Обгрунтування психодіагностичного інструментарію щодо дослідження професійного іміджу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

 

Курсова робота: 46с., 15 джерел.

Об’єкт курсової роботи – професійний імідж.

Предмет курсової роботи – теоретико-методичні засади дослідження професійного іміджу.

Мета курсової роботи – теоретично обґрунтувати та розкрити методологію дослідження професійного іміджу.

Методи дослідження: теоретичні – аналіз наукової літератури, узагальнення та систематизація.

 

В останні роки значення іміджу для розвитку світу в цілому все більше зростає. Поняття іміджу дуже широко. Під іміджем може розумітися імідж компанії, імідж товару, імідж керівника.

Поняття імідж міцно  увійшло в нашу свідомість, воно вживається в розмовній мові, з’являється  у пресі. Сьогодні створення привабливого іміджу є невід’ємною частиною культури соціального спілкування, а імідж керівника –  істотною особистісною та професійною характеристикою. Саме імідж дозволяє створювати перше враження про людину як про керівника. Імідж у даному випадку – його фірмовий знак, його зовнішня вивіска. Найчастіше, чим він привабливіше, тим вище професійний авторитет, вище громадська репутація організації, яку він представляє. Імідж взагалі багато в чому залежить від того, які цінності пропагуються в суспільстві в певний період часу. Тому проблема формування іміджу стає для керівників все більш актуальною.

 

 

ІМІДЖ, ….                         .

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………………..

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ……………………………………………………………………………

1.1. Наукові підходи та етапи формування уявлень про імідж………………

1.2. Сутність та структура професійного іміджу…………………………..…..

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО

ІМІДЖУ……………………………………………………………………………

2.1.Обгрунтування психодіагностичного інструментарію щодо

дослідження професійного іміджу…………………………………………….

2.2. Методики дослідження професійного іміджу.………………………….

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Розвиток уявлень про  «імідж» як соціально-психологічний  феномен, усвідомлення його значення та функцій пройшли ряд наукових етапів, але й на сьогоднішній день даний  процес ще не завершився.

У зарубіжних наукових джерелах поняття «імідж» співвідносять  із такими поняттями, як «Я-концепція», «Я-образ», дослідженням яких займались   Р. Бернс, У. Джемс, А. Маслоу. В основі даних понять знаходиться не що інше, як образ, уявлення. Зв’язок «Я-концепції» та особистісного іміджу розглядали О. Боровський, Б. Зейгарник, Ч. Кулі,         Л. Мар’яненко, М. Мольц. На їхню думку, розвиток «Я-концепції» є значним етапом внутрішньої психічної роботи щодо створення технології особистості, персональної привабливості, прийняття себе, налаштування на позитивне ставлення до себе і оточуючих.

Проблема формування іміджу також знайшла відображення в багатьох роботах сучасних науковців, зокрема М. Апраксина, В. Беніна, Л. Волович,         В. Горчакова, Н. Гузій, П. Гуревич, Л. Жарикова, О. Калюжного, Ф. Кузіна,         Г. Почепцова, Г. Сагач, Л. Соколової, В. Шепеля, І. Щуркової.

Якщо десять років тому термін «імідж» практично був відсутній у вітчизняних наукових публікаціях і зустрічався лише в вузькоспеціальних виданнях, то в останні роки він став все частіше не тільки пред’являтися, але і досліджуватися. У літературі, як показав бібліографічний пошук, як і раніше немає єдиної думки з даного питання.

Іноді висловлюються  крайні точки зору – від визнання того, що імідж можна й потрібно формувати, враховуючи специфіку сприймання об’єкта, до тверджень про неетичність цілеспрямованого формування іміджу як засобу маніпулювання свідомістю і поведінкою людей. Деякі вчені вважають, що імідж не пристосовується до будь-яких ситуацій, він є статичним, так як визначено генезисом і соціумом.

Сьогодні імідж є  необхідним атрибутом професійних  відносин. Особливе значення у формуванні іміджу організації має імідж її першої особи. Особистість керівника грає в бізнесі дуже важливу роль. Часто саме за особистістю судять про компанію в цілому. Тому проблема формування іміджу стає для керівників все більш актуальною.

Нове покоління керівників повинно бути здатним творчо розв’язувати завдання, поставлені ринковими умовами діяльності. Це зумовлює необхідність мати своє «обличчя», запам’ятовуватися людям, а отже мати власний привабливий імідж. Така особливість ролі керівника закономірно приводить до необхідності вивчення психологічних факторів утворення образу («іміджу») керівника. Вивчення іміджу пов’язано з пошуком шляхів підвищення ефективності діяльності нового управлінця, з оптимізацією професійного спілкування та взаємовідносин із людьми.

Таким чином, все вищезазначене і обумовило вибір теми роботи «Теоретико-методичні основи дослідження професійного іміджу»

Об’єкт курсової роботи – професійний імідж.

Предмет курсової роботи – теоретико-методичні засади дослідження професійного іміджу.

Мета курсової роботи – теоретично обґрунтувати та розкрити методологію дослідження професійного іміджу.

Завдання курсової роботи:

1) проаналізувати наукові підходи, етапи формування уявлень про імідж;

2) розкрити сутність та структуру професійного іміджу;

3) обґрунтувати психодіагностичний інструментарій щодо дослідження професійного іміджу;

4) виділити методики  дослідження професійного іміджу.

Методи дослідження: теоретичні – аналіз наукової літератури, узагальнення та систематизація.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ

 

 

1.1. Наукові підходи  та етапи формування уявлень  про імідж

 

Теоретичні та практичні проблеми вивчення іміджу є предметом інтересу дослідників  у різних галузях науки: філософів, соціологів, психологів, педагогів. У  відповідності зі специфікою наукової дисципліни, цілями конкретного дослідження, як провідний виділяється той чи інший аспект іміджу і дається відповідне визначення цьому феномену.

Певна частина авторів  ототожнює поняття імідж з  поняттям образ, або, визнаючи, що ці поняття не є точними синонімами, трактують його як різновид образу, прообразом якого може бути не будь-яке явище, а суб’єкт. [5,12]

Імідж, в трактуванні інших  авторів – це практично всі  доступні сприйняттю зовнішні характеристики. Це свого роду «картинка», «маска», яку суб’єкт подає у процесі взаємодії. [6]

В.М. Шепель, не зводячи імідж виключно до зовнішності, пов’язує його, тим не менш, з візуальним образом, зовнішньою привабливістю, чарівністю особистості. [7,6]

Порівняльний аналіз наукових джерел дозволяє говорити про те, що в більшості випадків, сфера застосування і використання поняття імідж являє собою предмет дискусій.

Поняття імідж залишається  одним з найбільш невизначених, і щонайкраще цю невизначеність підтверджує аналіз інтерпретації терміна «імідж» в словниках та довідкових виданнях.

Тлумачний словник  для фахівців засобів масової  інформації трактує поняття імідж, як «Зразок, уявлення про людину, створювані в оточуючих самою людиною  або іншими зацікавленими особами; стиль поведінки людини». [2,252]

Новітній словник  іноземних слів і виразів тлумачить  в першому значенні слово «імідж», як сукупність уявлень оточуючих  про дану людину, його видимий з  боку психологічний портрет, сполучений з зовнішністю і манерами. У другому значенні – як цілеспрямовано формований образ особи, явища або предмета, покликаний надати емоційно-психологічний вплив на кого-небудь з метою популяризації, реклами. [3.330]

Словник по педагогіці визначає імідж, як емоційно забарвлений  стереотип сприйняття образу суб’єкта у свідомості соціального оточення, в масовій свідомості або формальна система ролей, які суб’єкт грає в своєму житті і діяльності, доповнюється рисами характеру, інтелектуальними особливостями, зовнішніми даними, одягом. [4,97]

В цілому, систематизувавши наявні визначення можна виділити кілька підходів до трактування поняття імідж. Найчастіше імідж розуміється як:

- проста сукупність зовнішніх характеристик, які часто викликають асоціації з тим або іншим стилем в одязі («діловий імідж», «спортивний імідж», «романтичний імідж»);

- як сукупність зовнішніх характеристик і поведінкових навичок;

- не тільки як сукупність всіх вищеназваних компонентів, а й об’єкт, всі компоненти при цьому відіграють роль іміджеформующої інформації;

- стійка думка, що складається в реципієнта на основі сприйнятої інформації, як репутація об’єкта чи явища.

Виходячи з вищевикладеного, поняття «імідж» як і більшість наукових категорій, може трактуватися у широкому та вузькому сенсі.

У широкому сенсі під  іміджем розуміється поширене уявлення про сукупність природних і спеціально сконструйованих властивостей об’єкта, в той час як у вузькому під іміджем розуміється свідомо сформований образ об’єкта, який наділяє його додатковими цінностями і дає можливість продукувати ті враження про об’єкт, ставлення до нього і оцінки його, які необхідні самому творцеві.

Зроблені спроби об’єднати всі аспекти іміджу в єдиному визначенні і дати точне, вичерпне, зрозуміле визначення цього  феномена досі не увінчалися успіхом. Зробити це дуже нелегко. Тому що це визначення повинне було б враховувати одночасне існування психічних і групових детермінант її формування, роль символів у його створенні, орієнтацію на досягнення атракції та групового, а так само індивідуального успіху. При цьому, успіху в рамках конкретної групи, а так само активне використання самого себе в якості засобу досягнення мети. Як мінімум, таке визначення буде досить складним, занадто розгорнутим і важким для запам’ятовування і практичного застосування. Можна говорити про те, що імідж це багатогранне, багатоаспектне утворення з безліччю активних властивостей, які досить складно привести до одного спільного знаменника.

Аналіз сучасної вітчизняної  та зарубіжної літератури дозволяє зробити  висновок про те, що поняття «імідж»  за своїм обсягом і змістом є дуже складним. Воно формувалося в полі зору різних наук і стало практично міждисциплінарним поняттям. У його послідовному розвитку умовно можна виділити кілька етапів – від самого простого, етимологічного, до науково- структурованого поняття.

У своїй роботі ми будемо виходити з того, що імідж являє собою сформований у свідомості образ-уявлення, в якому, в складній взаємодії з’єднуються зовнішні і внутрішні властивості і якості об’єкта. Ми виходимо з того, що позитивний імідж є вираженням існуючих в реальності нейтральних, позитивних, соціально-схвалюваних характеристик, якостей і властивостей, який покликаний, забезпечити гармонійну взаємодію носія іміджу із середовищем.

Розвиток уявлень про  явище іміджу керівника, усвідомлення його значення та функцій пройшли ряд етапів, але й на сьогодні процес ще не завершився. Розвиток цих уявлень науковці розглядають з двох сторін – стосовно наукових уявлень про імідж і стосовно побутових, точніше суспільних уявлень про нього. Перший етап формування уявлень про імідж охоплює значний період часу від початку 60-х до кінця 80-х років. Головна особливість цього етапу стосовно вітчизняної науки полягає у тому, що поняття «імідж» ще не було поширеним. Його заміняли розглядання особистісних якостей керівника, управлінських функцій планування і контролю, психологічного клімату колективу, питання ідеологічної та професійної підготовки керівників. Підготовка кадрів керівників для країни була одним з головних завдань і напрямків діяльності відповідних структур держави. Таке визначення державного завдання висувало на перший план дещо «ідеальний» тип керівника, який був підібраний точно за існуючими критеріями.

Тільки на початку 90-х  років з’явилася література, де вивчався більш адаптований до вітчизняних  умов тип керівника і приділялась увага таким факторам, як одяг, манери, зовнішність та привабливість керівника. Серед вчених, які займалися цими питаннями, можна назвати І.В. Бізюкову,         В.І. Лебедєва, А.М. Омарова, В.М. Шепеля. В цей же час за кордоном з’явилося дослідження Р. Баумейстера із самопрезентації, яке базується на припущенні, що кожна людина зацікавлена у тому враженні, яке вона справляє на оточуючих. Поняття самопрезентації, безпосередньо пов’язане із системою міжособистісного сприймання, закономірно наближало науку до розгляду іміджу. До цього напрямку слід віднести й дослідження різноманітних особливостей керівника, без яких вивчення іміджу як суттєвої характеристики надалі було б неможливим. На рівні суспільної свідомості поняття «імідж» тільки почало входити до активної лексики, але в побутовому розумінні його зміст варіював у дуже широких межах. У цей час під іміджем розумілися лише його зовнішні атрибути без уваги до внутрішніх факторів.