Психологічні основи організованої злочинності

Другою психологічною характеристикою, в якій проявляється кримінальна організованість, є функціонально-рольова структура групи. Похідними від неї виступають управлінська, інформаційна та меншою мірою емоційно-почуттєва структури.

Кримінальна функція полягає у спеціалізації щодо виконання певної діяльності у складі злочинної групи. Саме вона визначає характер кримінальної ролі, тобто зміст поведінки, порядок та умови взаємодії з членами групи, іншими особами, які становлять кримінальний інтерес.

В організованій злочинній групі більшість її членів мають вузьку спеціалізацію, виконуючи від однієї до трьох споріднених функцій. Основними функціями є такі: ініціативно-планувальна, інформаційно-аналітична, розпорядчо-управлінська, виконавча, матеріально-фінансова, охоронно-захисна, підготовчо-виховна, представницька.

У повному обсязі та найбільш виразно названі функції та відповідна рольова структура притаманні організованим злочинним групам, які спеціалізуються на нелегальній міграції, проституції, нелегальних доправленнях в Україну викрадених за кордоном автомобілів.

Чільне місце у функціонально-рольовій структурі ОЗГ посідає лідер.

Чинне кримінальне законодавство юридичним аналогом ролі лідера визначає роль організатора, хоча роль організатора є вужчою за змістом порівняно з роллю лідера.

В організованій злочинній групі лідерство має жорстко авторитарний та одноосібний характер. Здійснення лідерства двома-трьома особами трапляється рідше і спирається на близькородинні чи національно-етнічні зв'язки.

Третьою психологічною характеристикою, яка репрезентує кримінальну організованість групи, є спрацьованість.

Спрацьованість являє собою узгоджену, відлагоджену взаємодію членів групи у злочинній діяльності.

Спрацьованість характеризується ефективністю злочинної діяльності.

Вимоги до рівня спрацьованості суттєво відрізняються залежно від того, яким способом учиняється злочин.

У «чистому» вигляді можна вирізнити три провідні способи: спільно-індивідуальний, спільно-послідовний, спільно-інтегральний.

Завершальною, четвертою психологічною характеристикою, в якій проявляється кримінальна організованість, виступає сумісність. Вона ж найбільшою мірою впливає на спрацьованість членів злочинної групи.

Сумісність полягає в оптимальному поєднанні, співвідношенні психологічних якостей членів групи, суттєвих для вчинення злочину. Вона забезпечує взаємне розуміння, задоволеність один одним і як наслідок — ефективні спільні злочинні дії.

Оптимальність досягається, щонайперше, за рахунок подібності, схожості психологічних якостей, рідше — за рахунок взаємодоповнювальних розбіжностей, ефекту «сплаву». Для кримінальної організованості групи суттєве значення мають залежно від виду і способу вчинення злочину три рівні сумісності: психофізіологічний, індивідуально-психологічний, соціально-психологічний.

Психофізіологічний рівень базується на оптимальному поєднанні таких характеристик, як швидкість і точність сенсомоторних реакцій, чутливість зору і слуху, темперамент, емоційна врівноваженість і витримка.

Індивідуально-психологічний рівень сумісності передбачає оптимальне співвідношення пізнавальних процесів (уваги, пам'яті, мислення), спостережливості, вольових якостей і рис характеру (рішучість, обережність, хитрість, настійливість), здатності орієнтуватися у швидкоплинних та екстремальних ситуаціях тощо.

Соціально-психологічний рівень сумісності базується на оптимальному поєднанні таких якостей і характеристик, як соціальні установки, ціннісні орієнтації, комунікабельність, достовірність публічного виконання злочинної ролі, здатність впливати на інших людей і протистояти впливу інших. На цьому рівні оптимальне поєднання досягається як за рахунок подібності, так і способом взаємодоповнювальної розбіжності.

Соціально-психологічний рівень сумісності має важливе значення для здійснення розпорядчо-управлінської, безпосередньо-виконавчої, охоронно-захисної, підготовчо-виховної функцій.

Отже, організована злочинна група — це група, якій притаманні кримінальна головна мета створення і функціонування, вчинення злочинів за попередньою змовою, згуртованість, функціонально-рольова структура, спрацьованість і сумісність.

Юридично-обов'язковий перелік ознак ОЗГ наведено в чинному Кримінальному кодексі України. Він містить: 1) наявність певної мінімальної кількості членів групи (7—8 осіб); 2) їх попереднє об'єднання у стійку групу для неодноразового вчинення злочинів; 3) єдиний план із визначенням функцій членів групи; 4) обізнаність із цим планом усіх членів групи.

Поряд із юридично обов'язковими ознаками ОЗГ найчастіше називаються професіоналізм у вчиненні злочинів і наявність корупційних зв'язків.

Організована злочинна група — це реальне неформальне стійке об'єднання трьох та більше осіб, яке створене і функціонує з метою професійного вчинення злочинів за попередньою змовою, життєздатне на основі кримінальної організованості та корупційних зв'язків. Ознаками кримінальної організованості є згуртованість, функціонально-рольова структура, спрацьованість і сумісність.

Поняття організованої злочинної групи виступає базовим стосовно до інших організованих злочинних об'єднань — банд, терористичних груп, злочинних організацій тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Функціонально-психологічні  особливості організованих злочинних  груп

З'ясування особливостей окремих ОЗГ так чи інакше спирається на класифікацію цих груп. У сучасному правознавстві та юридичній психології однією з найбільш розповсюджених є кримінологічна класифікація.

Згідно з цією класифікацією виокремлюються:

— проста організована група;

— структурна або складна організована група;

— організоване злочинне угруповання;

— злочинна організація.

Інколи в рамках означеної класифікації вирізняються банда та кооперація професійних злочинних лідерів.

Певне визнання має класифікація ОЗГ за рівнем організованості: групи з низьким, середнім, високим рівнем організованості або ситуативна злочинна група, організована злочинна група, злочинна організація.

У чинному Кримінальному кодексі України визначено два основні види ОЗГ:

— організована група (стійке об'єднання);

— злочинна організація (стійке ієрархічне об'єднання).

Їх різновидами визначені банда, терористична група чи організація, незаконне воєнізоване чи збройне формования.

Якщо взяти за основу традиційну трьохрівневу структуру організованої злочинності як явища, психологічний розвиток групи як соціального організму, спеціалізацію та масштаби злочинної активності, то можна вирізнити такі основні ОЗГ:

— проста або первісна організована злочинна група;

— злочинна організація (угрупування);

— злочинна спільність (асоціація).

Слід ураховувати, що кожна ОЗГ перебуває у нелінійно-поступальному, складному кримінально-психологічному розвитку за загальних несприятливих соціальних умов. Вона може мати більшість ознак певного виду ОЗГ чи перебувати у проміжному стані.

Сучасна правоохоронна практика зіштовхується з різноманітними, але в більшості типовими трансформаціями організованих злочинних груп.

Проста (первісна) організована злочинна група нараховує 3—10 осіб, група має дворівневу рольову структуру (лідер — рядові члени), функціональна спеціалізація членів групи є відносною. У плануванні та вчиненні злочинів бере участь уся група, її члени безпосередньо контактують один з одним та лідером. Злочинні доходи розподіляються лідером рівномірно, зазвичай без утворення спільного грошового фонду — «общака».

Злочинна активність спеціалізована за видом, засобами, способом учинення злочинів; їх територія чітко не визначена, але обмежена місцем проживання членів групи (мікрорайон, місто, приміська чи районна зона). Контакти з іншими злочинними групами відсутні або епізодичні, стійких корумпованих зв'язків немає.

Злочинна організація (угруповання). Кількісний склад груп цього виду досить різноманітний і варіює в межах від кількох десятків до сотні осіб. Угруповання має розгалужену, кількарівневу, спеціалізовану структуру, до якої входять:

— керівний блок (3—8 осіб), що здійснює управлінську, координаційну, стратегічно-планувальну, представницьку діяльність;

— блок інформації, аналізу, поточного планування, розроблення найважливіших акцій;

— фінансово-матеріальний блок: зберігання спільного грошового та майнового фонду, забезпечення корупційних зв'язків, «відмивання» злочинних коштів і легального бізнесу;

— блок охорони та безпеки;

— блок безпосереднього виконання з однією чи кількома бандитськими групами.

Злочинна організація взаємодіє з іншими угрупованнями за функціональною і територіальною ознаками, має розгалужені корумповані зв'язки на таких рівнях, як адміністративна дільниця, район, місто, регіон.

Ряд ознак злочинної організації визначено в чинному Кримінальному кодексі України. Це: 1) стійке об'єднання з ієрархічними зв'язками між його членами або структурними частинами; 2) спрямованість на вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів; 3) безпосереднє вчинення злочинів або здійснення керівної, координаційної, забезпечувальної діяльності (функцій) щодо цієї організації, інших осіб, інших злочинних груп.

Основними сферами активності злочинних організацій є вимагання, контроль підпільного виробництва, контрабанда (алкогольні напої, тютюнові вироби, зброя, підакцизні товари), проституція, наркобізнес. Локальними та побічними сферами є викрадення людей, престижних автомобілів із метою викупу, торгівля людьми, розбійні напади, фізичне усунення конкурентів і тих, хто тим чи тим чином заважають цій діяльності.

Правоохоронна практика свідчить, що злочинні організації відрізняються одна від одної залежно від способу утворення.

Особливою ОЗГ є банда, яка залежно від своїх характеристик (кількісний склад, злочинна спеціалізація, самостійність чи підпорядкованість функціонування) може належати до простої організованої злочинної групи або до злочинної організації.

У кримінально-психологічному плані банда відрізняється високою організованістю, стійкістю, жорсткою дисципліною. Бандитській психології притаманні винятковість і зверхність над оточенням, зухвалість та безкарність, крайній цинізм, жорстокість до жертв і відступників.

Законодавчою конституційною ознакою банди визнано наявність зброї, яка використовується для нападу на громадян, підприємства, установи, організації. Бандою визнається група, якщо хоча б один з її членів володіє зброєю, яку має намір застосувати при нападі, про що знають інші члени групи.

Динаміка загальної та організованої злочинності в останні 20 років привела до суттєвих змін у кримінально-психологічному портреті банди. Якщо раніше банди функціонували самостійно, то зараз таке формування стає обов'язковою складовою злочинних організацій і спільнот. Значно розширилася злочинна спеціалізація, а бандитські дії почали поєднуватися з іншими видами злочинів і навіть підпорядковуватися їм.

Злочинна спільність (асоціація). Кількісний склад такого об'єднання може нараховувати від кількох сотень до тисячі осіб. Функціонально-рольова структура в цілому схожа на структуру злочинної організації, але більш чисельна, складна і розгалужена.

Злочинні спільноти поєднують кримінальні та легальні форми діяльності, мають власні підприємства, магазини, заклади обслуговування, розваг і відпочинку.

Окремі фахівці вважають, що акцент на легальні господарчо-економічні форми діяльності разом із проникненням у державне управління та політику свідчить про трансформацію злочинної спільноти у мафію.

Від інших злочинних об'єднань мафія відрізняється комплексним застосуванням підкупу, погроз, фізичного усунення.