Емпіричне дослідження агресії як соціально- психологічного феномену

У Р. Бордена в першій частині досліду були присутні спостерігачі, які сприймалися піддослідними або як схильними до агресії (тренер університетського клубу карате), або як пацифісти (противники використання збройної сили в міжнародних відносинах), котрі осуджують її. Якщо за експериментом слідкував “агресивний” спостерігач, то піддослідний діяв більш агресивно, ніж у присутності спостерігача-пацифіста. Як тільки “агресивний” спостерігач пішов, інтенсивність струму знижувалась до рівня, характерного для підгрупи зі спостерігачем-пацифістом (в останньої підгрупи після відходу спостерігача інтенсивність струму залишалася низькою, як і раніше) [8, с.92].

В описаних експериментах підставними особами виступали особи, малознайомі реальним піддослідним. Коли ж попередньо їх близько знайомили одного з одним, то надалі агресія зменшувалась. Очевидно, що в цьому випадку значної ваги набували думки щодо оцінки своєї агресивної дії партнером, з яким суб'єкт щойно вів дружню бесіду.

Отже, “агресія” у буквальному значенні слова - це мотивована складова (що розуміється як “імпульс”, “спонукування” або “відношення”), що може поряд з іншими мотиваціями викликати “агресивне поводження”.

 

1.4 Фактори, що сприяють агресії.

Головною метою в області агресії залишаються пошуки її причин та аналіз природи тих факторів, які сприяють агресії. При цьому можна виділити два основних напрямки пошуків [16]:

1) Виявлення ряду індивідуально-особистісних  ознак. Вони сприяють усвідомленню  ролі і місця самого суб'єкта  агресії у тих розбіжностях, які  спостерігаються в проявляються  їм видах діяльності. Так, наприклад, американські соціологи і психологи К. Джеклін, Р. Джин та інші досліджують агресію з точки зору статевих характеристик суб'єкта. Вчені П. Белл, Е. О`Ніл, Р. Роджерс і інші приділяють велике місце питання про те, який вплив надає на прояв міжособистісної агресії расова приналежність індивіда.

2) Прагнення розкрити природу  дії зовнішніх чинників, що також  дуже істотний вплив на прояв  агресивності. Мова йде про негативні  фактори навколишнього середовища, таких як вплив шуму, забруднення води, повітря, великого скупчення людей, зазіхання на особистий простір і ін

Певне місце в дослідженнях цього напряму знаходять також питання про з'ясування ролі таких чинників, як алкоголь і наркотики. Тим більше, що в даний час, це одна з найважливіших проблем у світі.

Вивчення індивідуальних, зовнішніх і соціальних факторів, що впливають на агресивну поведінку.

Поведінка, як вважає більшість соціальних психологів, є спільною функцією окремої особистості та її оточення. Тобто поведінка індивіда в суспільстві визначається впливом ситуації, в якій він виявляється, а також тими якостями, емоціями і схильностями, які він виявляє в цій ситуації. Більшість сучасних теорій показали, що агресивна поведінка визначається зовнішніми факторами, що мають відношення до ситуації або до навколишнього оточення, когнітивними змінними і системами, а також внутрішніми чинниками, що відображають характерні риси і схильності конкретного агресора. Риси характеру відіграють важливу роль у визначенні ймовірності того, чи стануть певні особи агресорами або жертвами. У повсякденному житті ми впевнені, що тільки риси характеру впливають на поведінку людини, вважаючи, що на поведінку людей не впливають ні час, ні обставини. Але багато дослідників стверджують, що людські істоти насправді навряд чи схильні поводитися, думати або відчувати в одній і тій же манері незалежно від перебігу часу або різних ситуацій, і заявляють, що реакції людей значною мірою обумовлені поточними ситуаціями і з очевидністю змінюються у відповідь на зміну в зовнішніх умовах.

Поведінкові реакції індивідуума залежать також від його установок та внутрішніх стандартів. До числа найбільш важливих установок, аффектірующіх агресивна поведінка, відносяться різні форми забобонів. Наприклад, расові забобони є одним з найважливіших джерел міжрасової агресії: так, особи, що живлять сильне упередження проти представників іншої раси, ведуть себе набагато більш агресивно з викликають у них неприязнь “чужинцям” ніж з членами власної групи.

Дослідження показали, що якщо порівнювати чоловіків і жінок, то перші демонструють більш високі рівні прямий, а останні - непрямий, тобто не вираженою у фізичних діях агресії. Крім того, чоловіки частіше, ніж жінки, виступають в якості об'єкта фізичного насильства, у той час як жінки частіше стають жертвами сексуальних домагань і брутальності у подружніх стосунках.

Зовнішні детермінанти агресії - це ті особливості середовища чи ситуації, які підвищують ймовірність виникнення агресії. Багато хто з цих детермінант тісно асоційовані з станами фізичного середовища. Так, наприклад, висока температура повітря підвищує ймовірність прояви агресії або, навпаки, ескапізму.

Інші середовищні стресори також можуть зіграти роль зовнішніх детермінант агресії. Так, наприклад, шум, підсилюючи порушення, сприяє зростанню агресії. Деякі дані свідчать про те, що скупченість також може спровокувати агресію. Спостереження показують, що агресивні реакції посилюються і в тому випадку, коли в повітрі містяться деякі забруднюючі агенти (наприклад, сигаретний дим, неприємні запахи).

І нарешті, агресія може як посилюватися, так і придушуватися за рахунок тих аспектів ситуації, які впливають на ступінь і характер особистісного самоусвідомлення. Коли людина зрозуміє свої вчинки з потенційною реакцією жертви або представників правопорядку, говорять про публічне самоусвідомленні; коли людина зосереджена переважно на власних думках і переживаннях — говорять про приватне самоусвідомлення. Будь-який з двох зазначених типів особистісного самоусвідомлення сприяє зниженню ймовірності прояву агресивних реакцій.

До зовнішніх проявів агресії відносять різні біологічні процеси. Дійсно, можна говорити про успадковане схильності до кримінальному поведінці, це аж ніяк не означає, що агресія як така просто передається з покоління в покоління. Статеві гормони, і особливо тестостерон, в якійсь мірі, дійсно, “замішані” у злочинах, пов'язаних із застосуванням насильства. Проте спеціальні дослідження показали, що ступінь їх впливу досить обмежена. Більше того, є всі підстави думати, що і механізм успадкування схильності до агресії, і механізм впливу статевих гормонів на ступінь агресивності людської поведінки можуть мати спільну природу.

Біологічні процеси протікають в соціальному контексті. Тобто зовнішнє середовище впливає на неврогенні зв'язку, внутрішні біологічні процеси значною мірою зумовлюють характер наших реакцій на вплив середовища, і правильніше було б говорити не про вирішальний вплив біологічних або, навпаки, соціальних факторів як детермінант агресії, а визнати, що на агресію діють обидва типи факторів і що біологія та навколишнє середовище роблять взаємний вплив один на одного [16].

Отже, існують вагомі біологічні, генетичні і біохімічні фактори, що сприяють прояву насильства. Але думка більшості вчених зводиться до того, що некоректно обґрунтовувати агресивну поведінку як генетично закладену у людській природі. Поведінка, набута шляхом навчання, може проявлятися в різних життєвих ситуаціях. При цьому велике значення має переконання, світогляд людини, її характер, темперамент.

 

1.5 Соціально-психологічні аспекти агресії.

Усі ці, перераховані раніше теорії агресії, володіють проте в тій чи іншій мірі одним суттєвим недоліком – вони розглядають людину або як відірвану від соціального оточення особистість, що постійно бореться з ворожим для неї зовнішнім світом, або – тільки як біологічну істоту, не набагато більш розвинутішу за тварин у дикій природі. А проте людина – істота, що живе серед інших людей, і багато що з її поведінки може бути викликано саме цими, соціальними чинниками. З точки зору проблеми соціалізації агресивні вчинки зумовлені в основному наступними факторами: умовами життя, наслідком виховання і впливу засобів масової інформації, конфліктами з різними суспільними інститутами, можливістю легкого доступу до тих чи інших атрибутів жорстокої поведінки, безробіттям, алкоголізмом, наркоманією. Також на формування агресивної поведінки здійснює свій вплив фактор матеріального достатку – мається на увазі той вплив, який здійснює на життєву філософію рівень матеріального достатку сім’ї. Він полягає в тому, що в розвинутому суспільстві індивіди з бідних сімей, порівнюючи своє положення в суспільстві з тим, яке мають їхні багаті знайомі, отримують певний заряд неприязні, опозиції і ненависті як до цих знайомих, так і до тих суспільних інститутів в цілому, які допустили, на їхню думку, таку кричущу несправедливість. Соціальні проблеми також можуть виявляти свій вплив і на формування дитячої і підліткової агресивності у вигляді поганого харчування матері в період вагітності, відсутності засобів для отримання освіти. Володіння зброєю так само сприяє збільшенню потенціалу агресивності, а деякі автори вважають, що однією з найважливіших ланок в формуванні агресії є вплив засобів масової інформації.

А проте, дійсно розглядаючи людину як істоту, що живе серед інших людей, напевно слід в першу чергу звернути увагу навіть не стільки на можливий негативний вплив соціальних умов, як на саму можливість отримання нею бажаного для себе результату. Саме це – результат, на думку творця теорії функціональних систем академіка П. Анохіна, і є кінцевою ціллю діяльності будь-якого живого організму.

З іншого боку, з точки зору рефлекторної теорії, – на будь-яку зміну зовнішніх умов живий організм може реагувати лише одним з трьох можливих способів: адаптацією – пристосуванням до цих умов, втечею – уникненням небезпечної ситуації, чи нарешті – боротьбою, створенням нових умов. І якщо для тварин кожен з цих пунктів в більшій чи меншій мірі відповідає можливості реалізації її природних інстинктів і залежить в основному лише від умов її існування та набутого нею власного життєвого досвіду (умовних рефлексів), то людина, живучи в цивілізованому суспільстві, в більшій мірі змушена включати в реалізацію таких своїх планів бажання і волю інших людей. А тому, відповідно, якщо для тварин в дикій природі реалізація їхніх життєвих програм залежить в основному або від ареалу їхнього існування, або від перебігу кліматичних умов, то для людини таке відчуття фрустрації і подавленості, яке дуже часто й призводить до виникнення агресії, може утворюватися саме внаслідок неможливості отримати щось бажане для себе через відмінну від її власної, волю інших людей. Певним виходом з цієї ситуації стає намагання якимсь чином здобути владу над іншими людьми, підкорити їх собі. Акцентуація саме на такому аспекті людської діяльності стала основою індивідуальної психології А. Адлера [1;2].

Про подібне прагнення, і до того ж прямопротилежне до вияву агресивної поведінки, говорив в США на початку минулого століття Д. Карнегі. А тому, якщо поєднати одне – концепцію П. Анохіна в прагненні людини, як і будь-якого іншого живого організму, отримувати заздалегідь спланований нею результат, з іншим – необхідністю використання нею для цього інших живих організмів, ми отримаємо один дуже цікавий висновок: таку наперед сплановану діяльність людини, яка буде спрямовуватись нею на отримання настільки сприятливого становища, яке б дозволяло їй вміло і вдало використовувати інших людей в своїх цілях. Що, проте, передбачає два взаємовиключних результати: або їхнє використання на основі взаємної вигоди, або – маніпуляцію ними. І оскільки поняття взаємної вигоди завжди передбачає необхідність щось і самому робити для інших – цей шлях завжди сприймається як важчий і не настільки привабливий, як все те ж прагнення підчинити інших своїй волі, що й призводить в результаті до тієї “війни всіх проти всіхˮ, яку в свій час так яскраво описував ще Т. Гоббс, і квінтесенцією якої для нас стали тепер погляди Е. Фромма:

• втеча людини від реальності і пов’язаної з нею відповідальності за самостійне прийняття рішень;
• поділ агресивної поведінки людини, що виникає як реакція на фрустрацію, страх, чи несправедливе відношення до неї з боку інших людей, на доброякісну і злоякісну, конструктивну і деструктивну.

Отже, людина — істота соціальна, а це означає, що найбільше на прояв людської агресії впливають зовнішні, тобто соціальні фактори. Це люди, матеріальні та статусні проблеми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Емпіричне дослідження агресії як соціально-психологічного феномену

2.1. Описання методик  дослідження.

Виходячи з цього, можна розділити прояви агресії на два основні типи: перший - мотиваційна агресія, як самоцінність, другий - інструментальна, як засіб (маючи на увазі при цьому, що і та, й інша можуть виявлятися як під контролем свідомості, так і поза ним, і сполучені з емоційними переживаннями (гнів, ворожість). Практичних психологів більшою мірою повинна цікавити мотиваційна агресія як прямий прояв реалізації властивих особистості деструктивних тенденцій. Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій, можна з великим ступенем імовірності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційної агресії.

Однією з подібних діагностичних процедур є опитувальник Басса-Дарки [10]. На думку авторів, під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області об’єктно – суб’єктних відносин.

Ймовірно, деструктивний компонент людської активності є необхідним у творчій діяльності, так як потреби індивідуального розвитку з неминучістю формують в людях здатність до усунення і руйнування перешкод, подолання того, що протидіє цьому процесу.

Агресивність має якісну і кількісну характеристики. Як і всяка властивість, вона має різну ступінь вираженості: від майже повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна людина повинна володіти певним ступенем агресивності. Відсутність її призводить до пасивності, відомості, конформності і т.д.

А. Бас, прийняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії і ворожість і визначив останню як: “... реакцію, розвиваючу негативні почуття і негативні оцінки людей і подійˮ [11]. Створюючи свій опитувальник, диференціює прояви агресії і ворожості,  А. Бас і А. Дарка виділили наступні форми агресій:

1. Фізична агресія - використання  фізичної сили проти іншої  особи.