Організаційна поведінка

Зміст

 

1.  Структура особистості. Темперамент, характер, спрямованість

особистості……………………………………………………….………………3

2.    Групи і команди в організації………………………………………….…...8

3. Чи може поведінка  окремої людини впливати на  розвиток організації.

Проаналізуйте механізм такого впливу на конкретному прикладі……...........12

Список використаної літератури…………………………………………….….17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Структура особистості.  Темперамент, характер, спрямованість  особистості

Особистість — це конкретний людський індивід з індивідуально  виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями.

Особистість виникла й  розвинулася у процесі суспільно-історичного  розвитку людства, у процесі роботи. Належність особистості до певного  суспільства, до певної системи суспільних відносин визначає її психологічну та соціальну сутність.

Особистість — соціальна  істота, суб'єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку. Характерними ознаками особистості є наявність  у неї свідомості, виконувані нею  суспільні ролі, суспільно корисна  спрямованість її діяльності.

Однією з найяскравіших  характеристик особистості є  її індивідуальність, під якою розуміють  своєрідне, неповторне поєднання таких  психологічних особливостей людини, як характер, темперамент, особливості  перебігу психічних процесів (сприймання, пам’яті, мислення, мовлення, почуттів, волі), особливості її мотиваційної сфери, спрямованості.

Особистість завжди конкретно-історична, вона є продуктом тієї доби і тих  суспільно-економічних відносин, сучасницею та учасницею яких вона є. Вивчення особистості за суттю — це історичне  дослідження процесу становлення особистості за певних соціальних умов доби,

певного суспільного ладу.

Структуру особистості розглядають  по-різному. Одні вважають, що в ній  доцільно розглядати лише психологічні компоненти (пізнавальні, емоційно-вольові, спрямованість), інші виокремлюють у емоційно-вольові прояви тощо, тобто те, чим одна людина схожа на інших людей. Індивідуальне — це те, що характеризує окрему людину: її фізичні та психологічні особливості, спрямованість, здібності, риси характеру тощо , тобто те, чим одна людина відрізняється від інших людей.

Психолог К. Платонов у  структурі особистості виокремлює чотири під структури.

Перша підструктура — спрямованість  особистості: моральні якості, установки, стосунки з іншими. Визначається суспільним буттям людини.

Друга — підструктура досвіду (знання, вміння, навички, звички).

Набувається досвід у процесі  навчання й виховання. Провідним  у набутті досвіду є соціальний чинник.

Третя — підструктура форм відображення. Вона охоплює індивідуальні  особливості психічних процесів, що формуються протягом соціального  життя і специфічно виявляються  в пізнавальній та емоційно-вольовий діяльності людини.

Четверта підструктура —  біологічно зумовлені психічні функції  особистості. Об'єднує типологічні  властивості особистості, статеві  й вікові особливості та їх патологічні  зміни, що великою мірою залежать від фізіологічних і морфологічних  особливостей мозку.

Пізнавальна, емоційно-вольова  діяльність особистості, її потреби, інтереси, ідеали та переконання, самосвідомість тощо — складові духовного життя  особистості, які перебувають у  складній взаємодії і в своїй  єдності становлять її “Я”, яке керує всіма аспектами внутрішнього життя та проявами його в діяльності та стосунках з іншими.

Темперамент — вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість  людської психіки, що визначає реакції  людини на інших людей та на обставини. Термін введено в ужиток Клавдієм Галеном, у перекладі з латини означає “належне співвідношення частин”.

У кожного темпераменту можна  знайти як позитивні, так і негативні  властивості. Гарне виховання, контроль і самоконтроль дає можливість проявитися: меланхоліку, як людині вразливій з  глибокими переживаннями і емоціями; флегматик, як витриманий, без поспішних рішень людині; сангвінік, як високо чуйну для будь-якої роботи людині; холерики, як жагучій, шаленій та активній в роботі людині.

Негативні властивості темпераменту можуть проявитися: у меланхоліка - замкнутість і соромливість; у  флегматика - байдужість до людей, сухість: у сангвініка - поверховість, розкиданість, мінливість; у холерика - поспішність рішень.

Розрізняють такі основні  властивості темпераменту, як:

- Сензитивність

- Реактивність

- Пластичність

- Ригідність

- Резистентність

- Екстравертованість

- Інтровертованість

Від темпераменту людини залежать:

- Швидкість виникнення психічних процесів (наприклад, швидкість сприйняття, швидкість мислення, тривалість зосередження уваги і т.п.);

- Пластичність та стійкість психічних явищ, легкість їх зміни і переключення;

- Темп і ритм діяльності;

- Інтенсивність психічних процесів (наприклад, сила емоцій, активність волі);

- Спрямованість психічної діяльності на певні об'єкти (екстраверсія або інтроверсія).

Темперамент у теорії Павлова

І. П. Павлов вивчив фізіологічні основи темпераметру, він звертав увагу на залежність темпераменту від типу нервової системи. “Темперамент є біологічним фундаментом нашої особистості, тобто заснований на властивостях нервової системи, пов'язаний з тілобудовою людини, з обміном речовин в організмі”. Павлов виділив чотири основні типи вищої нервової системи:

1. “рухливий” (сильний, живий, врівноважений тип нервової системи, єідповідає темпераменту сангвініка);

2. “інертний” (сильний, спокійний, врівноважений тип нервової системи, відповідає темпераменту флегматика);

3. “неврівноважений” (рухливий, нестримний, сильний тип нервової системи — відповідає темпераменту холерика);

4. “слабкий” (неврівноважений, малоактивний тип нервової системи, зумовлює темперамент меланхоліка).

Розрізняють 4 типи темпераменту: сангвінічний, меланхолічний, холеричний, флегматичний.

Сангвістичний темперамент. Сангвінік окреслюється Павловим як “гарячий, дуже продуктивний діяч, але лише тоді, коли він має цікаву справу, тобто постійне збудження. Коли ж такої справи немає, він стає нудним, млявим”. Він збуджено відповідає на все, що привертає його увагу, має живу усмішку та виразні рухи. З незначного приводу він регоче, а несуттєвий факт може його розгнівати. Він активно береться за нову справу й може довго працювати, не втомлюючись. Він швидко зосереджується, дисциплінований. Йому притаманні швидкі рухи, гнучкість розуму, кмітливість. Швидкий темп мовлення, швидке включення в нову роботу. Висока пластичність виявляється в мінливості почуттів, настроїв, зацікавлень і прагнень, легко сходиться з новими людьми, швидко звикає до нових вимог і обставин. Екстраверт. Почуття легко виникають, легко змінюються.

Холеричний темперамент  характеризується І. П. Павловим як: “бойовий тип, запальний, дратівливий... Захопившись якоюсь справою, надмірно налягає на свої засоби й сили та врешті-решт рветься, виснажується більше, ніж слід, він допрацьовується до того, шо все йому вже несила. Я.Стреляу характеризує як: “відрізняється малою чутливістю, високою реактивністю й активністю. Але реактивність явно переважає над активністю, тому він нестримний. Невитриманий, нетерплячий, характерна різка зміна настрою. Запальний, швидкий темп і різкість у рухах. Він менш пластичний і більш інертний, ніж сангвінік. Звідси велика стійкість прагнень та інтересів, більша наполегливість, можливі труднощі в переключенні уваги”.

Флегматичний темперамент за характеристикою І. П. Павлова — спокійний, врівноважений, завжди рівний, наполегливий і впертий трудівник життя. Але йому потрібен час для розкачки, для зосередження уваги, для переключення його на інший об'єкт тощо. Його важко розсмішити й засмутити. При великих неприємностях залишається спокійним. Зазвичай у нього бідна міміка, рухи невиразні й уповільнені, так само, як і мова. Він не кмітливий, важко переключає увагу й пристосовується до нових обставин, повільно перебудовує навички й звички. При цьому він енергійний і працездатний. Відрізняється терпеливістю, витримкою, самоконтролем. Як правило, він важко сходиться з новими людьми, слабко відгукується на зовнішні враження, інтроверт.

Меланхолічний темперамент  зазначений І. П. Павловим як “явно гальмівний тип нервової системи... очевидно, кожне явище життя є гальмівним агентом, якщо він ні вві шо не вірить, ні на що не сподівається, від усього очікує та у всьому бачить лише погане, небезпечне”. Міміка й рухи його невиразні, голос тихий, рухи бідні. Зазвичай невпевнений у собі, боязкий, найменші труднощі змушують його опускати руки. Він не енергійний, не наполегливий, легко втомлюється й малопрацездатний. Йому притаманна легко розпорошувана й нестійка увага, вповільнений темп усіх психічних процесів. Більшість меланхоліків — інтроверти. Він сором’язливнй, нерішучий, боязкий. Однак у спокійному, звичному для нього оточенні меланхолік може успішно справлятися з життєвими задачами.

В системі відносин собистості виділяють чотири групи рис характеру, що утворюють симптомокомплекси:

- ставлення людини до інших людей, до колективу, до суспільства: індивідуалізм; колективізм (товариськість, чуйність, повага до інших, і “протилежні” риси — замкнутість, черствість, грубість, зневага до людей);

- риси, що показують ставлення людини до праці, до своєї справи (працьовитість, схильність до творчості, сумлінність в роботі, відповідальне ставлення до справи, ініціативність, наполегливість і “протилежні” їм риси — лінь, схильність до рутинної роботи, несумлінність у роботі, безвідповідальне ставлення до справи, пасивність);

- риси, що показують, як людина ставиться до самого себе (почуття власної гідності, гордість, що правильно розуміється особою, і пов'язана з нею самокритичність, скромність і “протилежні’ їм риси: зарозумілість, що іноді переходить у нахабність, марнославство, егоцентризм, як схильність розглядати в центрі подій себе і свої переживання, егоїзм — схильність піклуватися переважно про своє особисте благо);

- риси, що характеризують ставлення людини до речей (акуратність або неохайність, дбайливе або недбале поводження з речами).

2. Групи і команди  в організації

Групи — невід’ємна частина  життя організацій. Вони слугують основою  для виконання великого обсягу робіт і є як всередині, так і ззовні звичайних структурних меж організацій. Під групою розуміють двох або більше людей, які постійно взаємодіють для досягнення спільної мети. Метою групи або команди може бути підготовка до нової рекламної компанії, неформальне використання інформації, щоб ухвалити важливі рішення для досягнення соціальних потреб.

В організаціях загалом бувають  три типи груп: функційні, цільові та неформальні, або групи за інтересами

Функційна група  – це постійна група, створена організацією для досягнення цілої низки організаційних цілей без обмеження часу. Департамент маркетингу Kmart, департамент менеджменту університету Північного Техасу та персонал медсестер клініки є функційними групами. Наприклад, департамент маркетингу покликаний планувати ефективні рекламні кампанії, збільшувати обсяги продажу, сприяти просуванню товарів та створювати специфічний імідж компанії. Функційна група діє і після того, як досягає поточних цілей, оскільки замість них з’являться нові.

Неформальну групу, або групу за інтересами створюють  члени фірми з метою, яка може і не відповідати цілям організації. Така група також не має обмеження в часі. Працівники, які щодня разом обідають, можуть обговорювати проблеми підвищення продуктивності праці, заощадження грошей або ж вести дискусію про місцеву політику та спорт.

Коли обіди перестануть  бути приємними, учасники групи шукатимуть іншої компанії або іншого способу проведення часу. Неформальні групи можуть бути впливовою силою, на що повинні зважати менеджери. Оглядач описав, як група працівників на меблевій фабриці перешкодила намаганням керівника збільшити обсяг виробництва. Вони погоджувалися виконувати прийнятний обсяг роботи, однак не перепрацьовувати. Один чоловік приховувавав запаси зроблених ним заготовок на випадок, коли він буде відставати. В іншому прикладі робітники автомобільного заводу описували, як вони замість набивки та ізоляції клали всередину дверцят автомобіля пляшки з-під содової. Звичайно, неформальні групи можуть бути і позитивною силою. Зокрема, нещодавно робітники Continental Airline працювали разом, щоб купити новий мотоцикл Ґордону Бетюну, виконавчому директорові компанії для підтримки і на знак вдячності за його добре керівництво.

Цільова група - це група, створена організацією для досягнення порівняно вузького кола цілей у межах визначеного або потрібного часу. Цільовими групами є більшість комітетів. Організація визначає членів групи і їхню мету, наприклад, створення нового продукту або оцінка запропонованої процедури оскарження. Час на досягнення цих цілей або визначений (комітет просить дати рекомендації за шістдесят днів), або залежить від потреб (проектну команду буде розпущено, коли вона створить новий продукт).