Особенности проявления агрессии у детей дошкольного возраста

 

 

1.2 Прояви та причини агресивності в молодшому шкільному віці

1.2.1 Психологічна характеристика молодшого шкільного віку

Період життя дітей від 6—7 до 11 років називають молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховують особливості психічного і фізичного розвитку дітей, перехід їх до навчальної діяльності, яка стає основною.

Анатомо-фізіологічні особливості. Фізично дитина у цьому віці розвивається досить рівномірно. Збільшується зріст та вага тіла, підвищується імунітет, швидко розвиваються мґязи серця. Артерії у школяра дещо ширші, ніж у дорослої людини, і саме цим пояснюються особливості артеріального тиску. Частота серцевих скорочень стійкіша, але під впливом різних рухів, позитивних і негативних емоцій вона швидко змінюється.

У дітей добре розвинені всі органи чуття, але деякі з них мають свої особливості. Так, очі, завдяки еластичності кришталика, можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання і письма. Якщо не враховувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не виправляти їх пози під час уроків, то це може призвести до підвищення очного тиску, нечіткості зображень на сітківці й до короткозорості.

Розвиток психіки і пізнавальної діяльності. Під час навчання — основної діяльності учнів — якісно і кількісно розвиваються пізнавальні процеси. Вони виявляються у розвитку сприймання. Кількісні зміни полягають у збільшенні швидкості процесу сприймання та кількості сприйнятих обґєктів, розширенні обсягу їх запамґятовування тощо. Якісні зміни свідчать про зростання пізнавальної ефективності.

Сприймання стає довільнішим, цілеспрямованим і категоріальним процесом, але трапляються труднощі в сприйманні форми та її відображенні, написанні букв, цифр. Розвивається здатність розрізняти висоту звуків, чому сприяють заняття з музики і співів. Для початку занять з музики молодший шкільний вік є найсприятливішим.

В учнів формується здатність спостерігати явища навколишньої дійсності, тобто, виходячи з певної мети, помічати їх, виявляти істотні деталі, зґясовувати взаємозвґязки між ними.

Ці умовиводи переплітаються в мисленні, спрямованому на вирішення пізнавальних завдань, зокрема тих, що вимагають розкриття причин різних явищ, мотивів поведінки людини.

Показником успіхів учнів у оволодінні мовленням є мовчазне читання. Воно відрізняється від голосного згорненістю зовнішніх мовно-рухових актів: спочатку дитина читає пошепки, а потім мовчки. Мовчазне читання розвиває самоконтроль, увагу, внутрішнє мовлення.

Переважає мимовільна увага. Діти активно реагують на все нове, яскраве і незвичайне. Мимовільна увага має позитивне значення, але недостатня для досягнення успіхів у навчанні. З віком зростає обсяг і стійкість уваги, повґязані із значущістю навчального матеріалу. Усвідомлення учнями важливості його засвоєння — умова стійкості довільної уваги.

Формування особистості. У молодшому шкільному віці відбувається подальший розвиток особистісних якостей не тільки в інтелектуальній, айв емоційній, вольовій сферах, спілкуванні з дорослими та однолітками. Джерелом емоцій у молодших школярів є навчальна та ігрова діяльність. Молодші школярі емоційно вразливі. Відбувається диференціація соромґязливості, яка виявляється в реагуванні на людину, думка якої має значення для них. Розвивається почуття самолюбства, що виявляється в гнівному реагуванні на приниження їх гідності й позитивне емоційне переживання за визнання їх позитивних особистих якостей.

Розвитку моральних почуттів (дружби, товариськості, обовґязку, гуманності) сприяє перебування учнів у колективі, обґєднаному спільною навчальною діяльністю. Розвивається почуття симпатії, важливе для утворення малих груп, з яких складаються колективи.

Формуванню вольових якостей (самостійності, впевненості у своїх силах, витримки, наполегливості) сприяє шкільне навчання, яке вимагає від учнів усвідомлення й виконання обовґязкових завдань, підпорядкування їм активності, довільного регулювання поведінки, уміння активно керувати увагою, слухати, думати, запамґятовувати, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя. Ефективність цього процесу залежить від використання учителем прийомів переконання, зауваження, заохочення та інших засобів впливу на дитину.

Стосунки між дітьми в класі формуються за допомогою вчителя, який завжди вказує на деяких учнів як на взірець, водночас звертає увагу й на хиби в поведінці інших. Більшість дітей відтворює у своєму ставленні до однокласників ставлення вчителя, не усвідомлюючи критеріїв, якими він послуговується при їх оцінюванні.

1.2.2 Прояв агресивності в молодшому шкільному віці

Майже в кожному колективі дітей зустрічається хоча б один з ознаками агресивної поведінки. Він нападає на інших, обзиває їх, навмисно вживає грубі вислови, тобто стає "грозою" всього колективу.

Однак, агресивна дитина, як і будь-яка інша, потребує ласки і допомоги дорослих, тому, що його агресія - це, насамперед відображення внутрішнього дискомфорту, невміння адекватно реагувати на те що відбуваються навколо нього.

Агресивна дитина часто відчуває себе знедоленой, нікому не потрібною. Жорстокість і байдужість батьків призводить до порушення дитячо-батьківських відносин і вселяє в душу дитини упевненість, що його не люблять. "Як стати улюбленим і потрібним" - нерозв'язна проблема, що стоїть перед дитиною. Ось він і шукає способи залучення уваги дорослих і однолітків. На жаль, ці пошуки не завжди закінчуються так, як хотілося б нам і дитині, але як зробити краще - він не знає (Кулаков С.А.,1996:102).

Агресивні діти часто підозрілі і насторожені, люблять вкладати провину за затіяну ними сварку на інших. Такі діти не можуть самі оцінити свою агресивність, вони не помічають, вселяють у навколишніх страх і занепокоєння. Їм, навпаки, здається, що весь світ хоче образити саме їх. Таким чином, виходить замкнуте коло; агресивні діти бояться і ненавидять оточуючих, а ті, у свою чергу, бояться їх (Головей Л.А.,Рибалко Є.Ф.,2001:204).

В молодшому шкільному віці агресія частіше проявляється по відношенню до більш слабких ("вибраної жертви") учнів у формі глузувань, тиску, лайки, бійок. Прояв агресивної поведінки школярів один до одного в ряді випадків стає серйозною проблемою. Різко негативна реакція вчителів і батьків на подібна поведінка часто не тільки не зменшує агресивності дітей, але, навпаки, посилює її, оскільки, є непрямим доказом сили і незалежності останніх. Тим не менш, саме вчитель, його авторитет і вміння відкрито висловлювати своє ставлення до агресивної поведінки спонукають дітей вибирати більш соціально схвалювані форми поведінки (Платонова Н. М. ,2004:57).

Незважаючи на широку поширеність, прояви дитячої агресивності не мають серйозних негативних наслідків для оточуючих, не порушують соціального функціонування та психологічного розвитку дітей. Важкі форми насильницького поведінки, антисоціальні і явно патологічні форми агресії спостерігаються значно рідше (Колеченко А.К.,1998:77).

1.2.3 Чинники, що впливають на розвиток агресивності у дітей

На становлення агресивної поведінки дитини так само впливають різні сімейні фактори, наприклад, конфліктність або неадекватний стиль сімейного виховання.

Можна виділити три типи негативних відносин батьків до дитини:

Тип А - відкидання (неприйняття дитини, демонстрація недоброзичливого ставлення)

Тип Б - гіперсоціалізація (сверхтребовательное ставлення: надмірна критика, прискіпливість, покарання за найменшу провину)

Тип В - гіперопіка (егоцентричне виховання: зверхтурботливе ставлення, при якому дитина позбавлена можливості самостійно діяти.

• Перший тип формує у дитини відчуття покинутості, незахищеності, невпевненості в собі. Дитина не відчуває підтримки, "стіни" за яку можна сховатися. Крім того, відкидання руйнує механізм ідентифікації (дитина не приймає батьківські переконання). При холодних емоційних відносинах він не має позитивних поведінкових моделей реагування. Це знижує здатність саморегуляції дитини. Г. Еберлейн визначає агресивність як "відчай дитини, який шукає визнання і любові".

• Другий тип (гіперсоціалізація), начебто надає дитині зразок для розвитку і спрямований на формування сильної, вольової особистості, але все ж призводить до негативних результатів - озлобленості, прагненню робити заборонене "нишком" та інше. Тут критика з боку батьків зазвичай не є конструктивною і тому не призводить до позитивних результатів. Критика на адресу дитини формує у нього почуття неповноцінності, тривожності і очікування нових невдач. Частіше за все дитина, займає таке положення в сім'ї, виявляється неспроможним і не здатним зайняти високе положення в групі. І етя неспроможність призводить до того, що агресивна поведінка дитини служить йому для самоствердження в групі.

Також, батьки, пред'являючи завищені вимоги до дитини, не враховують його особливостей і можливостей. І звідси, надмірна завантаженість дитини заняттями. Причому заняття, невідповідні віком та інтересами дитини можуть призвести до виникнення неврозу, що провокує агресивну поведінку.

• Третій тип (гіперопіка) також порушує нормальний розвиток особистості. Вона надає дитині можливість отримання батьківської ласки і любові, однак, надмірний догляд приводить до інфантилізму, несамостійності, нездатність приймати рішення і протистояти стресам, знижує особистісні здібності до саморегуляції. Такі діти, вважають психологи, найчастіше стають жертвами агресії. І, враховуючи, що вони нездатні постояти за себе, у них спостерігається непряма агресія, тобто свої негативні емоції вони зганяють на інших предметах (рвуть книги, розкидають іграшки, карають іграшки у грі та ін.).

• Ще впливає мас-медіа на агресивність у людей, а особливо у дітей, оскільки телебачення все частіше стає основним каналом сприйняття довколишньої реальності. Багато дітей імітують поведінку та стосунки, які вони бачать по телебаченню, а дуже часто ця поведінка зображується не у найкращому варіанті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Методологічні засади дослідження агресивності в молодшому шкільному віці

2.1 Схема дослідження

         Дослідження проводилось в декілька етапів:

1. Вибір методики дослідження: Для дослідження прояву агресивності у молодших школярів була обрана методика «Неіснуюча тварина» та методика "Тест емоцій" (тест Басса-Даркі в модифікації Г.В. Резапкіной). Тест Басса-Дарки був обраний, бо дозволяє діагностувати різні форми агресивної поведінки. Методика «Неіснуюча тварина» є проективною, тому дозволяє виявити приховані, в тому числі свідомо приховувані, агресивні тенденції. Дана методика була обрана як допоміжна.

2) Проведення дослідження. Дослідження проводилося в груповій  формі. Спочатку була проведена  методика «Неіснуюча тварина». Дослідженим  були роздані по одному чистому  паперу та була дана інструкція: "Придумайте і намалюйте тварину, яка не існує, і не існувало  раніше ні в кіно, ні в мультфільмах, ні в казках, ні в комп'ютерних  іграх і дайте неіснуючу назву". Час тестування -15-20 хвилин. Після  тестування малюнки були зібрані. Потім було проведене тестування  за методикою"Тест емоцій" Басса-Даркі. Дослідженим були роздані бланки  з тестовими питаннями та дана  інструкція: "Прочитайте твердження. Якщо ви реагуєте схожим чином, відзначте в бланку номер питання. (Відповідайте "Так" чи "Ні" на  наступні питання)." Дослідження  проводилося російською мовою, оскільки  тести були російською мовою. Час тестування – 10-15 хвилин.

3) Аналіз результатів: Проведено  якісний та кількісний аналіз  отриманих результатів, зроблені  висновки про рівень агресивності  у дітей, надані психолого-педагогічні  рекомендації.

 

 

2.2 Методи дослідження

Методика «Неіснуюча тварина»

Проектна методика дослідження особи; запропонована М.3. Друкаревіч. Випробовуваному пропонують придумати і намалювати неіснуючу тварина, а також дати йому раніше не існуюче ім'я. З наявної літератури видно, що процедура обстеження не стандартизована (використовуються різних розмірів листи паперу для малювання, в одних випадках малюнок виконується кольоровими олівцями, в інших - одним кольором і т. д.). Загальноприйнятої системи оцінки малюнка не існує. Теоретичні посилки , покладені в основу створення методики, збігаються з такими в інших проектних методик. Як і багато інших тестів малюнків, тест направлений на діагностику особових особливостей, інколи її творчих потенцій. Це одна з найбільш популярних малюнкових методик. Вона широко використовується вітчизняними психологами при обстеженні дітей і дорослих, хворих і здорових найчастіше як орієнтуюча методика, тобто такий, дані якої дозволяють висунути деякі гіпотези про особливості особи.

Методика діагностує дуже багато параметрів, нас цікавить виключно агресивність, тому нижче опишемо її прояви на малюнках.

Ступінь агресивності виражена кількістю, розташуванням і характером кутів у малюнку, незалежно від їх зв'язку з тієї або іншої деталлю зображення. Особливо вагомі в цьому відношенні прямі символи агресії - кігті, зуби, дзьоби. Слід звернути увагу також на акцентування сексуальних ознак - вимені, сосків, грудях при людиноподібної фігурі та ін. Це ставлення до підлоги, аж до фіксації на проблемі сексу.

Фігура кола (особливо - нічим не заповненого) символізує і висловлює тенденцію до скритності, замкнутість, закритість свого внутрішнього світу, небажання надавати відомості про себе оточуючим, нарешті, небажання піддаватися тестування. Такі малюнки зазвичай дають дуже обмежена кількість даних для аналізу.

Звернути увагу на випадки вмонтування механічних частин в тіло "тварини" - постановка тварини на постамент, тракторні або танкові гусениці, триногу; прикріплення до голові пропелера, гвинти; вмонтовані в око електролампи, в тіло і кінцівки тварини - рукояток клавіш і антен.

"Тест емоцій" (тест  Басса-Даркі в модифікації Г.В. Резапкіной)

Створюючи свій опитувальник, диференціює прояви агресії і ворожості, А. Басс і А. Даркі виділили такі види реакцій: фізична агресія, непряма агресія, роздратування, негативізм, образливість, підозріливість, словесна агресія.