Особенности проявления агрессии у детей дошкольного возраста

Фізична агресія (Ф): ви схильні до найпримітивнішого виду агресії. Вам властиво вирішувати питання з позиції сили. Можливо, ваш спосіб життя і особові особливості заважають вам шукати ефективніші методи взаємодії. Ви ризикуєте нарватися на у відповідь агресію.

Непряма агресія (К): звичайно, краще ударити по столу, чим по голові партнера. Проте захоплюватися цим не стоїть. Пошкодуйте меблі, посуд. Адже це прямі збитки. Крім того, так недовго і поранитися.

Роздратування (Р): погано або навіть добре приховувана агресія не відразу приведе до розриву стосунків з іншою людиною, але роз'їдатиме вас зсередини, як сірчана кислота, поки не прорветься назовні. Коли прорветься - див. «фізична і непряма агресія».

Негативізм (Н): реакція, типова для підлітка, що здійснює безглузді і навіть руйнівні для себе вчинки з відчуття протесту. Суть її в прислів'ї «виб'ю собі око, хай у тещі буде зять кривої».

Образливість (О): готовність бачити в словах і вчинках інших людей кепкування, зневагу, бажання принизити. Здорово отруює життя.

Підозрілість (П): готовність бачити в словах і вчинках інших прихований намір, направлений проти вас. У крайніх своїх проявах може бути симптомом нездоров'ї.

Словесна агресія (С): за словом в кишеню ви не полізли. А даремно. Наслідки необдуманого слова можуть бути куди більш руйнівні, ніж наслідки бійки. Втім, одне іншому не заважає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Емпіричне дослідження прояву агресивності в молодшому шкільному віці

 

3.1 Аналіз видів агресивної поведінки молодших школярів за методикою"Тест емоцій" Баса-Даркі

Розглянемо результати дослідження:

 

№	Ф	К	Р	Н	О	П	С
1	1	0	2	1	3	2	3
2	5	0	0	1	1	0	0
5	0	0	1	1	0	0	0
4	1	0	2	3	2	4	2
5	0	1	0	1	2	1	4

 

 

 

По результатам тестування за методикою "Тест емоцій" (тест Басса-Даркі в модифікації Г.В. Резапкіной) можна зробити висновки, що рівень агресивності у випробуваного № 1 знаходиться в межах норми.

У випробуваного за №3 підвищено рівень агресивності за шкалою Р (Роздратування).

У випробуваного за №4 підвищено рівень агресивності за шкалою П (Підозрілість).

У випробуваного за №5 підвищено рівень агресивності за шкалою С (Словесна агресія).

У випробуваного за №2 підвищено рівень агресивності за шкалою Ф (Фізична агресія).

 

 

 

3.2 Аналіз агресивності в малюнках молодших школярів

 

Була проведена методика «Неіснуюча тварина», вона дозволяє діагностувати багато особистісних характеристик. Ми зупинимося лише на агресивності. Дана методика є додатковою до "Тест емоцій" Баса-Даркі.

Агресивність виявлена в п’яти малюнках. Тобто прояви агресії зустрічаються у 5 дітей (26%).

Опишемо прояви агресії на малюнках нижче

На малюнку №1 На цьому малюнку немає не зубів не рогів не кігтів. На цьому малюнку тільки гострі вуха які позначають як захист від оточуючих який переходить у агресивність.

На малюнку №2 в зображенні злого і страшної тварини символіка фізичної агресії представлена дуже помірно: це кігті, намальовані з сильним натиском. А також є два гострих роги на голові, кігті на ногах - це говорить про спонтанну або захисну - відповідну агресію.

На малюнку №3 Штриховка з натиском говорить про високу тривожності і емоційної напруженості. Агресивна символіка: загострені очі,роги, то це означає агресію і прагнення захищатися

На малюнку №4 У цієї тварини явно видно зуби у відкритій пасті і шип на хвості, це говорить про присутність ознаки як захисної, так і активної агресії. Спостерігається прагнення захиститися від можливої загрози.

На малюнку №5 На малюнку неіснуючої тварини схильність до вербальної агресії. Однак у ньому яскраво виражена символіка: великий рот з підкресленими (виділеними ) зубами, схильність до: грубості, крику, загрозам.

3.3 Психолого-педагогічні рекомендації по зниженню агресивності

           Кажучи про корекцію агресивної  поведінки, можна виділити специфічні  і неспецифічні способи взаємодії  з дитям [12]. До неспецифічних способів  взаємодії відносяться відомі  всім «золоті правила» педагогіки: не фіксувати увагу на небажаній  поведінці дитини і не впадати  самим в агресивний стан. Заборона  і підвищення голосу – найефективніші  способи подолання агресивності. Вираження здивування, подиви, засмучення  вчителів з приводу неадекватної  поведінки дітей формує у них  стримуючі начала – реагувати  і відгукуватися на будь-які  позитивні зрушення в поведінці  дитяти, якими б незначними вони  не були – дитя хоче в  кожен момент часу відчувати, що його приймають і цінують.

До специфічних методів корекції можна віднести релаксаційний тренінг, який педагог може як вводити в урок, так і використовувати в спеціальних коректувальних заняттях.

«Зігфрід»:

1. Фаза напруги. Сядьте  прямо, як свічка. Розведіть руки, плечі і передпліччя під прямим  кутом. Відведіть плечі якнайдалі  назад, неначе ви хочете утримати  між лопатками маленький предмет, наприклад, олівець.

2. Фаза розслаблення. Як  тільки ви відчуєте біль, двічі  вдихніть і видихніть, потім розслабтеся. Плечі і голова розслаблено  падають вперед. Охопите руками  своє коліно і потягніть руки  і плечі.

Для розслаблення плечей і потилиці рекомендується на закінчення зробити вправу «Квазімодо»:

1. Фаза напруги. Розверніть  руки, плечі і передпліччя під  прямим кутом. Плечі вільно звисають. Закрийте очі і видихніть. Тепер  підніміть плечі високо, неначе  ви хочете торкнутися ними  вух. Втягніть голову в плечі, не дивитеся при цьому вгору. Концентруйтеся на м'язовій складці, яка виникла на вашій потилиці. Сильно натискуйте цей «валик»  між головою і плечима, дихаєте  при цьому глибоко. Стискуйте  його так сильно, щоб в голові  з'явилася вібрація. Не припиняйте  стискувати, поки не відчуєте  біль. Не затримуйте повітря!

2. Фаза розслаблення. Поважно, щоб ваші плечі були повністю  розслаблені і вільно опущені  вниз. Голова опущена так низько, що підборіддя стосується грудей. Робіть це одним плавним рухом. Закрийте очі, дихаєте спокійно, рівномірно, не відривайте підборіддя  від грудей. Спробуйте покласти  праве вухо на праве плече, потім ліве, – на ліве плече, плечі не піднімаються. Вони напружуються, і напруга виразно відчувається  сухожиллями, розташованими в області  між вухами і плечима. Отже, підборіддя  не рухається, тільки голова схиляється  убік. Дихаєте спокійно і рівномірно, насолодитеся розслабленням, але  не затягуйте його. Фаза розслаблення  повинна проводитися особливо  довго і грунтовно. Якщо ви  не виконаєте фазу розслаблення, то не досягнете потрібного  ефекту.

Інший метод – «бесіда з собою» – учить дітей пригальмовуватися, роздумувати перед тим, як зробити агресивну дію. Такого роду бесіда виступатиме буфером між поривом і дуже поспішною дією.

Знову-таки вчитель може алгоритм такої розмови запропонувати всьому класу при «навчанні» поведінковому аналізу або використовувати його при індивідуальній корекції. Більш того, якщо цей метод візьмуть на «озброєння» і батьки, то це сприятиме змінам в поведінці дітей.

Отже, метод передбачає наступні кроки

1. Дитя визначає суть самої проблеми, включаючи викликані емоції: «Він говорить дурощі, а я злюся».

2. Потім обдумує декілька альтернативних варіантів реагування. Педагог ставить питання типа «Тобі подобається те, що ти зробив в цій ситуації?», «А як можна було вчинити в цій ситуації?»

3. Розбираються варіанти поведінки і їх наслідку («А що буде, якщо...?»)

4. Потім ухвалюється рішення – що треба робити і як треба вчинити.

Дуже поважно не лише промовити, але і записати алгоритм поведінки в подібних ситуаціях на мові, зрозумілій дитяті. Він повинен його завчити і ... потренуватися.

Бесіда

Під час бесід педагог може запропонувати дітям пригадати випадки, коли вони були роздратовані, ображені, налякані, обурені: з’ясовує, чому це сталось і радить, що їм потрібно було зробити, щоб уникнути цих неприємних почуттів. Але слід пам’ятати, що дитину необхідно сприймати такою, яка вона є, і зауваження про агресію спрямувати не на сому дитину, а на негативну ситуацію.

Агресивні діти мають невдалу звичку діяти, а потім думати

Крім прямого обговорення, одним із найкращих засобів є рольова гра, в якій дитина отримує роль іншої людини.

Рольове програвання

У грі можна відтворити ситуацію, яка мала місце, або спрогнозувати можливу ситуацію.

Ось кілька ситуацій:

Два сердитих хлопчики

Хлопчики посварили. Вони мають сердитий вигляд. Під час цієї вправи потрібно відпрацьовувати з дітьми найприйнятніші засоби висловлення своїх почуттів.

Діалог “Так”. Двоє дітей сідають у центрі кола і починають діалог. Один з них промовляє будь-яку фразу. Другий повинен не заперечувати, а висловити згоду.

“Перевтілення”. Дитині пропонується уявити себе кішкою, горобчиком або якоюсь річчю і поміркувати: щоб змогла розповісти кішка, над якою знущається хлопчик; горобчик, якому хуліган підбив крильце.

Ефективними є вправи в яких діти разом з вихователем “виховують” вигаданого персонажа.

Самопізнання

Уважність до інших. Один з дітей сідає спиною до групи. Він має детально описати зовнішність когось з дітей групи. Вправа навчає бути уважнішими один до одного.

Найкраща риса. Всі діти сідають у коло й по черзі називають найкращі риси характеру.

Скажи мені, хто твій друг

Самовиховання

Ласкаві імена. Дітям пропонується пригадати, якими пестливими іменами їх називають рідні, близькі люди, знайомі.

Мої добрі справи. Дитина повинна пригадати, яку конкретну добру справу вона зробила вчора і що відчула.

Острів плакс. Мандрівник (один з дітей) раптом опинився на чарівному острові, де живуть плакси. Він намагається їх заспокоїти.

Образотворча діяльність

Дуже ефективним засобом корекції агресивної поведінки дітей є так звана “терапія мистецтвом”. Вона дає змогу виразити агресивні почуття у соціально прийнятій манері. Малювання, ліплення є безпечними засобами розрядити напруження.

Досвід використання різних прийомів релаксації на уроках і в позакласній діяльності говорить про значне зменшення гіперактивності, внутрішньої напруженості як передумов агресивних актів. Очевидно, що навчати треба не лише читанню, листу, але і правильній поведінці. Систематичність такого навчання забезпечить педагогічний успіх.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

                                                              ВИСНОВКИ

 

Питання про суть людської агресії займало кращі уми людства впродовж багатьох століть і розглядувалися з різних позицій – з погляду філософії, поезії, релігії. Проте тільки в нашому столітті дана проблема стала предметом систематичного наукового дослідження, тому недивно, що не на всі питання, що виникають у зв'язку з проблемою агресії, є відповіді. По суті, вивчення цієї теми часто породжувало більше питань чим відповідей.

Людина – вельми агресивна істота, Дитина проявляє перші ознаки агресивності задовго до того, як навчиться говорити. Важливу роль у формуванні агресивності грає стиль сімейного виховання. Тут значущо все: від методів заохочення-покарання, стилю керівництва дитям, характеру взаємодії і конгруентності педагогічних поглядів батьків до «непрожитих» дитячих проблем самих батьків, нетотожності сімейних (виховних) сценаріїв отця і матери і ін.

Крім усього іншого, існує маса побічних, ситуативних чинників, які можуть стимулювати або провокувати виникнення агресії в дитини. До таких чинників можна віднести присутність інших людей (особливо значущих, референтних) і їх оцінка вчинків дитини, здатності самої дитини оцінити і зрозуміти причини агресії іншого.

Для дослідження агресивності застосовуються ті ж групи методів, що і для інших властивостей особи: спостереження, опитні і проектні методики. Частка методів є спеціалізованою, тобто направлена на діагностику тільки агресивності. Застосовуються і допоміжні методики, що виявляють агресивність разом з цілим комплексом інших особових властивостей і психічних станів. Для психологічної корекції дитячої агресивності необхідне використання інтеграційного підходу.

 

 

                       СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Божович Л. Проблемы формирования личности. – М.: Педагогика, 1995. – 264 с.