та автономних частин цілого, обумовлена його будовою;

2) сукупність процесів  чи дій, які спільно реалізують  певну програму чи мету і  діють за певними правилами  та процедурами;

3) об'єднання людей, які  спільно реалізують певну програму  чи мету і діють за певними  правилами та процедурами.

Похідним від «організації» є поняття «соціальна організація». У широкому тлумаченні під нею розуміється упорядкування та регулювання дій соціальних груп і окремих осіб відповідно до нормативно-ціннісної системи.

У вужчому тлумаченні соціальна організація — це відносно автономна група осіб, яка орієнтована на досягнення деякої фіксованої мети і здійснює для цього спільні, координовані дії під управлінням певних осіб.

Наведене тлумачення соціальної організації є вихідним для соціальних наук, що вивчають об'єднання, групи людей, — соціології, психології, політології, правознавства та ін.

Так, у загальнопсихологічному розумінні організація являє собою об'єднання (окремих осіб чи груп), яке відзначається внутрішньою диференціацією та впорядкованістю.

Отож, організованість є суттєвою, обов'язковою ознакою соціальної організації в цілому та зокрема деякого різновиду груп. Насамперед, вона свідчить про певний рівень психологічного розвитку групи.

Кримінальна організованість стає реальністю, коли здійснюється спільна злочинна діяльність, а кримінальна мета визначає існування власне групи, пронизує взаємостосунки її членів.

Основними, найбільш інформативними психологічними характеристиками кримінальної організованості є згуртованість, функціонально-рольова структура, спрацьованість, сумісність.

Згуртованість відіграє провідну роль у кримінальній організованості. Вона являє собою єдність групи, її здатність протистояти підбурливому зовнішньому впливу й утримувати у своєму складі окремих членів.

У згуртованості можна вирізнити два взаємопов'язані, але відносно автономні рівні: емоційно-почуттєвий і змістовно-раціональний.

На нижчому, емоційно-почуттєвому рівні виникають та зміцнюються взаємні симпатії, прихильність між членами групи.

Емоційно-почуттєва єдність супроводжує і виразно проявляється в різноманітних групових традиціях, проведенні дозвілля, емоційній «релаксації» після вчинення злочину — відвіданні саун, казино, азартних іграх, отриманні сексуальних послуг тощо.

Вищим рівнем кримінальної згуртованості виступає змістовно-раціональна єдність. Вона полягає у збіжних чи близьких поглядах (орієнтаціях, переконаннях, оцінках) членів групи на злочин, злочинну діяльність як засіб задоволення власних і групових потреб. Саме змістовно-раціональна єдність виступає вирішальною внутрішньою умовою стійкості злочинної групи, ефективності її функціонування.