Зміст
Вступ…………………………………………………………..................…….4
Розділ 1. Теоретичний
аналіз агресії як соціально – психологічного
феномену…………………………………………………………….…........….6
1.1 Поняття, види й причини
виникнення агресії.…………...................…6
1.2 Теорії виникнення
агресії……………………………….................…...16
1.3 Мотивація
агресії………………………………………….....................21
1.4 Фактори, що
сприяють агресії………………………..….....................28
1.5 Соціально-психологічні аспекти
агресії………………..................…..31
Розділ 2. Емпіричне дослідження
агресії як соціально- психологічного
феномену………………………………………............................................35
2.1. Описання методики
дослідження…………………................…….….42
2.2. Організація емпіричного
дослідження...............................................42
2.3. Аналіз та інтерпретація
результатів дослідження…................…......42
Висновок……………………………......................................................…..45
Список літератури………………………………………………..................47
Додаток А…………………………………………………………………….48
Вступ
Феномен агресивної поведінки людини
вже кілька десятиліть є однією з актуальних
наукових проблем. Це зумовлено стрімким
зростанням рівня агресивності в останні
роки. Сучасні засоби масової інформації
також акцентують цю проблему.
При цьому, являючись багатобічним
явищем, агресія досліджувалася фахівцями
з різних “наукових таборівˮ як психологами,
так і педагогами, і соціологами.
У сучасному суспільстві існує величезна
кількість людей з девіантною поведінкою, що виявляються в асоціальних
діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадського
порядку, хуліганство, вандалізм і ін.) У крайніх формах стали виявлятися жорстокість і агресивність. У порівнянні
з недавнім минулим, зросло число тяжких злочинів, крім того, можна зафіксувати збільшення конфліктів і фактів агресивної поведінки людей.
Проблема агресії розкривається в працях
З. Фрейда, К. Лоренца, Л. Семенюк, Л. Славиної,
І. Фурманова, А. Бандури, Л. Берковица, Д. Доллард,
Г. Васильєвої, М. Левітова, В. Мерліна,
В. Ковальова та інших.
Певних зусиль у цьому напрямі
докладають й російські дослідники:
К. Гаджієв, Б. Поршнєв, Б. Діденко, Е. Самовічев,
О. Реан, О. Назаретян, Ю. Антонян,
Т. Румянцева, В. Гульдан, Л. Дмітрієв, В.
Кайтуков та українські дослідники: Л.
Балабанова, І. Алексеєнко, О. Бандурка,
В. Друзь, Л. Кейсевич, О. Базалук, Н. Корабльова,
В. Кришталь та інші.
Високо оцінюючи наукову і практичну
значущість досліджень вітчизняних і
зарубіжних учених, зусилля яких були
спрямовані на вивчення різних аспектів
теорії агресії, відзначаючи науковий
внесок згаданих дослідників, варто зауважити,
що досі відсутнє комплексне дослідження
соціального феномену агресії, не з’ясовано
ролі цього феномену в умовах трансформації
українського суспільства. Залишається
відкритим для вітчизняного праксису
дослідження вказаної проблематики у
контексті формування ненасильницького
світу. Таким чином, відчувається гостра
необхідність осягнути агресію як один
з соціальних феноменів. Це обумовлює вибір
даної теми “Агресія як соціально- психологічний
феноменˮ.
Об'єкт роботи – агресивна поведінка як соціально-психологічний феномен.
Предмет – особливості прояву
людської агресії у трудовому колективі.
Мета роботи – виявити прояв
людської агресії у трудовому колективі.
Завдання:
1. Проаналізувати агресію як
стан людської психіки.
2. Визначити основні мотиви
агресії у трудовому колективі.
3. Визначити, які чинники впливають
на агресію.
4. Емпірично дослідити агресію
як придбану соціальну поведінку.
Теоретична значущість роботи полягає в тому, що описані нами основні психологічні особливості прояву агресивності, її механізми і причини формування допоможуть розширити знання про природу агресивності і про механізми регуляції агресивної поведінки людей.
Практична значущість роботи полягає в тому, що розглянуті нами варіанти та механізми прояву агресивності можна з успіхом використовувати для розробки методів подолання
агресії людей.
Курсова робота складається
з двох частин. У першій - теоретичній - будуть розглянуті теорії агресивності різних авторів, фактори, що сприяють
агресії, соціально-психологічні аспекти
агресіїї і зроблено узагальнюючі висновки. У другій частині - результати дослідження членів трудового колективу
на предмет їх агресивності. У висновку курсової роботи будуть зроблені висновки. Робота має 1 додаток. Список
літератури складає – 17 джерел. Загальний
обсяг роботи – 48 сторінок.
Розділ 1. Теоретичний аналіз
агресії як соціально – психологічного
феномену.
1.1 Поняття, види й причини
виникнення агресії.
Агресія – це будь-яка форма
поведінки, націлена на образу або спричинення
шкоди іншій живій істоті,
не бажаючій подібного ставлення [11,
с.259].
На перший погляд, це визначення
здається простим і відвертим, а також
тісно пов'язаним з розумінням агресії
з позиції буденної свідомості. Однак
при більш уважному вивченні виявляється,
що воно включає в себе деякі особливості,
які потребують більш глибокого аналізу.
Безпосередньо явище агресії
більшість дослідників визначає як поведінку,
спрямовану на заподіяння шкоди [7]. І хоча
агресія часто асоціюється з емоційними
станами (гнів, лють, ненависть), мотиваційними
утвореннями (бажання зашкодити), когніціями
(агресивні думки чи фантазії), все ж в
основі цього явища лежить саме поведінковий
акт (вчинок). Але й таке звуження смислового
поля терміна залишає ряд проблем. По-перше,
сама категорія поведінки є доволі багатозначною
і певним чином “розмитою„ у психологічній
науці. Так, згідно з одним із визначень,
поведінка - це “притаманна живим істотам
взаємодія з навколишнім середовищем...” [9]. Але ж така “взаємодія”
, як відомо, може мати різні прояви - від
простих рефлекторних форм до складної
міжособистісної інтеракції.
Р. Берон і Д. Річардсон вважають,
що агресія, у якій би формі вона не виявлялася,
являє собою поведінку, спрямовану на
заподіяння шкоди або збитку іншій живій
істоті, що мають усі підстави уникати
подібної поведінки з собою. Дане комплексне
визначення містить у собі наступні положення:
- Агресія обов'язково має на
увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння
шкоди жертві.
- В якості агресії може розглядатися
тільки таке поводження, що має на увазі
заподіяння шкоди або збитку живим організмам.
- Жертви повинні мати мотивацію
уникнення подібного звертання із собою
[14, с.214].
Під агресією, за А. Фроммом,
варто розуміти будь-які дії, що заподіюють
або мають намір завдати шкоди іншій людині,
групі людей або тварині, а також заподіяння
збитку взагалі всякому неживому об'єктові
[18, с.320].
Агресивність, по Р. Немову,
розуміється як ворожість - поведінка
людини у відношенні інших людей, що відрізняється
прагненням заподіяти їм неприємності,
нанести шкоду [13, с.190].
“Психологічний словник„ за
редакцією Зінченко пропонує наступне
визначення: “Агресія - мотивоване деструктивне
поводження, що суперечить нормам і правилам
співіснування людей у суспільстві, що
наносить шкоду об'єктам нападу (одушевлений
і неживим), що приносить фізичний збиток
людям або викликають у них психологічний
дискомфорт (негативні переживання, стан
напруженості, страху, пригніченості)”
[15, с.79].
Прояв агресії досить різноманітний.
Розрізняють два основних типи агресивних
проявів:
- цільова агресія;
- інструментальна агресія.
Перша виступає як здійснення
агресії як заздалегідь спланований акт,
ціль якого - нанесення шкоди або збитку
об'єктові. Друга відбувається як засіб
досягнення деякого результату, що сам
по собі не є агресивним актом.
Й. Заградова, А. Осинський, Н.
Левітів у своїх роботах запропонували
таку структуру агресивного прояву:
За спрямованістю:
- агресія, спрямована зовні;
- аутоагресія - спрямована на
себе.
За метою:
- інтелектуальна агресія;
- ворожа агресія.
За методом вираження:
- фізична агресія;
- вербальна агресія.
За ступенем виразності:
- пряма агресія;
- непряма агресія.
За наявностю ініціативи:
- ініціативна агресія;
- оборонна агресія.
В агресії існують серйозні
і глибинні механізми, що впливають на
її виникнення. Психологічні причини агресії
у людей можуть бути абсолютно різними:
кожен більш-менш відомий психолог прагнув
висунути свою гіпотезу про те, як і звідки
береться агресія.
Проаналізувавши літературу з даної теми
можно зробити висновок, що при всій різноманітності суперечливих теоретичних обгрунтувань, більшість з факторів підпадають під одну з трьох наступних категорій.
1. Агресія як інстинкт.
Багато психологів вважають, що
природа виникнення агресивної
поведінки у людини інстинктивна.
Агресія сприяє виживанню, виконуючи
три основні функції: боротьба
за територію та харчові ресурси,
поліпшення генофонду та захист
потомства. Агресивна енергія постійно
виникає в організмі людини, накопичується
і в якийсь момент проривається
назовні. У кожного – свої кордони,
перехід через які чреватий
ворожістю в поведінці. Агресія
також могла дістатися людині
від своїх предків-мисливців. Очевидно,
що мисливська природа може
бути побудником до насильства, воєн
і руйнування. Таким чином, можна говорити
про неминучість агресії і складністю
з її контролем.
2. Агресія як результат
неможливості реалізувати свої
потреби. Це зовсім інший підхід:
всі ми стикалися з нездатністю
задовольнити свої бажання за
будь-яких перешкод, і в такій
ситуації практично завжди з'являються
гнів і агресія. Вони можуть
бути спрямовані на інших людей,
на речі або навіть на себе.
Можливі також варіації в способах
прояву агресії: ми можемо накричати
на когось, штовхнути або почати голосити:
“Це я в усьому винна! Немає мені прощення!”.
Найсумніше, що такий спосіб реагування,
якщо його часто використовувати, починає
входити в звичку, але ефективність його
для вирішення проблем та подолання тих
самих горезвісних перешкод представляється
вельми сумнівною.
3. Агресія як результат
навчання. В дитинстві ми всьому вчилися
у дорослих, наприклад, ми наслідували
їх у манері говорити, їсти, одягатися
і поводитися в цілому. Точно також, спостерігаючи
за дорослими, ми вчилися агресивної поведінки:
якщо ми бачили, як наші мама і тато постійно
кричать один на одного і на оточуючих
людей, такий варіант поведінки запам'ятовувався
нами як єдино вірний. Звичайно, є й інші
чинники, що збільшують ймовірність прояву
агресії при дорослішанні – це неприйнятне
звернення, постійні причіпки і нападки
з боку дорослих і навіть прямі інструкції:
“Ну що ти як маленький! Дай здачі цьому
хлопчику!”. Людині, яка росте в подібній
обстановці, складно бути тихим, милим
і пухнастим. Проте в цьому випадку він
має можливість навчитися контролювати
свою агресію, якщо розвивати здатність
до саморегуляції, спостерігати за людьми,
які вміють спокійно вирішувати конфлікти
і заохочувати себе за кожен прояв лагідності
і людинолюбства.
Тепер визначимо, що таке агресивна
дія й агресивна поведінка, агресивність,
тому що часто в ці поняття вкладають той
самий зміст.
Агресивна дія - це прояв агресивності,
як ситуативної реакції. Якщо ж агресивні
дії періодично повторюються, то в цьому
випадку варто говорити про агресивну
поведінку.
Сама ж агресивність має на
увазі ситуативний, соціальний, психологічний
стан безпосередній перед або під час
агресивної дії.
Так само хочеться відзначити,
що кожна особистість повинна мати визначений
ступінь агресивності, тому що агресія
є невід'ємною характеристикою активності
й адаптивності людини.
В. Клайн вважає, що в агресивності
є визначені здорові риси, що просто необхідні
для активного життя. Це - наполегливість,
ініціатива, завзятість у досягненні мети,
подолання перешкод. Ці якості властиві
лідерам [3, с.47].
Р. Хоманс вважає, що агресію
може викликати ситуація, пов'язана з прагненням
до справедливості [3, с.120].
Стан фрустрації - це психічний
стан, що характеризується наявністю стимульованої
потреби, що не знайшла свого задоволення.
Цей стан супроводжується різними негативними
переживаннями: роздратуванням, розпачем
[4, с.460].
Таким чином, агресію можна
розглядати як біологічно доцільну форму
поведінки, що сприяє виживанню й адаптації.
З іншого боку, агресія розцінюється як
зло, як поведінка, що суперечить позитивній
сутності людей.
Т. Румянцева вважає, що сьогодні
на перший план висувається нормативний
підхід. Відповідно до цієї точки зору,
в визначенні поведінки як агресивного,
вирішальне місце повинне належати поняттю
норми. Норми формують своєрідний механізм
контролю за позначенням тих або інших
дій. Поняття норми формується в процесі
соціалізації людини. Звідси, поведінку
будемо назвати агресивною при наявності
двох обов'язкових умов:
- коли мають місце згубні для жертви наслідку;
- коли порушені норми поведінки
[18, с.23].
Важливу роль у становленні
агресивної поведінки відіграють навчання
і виховання. Психологи визнають, що над
агресивними проявами можливий контроль,
пов'язаний із процесом соціалізації.
Соціалізацією агресії можна назвати
процес навчання контролеві власних агресивних
спрямувань і вираження їх у формах, прийнятних
у рамках даної цивілізації. В результаті
соціалізації багато хто вчаться регулювати
свої агресивні імпульси, адаптуючись
до вимог суспільства.
Інші ж залишаються досить агресивними,
але вчаться виявляти агресію більш тонко:
через словесні образи, сховані примуси,
завуальовані вимоги та інше.
Треті нічому не навчаються
і виявляють свої агресивні імпульси у
фізичному насильстві. І тут важливу роль
відіграє ранній досвід виховання дитини
в конкретному культурному середовищі,
сімейні традиції й емоційне тло відносин
батьків до дитини.