Операторська діяльність та управління ризиками

Залежно від домінування психологічного процесу діяльність оператора може бути розділена на:

- сенсорно-перцептивну;

- моторну;

- інтелектуальну.

У сенсорно-перцептивній діяльності основне завдання оператора полягає у прийнятті та оцінці інформації. Логічна обробка інформації і прийняття рішення зливаються з процесом сприймання повідомлення. Така діяльність характерна для операторів-наглядачів.

Для моторної діяльності властивий значний обсяг дій оператора. Цій меті підпорядковані процеси сприйняття, переробки інформації та прийняття рішень. Прикладом такої діяльності може бути діяльність телеграфістів, операторів введення даних.

Інтелектуальний тип діяльності характеризується тим, що головними є процеси обробки інформації та прийняття рішень. Така діяльність характерна для опера-торів-дослідників, диспетчерів [12].

Виходячи зі вказаних раніше особливостей операторської діяльності можна виділити її основні етапи:

- сприймання  інформації щодо об'єктів керування  та навколишнього середовища, що  постає важливим для процесу  розв’язання завдань, поставлених перед системою «людина-машина». В обов’язки оператора входить ідентифікація сигналу, виділення сукупності найбільш важливих та їх подальше розшифрування. Як наслідок, формується попереднє уявлення про стан керованого об’єкта. Якість сприйняття оператором інформації залежить від типу та кількості індикаторів, організації інформаційного поля, характеристик інформації;

- оцінка та  переробка інформації. На даному  етапі відбувається порівняння  заданих та реальних режимів  роботи системи, відбувається аналіз  та узагальнення інформації, виділення критичних об'єктів та ситуацій. На основі відомих критеріїв важливості та терміновості встановлюється черговість обробки інформації. На оцінку та переробку інформації впливають такі показники як: спосіб кодування, обсяг та динаміка змін в системі, відповідність обсягів інформації можливостям пам'яті та мислення конкретного оператора;

- прийняття рішення про необхідні дії на основі проведеного аналізу та оцінки інформації, а також на основі інших відомостей про мету та умови роботи системи, можливі способи дії, наслідки правильних та помилкових дій. Ефективність прийнятого оператором рішення залежить від типу задачі, складності логічних умов, алгоритму та альтернативних рішень;

- реалізація  прийнятого рішення шляхом виконання певних дій або видачі відпорних ситуації вказівок. Для даного етапу окремими діями є перетворення прийнятого рішення в машинний код, пошук необхідного органу управління та маніпуляції з ним [21].

Для кожного етапу постає важливим контроль діяльності – інструментальний або візуальний, таким чином забезпечується надійність роботи оператора.

Загалом, перші два етапи можна назвати інформаційними, інші – реалізацією. Оператор отримує інформацію шляхом сприймання інформаційної моделі об’єкта керування. Після декодування сприйнятих сигналів формується логічне знання про керований процес, що перетворюється в концептуальну модель. Дана модель дає можливість поєднувати окремі частини керованого процесу та на основі цього реалізовувати отриману інформацію [25].

 

1.3. Ризик: особливості, види та місце в операторській діяльності

 

 Ризик – поєднання вірогідності та наслідків виникнення несприятливих обставин [8].

Існує безліч визначень ризику, що виникли в різних ситуаційних контекстах. З найбільш поширеної точки зору, кожен ризик, в певному сенсі, пропорційний як очікуваним втратам, які можуть бути заподіяні ризиковою подією, так і ймовірностю цієї події. Відмінності у визначеннях ризику залежать від контексту втрат, їх оцінки та виміру, коли втрати виступають ясними і фіксованими, наприклад, «людське життя», оцінка ризику фокусується тільки на ймовірності події і пов'язаних з нею обставин [23].

З точки зору психології ризик розглядають у наступних вимірах:

- ризик як  міра очікуваної невдачі у  діяльності. Значущість ризику визначається у поняттях вірогідності невдачі та ступеню несприятливих наслідків;

- ризик як  дія, що загрожує суб’єкту певними  втратами. Тут можна розмежувати  наявність мотивованого ризику, що припускає отримання ситуативних  переваг у діяльності та немотивований ризик, що не має раціонального обґрунтування. Іншими словами – виправданий та невиправданий ризик;

- ризик як  ситуація вибору. Вибір між менш  привабливою та більш надійною  перспективою, та між більш привабливою, хоча не надійною [8].

В більшості випадків ризик має під собою вірогіднісний характер кінцевого результату, при цьому, найчастіше результат розцінюється в негативному аспекті.

Серед властивостей ризику можна виділити наступні його якості, які допомагають кращим образом розкрити сутність поняття:

- невизначеність  – ризик  виникає в тих ситуаціях  для яких не існує єдиного  вірного виходу;

- збиток – ризик існує, коли результат може привести до збитку або іншому негативному наслідку;

- наявність аналізу  – ризик існує, тільки коли сформована суб'єктивна думка про ситуацію і дана якісна або кількісна оцінка виступає негативною стосовно подій майбутнього;

- значимість  – ризик існує коли передбачувана  подія має практичне значення  та торкається інтересів принаймні  одного суб’єкту. Ризик не існує без приналежності до суб’єкту [6].

І.Г. Абрамова виділяє шість функцій ризику: захисну, розвиваючу, регулятивну, оціночну, експертну та організаційну. В.В. Глущенко, в свою чергу, наводить ще дві функції: компенсаторну та соціально-економічну.

Проте, серед основних функцій ризику слід виділити наступні:

- захисна – ризик виступає  нормальним станом суб’єкту і  відповідно до цього виробляється  раціональне відношення до невдач;

- аналітична – наявність  ризику передбачає необхідність  вибору одного з існуючих варіантів правильного рішення;

- інноваційна – стимулювання  та пошук нетрадиційних рішень  проблем;

- регулятивна – спрямовує  діяльність індивіда на врегулювання  процесу чи власного стану  для конструктивного або деструктивного  результату прийняття рішення [8].

Виходячи з того, що поняття ризику визначається досить по різному, відповідно до науки або сфери діяльності, то загалом можна виділити таку класифікацію ризиків:

- технічний ризик – ймовірність відмови технічних пристроїв з наслідками певного рівня за певний період функціонування небезпечного виробничого об'єкта;

- індивідуальний ризик – частота ураження окремої людини в результаті впливу досліджуваних факторів небезпеки аварій;

- потенційний територіальний ризик – частота реалізації вражаючих чинників аварії в розглянутій точці території. Окремим випадком територіального ризику є екологічний ризик, який виражає імовірність екологічного лиха, катастрофи, порушення подальшого нормального функціонування та існування екологічних систем та об'єктів в результаті антропогенного втручання в природне середовище або стихійного лиха;

- колективний ризик (груповий, соціальний) – це ризик прояву небезпеки того чи іншого виду для колективу, групи людей, для певної соціальної чи професійної групи людей;

- прийнятний (допустимий) ризик аварії – ризик, рівень якого допустимий і обгрунтований виходячи з соціально-економічних міркувань. Ризик експлуатації об'єкта є прийнятним, якщо заради вигоди, одержуваної від експлуатації об'єкта, суспільство готове піти на цей ризик. Таким чином, прийнятний ризик являє собою деякий компроміс між рівнем безпеки та можливостями його досягнення. Величина прийнятного ризику для різних товариств, соціальних груп та окремих людей – різна;

- професійний ризик - це ризик, пов'язаний з професійною діяльністю людини;

- наноризик – особливий вид ризику, пов'язаний із створенням і розробкою, проведенням досліджень, застосуванням наноматеріалів і нанотехнологій, включаючи синергетичний ефект [13].

В залежності від психологічної позиції індивіда, можна виділити  ряд ризиків, які тою чи іншою мірою можуть бути актуальними у діяльності оператора.

Навмисний та ненавмисний ризик. Навмисний ризик відображає ситуацію, коли оператор знає про можливий неблагополучний результат свого рішення та свідомо його приймає. Ненавмисний ризик передбачає, що оператор не усвідомлює ризикованість прийнятих їх рішень. Такі помилки можуть бути пов’язані з неврахуванням або ігноруванням якихось факторів, помилками у виконанні дій.

Об’єктивний та суб’єктивний ризик. У першому випадку слід розуміти ситуації, коли людина обирає професію пов’язану з ризиком та ризиковою діяльністю (пожежник, рятівник, оператор та небезпечному підприємстві тощо). Другий випадок характерний зовнішнім, ситуаційним впливом, коли оператор має прийняти однозначно ризиковане рішення без наявності альтернатив. Також, при здійсненні помилки в діяльності оператора слід говорити про наявність суб’єктивного ризику.

Альтернативний ризик. Для даного типу ризику характерними виступають ситуативні варіації:

- оператор враховує вірогідність  та ступінь можливого ризику;

- ризикова діяльність неминуча (посадка авіаційного судна при неполадках шасі, двигуна тощо) і тому індивід намагається знизити передбачувані наслідки ситуації, що склалася;

- оператор покладається на удачу у випадку, коли він точно не впевнений у прийнятому ним рішенні;

- оператор нехтує ризиком.

Реальний та уявний ризик. Реальний ризик виступає в якості прийняття оператором рішення, яке однозначно призведе до небезпечний наслідків. Реальні ризики пов’язані з неоднозначність ситуації у якій оператор приймає рішення. Уявний ризик постає реальним лише в уяві оператора, а не в реальності. Так, наприклад, оператор може приймати рішення та розцінювати його ризиковим через те, що йому не вистачає знань або професійного досвіду, щоб адекватно розцінити наявність ризику [8].

Мотивований та немотивований ризик. Мотивований ризик орієнтований на отримання ситуативних переваг в діяльності та розрахований на одноразові переваги зі сторони оператора, що приймає ризикове рішення, здійснює ризикову дію. Немотивований ризик не має раціонального обґрунтування та проявляється в процесі творчості та інтелектуальної активності.

Виправданий та невиправданий ризик. Виправданий ризик пов'язаний зі ступенем ефективності, передбачуваної в момент прийняття рішення (пілот може посадити літак в непризначеній місцевості у разу відмови двигунів заради мінімізації катастрофічності наслідків даної неполадки). У випадку невиправданого ризику, індивід приймає рішення не маючи представлення про його ефективність, успішність.

Прийнятний та неприйнятний ризик. Прийнятний ризик – рівень ризику, який оператор вважає припустимим для отримання максимального результату своєї діяльності. Неприйнятний ризик – ризик, що однозначно призведе до негативних наслідків і тому не має під собою логічного обґрунтування.

Крім того, доречно розцінювати ризик відповідно до того, чим ризикує оператор. Це можуть бути ризики помилкових рішень; фізичні ризики пов’язані зі здоров'ям або життям; матеріальні та моральні ризики [9].

 

 

Висновки до розділу І

 

В результаті технічного прогресу в суспільстві виникають нові види діяльності, зокрема – операторська діяльність. Від роботи людини-оператора залежить ефективність та надійність всієї системи «людина-машина».

Діяльність оператора вимагає наявність у індивіда розвинутої моторики, пам'яті, стресостійкості, швидкості моторних реакцій, вміння працювати в екстремальних умов, брати на себе відповідальність за прийняті рішення тощо. Оператор повинен вирішувати задачі термінового та відстроченого характеру.

Залежно від специфіки діяльності оператор може бути: дослідником, технологом, наглядачем, маніпулятором або керівником. Серед етапів діяльності виділяють: прийняття інформації, аналіз та оцінка інформації, прийняття рішення, реалізація рішення.

В операторській діяльності завжди існує вірогідній виникнення несприятливих обставин – ризику. Ризик може мати різні характеристики загально від локації, сфери діяльності, залежно від особистісної установки та уявлень, характеру збитків.

Загалом, ризик виступає невід’ємною частиною діяльності оператора, особливо його значення підвищується в екстремальних, непередбачуваних та нових ситуаціях в яких необхідно прийняти ризиковане рішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В ОПЕРАТОРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

 

2.1. Психологічні особливості  оператора в управлінні ризиками

 

Схильність до ризику являє собою досить стійку характеристику особистості, хоча у другорядну, адже формується на основі інших особистісних якостей: прагнення до пошуку нових відчуттів, наполегливості, екстраверсії, нейротизму, психотизму, імпульсивності, егоцентризму, тривожності, само ефективності [1].