Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Ноября 2014 в 17:29, контрольная работа
Краткое описание
Серед зареєстрованих в Україні групових злочинів на організовані злочинні групи (ОЗГ) припадає лише 10%. Це умовно відображає видиму частину айсберга і свідчить про життєздатність організованої злочинності, ефективне уникнення соціального контролю та протидії з боку спеціальних органів, що ведуть боротьбу з нею. На встановлення корупційних зв'язків із представниками центральних і місцевих органів влади ОЗГ витрачають до 50% своїх коштів
Содержание
Вступ…………………………………………………………………………………….3 1. Стан і динаміка організованої злочинності в Україні……………..4 2. Організована злочинна група у психологічному вимірі…………..7 3. Функціонально-психологічні особливості організованих злочинних груп…………………………………………………………………………12 Висновки
1. Стан і динаміка
організованої злочинності в
Україні……………..4
2. Організована
злочинна група у психологічному
вимірі…………..7
3. Функціонально-психологічні
особливості організованих злочинних
груп…………………………………………………………………………12
Висновки
Вступ
Організована злочинність є
найбільш небезпечним за сукупністю наслідків
різновидом злочинності. Виникнувши з
надр професійної та економічної злочинності,
вона набула корупційних і транснаціональних
ознак.
Серед зареєстрованих в Україні
групових злочинів на організовані злочинні
групи (ОЗГ) припадає лише 10%. Це умовно
відображає видиму частину айсберга і
свідчить про життєздатність організованої
злочинності, ефективне уникнення соціального
контролю та протидії з боку спеціальних
органів, що ведуть боротьбу з нею. На встановлення
корупційних зв'язків із представниками
центральних і місцевих органів влади
ОЗГ витрачають до 50% своїх коштів. За експертними
оцінками, це приблизно від кількох сотень
мільйонів до кількох сотень мільярдів
гривень.
Підвищена небезпека організованої
злочинності для України пов'язана з недостатнім
державним регулюванням соціально-економічних
відносин (правовим, кадровим, матеріально-технічним
та ін.), роздутістю і сваволею чиновницько-бюрократичного
апарату, свідомою безгосподарністю. За
таких умов організована злочинність
активно та небезуспішно намагається
створити власну кримінальну систему
управління, одночасно зрощену з державними
органами, громадсько-політичними організаціями.
Враховуючи все сказане, можна
зробити висновки про неабияку актуальність
даної теми для профілактики та боротьби
із злочинними угрупуваннями.
1. Стан і динаміка
організованої злочинності в Україні.
Для з'ясування кримінально-психологічної
сутності організованої злочинності необхідно
встановити найсуттєвіші ознаки цього
явища. Перелік таких ознак міститься
у визначеннях організованої злочинності,
вироблених у юриспруденції та меншою
мірою — в юридичній психології.
Під організованою злочинністю
розуміється відносно масова розповсюдженість
стійких керованих зграй злочинців, які
створюють систему власної безпеки за
допомоги корупційних зв'язків і вдаються
до вчинення злочинів як до професії (бізнесу).
Основною ознакою організованої злочинності,
є корупція і намагання з її допомогою
проникнути в економіку та політику.
Під організованою злочинністю,
за експертами ООН, варто розуміти відносно
велику групу стійких і керованих злочинних
формувань, які провадять злочинну діяльність
із корисливою метою та створюють систему
захисту від соціального контролю з використанням
таких протизаконних засобів, як насилля,
залякування, корупція та розкрадання
у великих розмірах.
Із юридично-психологічних
визначень заслуговує на увагу таке: «Організована
злочинність — об'єднання злочинців, які
мають стійку внутрішню структуру та ієрархічні
зв'язки; створені для систематичного
злочинного бізнесу, використовують корупцію
представників влади, методи насильства
та залякування або, в інших випадках,
домовляються з іншими злочинними угрупуваннями,
встановлюють свій контроль у різних сферах
протиправної діяльності та здійснюють
її на постійному ґрунті з метою отримання
значного прибутку».
Із наведених визначень можна
вирізнити такі суттєві ознаки організованої
злочинності як кримінально-психологічного
явища:
— вчинення сукупності певних
видів злочинів (за тяжкістю, формою вини,
мотивацією), монополізація і патронування
сфер передкримінальної та кримінальної
діяльності;
— вчинення злочинів на професійній
основі, у вигляді діяльності (промислу,
бізнесу);
— активне уникнення та протидія
соціальному контролеві, насамперед, за
допомоги корупції;
— характер і ступінь взаємовідносин,
практичної взаємодії членів злочинних
груп, злочинних груп між собою.
Засади організованої злочинності
як кримінально-психологічного явища
сформувалися в Україні наприкінці 70-х
— на початку 80-х років минулого століття
та були загальними для колишнього СРСР.
Періодом офіційного визнання
організованої злочинності як явища можна
вважати 1984—1989 рр. Саме в той час почалося
стрімке зростання темпів і масштабів
цього явища, а також його висвітлення
у засобах масової інформації та широке
наукове дослідження.
За роки незалежності в Україні
загальнокримінальна злочинність, за
офіційною статистикою, зросла у чотири
рази. Організована злочинність і пов'язана
з нею корупція розповсюджуються випереджаючими
темпами. Про це свідчить, зокрема, кількість
виявлених по лінії МВС організованих
злочинних груп і злочинів, скоєних ними
до виявлення. Розповсюдженість організованої
злочинності, її особливо небезпечні наслідки
обумовили необхідність розроблення та
реалізації низки загальнодержавних заходів.
За час незалежності України
у динаміці організованої злочинності
можна виокремити такі основні тенденції
та характеристики:
— постійне збільшення кількості
організованих злочинних груп і зростання
їхньої кримінальної активності;
— виникнення третього рівня
організації та повний перехід на трьохрівневу
структуру (первинні групи — угруповання
— спільноти), завершений розподіл сфер
впливу на рівні районів, областей, міст;
— взяття під контроль тіньової
економіки, пріоритетне проникнення у
такі галузі офіційної економіки, як паливно-енергетичний
комплекс, лікерно-горілчана, тютюнова
промисловість; кредитно-банківська, приватизаційна
сфери, зовнішня торгівля;
— легалізація і «прикриття»
злочинних груп під виглядом охоронних
організацій, спортивних клубів, розважально-оздоровчих
закладів тощо і проникнення лідерів у
громадсько-політичну і особливо депутатську
діяльність;
— активне «відмивання» злочинних
коштів через придбання чи створення підприємств,
закладів обслуговування, розваг і відпочинку
(магазини, сауни, казино, нічні клуби,
бари тощо);
— широке застосування вогнепальної
зброї, вибухівки, технічних пристроїв
для вчинення злочинів;
— розповсюдженість убивств
на замовлення за допомоги бандитських
угруповань, професійних кілерів, спеціалізованих
кілерських груп;
— утворення груп за національно-етнічною
ознакою із некорінного населення;
— патронування підготовки
спортсменів у певних видах (кульова стрільба,
східні єдиноборства, боротьба, бокс) із
подальшим їх залученням до виконання
охоронних, рекетирських, «бойових» функцій;
— встановлення стійких міжрегіональних
і міжнародних зв'язків, патронування
діяльності співвітчизників в інших країнах,
злочинна спеціалізація на нелегальній
міграції, торгівлі жінками та зброєю,
контрабанді, незаконному обігу наркотиків,
крадіжках і ввезенні автотранспорту.
Організована злочинність в
Україні є наслідком комплексного впливу
різних чинників: економічних, політичних,
правових, організаційно-управлінських,
психологічних.
2. Організована
злочинна група у психологічному
вимірі
Суб'єктом організованої злочинності
виступає певний різновид злочинної групи.
Згідно з класифікацією така група характеризується
попередньою змовою, кримінальною головною
метою створення і функціонування, організованістю.
Серед цих ознак найбільш складною за
змістом — юридичним і психологічним
— є кримінальна організованість. Але
саме вона дозволяє з'ясувати своєрідність
організованої злочинної групи (ОЗГ), відмежувати
її від інших груп — суб'єктів злочину.
Таке відокремлення має важливе, передусім
практичне, значення.
Для встановлення сутності
кримінальної організованості необхідно
звернутися до загальніших понять — «організація»,
«соціальна організація», «організованість».
Базовим виступає «організація»,
що є загальнонауковим поняттям і широко
використовується в соціальних, окремих
природничих і технічних науках.
У філософському плані поняття
«організація» має три основні тлумачення:
1) внутрішня упорядкованість,
узгодженість взаємодії диференційованих
та автономних частин цілого,
обумовлена його будовою;
2) сукупність процесів
чи дій, які спільно реалізують
певну програму чи мету і
діють за певними правилами
та процедурами;
3) об'єднання людей, які
спільно реалізують певну програму
чи мету і діють за певними
правилами та процедурами.
Похідним від «організації»
є поняття «соціальна організація». У
широкому тлумаченні під нею розуміється
упорядкування та регулювання дій соціальних
груп і окремих осіб відповідно до нормативно-ціннісної
системи.
У вужчому тлумаченні соціальна
організація — це відносно автономна
група осіб, яка орієнтована на досягнення
деякої фіксованої мети і здійснює для
цього спільні, координовані дії під управлінням
певних осіб.
Наведене тлумачення соціальної
організації є вихідним для соціальних
наук, що вивчають об'єднання, групи людей,
— соціології, психології, політології,
правознавства та ін.
Так, у загальнопсихологічному
розумінні організація являє собою об'єднання
(окремих осіб чи груп), яке відзначається
внутрішньою диференціацією та впорядкованістю.
Отож, організованість є суттєвою,
обов'язковою ознакою соціальної організації
в цілому та зокрема деякого різновиду
груп. Насамперед, вона свідчить про певний
рівень психологічного розвитку групи.
Кримінальна організованість
стає реальністю, коли здійснюється спільна
злочинна діяльність, а кримінальна мета
визначає існування власне групи, пронизує
взаємостосунки її членів.
Основними, найбільш інформативними
психологічними характеристиками кримінальної
організованості є згуртованість, функціонально-рольова
структура, спрацьованість, сумісність.
Згуртованість відіграє провідну
роль у кримінальній організованості.
Вона являє собою єдність групи, її здатність
протистояти підбурливому зовнішньому
впливу й утримувати у своєму складі окремих
членів.
У згуртованості можна вирізнити
два взаємопов'язані, але відносно автономні
рівні: емоційно-почуттєвий і змістовно-раціональний.
На нижчому, емоційно-почуттєвому
рівні виникають та зміцнюються взаємні
симпатії, прихильність між членами групи.
Емоційно-почуттєва єдність
супроводжує і виразно проявляється в
різноманітних групових традиціях, проведенні
дозвілля, емоційній «релаксації» після
вчинення злочину — відвіданні саун, казино,
азартних іграх, отриманні сексуальних
послуг тощо.
Вищим рівнем кримінальної
згуртованості виступає змістовно-раціональна
єдність. Вона полягає у збіжних чи близьких
поглядах (орієнтаціях, переконаннях,
оцінках) членів групи на злочин, злочинну
діяльність як засіб задоволення власних
і групових потреб. Саме змістовно-раціональна
єдність виступає вирішальною внутрішньою
умовою стійкості злочинної групи, ефективності
її функціонування.