Емпіричне дослідження. Дослідження конфліктів в учнів старшого шкільного віку

Крім того, конфлікти старшокласника в стосунках з однокласниками обумовлені важливою особливістю віку — формуванням морально-етичних критеріїв оцінки однолітка і пов'язаних з цим вимог до його поведінки

Попередження конфліктної поведінки школярів. Повністю вижити конфлікти старшокласників в середній школі практично неможливо. Залежно від того, наскільки успішно здійснюється в школі соціалізація особистості дитини, насамперед засвоєння духовних, етичних цінностей, змінюється інтенсивність конфліктів між школярами. Духовність багато в чому детермінує діяльність і поведінку людей.

Помітну роль в запобіганні конфліктам грає дисципліна — уміння забезпечити учню необхідну для його повноцінного розвитку свободу в рамках розумного підпорядкування порядку.

Більше вплив на конфліктну поведінку школярів робить особистість вчителя. Її дія може виявлятися в різних аспектах.

По-перше, стиль взаємодії вчителя з іншими учнями служить прикладом для відтворення у взаєминах з однолітками. Особовий стиль спілкування і педагогічна тактика «співпраці» обумовлюють найбільш безконфліктні стосунки старшокласників один з одним.

По-друге, вчитель зобов'язаний втручатися в конфлікти учнів, регулювати їх. Це, звичайно, не означає їх придушення. Залежно від ситуації може бути необхідне адміністративне втручання, а може бути — просто добра рада. Позитивний вплив робить залучення конфліктних учнів в спільну діяльність, участь в розв’язанні конфлікту інших учнів, особливо лідерів класу, і так далі

Процес навчання і виховання, як і всякий розвиток, неможливий без суперечностей і конфліктів. Конфронтація з учнями, умови життя яких сьогодні не можна назвати сприятливими, є звичайною складовою частиною реальності. На думку психолога М. Рибакової, серед конфліктів між вчителем і учнем виділяються наступні конфлікти:

• діяльності, що виникають з приводу успішності учня, виконання ним позанавчальних завдань;

• поведінки (вчинків), порушення, що виникають по приводу, учнем правил поведінки в школі і поза нею;

• стосунків, що виникають у сфері емоційно-особистісних стосунків учнів і вчителів.

Конфлікти діяльності. Виникають між вчителем і учнем і виявляються у відмові учня виконати учбове завдання або поганому його виконанні. Це може відбуватися з різних причин: стомлення, проблем в засвоєнні учбового матеріалу, а інколи невдале зауваження вчителя замість конкретної допомоги при утрудненнях в роботі. Подібні конфлікти часто відбуваються з учнями, що зазнають труднощі в навчанні; коли вчитель веде предмет в класі нетривалий час і стосунки між ним і учнем обмежуються учбовою роботою. Такі конфліктів менше на уроках класних керівників; у початкових класах, коли спілкування на уроці визначається характером взаємин, що склалися, з учнями в іншій обстановці. Останнім часом спостерігається збільшення таких конфліктів через те, що вчитель часто пред'являє завищені вимоги до засвоєння предмету, а оцінки використовує як засіб покарання тих, хто порушує дисципліну. Ці ситуації часто стають причиною відходу з школи здібних, самостійних учнів, а у останніх знижується інтерес до пізнання взагалі.

Конфлікти вчинків. Педагогічна ситуація може привести до конфлікту в тому випадку, якщо вчитель помилився при аналізі вчинку учня, не з'ясував мотиви, зробив необгрунтований висновок. Адже один і той же вчинок може викликатися різними мотивами. Вчитель коректує поведінку учнів шляхом оцінки їх вчинків при недостатній інформації про їх справжні причини. Інколи він лише здогадується про мотиви вчинків, погано знає стосунки між ними, тому цілком можливі помилки при оцінці поведінки. Це викликає цілком виправдану незгоду учнів.

Конфлікти стосунків часто виникають в результаті невмілого вирішення педагогом проблемних ситуацій і мають, як правило, тривалий характер. Ці конфлікти набувають особистісного сенсу, породжують тривалу неприязнь учня до вчителя, надовго порушують їх взаємодію.

Особливості педагогічних конфліктів. Серед них можна виділити наступні:

• відповідальність вчителя за педагогічно правильне вирішення проблемних ситуацій: адже школа — модель суспільства, де учні засвоюють норми стосунків між людьми;

• учасники конфліктів мають різний соціальний статус (вчитель — учень), чим і визначається їх поведінка в конфлікті;

• різниця в життєвому досвіді учасників породжує різну

ступінь відповідальності за помилки при вирішенні конфліктів;

• різне розуміння подій і їх причин (конфлікт «очима вчителя» і «очима учня» бачиться по-різному), тому вчителеві не завжди легко зрозуміти глибину переживань дитини, а учневі — справитися з емоціями, підпорядкувати їх розуму;

• присутність інших учнів робить їх зі свідків учасниками, а конфлікту набуває виховний сенс і для них; про це завжди доводиться пам'ятати вчителеві;

• професійна позиція вчителя в конфлікті зобов'язала його узяти на себе ініціативу в його дозволі і на перше місце зуміти поставити інтереси учня як особі, що формується;

• всяка помилка вчителя при вирішенні конфлікту породжує нові проблеми і конфлікти, в які включаються інші учні;

• конфлікт в педагогічній діяльності легко попередити, чим успішно вирішити.

Сучасна ситуація в країні, тяжке положення школи, недостатня підготовка вчителів, особливо молодих, до конструктивного вирішення конфліктів з учнями приводять до значних деструктивних наслідків.

Для конструктивного виходу з конфлікту важливі взаємини педагога з батьками учня старшого шкільного віку.

Часто спілкування вчителя з учнями юнацького віку продовжує будуватися на тих же принципах, що і з учнями більш раннього віку, що забезпечують вчителеві можливість вимагати підпорядкування. Такий тип стосунків не відповідає віковим особливостям старшокласників, перш за все новому уявленню про себе, прагненню зайняти рівне положення по відношенню до дорослих. Благополучне вирішення конфлікту неможливе без психологічної готовності вчителя перейти до нового типу взаємин з старшокласниками.

 

 

Розділ 2. Емпіричне дослідження. Дослідження конфліктів в учнів старшого шкільного віку

 

2.1 Методи і організація дослідження

 

Дослідження проводилися серед учнів 11 «А» класу Житомирської гуманітарній гімназії імені Миколи Очерета №23.

Вік учнів 11 «А» класу склав 16-17 років, що підходить нам для проведення досліджень.

№1. Діагностика рівня конфліктності особистості.

Першою методикою було обране тестування. Учням зачитувалися 14 питань з можливими відповідями на них (А, Б, В). Потім підраховувалися кількість балів та визначалися риси конфліктності.

№2. Чи конфліктна ви особистість.

Учням надається список тестів з рекомендаціями «прочитайте уважно кожне питання та виберіть одну з відповідей». В списку вісім питань на які відповідають учні. Відповідь А – 4 бали, Б – 2 бали, В – 0. Проводяться підсумки та аналіз методики, визначається конфліктність кожного окремого учня.

№3. Ваша тактика ведення переговорів в конфліктах.

Учням зачитується 10 питань на які вони відповідають варіант «А» або «Б». За підрахунками результатів визначається тактика «протиборство» чи «співробітництво», до чого найбільш схильні учні.

№4. Діагностика контактності особистості.

Учням надається тест який складається з 10 запитань на які учень має вибрати одну з трьох запропонованих відповідей. Мета проведення даної методики полягає у виявленні контактності особистості. Відповіді підраховуються за зразком та встановлюється кількісний показник, який інтерпритується в якісні результати дослідження, тобто виявлення контактних схильностей особистості.

№5. Наскільки ви врівноважені в конфлікті.

Учням пропонується тест з 15 питань метою яких є виявлення врівноваженості особистості старшого школяра в конфліктних ситуаціях. На питання учні обирають певну відповідь з поданих у тесті. Під час аналізу даної методики кількісний показник переходить у якісний і виявляє рівень сформованості врівноваженості особистості в конфлікті.

 

2.2 Аналіз проведеного  дослідження і обробка результатів

 

Під час проведення методики № 1. Визначення рівня конфліктності, були виявлені такі показники.

 

Банцер Олександра	19	Низький рівень
Батицька Аліна	17	Дуже низький рівень
Башинська	22	Нижче середнього
Валерко	34	Вище середнього
Горбунова Крістіна	23	Трохи нижче середнього
Єфенесян	19	Низький рівень
Жукова Ольга	25	Трохи нижче середнього
Ільчишина	22	Нижче середнього
Козінська	17	Дуже низький рівень
Кобзар Павло	36	Високий рівень
Корнійчук Олена	17	Дуже низький
Костюченко Анна	25	Трохи нижче середнього
Кужелюк	33	Вище середнього
Островський	39	Дуже високий рівень
Підлужна Н	21	Нижче середнього
Петросян	19	Низький рівень
Ткаліч Тетяна	24	Трохи нижче середнього
Складановська Анна	18	Низький рівень
Федоренко	35	Вище середнього

 

Отже за результатами методики по визначенню рівня конфліктності в 11- А класі було виявлено одного учня з дуже високим рівнем конфліктності – Островський. Високий або вище середнього рівень конфліктності особистості отримали учні – Валерко, Кобзар Павло, Кужелюк, Федоренко. Це означає, що ці учні являються конфліктною групою даного колективу, а тому при вирішенні конфліктних ситуацій в першу чергу потрібно звертати увагу на участь цих учнів в даному конфлікті. В класі також присутні учні які є не конфліктними взагалі або отримали дуже низький показник конфліктності, а саме – Батицька Аліна, Єфенесян, Козінська, Петросян та Складовська. В процесі вирішення конфліктів особливу уваги потрібно звертати саме на цих учнів так як вони являються безконфліктними і частково можуть сприяти вирішенню конфліктних ситуацій. Інші учні отримали посередній рівень або трохи нижче середнього. Тобто в конфліктній ситуації реагують на неї здебільшого на посередньому рівні або так як більшість колективу (враховуючи думку більшості).

Методика №2. Чи конфліктна ви особистість.

 

Банцер Олександра	28	Низький рівень конфліктності
Батицька Аліна	30	Низький рівень конфліктності
Башинська	26	Середній рівень конфліктності
Валерко	12	Високий рівень конфліктності
Горбунова Крістіна	26	Середній рівень конфліктності
Єфенесян	28	Низький рівень конфліктності
Жукова Ольга	16	Середній рівень конфліктності
Ільчишина	18	Середній рівень конфліктності
Козінська	28	Низький рівень конфліктності
Кобзар Павло	10	Високий рівень конфліктності
Корнійчук Олена	28	Низький рівень конфліктності
Костюченко Анна	16	Середній рівень конфліктності
Кужелюк	12	Високий рівень конфліктності
Островський	8	Високий рівень конфліктності
Підлужна Н	22	Середній рівень конфліктності
Петросян	28	Низький рівень конфліктності
Ткаліч Тетяна	16	Середній рівень конфліктності
Складановська Анна	28	Низький рівень конфліктності
Федоренко	12	Високий рівень конфліктності

 

Під час аналізу методики було виявлено, що в класі присутні учні які як і під час першої методики показали високий рівень конфліктності особистості, а саме Валерко, Кобзар Павло, Кужелюк, Островський, Федоренко. Низький рівень конфліктності особистості показали Банцер, Батицька Аліна, Єфенесян, Козінська, Корнійчук Олена, Петросян та Складовська. У випадку виникнення конфліктних ситуацій осередком яких можуть бути саме учні з високим рівнем конфліктності особистості, особливу увагу потрібно звертати саме на них, так як учні з високим рівнем конфліктності особистості у більшості випадків і спричиняють дані конфлікти. Учні з високою конфліктністю особистості завжди в колективній роботі здатні нагнітати обстановку так як різні рівні взаємовідносин в таких учнів спирається на надлишкову ініціативність або критичність, що в свою чергу породжує конфлікти. Під час вирішення конфліктів у колективі особливо важливо звертати увагу на учнів які проявляють низький рівень конфліктності особистості так як вони забезпечують мир і спокій в колективі і можуть слугувати умиротворюючим фактором в колективних конфліктах.

Методика №3. Ваша тактика ведення переговорів в конфліктах.

 

Учні	Протиборство	Співпраця
Батицька Аліна	2	8
Башинська	4	6
Валерко	6	4
Горбунова Крістіна	5	5
Єфенесян	3	7
Жукова Ольга	4	6
Ільчишина	4	6
Козінська	1	9
Кобзар Павло	8	2
Корнійчук Олена	3	7
Костюченко Анна	5	5
Кужелюк	7	3
Островський	9	1
Підлужна Н	4	6
Петросян	3	7
Ткаліч Тетяна	5	5
Складановська Анна	3	7
Федоренко	7	3