Вплив ПР на розвиток підприємництва

1. Вплив ПР на розвиток підприємництва

Підприємництво є особливим творчим різновидом економічної діяльності людини, керованої прагненнями досягти успіху у власній справі. Йому притаманні прагнення до реалізації нових технологічних можливостей; самостійність у прийнятті важливих рішень; особлива чутливість і готовність до змін; здатність до ризику; відповідальність за можливі невдачі й поразки; спрямованість на побудову нових суспільних і соціально-економічних відносин; уміння випереджати події і досягати результату в конкурентній боротьбі.

Підприємництво як самостійна, систематична, ініціативна діяльність громадян, об'єднань є основою процвітання і стабільності багатьох країн. У перехідних економіках йому доводиться долати застарілі психологічні установки, стереотипи, уявлення, рудименти адміністративно-управлінського механізму, нерозвиненість законодавства, нестійкий і громіздкий регуляторний механізм. Нерідко воно наштовхується на небажання органів влади і місцевого самоврядування співпрацювати з об'єднаннями підприємців, високі податки і нестабільність правил оподаткування, труднощі в отриманні кредитів і загалом фінансування, проблеми у взаємодії з чиновниками. За таких умов необхідні значні зусилля для формування сприятливого соціально-морального клімату в суспільстві і підприємницькому середовищі, потрібні осмислені, цілеспрямовані заходи, більшість із яких є сферою діяльності ПР.

Передусім підприємництво як соціально-економічний феномен повинно брати на себе відповідальність за розв'язання корінних суспільних проблем, і це буде запорукою визнання й уваги до нього. Така позиція має бути основою фахової, ділової, особистісної культури підприємця.

ПР-фахівці повинні також сприяти осмисленому розумінню суспільством проблем підприємництва, стати його «очима і вухами», тобто отримувати всі, в т. ч. і приховані, сигнали суспільства і на цій основі підвищувати його ефективність.

У світовій ПР-практиці сформувалися окремі напрями реалізації можливостей ПР у бізнесі:

- public affairs (відносини з державними  органами): управління, податкова політика, закони про працю, торгова політика  і дії влади, які впливають  на функціонування бізнесу;

-communiity relations (відносини з суспільством): заходи щодо підтримки продавця, залучення працівників, поліпшення  якості послуг, підтримки ділових  ініціатив, підвищення якості життя  працівників і керівників;

-employee relations (відносини зі службовцями): трудові відносини, допомога в  залученні компетентних співробітників, забезпечення ефективної комунікації  між співробітниками, розвиток творчого  потенціалу працівників, стимулювання  випуску і поліпшення якості  продукції, збагачення корпоративної  культури, поліпшення ставлення  до праці;

-consumer relations (відносини зі споживачами): підвищення рівня обслуговування  клієнтів, створення позитивних  відносин з ними, швидке й ефективне  реагування на скарги, проблеми  і потреби споживачів, підтримка  продаж;

-financial relations (фінансові відносини): створення можливостей для вигідного  залучення капіталу, компетентної  роботи з інвесторами;

-      media relations (посередницькі відносини): підтримка і схвалення підприємницьких ініціатив у пресі, створення позитивного іміджу підприємництва, нейтралізація негативних реакцій.

Загалом підприємництво має неабиякі можливості у здобутті схвалення і підтримки місцевих спільнот завдяки правильно організованій основній діяльності. Цей ефект посилиться, якщо вміло використовувати основні елементи паблік рілейшнз. Складнішим є розв'язання його проблем на національному рівні і тут не обійтися без старань підприємницьких організацій, реалізації ґрунтовно розроблених ПР-стратегій і добре спланованих ПР-кампаній.

3. Використання ПР у політичній сфері

Політична (грец. politike - державна діяльність) сфера відіграє важливу роль у життєдіяльності суспільства, оскільки в ній реалізуються відносини соціальних груп та індивідів щодо утримання і використання влади з метою забезпечення своїх суспільно значущих інтересів і потреб, вироблення обов'язкових управлінських рішень, її утворюють політичні відносини і політична діяльність (взаємодія політичних груп між собою та з інститутами влади), політична свідомість (свідоме ставлення людей до своїх політичних інтересів), політична організація (сукупність органів державної влади, партійні і громадські організації, групи тиску тощо).

Оскільки в демократичному суспільстві джерелом влади є народ, а втілення певного політичного курсу залежить від його волевиявлення (вибори, референдуми), важливо, щоб створені політиками концепції, ідеї, доктрини, програми ставали надбанням широких мас. Організаційно-технологічні форми участі ПР в політичному процесі обумовлені необхідністю взаємодії політичної організації (сукупності суб'єктів політики) з масами.

У цій взаємодії суб'єкти політики пропонують суспільству певні ідеї, домагаючись їх визнання, а певні суспільні групи своїми можливостями впливають на формування і коригування цих ідей. Будь-які політичні процеси пов'язані з поширенням певних ідей і здійсненням заходів політичного управління, систему яких утворюють:

- політичний менеджмент. Суть його  полягає в управлінні політичними  процесами на основі аналізу  політичних тенденцій, передбаченні  наслідків їх розвитку, виробленні  й реалізації певних рішень. Його  необхідність зумовлена тим, що  суб'єктами політичного життя  є люди (об'єднання), а притаманні  йому засоби забезпечують обмін  інформацією в межах політичної  системи. Характерними його особливостями  є дотримання законодавчих та  етичних засад, достовірність інформації, рівноправний обмін нею між  всіма учасниками політичного  процесу, функціонування системи  зворотного зв'язку між владними  інститутами і громадянами, їх  групами, вільний доступ суб'єктів  політичного процесу до ЗМІ. Ефективний  політичний менеджмент у сучасному  суспільстві неможливий без використання  ПР;

- політичний маркетинг. Цілеспрямована  участь у політичному процесі  пов'язана з упровадженням у  суспільно-політичну практику певних  настанов з метою здобуття  й утримання влади на основі  проектування, регулювання політичних  явищ і процесів. У політичній  сфері маркетингова діяльність  передбачає: вивчення загальної  політичної ситуації (політичного  ринку); аналіз програм і дій  політичних структур, політичних  діячів, рівня їх політичної культури; розроблення і реалізацію політичних  проектів.

Ефективність цієї роботи залежить від якості, спрямування програм, уміння донести їх до цільових аудиторій, переконати в їх значущості, оскільки людина охоче сприймає те, що найбільше відповідає її уявленням. Зближенню інтересів суб'єктів політичної організації і цільових аудиторій, широких мас населення сприяє послідовне і цілеспрямоване використання ПР.

Система політичного маркетингу використовує різні засоби, які належать і до арсеналу ПР. Сукупність їх утворюють маркетингові політичні дослідження (експертні опитування, глибинні інтерв'ю, вивчення фокус-груп, метод Дельфі, інтерактивна взаємодія: круглі столи, семінари), моделювання політичних подій і процесів, просування політичних ідей, підтримання певних моделей політичної практики, політичних сил тощо. Усе це розкриває можливості для ПР-діяльності, яка реалізується через участь у політичному процесі. Конкретними її напрямами є:

1) участь у діяльності політичних  партій. Створюють їх на добровільних  засадах однодумці, виражаючи інтереси  частини народу, класу, соціальної  верстви і намагаючись виконувати  свої програми завдяки здобуттю  державної влади або участі  в ній. Цим зумовлено їх прагнення  отримати якнайширшу підтримку  суспільства. Адже в демократичних  умовах суспільство (його частина) видає партії мандат на владу  за результатами виборів. Тому  воно має знати якомога більше  про їх діяльність, а самі партії  повинні вибудовувати розгалужені  і сталі зв'язки з громадянами, доводити до них свої програми, інформацію про партійних лідерів  тощо. У цій діяльності широко  використовуються можливості ПР;

2)       формування політичної культури суспільства. На рівні суспільного життя політична культура постає як синтез політичних культур його соціальних спільнот, політичних інститутів, який характеризує рівень 
розвитку їх політичної свідомості, політичної діяльності і політичної поведінки. Вона є важливою складовою духовної культури особи і суспільства, критерієм якісного оцінювання політичного життя.

Формування політичної культури відбувається у процесі політичної практики і під впливом різноманітних комунікаційних зв'язків, серед яких важлива роль належить паблік рілейшнз;

3) консолідація суспільства. Для  цілеспрямованого політичного розвитку  в умовах демократії є важливою  здатність громадян, або принаймні  їх значної частини, до консолідованих  дій. Особливо це актуально на  етапі реформування суспільства  чи його окремих сфер. Як свідчить  історичний досвід, консолідація  можлива за умови відповідності  політичних дій соціокультурному  і ментальному рівню, запитам  громадян країни. Якщо інноваційні  перетворення не мають визнання  в суспільстві, це може спричинити  відчутну протидію їм. Тому завдання  ПР у цьому процесі полягає у сприянні такій суспільній поведінці, яка б активізувала участь громадян у політичному житті задля його прогресу;

розбудова громадянського суспільства - суспільства громадян із високим рівнем економічних, політичних, культурних прав і свобод, яке не залежить від держави, а взаємодіє з нею заради спільного блага. Демократичний устрій неможливий без ефективного функціонування його третього сектора - різноманітних громадських об'єднань (організацій, клубів, асоціацій), які, будучи основою громадянського суспільства, захищають економічні, політичні, соціальні, творчі та інші інтереси громадян. Намагаючись за рахунок власних ресурсів розв'язувати свої проблеми, вони акумулюють ініціативу громадян, виробляють необхідні для цього навички і методику. Завдяки цьому формується певний стійкий сегмент демократично налаштованого населення, що є передумовою його подальшого розвитку, утвердженню демократичних принципів у свідомості громадян. У цій справі багато залежить від ефективності паблік рілейшнз як важливого чинника трансляції світоглядних настанов. Відповідно громадські організації своєю діяльністю створюють демократичне тло, на якому і можливе функціонування ПР;

5)      громадський контроль за політичними і владними інститутами. Без належного громадського контролю влада з часом може перетворитися на засіб тотального придушення волі населення. Суттєвим чинником протидії цьому є інститути громадянського суспільства, активізація діяльності яких має наслідком становлення і поступове посилення контролю за рішеннями і діями органів влади. Здатність суспільства контролювати владу є запорукою демократичного розвитку і соціально-економічного прогресу. У здійсненні контролю за політичними і владними інститутами полягає важлива 
суспільна функція ПР;

6)      участь ПР у виборчих кампаніях. Участь ПР у політичному процесі найбільше помітна під часвиборчих кампаній - цілеспрямованої системної роботи щодо висунення і обрання певних осіб, політичних партій і блоків до органів влади і місцевого самоврядування. Реально ця участь виявляється у процесі розроблення повідомлення про кандидата, партію, пошуку засобів його доведення до аудиторії (електорату). У цьому 
сенсі значний досвід нагромадила практика ПР у США, 
складовими елементами якої є:

- вибір кандидата. Основними критеріями  при цьому є відповідність  образу кандидата за політичними  та особистісними параметрами  уявленням виборця, а також привабливість  пропонованої кандидатом програми. У зв'язку з цим партії приділяють  головну увагу добору кандидатів, а виборчі кампанії мають там  персоніфікований характер.

Кандидатами від партій, як правило, стають особи, які користуються широкою популярністю, авторитетом серед різних верств населення і мають бездоганну репутацію. Велике значення мають вік кандидата (для початку кар'єри - 30-55 років), національність і віросповідання, фото- і телегенічність. Для претендентів на виборні посади влаштовують спеціальні курси, на яких вони опановують стратегію і тактику виборчих кампаній, проходять акторську й режисерську підготовку, психологічний тренінг;

-      підготовка співробітників апарату партій, менеджерів й активістів, які обслуговують кампанію кожного кандидата. Для них організовують заняття з історії виборів, методики аналізу громадської думки, методів залучення добровільних помічників, пошуку фінансів, 
прийомів політичного рекламування.

Добре підготовлений апарат партій вивчає програми політичних суперників, шукає в них положення, які можуть виявитися неприйнятними для певних груп суспільства, з метою використання їх у політичній боротьбі;

-організація досліджень. Метою  їх є з'ясування популярності  ймовірних кандидатів, їх сильних  і слабких сторін у сприйнятті  виборців, проблем, що турбують населення, поглядів на способи їх розв'язання. Такі дослідження здійснюються  щотижня (а перед виборами - щодня), щоб кандидат міг вчасно коригувати  свої виступи й програму. Не  реагувати на настрій виборців  вважається згубним для політика;

-розроблення програми кандидата. Для цього враховують виявлені  у процесі досліджень проблеми, соціально-демографічний і професійний  склад виборців, дбаючи, щоб програма  кандидата максимально відповідала  їх запитам;

-інформування виборців про кандидатів. Ознайомлення виборців з біографіями  і програмами кандидатів є  відповідальним елементом виборчої  кампанії, оскільки нерідко ставлення  виборців до кандидатів формується  під впливом інформації про  них і взаємодії з ними. Таку  інформацію вони отримують із ЗМІ. Широко використовується і реклама, найчастіше - півхвилинні або хвилинні телевізійні ролики (за аналогією до комерційної реклами), які містять фрагмент виступу кандидата, відеоряд, що підсилює його слова. Це зосереджує увагу виборців на найяскравіших аспектах програми, особистості кандидата. Із засобів радіореклами поширені 1-2-хвилинні програми (музика, дикторський перелік заслуг кандидата, уривок з його виступу, резюме диктора про те, яку користь принесе суспільству його перемога).