Проблема здібностей у психології

Представники функціонально-генетичного  підходу (Є. Ільїн, Б. Русалов та ін) розглядають здібності з позицій функціональних систем, а генезис здібностей - з позицій спадковості. Особливість суб'єктного підходу (Т. Артем`єва, С. Науменко, М. Холодна, В. Москвіна та ін.) полягає в тому, що творчі здібності розглядаються не як ізольована, відносно самостійна якість людини, а як істотно необхідна складова її життєдіяльності. За таких умов якісні відмінності є наслідком певної якості життєдіяльності особистості від життєвих орієнтирів і цінностей до вирішення практичних завдань (навчальних, соціальних тощо).

   Основні концепції здібностей пов’язані з методами їх діагностики. Факторно-аналітичні концепції загальних здібностей ґрунтуються на даних статистичної обробки результатів масового тестування учнів. Більшість емпіричних досліджень спрямована на виявлення загальних здібностей, від рівня розвитку яких залежить успішність діяльності. Усвідомлення багатогранності та різнорідності концепцій дало змогу зрозуміти, яким важким завданням є надання однозначних, загальнодоступних критеріїв видатних здібностей. Сучасне суспільство приділяє значну увагу унікальним здібностям людини, оскільки освіта та виховання особистостей з такими здібностями допоможуть вирішити подальші проблеми суспільства й забезпечити інтенсивний розвиток науково-технічного, культурного та економічного прогресу.

       Вивчення наукової літератури із цієї проблеми дає змогу зробити висновок, що питання розвитку здібностей, концепцій обдарованості набули певного відображення в працях О. Антонової, В. Алфімова, А. Палій,А. Савенкова, Щ. Щелбанової. Проблема обдарованості являє собою комплексне питання, що стоїть на межі багатьох дисциплін. На сучасному етапі спостерігається підвищений інтерес, особливо щодо питань виявлення,навчання та розвитку обдарованих учнів. Проблема обдарованості привертала увагу психологів та педагогів як за кордоном, так і в нашій країні. Сучасні концепції обдарованості мають свої витоки, починаючи зі спроби Ф. Гальтона довести прояви геніальності у вроджених здібностях, що стали початком наукового етапу в дослідженнях обдарованості. На сьогодні існує декілька десятків концепцій обдарованості, що враховують різні теоретичні напрями, однак аналіз комплексних теорій обдарованості потребує більш детального аналізу та висвітлення. [23, с.159].

1.3. Розвиток творчих здібностей  у молодших школярів - як психолого-педагогічна  проблема

            Творчість - процес діяльності людини, у наслідок чого з'являються нові матеріальні та духовні цінності.

           Творчість – це складне   соціально – психологічне явище.  Щоб воно виявилося на особистому  рівні, його потрібно формувати,  розвивати, стимулювати, а іноді  примушувати особистість до творчої  діяльності. [26 , с.13 ].

          Творчість в даній ситуації розглядається як механізм продуктивного розвитку. До повноцінної реалізації творчих здібностей готова та людина, яка має чітко спланований план дій. Це пов'зано з тим, що без плану дій людина не може чітко сформувати свої інтереси, переконання, тобто особистісні особливості, без яких творчість не буде індивідуальною, а буде носити повторювальний характер. [25 , с. 64 ].

           Для успішної творчості вирішальним фактором є не кількість засвоєних знань, умінь та навичок, а якість, яка визначається психологічними особливостями.

         Для більш раціонального здійснення роботи щодо розвитку творчого потенціалу особистості у навчально-виховних закладах, слід спиратися на досягнення сучасної психологічної науки. Як зазначає академік В. Маляко, саме розвиток творчої особистості можливий лише за умови, коли буде забезпечена “психолізація” всього навчально-виховного процесу, тобто коли будуть створені умови для реалізації творчого потенціалу кожної особистості. Важливо допомогти молодшому школяреві пізнати себе, свої здібності, нахили. І саме впровадження ідей гуманізації в практичну діяльність вчителя початкових класів, орієнтацією на творчу обдарованість дитини - основний шлях вирішення цього питання. Тому поряд із формуванням національної самосвідомості, оволодінням дітьми засобами рідної мови, історії, культури, мистецтва, народних традицій і звичаїв у центр уваги педагогічних працівників повинна бути поставлена проблема розвитку творчої особистості, своєчасного виявлення обдарованих дітей шляхом ранньої і поетапної діагностики, використання стимулюючих засобів щодо розвитку їхніх творчих потенційних можливостей. [10. с. 93 ]

           Ефективність роботи щодо розвитку творчої особистості значно підвищується при дотриманні таких психолого-педагогічних умов:

1. Створення емоційної, доброзичливої атмосфери у процесі виконання учнями будь-яких творчих завдань;

2. Організація діяльності  учнів з розв'язання творчих  завдань здійснюється з опорою  на їхні інтереси, потреби, потенційні  можливості, здібності тощо (відсутність  шаблонності).

        3. За умови, що вирішення творчих завдань пробуджує в кожного школяра дослідницьку активність, поглиблює інтерес до творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягнення поставленої мети (мотивація).

   Щоб детальніше розглянути творчість, та механізми, потрібно розглянути стадії виникнення творчості (за Г. Уоллесом):

     · Підготовка - формулювання проблеми,

     · Інкубація - тимчасовий відхід від проблеми,

     · Прояснення - поява інтуїтивного вирішення,

     · Перевірка - практична реалізація рішення.

          Передумовою виникнення творчих здібностей виступають: гнучкість мислення (здатність приймати нестандартні рішення та варіювати способи вирішення); критичність (відмова від непродуктивних методів та засобів); цілісність сприйняття. Переліченими якостями володіє абсолютно кожна людина, але деякі здібності не достатньо розвинуті, в окремих випадках - зовсім не розвинені. Одним з ключових завдань вчителя є не допустити неповноцінності розвитку творчих здібностей.

        Проява творчих здібностей буває різної ступені - тобто, малопомітний талант, або яскраве його проявлення. Це обумовлено напрямком діяльності та способом підходу до проблеми. Але сутність творчого процесу однакова для усіх. Різниця в конкретному матеріалові творчості, масштабах досягнень та значимості для суспільства. Елементи творчості проявляються у повсякденному житті [27. с. 51]

        Існує багато наукових підходів до вивчення психологічних особливостей виникнення творчих здібностей, проаналізувавши які можна зробити висновки:

• Інтелектуальна обдарованість є однією з умов творчої активності;
• Головну роль в активізації творчої діяльності відіграють : мотивація, ціннісні та особистісні якості;
• Творчі здібності не залежать від рівня інтелекту.

             Для проявлення творчих здібностей необхідна спеціальна атмосфера креативне середовище, яка характеризується наступними ознаками:

• Оптимальна мотивація, яка передбачає середній рівень мотивації досягнення (закон Йоркса-Додсона: максимальна продуктивність діяльності можлива лише при підтримці мотивації досягнення на середньому рівні), а також відсутність змагання та мотивації соціального схвалення.
• Невимушена атмосфера, яка передбачає відсутність погрози примусу, свободу дій та відсутність критики.

         Таким чином, при всьому різноманітті психологічних теорій творчих здібностей та креативності, існує ряд основних ознак творчої діяльності, при впливу на які можна підвищувати продуктивність творчого мислення та розвивати творчі здібності особистості.

         У молодших школярів більш розвинена пам'ять образна , ніж змістовна, діти краще запам'ятовують конкретні предмети, обличчя, кольори, факти, події. При запам'ятовуванні учнями зв'язних положень, педагог сприяє розвитку мислення дітей. Регулярне використання на уроках спеціальних вправ та завдань, направлених на розвиток пізнавальних здібностей, сприяє особистісному розвиткові, підвищує якість творчої підготовленості молодшого школяра, допомагає учням орієнтуватися в простих закономірностях, активніше використовувати творчі здібності. [25 , с.88 ].

       Таким чином, ефективним буде те навчання, яке веде за собою розвиток. Розвиваюче навчання - це те, в якому дидактичний вплив розвиває не тільки пізнавальні здібності, а ще й творчі. Пізнавальні задачі проходять через весь процес, виконуючи в ньому різні функції: активізують та мотивують учнів, утримуючи навчально-виховний процес на високому рівні, а творчість та креативність є невід'ємною частиною цього процесу.

        Аналіз основних психологічних нововведень та характеру ведучої діяльності в молодших класах, сучасні потреби в організації навчання як творчого процесу, який учень з вчителем у певному розумінні будують самі, припускають можливість накопичення творчого досвіду не тільки в процесі пізнання, а й в таких видах діяльності, як створення та переробка конкретних об'єктів, ситуацій, явищ, творчого застосування отриманих в процесі навчання знань. [29 , с.107 ].

        В самому процесі творчості психологи виокремлюють два аспекти особистісний і процесуальний. Особистісним аспектом передбачається наявність у суб'єкта задатків, здібностей та нахилів, володіння ним відповідною інформацією та практичними вміннями. Процесуальний аспект творчості зв'язаний з мисленням, інтуїцією, уявою, розумовою активністю.     

         Для педагогіки інтерес являє лише творчість людини, зокрема дитини. Характерним є те, що ті компоненти, які мають місце у визначенні поняття творчості у психології, присутні і в змісті цього ж поняття в педагогіці. Так, наприклад, відомий фахівець в галузі дидактики І. Я. Лернер пише: "Творчістю ми і називаємо процес створення людиною об'єктивно або суб'єктивно якісно нового за допомогою специфічних інтелектуальних процедур, які не можна уявити як такі, що точно описуються і строго регламентуються, системи операцій або дій".

         Для педагогічних цілей важливим є не стільки створення дитиною "дещо нового, нешаблонного", а сам процес творчості, в ході якого здійснюється процес розвитку дитини.

Зрозуміло, що даний метод  дає для дослідників багатий  матеріал, але він не позбавлений  суб'єктивізму. Кожен з авторів  передає лише власні враження, які  не позбавлені суб'єктивних відчуттів  та переживань, що завжди супроводжують  процес творчості.

Метод модельних експериментів  є другим напрямком вивчення творчості. Даний метод дає певні результати, але він дещо знецінюється тим, що досліджуваному повідомляється про  те, що пропонована йому задача має

розв'язання. Для творчості  ж важливим є не лише розв'язання поставленої перед суб'єктом задачі, а й власне бачення та наступне формулювання проблем, які необхідно  розв'язати. Потенційний творець  завжди бачить в навколишньому світі  певні протиріччя (дисгармонію) і  пропонує способи їх усунення, тобто  розв'язання ним же сформульованої проблеми.

       Третій метод дослідження творчості йде через дослідження особистості. При його застосуванні використовується анкетування та усне опитування суб'єктів дослідження з наступною статистичною обробкою одержаних даних. Цей метод також дає багатий матеріал, зокрема для виявлення тих якостей, які характерні для людини-творця. Але, знову ж. і цей метод не дозволяє проникнути в інтимні механізми творчості (формалізація методу здійснюється лише на логічному рівні). Очевидно, що кращі результати можна одержати внаслідок комплексного використання даних методів.

       Розвиток дитини відбувається лише в діяльності. Тільки власними силами можна засвоїти необхідні досвід та знання, накопичені людством, розвити свої інтелектуальні та інші здібності.

       Систематичність та послідовність дає можливість людям управляти процесом творчості. Без них гнучкість може перейти в «скачку ідей»; у цьому випадку виниклі ідеї не продумуються до кінця. Людина стає нерішучою та залежить від інших людей. Завдяки систематичності,усі ідеї зводяться у цілісну систему та послідовно аналізуються. Дуже часто в результаті такого аналізу абсурдна ідея стає єдиним правильних рішенням проблеми. Творчо працююча людина також повинна мати здібності до ризику, та не переживати за наслідки діяльності.

Сучасна психологія вже не має сумніву у тому, що вчити дітей творчості можливо. Проблема лише у тому, щоб знайти оптимальні умови для такого навчання. Під творчими здібностями учнів розуміють «комплексні можливості учня в виконанні діяльності та дій, направлених на створення ним нових продуктів. [16. с. 76]

 Дотримуючись позиції  вчених, визначаючих креативні здібності  як самостійний фактор, розвиток  яких являється результатом навчання  творчої діяльності школярів, визначимо  компоненти творчих здібностей  молодших школярів:

• творче мислення
• творча уява
• застосування методів організації творчої діяльності