Операторська діяльність та управління ризиками

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра авіаційної психології

ЗАВДАННЯ

на виконання курсової роботи

з дисципліни «Інженерна психологія»

студентки

 

Тема курсової роботи: Теорія та практика аналізу помилки оператора

1. Термін виконання курсової  роботи: з______р. до______р.

2. Вихідні дані роботи: Література  згідно теми курсової роботи.

3. Етапи роботи:

1. Вибір та затвердження теми курсової роботи.
2. Пошук та опрацювання літератури згідно теми курсової роботи.
3. Розробка висновків щодо отриманої в результаті опрацювання літератури інформації.

4. Завдання видав________________/Іванюк  М.О./

5. Завдання прийняв_________________//

 

 

 

 

Курсова робота захищена оцінкою

 

Голова комісії

Члени комісії

 

 

 

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра авіаційної психології

 

 

 

 

 

 

 

К У Р С О В А Р О Б О Т А

(ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА)

з дисципліни «Інженерна психологія»

 

 

 

ОПЕРАТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 407 групи

Гуманітарного інституту

Найдьон К.Ш.

 

Науковий керівник:

викладач кафедри

Авійаційної психології

Іванюк М.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       Київ 2014

РЕФЕРАТ

 

Пояснювальна записка до курсової роботи: «Операторська діяльність та управління ризиками»: 27 с.

Мета дослідження — встановлення особливостей операторської діяльності та управління ризиками.

Об'єкт дослідження — операторська діяльність.

Предмет дослідження — управління ризиками в операторській діяльності.

У першому розділі курсової роботи описуются загальні характеристики діяльності оператора, її етапів. Дається загальна характеристика ризику та його місця в професійній діяльності.

Удругому розділі курсової роботи вказуються психологічні особливості операторі, що можуть впливати на управління ризиками. Описуються шляхи мінімізації ризику в операторській діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ключові слова: ОПЕРАТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ, РИЗИК, УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ.

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..…5

РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОПЕРАТОРА ТА МІСЦЕ РИЗИКУ В ЇЇ СТРУКТУРІ

1.1. Поняття операторської діяльності та її специфіка………………………...6

1.2. Типи та етапи операторської діяльності…………………………………...9

1.3. Ризик: особливості, види та місце в операторській діяльності………….12

Висновки до розділу І……………………………………………………………...16

РОЗДІЛ ІІ. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В ОПЕРАТОРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Психологічні особливості оператора в управлінні ризиками…………...17

2.2. Засоби мінімізації ризиків в операторській діяльності…………………..20

Висновки до розділу ІІ……………………………………………………………..23

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження: дана робота направлена на теоретичне дослідження особливостей операторської діяльності та управління ризиками. Кожна людина, так або інакше, зустрічається у своєму житті з ризиками, проте оператор у своїй діяльності повинен знати, як необхідно ними управляти. Ризики в операторській діяльності несуть загрозу як для життя оператора, так і для всього процесу діяльності на різних етапах та в різних сферах. Отже, питання про управління ризиками в операторській діяльності несе у собі актуальність пов’язану із покращенням діяльності оператора та її безпеки. Результати даного дослідження будуть доцільними у використанні підвищення ефективності операторської діяльності та управління ризиками в ній.

Мета: встановлення особливостей операторської діяльності та управління ризиками.

Об’єкт дослідження: операторська діяльність.

Предмет дослідження: управління ризиками в операторській діяльності.

Етапи дослідження:

1. Вибір та затвердження теми курсової роботи.
2. Пошук та опрацювання наукової літератури згідно теми дослідження.
3. Розробка висновків щодо отриманої в результаті опрацювання літератури інформації.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати особливості діяльності оператора складної технічної системи.
2. Встановити ризики, що можуть супроводжувати операторську діяльність.
3. Визначити особливості управління ризиками в операторській діяльності.
4. Виділити шляхи збільшення ефективності операторської діяльності при управлінні ризиками.

 

РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОПЕРАТОРА ТА МІСЦЕ РИЗИКУ В ЇЇ СТРУКТУРІ

 

1.1. Поняття операторської  діяльності та її специфіка

 

Операторська діяльність – специфічний вид трудової діяльності, що виник в результаті технічного прогресу. З психологічно точки зору дана діяльність виступає складним, багатовимірним, багаторівневим та динамічним явищем [4].

Людина-оператор виступає важливим компонентом системи «людина-машина», який не тільки визначає мету діяльності, а й організовує всю систему для досягнення заздалегідь визначеного результату. Технічні засоби, що використовує оператор, сприяють виконанню його дій і в той самий час несуть інформацію про їх результати.

Основними психологічними складовими операторської діяльності  виступають: образ-мета, оперативний образ, прогнозування розвитку ситуації, прийняття рішень, програма дій, зворотний зв'язок [15].

Також серед особливостей діяльності можна виділити наступні:

- керування великою  кількістю об'єктів та параметрів, що зумовлює значне навантаження  на нервово-психічні функції індивіда;

- сприймання, переробка  інформації та прийняття рішення;

- необхідність  декодування інформації, отриманої  в закодованому вигляді від  приладів та співвіднесення її  з реальним станом технологічного  процесу або об’єкту;

- висока точність  дій та швидкість прийняття рішення, здійснення управлінських функцій;

- висока відповідальність  за дії та прийняті рішення;

- висока готовність  до екстрених дій;

- обмежена рухова  активність, незначні м'язові навантаження;

- сенсорна монотонія або поліфонія;   

- сенсорні, емоційні  та інтелектуальні перенавантаження [17].

Ефективність роботи оператора та всієї системи загалом, загалом залежить від раціонального розподілу функцій між людиною та машиною, виходячи з відомостей про переваги та обмеження кожної зі сторін [16].

Діяльність оператора в різних системах має ряд загальних властивостей, проте для кожного окремого випадку притаманні свої особливості. Специфіка діяльності оператора пов'язана зі спрямованістю системи «людина-машина», характером її використання, ступенем участі і кількістю операторів, умовами  експлуатації [2].

Відповідно до характеру перебігу процесу управління розрізняють детерміновані, не детерміновані та ігрові системи. Діяльність оператора кожної з даних систем має свої особливості.

Детерміновані системи мають заздалегідь розроблений алгоритм, о обумовлює підпорядкованість оператора встановленим нормам, правилам та прописаним інструкціям. Оператор знає послідовність надходження інформації, її форму, необхідні дії та їх послідовність. Діяльність оператора здійснюється згідно з технологічним графіком, а сам оператор, як правило, виконує роль наглядача або виконавця. Сама діяльність дуже часто характеризується монотонністю.

У недетермінованих системах діяльність оператора, також, підпорядкована певним правилам, але момент появи сигналів і самі сигнали, а також їхня послідовність заздалегідь не відомі оператору. В той же час зміст керуючих дій з появою певного сигналу оператору відомий.

Через те, що характер надходження сигналів є випадковим, діяльність оператора складніша, умови для формування динамічного стереотипу дій не створюються. Людина, очікуючи сигнал, повинна зберігати стан «оперативного спокою», тобто бути постійно напоготові до термінових дій.

В ігрових системах операторові заздалегідь не відомі ситуації, що можуть виникати у процесі управління, кількість таких ситуацій велика і тому не постає можливим їх зберігати в пам'яті. З виникненням ситуації оператор повинен кожен раз визначати новий варіант рішення. Діяльність оператора в таких системах має еврістичний характер і висуває підвищені вимоги до інтелектуальних здібностей, емоційно-вольових якостей людини, пам'яті, уваги [11].

За ступенем безперервності участі оператора у процесі управління можна виділити наступні системи типу «людина-машина»: непереривні; дискретні; змішані.

Для безперервних систем характерним виступає безперервний технологічний процес за якого функції оператора, головним чином, зводяться до спостереження. У разі відхилення від норми оператор активно втручається у технологічний процес і за певний час відновлює його сталість. Для таких систем характерний високий рівень автоматизації виробничих процесів.

У дискретних системах оператор частково втручається у процес управління, вирішуючи певні задачі в певний час. У перервах між ними оператор перебуває у стані очікування і підготовки до вирішення наступної задачі. Час роботи технічної системи і діяльності оператора збігається.

У змішаних системах технологічний процес триває безперервно, а діяльність оператора – дискретно, тобто він періодично вирішує задачі, послідовність яких йому відома. До таких систем належать системи автоматизованого зв'язку, радіолокаційні, транспортні, системи передавання даних [19].

Залежно від часу між моментами отримання інформації і виконання відповідних керуючих дій вирізняють діяльність оператора з негайним і відстроченим обслуговуванням.

За негайного обслуговування з технічних систем надходить незначна кількість простих сигналів, що забезпечує їх симультанне сприймання і негайне виконання керуючих дій. Між сигналами і керуючими діями при цьому існує жорсткий зв'язок, який значно спрощує процес прийняття рішень.

За відстроченого обслуговування з технічних систем надходить складна інформація, що розтягує процес її сприймання і обробки. Завдяки розгорнутому процесові інформаційного пошуку необхідної інформації її обробка дещо затримується. Сама обробка і підготовка інформації до прийняття рішень теж потребують певного часу, тому що функціонують або за відомими алгоритмами діяльності, або за створеними у процесі роботи правилами-евристиками [17].

Таким чином, опис структури та класифікація діяльності операторів сприяє визначенню ролі та місця оператора у системі «людина-машина», розподілу функцій, організації процесу навчання і тренувань, а також визначенню факторів, від яких залежить ефективність і надійність системи.

 

1.2. Типи та етапи операторської діяльності

 

В інженерній психології переважно розглядається діяльність людини-оператора в автоматизованих технічних системах та виходячи з цього операторів та особливості їх діяльності класифікують наступним чином:

- оператор-маніпулятор – керує технічними системами, що підсилюють м'язову енергетику людини або дублюють її рухи. В даній діяльності основну роль відіграють механізми сенсомоторної діяльності, образного і поняттєвого мислення;

- оператор-наглядач  – контролює роботу технічних  систем, що працюють у реальному  масштабі часу. До такого роду  операторів можна віднести робітників  радіолокаційних станцій, диспетчерів  енергосистем та транспортних  систем. Характерною виступає праця з інформаційними та концептуальними моделями, редукування навичок управління;

- оператор-технолог  – безпосередньо здійснює керівництво  технологічним процесом, працює  в режимі негайного обслуговування, виконуючи керуючі дії згідно заданих інструкцій, правил, алгоритмів тощо;

- оператор-дослідник  різних профілів – використовує  у своїй діяльності сучасні  комп’ютерні системи або де  шифрувальні зображення об'єктів. Органи управління відіграють  другорядну роль, загалом оператор  у своїй діяльності використовує апарат поняттєвого мислення та досвід, що закладений в образно-концептуальних моделях. Основну роль у діяльності відіграє побудова інформаційних моделей та систем кодування;

- оператор-керівник  – управляє соціотехнічними системами. Головна роль діяльності припадає на керування людьми або їх групами. Процес керівництва може здійснюватися безпосередньо, або опосередковано через тезнічні системи та канали зв’язку. Провідним психічним процесом для операторів даного виду виступає оперативне мислення. До зобов’язань оператора-керівника входить не лише досконале знання можливостей технічних компонентів системи, а й урахування психологічних особливостей персоналу, що йому підпорядковується [24].