Вплив ПР на розвиток підприємництва

Реалізація цих завдань пов'язана з такими функціями: залучення громадян до вирішення актуальних питань місцевого та загальнодержавного значення; володіння, використання та управління комунальною власністю; забезпечення соціально-економічного і культурного розвитку регіону, а також законності, громадської безпеки, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; соціальний захист населення, сприяння працевлаштуванню громадян; захист прав місцевого самоврядування.

У цій сфері ПР-менеджери втілюють свої фахові знання і вміння за такими напрямами:

 

- підтримка місцевого самоврядування  шляхом організації і проведення  конференцій, семінарів з актуальних  питань місцевого самоврядування;

 

- підготовка і підвищення кваліфікації  кадрів для місцевого самоврядування, виборних осіб, кандидатів і учасників  виборчих кампаній та ін.;

 

- інформаційна підтримка місцевого  самоврядування завдяки роз'ясненню  населенню його ролі у створенні  й функціонуванні системи громадського  контролю за діяльністю органів  місцевого самоврядування;

 

- використання узгоджувальних  процедур при взаємодії органів  державної влади і місцевого самоврядування.

Чільне місце в роботі органів місцевого самоврядування і їх ПР-структур займає поточне і перспективне планування. Починається воно з аналізу ситуації (соціально-демографічної структури населення, рівня добробуту, стану охорони здоров'я та інших параметрів соціального самопочуття, задоволення соціальним середовищем - будинком, вулицею, дорогами тощо), вивчення громадської думки стосовно функціонування окремих соціальних сфер, зауважень і пропозиції мешканців. Потім визначають стратегічні завдання, конкретизують їх у відповідних планах, які передбачають певні акції, час і місце їх проведення, необхідні для цього засоби і відповідальних осіб.

Ефективність функціонування органу місцевого самоврядування залежить від якості прямих і зворотних інформаційних зв'язків. З цією метою ПР-структури відстежують, хто і в якій формі забезпечує трансляцію управлінського сигналу «згори - донизу»; яким є зміст зворотних інформаційних сигналів; як опрацьовуються сигнали зворотного зв'язку, чи не спотворюються вони на догоду керівникам, які їх обробляють.

Для зв'язків з населенням використовують різні канали комунікації: ЗМІ, інформаційні стенди, листівки, бюлетені, «гарячі телефони», неформальні зустрічі, офіційні прийоми, наради, відвідування робочих місць тощо. Завдання ПР-фахівців полягає у виборі інформаційного каналу, налагодженні взаємодії з ним задля досягнення результату, а також участь у роботі приймалень і відділів листів (звернень) громадян, які є джерелом актуальної інформації, важливим каналом зворотного зв'язку.

ПР-структури в системі місцевого самоврядування здійснюють вивчення і поширення кращого досвіду (best practice) в діяльності різноманітних суб'єктів соціальних процесів для пошуку і вироблення оптимальних рішень. Поширення такого досвіду нерідко є дешевшим, ніж випробовування чогось нового, не перевіреного практикою.

Діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування вимагає впливу ПР-структур на формування їх корпоративної культури, основними елементами якої передусім є робота з документами, взаємодія з громадянами та їх організаціями. Актуальність цієї роботи обумовлена наближеністю цих структур до громадян, необхідністю повсякденного спілкування з ними і посилюється браком професійно підготовлених фахівців, плинністю і ротацією кадрів.

Ефективна ПР-діяльність в органах влади можлива за дотримання таких методологічних принципів:

 

-системність (ПР-діяльність є системою, а не сукупністю механічно  пов'язаних між собою прийомів, методів і процедур);

 

-адекватність (відповідність предмета, технологій ПР-діяльності меті  і завданням органу влади);

 

-прогнозованість (відповідність змісту  і результатів перспективній  моделі розвитку регіону з  урахуванням змін, що виникають  у зовнішньому середовищі);

 

- гнучкість технології (зовнішнє  середовище є змінним, оскільки  на нього впливає багато факторів, тому ПР-діяльність супроводжується  постійним технологічним переналагодженням, здійснюється на новому кваліфікаційному рівні).

Загалом ефективне функціонування ПР-структур є істотною умовою успішної діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування, зацікавлених у розширенні простору соціального діалогу, громадській експертизі проектів своїх програм, донесенні до свідомості широких верств змісту, мети і завдань своїх рішень.

 

5. Використання ПР в лобістських цілях

 

У процесі своєї діяльності будь-якому суб'єктові соціальної практики доводиться долати опір зовнішнього середовища, неузгодженість, недосконалість законодавства, консерватизм певних бюрократичних утворень. Нерідко він опиняється перед необхідністю узгодження інтересів зі своїми партнерами, опонентами, конкурентами. Виникають такі проблеми і на регіональному, галузевому, національному рівнях. Тому в демократичному суспільстві вважається цілком цивілізованою практика впливу на процеси законотворчості, ухвалення управлінських рішень. Таку діяльність називають лобізмом і вона є однією із функцій ПР, які застосовуються в соціальному управлінні.

Лобізм (англ. lobbyism) - співробітництво з органами, представниками влади з метою впливу на процеси ухвалення певних законів.

Першим термін «лобізм» використав наприкінці XIX ст. американський президент генерал В. Грант, назвавши лобістами кількох членів уряду, бізнесменів і журналістів, які збиралися в холі нижнього передпокою його резиденції для «проштовхування» своїх інтересів. У колишньому Радянському Союзі таку діяльність піддавали критиці, вважаючи одним із «порочних явищ капіталістичної системи», хоч за планово-розподільчої економіки теж існувало лобіювання інтересів міністерств, відомств, підприємств. Здебільшого воно полягало у непідвладній законові боротьбі за ресурси, вигідні показники, місця у соцзмаганні тощо.

У 1946 р. в США було ухвалено закон, який регламентував лобістську діяльність. Відтоді вона отримала юридичну основу і стала професійною справою. Професійне лобіювання здійснюють фахівці, які мають розгалужені зв'язки і досвід роботи в органах влади, уміло використовують легітимні засади їх діяльності. Лобісти і лобістські фірми зобов'язані реєструватися, звітувати про свою клієнтуру перед органами влади, при яких вони акредитовані, декларувати свої доходи. Значного розвитку лобізм набув у Великій Британії, ФРН, Канаді, Австралії, інших країнах. Останнім часом він активно розвивається в Україні, однак потребує законодавчого регулювання.

За способами здійснення розрізняють безпосередню (пряму, без проміжних ланок), опосередковану (з використанням можливостей інших осіб), сплановану (за певним планом), спонтанну (зумовлену внутрішніми причинами), плюралістичну (багатоманітну), корпоративну (відповідно до інтересів певної групи фізичних і юридичних осіб) лобістську діяльність.

В американській лобістській практиці розрізняють «лобізм взаємин» (донесення лобістом до адресата необхідної інформації) і «технічний лобізм» (ініціювання діяльності на основі законів та інших нормативних актів), а також роботу з людьми, донесення їхньої думки до органів влади.

Лобістську діяльність здійснюють також групи особливих інтересів - формальні (громадські організації) або неформальні групи людей, об'єднані однією ідеєю. Вони збирають інформацію з певного питання і передають її журналістам з метою привернення уваги громадськості і формування громадської думки; аналізують діяльність політиків для визначення серед них союзників або опонентів; формують «комітети політичних дій» з метою легального збору коштів на політичні (виборчі) кампанії; залучають лобістів для просування своїх ідей в органах влади.

Деякі лобістські групи діють лише за допомогою телефону. Реалізація лобістських програм відбувається: у процесі взаємодії з парламентом, іншими органами влади і місцевого самоврядування завдяки поширенню послань від імені зацікавлених структур (осіб) до законодавців, від яких залежить вирішення конкретного питання; під час зустрічей законодавців з представниками зацікавлених структур (прийоми, обіди, презентації) для обговорення актуальних проблем; унаслідок цілеспрямованих кампаній (публікацій у пресі, демонстрації відеоматеріалів на ТБ, надсилання листів, звернень тощо), в результаті роботи з громадськими об'єднаннями і партіями.

Як професійна діяльність лобізм має такі характерні ознаки:

 

-  легітимне (законне) обслуговування, узгодження на всіх рівнях  суспільного життя специфічних  інтересів окремих груп, об'єднань, галузей;

-забезпечення зворотного зв'язку  між законодавчими органами і  суспільством, соціальними групами;

-захист прав, законних інтересів  клієнтів, відбиття, нейтралізація атак на них;

- відкрите здійснення діяльності  відповідно до чинного законодавства і норм моралі.

Лобізм як цивілізовану форму просування соціальними суб'єктами своїх (корпоративних, галузевих тощо) інтересів, ідентифікацію їх з інтересами суспільства справедливо вважають одним із засобів соціального управління. Однак для цього повинен бути відповідний рівень розвитку демократії і політичної системи.

Ефективна лобістська діяльність передбачає:

 

-глибоке усвідомлення суб'єктом  діяльності своєї мети, законодавчих  і моральних обмежень. Іноді його  мета може відрізнятися від  інтересів і цілей замовника, лобістських програм, акцій;

 

-всебічне знання історії питання, яким доводиться займатися (цілком  можливо, що раніше хтось уже  брався за таку справу);

 

-міцні контакти із своїми  контрагентами на всіх рівнях  влади, використання різноманітних  можливостей для зустрічей з  ними;

 

-готовність до дискусії і  вміння ефективно діяти в проблемних  ситуаціях, оскільки нерідко потрібно  доводити, що інтереси, які виражає  фаховий лобіст, важливі і для  представника органів влади;

 

-уміння знаходити союзників. Чим  більше суспільних сил залучено  до захисту певних інтересів, тим вища ймовірність досягнення  очікуваного результату;

 

-опору на ключових фігур, які  відповідають за сфери, розв'язують  актуальні для конкретного лобістського  проекту проблеми;

 

-активне використання експертів  під час аналізу певних проблем, а у створенні громадської  думки - впливових засобів масової інформації тощо.

Соціально-відповідальна лобістська діяльність вигідна не лише її ініціаторам, а й суспільству, оскільки вона сприяє розв'язанню актуальних проблем, відкриває простір для реалізації корисних ініціатив, унаслідок чого поліпшується соціальне самопочуття індивідів і груп, отримує нові імпульси суспільний розвиток. Така діяльність узгоджується із функціональною специфікою, завданнями ПР.