Вплив ПР на розвиток підприємництва

Політики прагнуть використовувати будь-який шанс, щоб потрапити на екрани телевізорів. Для цього запрошують журналістів на свої заходи, на зустрічі з виборцями, створюючи їм оптимальні умови для роботи, беруть участь у телевізійних дебатах. Активно розповсюджують агітаційні листівки і плакати, в яких виборцям надають відомості про політичні якості кандидата, рівень його готовності до державної діяльності, особистісні якості. Усе це має сприяти доброзичливому ставленню до кандидата, стимулювати інтерес до нього, бажання зустрітися з ним.

Усі інформаційні матеріали обов'язково містять виклад програми політичного діяча, бо для виборців важливо підтримати не просто гарну людину, а здатного вирішувати важливі проблеми кандидата. Вони віддають перевагу тому, хто має яскравіші людські якості, пропонує конструктивні і конкретні дії, вміє обстоювати власну точку зору, знає їх проблеми, близький їм психологічно, готовий вести з ними діалог. Виборці оцінюють не лише програму депутата. їх цікавить його досвід, інтелектуальні якості, уміння виступати, зокрема в пресі, деталі біографії;

-організація зустрічей з виборцями. Різні форми зустрічей (особисті, групові, виступи по радіо, телебаченню) мають свою специфіку і вимагають  особливої підготовки. Тому кандидат  працює над оволодінням навичками  спілкування із різною аудиторією, ведення телевізійних дебатів, виступів  у прямому ефірі, розвиває вміння  прислухатися до протилежної  точки зору, зважаючи на рекомендації  фахівців із психології, соціології, культури спілкування. Крім опанування  загальних правил, він намагається  максимально використати індивідуальний  арсенал виражальних засобів (слова, жести, міміка);

-розроблення основних гасел. Одні  з них мають містити оцінку (критику) актуальних проблем, інші - прогнозувати конструктивні рішення. їх необхідно широко розповсюджувати  з використанням усіх доступних  засобів;

-забезпечення підтримки кандидата  організаціями, групами, окремими людьми (відомими політиками, ученими, письменниками, популярними артистами). При цьому  визначають групи, регіони, політичні  та інші організації, яких можна  залучити до підтримки кандидатів;

 

         оцінювання сили опозиції. Ця  робота надзвичайно важлива для  вироблення програми кандидата, стратегії і тактики виборчої  боротьби, коригування дій, вибору  ефективних методів протидії.

Під час передвиборчих перегонів, як свідчить досвід, найчастіше критики конкурентів зосереджують увагу громадськості на таких їх особливостях:

а)      суспільна репутація (заяви політика, позиція голосування при розв'язанні важливих питань, невиконані обіцянки, неадекватна поведінка під час проведення суспільних заходів тощо);

б)       неадекватні заяви (смислова невиразність, стильова незграбність висловлювань, використання ненормативної лексики, хибні прогнози, нездатність лаконічно, чітко і зрозуміло сформулювати свою позицію з тих 
чи інших питань);

в)      передвиборні обіцянки, які неможливо виконати через відсутність ресурсів; обіцянки, які не можуть бути підтримані в суспільстві;

г)       приховування джерел власних доходів (наявність дорогої нерухомості, іномарок тощо);

ґ) сумнівні джерела фінансування виборчої кампанії (використання бюджетних коштів, одержання коштів із зарубіжних джерел);

д)      використання службового становища для сприяння в будь-якій спосіб фірмам (організаціям), конкретним особам за фінансову підтримку виборчої кампанії;

є) ігнорування реальних проблем населення (байдужість до вимог страйкарів, окремих верст населення);

є) вади біографії (карне минуле, розтрата коштів, ухиляння від сплати аліментів, порушення правил дорожнього руху з важкими наслідками);

ж)      звільнення зі служби (державної, в збройних силах або силових структурах) за серйозні порушення;

з)       відсутність кваліфікації або досвіду роботи на державній посаді чи в політиці;

и) відмова від участі в публічних дебатах;

і) поєднання роботи на державній чи виборній посадах із заняттям бізнесом.

Виборчі ПР-технології активно використовують і в Європі, постійно розширюється сфера їх застосування, урізноманітнюється арсенал засобів. Наприклад, французький рекламіст Жак Сегела, допомагаючи Франсуа Міттерану у боротьбі на виборах, порадив йому для позитивної зміни зовнішності підпиляти два передніх зуби-різці. Тонко використовуючи можливості ПР, він допоміг підопічним кандидатам (Леху Валенсі, Вацлаву Гавелу, Желє Желеву, Олександру Кваснєвському) перемогти загалом у восьми виборчих кампаніях. Інший великий стратег Жак Пілан своїми оригінальними рішеннями допоміг здобути президентське крісло Жаку Шираку, який на початку кампанії не був лідером в опитуваннях громадської думки. Успіх забезпечило наступальне проведення виборчої кампанії за аналогією до військової операції.

На парламентських виборах 1979 р. призначений директором з паблік рілейшнз Консервативної партії Великої Британії тележурналіст Гордон Рис порадив Маргарет Тетчер скоригувати зовнішній вигляд, поставивши коронки на зуби, змінивши зачіску, постановку голосу. Над цим працювала командаіміджмейкерів (англ. image - образ і make - робити, створювати) - осіб, які цілеспрямовано створюють, коригують імідж клієнта.

Багатьма цікавими рішеннями були насичені вибори президента Росії 1996 р. Під час цієї кампанії практикувалося створення образу кандидата залежно від конкретної ситуації, характеру аудиторії та інших факторів. Завдяки цьому в межах однієї кампанії Б. Єльцин реалізував кілька ПР-напрямів, кожен з яких розв'язував певні, не завжди схожі завдання, давав змогу використовувати різні іміджі і стилі поведінки. Один із напрямів мав протидіяти давній традиції, відповідно до якої люди неохоче виступають проти влади, побоюються не тільки відкрито висловлювати своє невдоволення, але й голосувати на свій розсуд. Для використання цієї психологічної особливості електорату було репрезентовано Єльцина-президента у всій його управлінській силі.

Іншим важливим напрямом була протидія сформованому образу кандидата як кремлівського затвірника, який втратив зв'язок із народом, старого правителя, цілком залежного від оточення. Для цього було організовано велику поїздку по країні з публічними виступами, танцями на молодіжному концерті, життєвими сюжетами про президентську родину. На розв'язання цього завдання, але іншими методами, була спрямована телереклама «Вірю. Люблю. Сподіваюся». Поїздки регіонами демонстрували готовність президента вникати в проблеми народу, телевізійні ролики доводили прихильність народу до президента. Стрижневим задумом команди Б. Єльцина було нагадування негативних аспектів минулого, із яким пов'язувався образ його противника Г. Зюганова. А щоб залучити на виборчі дільниці молодь, було організовано акцію «Голосуй! Або програєш!»

Участь у виборчих кампаніях є особливо відповідальним випробуванням для фахівців і структур ПР, оскільки до них, як правило, прикута пильна увага суспільства, а їх результати вершать долі широких мас. Проте використовується й маніпулювання масовою свідомістю, громадською думкою. Можливості для цього відкривають деякі вади законодавства, що регулює інформаційну роботу. Відчутно впливають на виборчий процес недостатня обізнаність громадян із загальними нормами законодавства, монополізація доступу до засобів масової інформації окремих суб'єктів виборчого процесу, недобросовісна політична реклама, яка іноді приховується чи змішується із загальною інформацією про вибори. Як свідчить аналіз кампанії на виборах президента України (2004), майже всі телекомпанії намагалися маніпулювати думкою глядачів.

Протистояти цьому повинні законодавчі норми з однозначним тлумаченням правових колізій, запровадження ефективних санкцій за порушення стандартів коректної інформаційної діяльності.

Систему інформування під час виборчої кампанії відображено на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Система інформування під час виборчої кампанії

 

 

4. Використання ПР у державному управлінні і місцевому самоврядуванні

 

 

Сутність управління полягає в цілеспрямованому впливі на об'єкт із метою зміни його стану або поведінки. Цей вплив може поширюватися на технічні (неживу природу), біологічні (живі організми), соціальні (групи, спільноти та ін.) системи. Особливо складним є управління соціальними системами, до яких відносять економічне, соціальне, політичне управління. До них належить державне управління - вплив на суспільні відносини в економічній, соціально-культурній, адміністративній сферах шляхом використання державно-владних повноважень.

Система державного управління поширює свої дії на розв'язання актуальних загальнонаціональних (нерідко - регіональних і місцевих) проблем. Особливість його полягає у впливі на технічні, соціальні системи, а також на настрої, інтереси людей, водночас вони повинні враховувати і зворотну дію суб'єктивного (людського) чинника, який має соціально-психологічну природу. Однак психологічні, соціальні та етичні аспекти державного управління нерідко ігноруються. Це проявляється в неувазі до питань людської інженерії, небажанні і невмінні спілкуватися із суспільством. А в демократичному середовищі будь-які суб'єкти управління, які не хочуть або не здатні пояснювати громадянам свої наміри і дії, приречені на невдачу.

Утвердження цивілізованої, демократичної культури державного управління, консенсунсне розв'язання конкретних проблем відбувається в сучасному світі за активного використання ПР, що дає змогу встановлювати компроміс між нагальними суспільними потребами і довгостроковими програмами розвитку; узгоджувати національні і регіональні інтереси; забезпечувати оптимальність цілей розвитку і розподіляти необхідні для їх досягнення права й обов'язки; дотримуватися виваженості між свободою професійної, громадської діяльності і необхідним державним контролем.

Зорієнтовані на таку управлінську культуру владні органи поступово переходять від прямого управління до визначення стратегії соціально-економічного розвитку, створення і реалізації прозорих механізмів її здійснення. За таких умов ПР-діяльність є не лише складовим елементом управління, самодостатньою сферою професійної діяльності, а й збагачує управлінську практику гуманістичним смислом.

Завдяки своїм функціональним можливостям ПР-структури сприяють відкритості органів державної влади, допомагають знаходити розуміння в суспільстві, запобігати кризовим ситуаціям, долати їх. Значною мірою від них залежить формування і реалізація інформаційної політики органів державної влади.

Участь ПР у діяльності органів державної влади має базуватися на принципах демократизму їх формування і функціонування, верховенства права, гуманізму, поєднання державної влади і народовладдя, безпосередньої і представницької демократії, відповідальності органів державного управління за результати їх діяльності.

Одним із напрямів діяльності ПР-структур у цій сфері є доведення до громадськості політики державної влади. Адже створення сприятливих умов для реалізації прав громадян щодо дій і намірів влади є запорукою демократичного розвитку сучасної держави, а перспективу реалізації може мати лише доведена до громадськості і свідомо сприйнята нею політика влади.

Засади і методи здійснення ПР забезпечують утвердження в системі державного управління механізмів розвитку громадянського суспільства. Цей механізм вибудовується завдяки встановленню, підтримці і розширенню контактів з громадянами та їх організаціями; інформуванню громадськості про проекти рішень органів державної влади; вивченню громадської думки; аналізу реакції громадськості на дії органів влади та посадових осіб; аналізу і прогнозуванню суспільно-політичних процесів; формуванню позитивного іміджу органів влади задля підтримки їх громадськими організаціями.

ПР є впливовим суспільним чинником протидії порушенням органами державної влади законодавства, які нерідко проявляються в необгрунтованій відмові від надання інформації, навмисному її приховуванні, в перешкоджанні поширенню певної інформації, а також у наданні недостовірної інформації, сфальсифікованих відомостей, використанні і розголошенні інформації про особисте життя без згоди громадянина; порушенні порядку зберігання інформації; необґрунтованому застосуванні до окремих видів інформації обмеженого доступу.

Для забезпечення ефективної участі в розробленні, прийнятті і реалізації оптимальних управлінських рішень ПР-структура в складі органу управління повинна володіти необхідними функціональними правами й обов'язками, що передбачає визначення її статусу і службової підпорядкованості, схеми і процедур взаємодії з керівником, працівниками органу державної влади, системи одержання інформації про його діяльність.

Створені при органах державної влади ПР-структури досліджують громадську думку й очікування суспільства; розробляють пропозиції щодо їх кореляції в бажаному для органу влади напрямі,  забезпечують взаємодію з громадськими організаціями. їм доводиться здійснювати моніторинг матеріалів ЗМІ й оперативне інформування керівництва про основні критичні зауваження, проводити громадську апробацію, експертизу документів і матеріалів, розробляти заходи щодо реалізації планів і програм, запобігати кризовим ситуаціям. їх обов'язком є сприяння розвитку зв'язків з міжнародними організаціями і зарубіжними представництвами. Для здійснення своїх функцій ПР-підрозділи повинні ефективно взаємодіяти з іншими структурами органів влади.

Упровадження високих інформаційних технологій в органах державної влади дало змогу використовувати сучасні системи електронного управління. На веб-порталах і веб-сайтах нині розміщують тексти проектів і прийнятих документів, відомості про керівників органу влади, контактні телефони й адреси, інформацію про обов'язки відповідальних осіб щодо роботи із зверненнями громадян, години роботи служб і відповідальних осіб. З них можна довідатися новини, відомості про економічні ресурси, отримати інформацію про біз-нес-структури регіону з телефонами та адресами, адреси шкіл, лікарень, аптек, вищих навчальних закладів, театрів та інших соціально значущих об'єктів. Існують також форуми для обговорення проектів документів.

Основними елементами електронного управління є:

-інформування громадян (відкритий  доступ громадян до інформаційних  ресурсів, які не становлять державної  таємниці, оприлюднення ухвалених  документів);

 

-взаємодія з громадянами (спілкування  громадян і представників влади  в реальному часі для обговорення  прийнятих рішень, проектів документів  та з іншою метою);

 

- обслуговування громадян (надання  документів, реєстрація правових актів тощо).

Органічною складовою політичної системи є місцеве самоврядування - політико-правовий орган народовладдя, покликаний забезпечити управління місцевими справами, дотримання конституційних прав людини і громадянина, створити умови для реалізації життєво важливих потреб та законних інтересів населення і розвитку місцевої демократії.