Виробнича база підприємств сфери туризму

 В Європі швидко  розповсюджується експлуатація  засобів розміщення з колективною формою власності, коли декілька осіб володіють одним майном. І ця форма власності поступово проникає на вітчизняний туристичний ринок у вигладі таймшеру.

"Таймшер (time share, з англ. мови "частина часу") - це спільне володіння, або, точніше, довгострокова оренда клубних засобів розміщення із правом користування ними протягом певного часу (наприклад, одного тижня протягом 30-50 років і більше, щорічно)"[1].

 Особливість класичного  таймшеру полягає в наявності  сертифіката власності на певний період відпочинку, з можливістю передачі його в спадщину, є предметом застави, уступки, забезпечення кредиту та ін.

 Таймшерний бізнес  процвітає тільки там, де для  нього створені відповідні умови  і, перш за все, гарантований  правовий захист споживача. В Європі права власників таймшерів закріплені в директивах Європарламенту та національних законодавствах[4].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Підприємства харчування

 Наступним активним  елементом туристичного підприємства  в наданні послуг та виробництві  туристичного продукту є організація і технологія харчування. Туристична індустрія харчування включає в себе: ресторани, кафе, бари, їдальні, фабрики-кухні, буфети, продовольчі магазини і т.п. Ці підприємства знаходяться як у власності туристичних фірм, так і на правах оренди. Більшість з них є частиною туристично-готельних комплексів.

 За формою обслуговування  підприємства харчування поділяються  на обслуговування за допомогою  офіціантів і самообслуговування.

 За режимом харчування туристів  ці підприємства надають послуги  у вигляді повного пансіону, напівпансіону, спеціального харчування, харчування для дітей та ін.

 В ряді готелів у номерах  передбачені кухні, міні-бари, а  послуга харчування може бути  реалізована як в номері (по  виклику, замовленню), так і на  підприємстві харчування.

 Щодо асортименту харчування  туристів поділяється на комплексне  харчування, харчування по вибору, харчування по попередньому замовленню, в тому числі по обслуговуванню  урочистих подій, прийомів, ювілеїв, тощо.

 Залежно від ступеня технічного  оснащення, якості й обсягу послуг, місця розташування, ціни, архітектурно-художнього оформлення приміщень, асортименту та інших показників підприємства харчування поділяють на категорії. У відповідності з міждержавними стандартами присвоєння категорії здійснюється сертифікаційними органами України.

 Але, окрім вимог, передбачених  стандартами, до туристичних підприємств  харчування висувається низка  додаткових, особливих для цієї  сфери діяльності, вимог. Так,  наприклад, територія підприємства  громадського харчування повинна бути не тільки ретельно прибрана, але й покрита асфальтом або декоративною плиткою. Існують також інші вимоги до зовнішнього оформлення туристичного комплексу. Всі приміщення мають бути обладнані покажчиками, на видному місці повинна бути вивішена копія сертифікату даного підприємства харчування та ін.

  Технологічна схема забезпечення харчуванням туристів залежить від виду туру, категорії туристів, співвідношення місць розміщення і кількості місць у закладах харчування і ряду інших факторів.

  Харчування туристів здійснюється в повній відповідності з умовами, зазначеними в путівці, ваучері, угоді - в ресторанах, кафе, їдальнях, буфетах, барах та інших пристосованих для цього приміщеннях.

 Площа залу для  організації харчування повинна  відповідати нормам місткості - не менше 1,4 м² на одну людину.

  Важливим в організації харчування є й те, що підприємства харчування не тільки забезпечують туристів можливістю отримати комплекс послуг, але й надають можливість для розваг і отримання незабутніх вражень.

  Багато подорожуючих відправляються в спеціальні тури, щоб познайомитися з національною кухнею, вивчити місцеві звичаї, стати учасником фольклорних свят тощо. Великою популярністю у туристів користуються етнографічні ресторани і кафе. В них національне проявляється в інтер'єрі залу, одязі офіціантів, репертуарі оркестру, місцевих напоях і кухні, вечірній програмі тощо[3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Транспортні засоби

Транспортні послуги - один з основних видів послуг у туризмі. На них припадає і основна частка в структурі ціни туру. Залежно від тривалості, дальності подорожі, вона (в більшості випадків) коливається від 20 до 60 %.

 Різні види транспорту  використовуються туристичними  організаціями для перевезення туристів під час здійснення подорожі.

Транспортні подорожі - це подорожі організованих груп туристів при наявності путівок (ваучерів) по розроблених маршрутах з використанням різних транспортних засобів[1].

 Транспортні подорожі  розглядаються і як самостійний вид туризму, і як складова туристичного продукту в цілому.

 При плануванні  своєї подорожі турист враховує  такі фактори, як швидкість  доставки до місця відпочинку, комфорт подорожі, вартість, можливість  перевезення багажу та його  вага, можливість зупинки в дорозі, умови харчування, умови для відпочинку, рівень шуму, наявність шкідливих екологічних факторів і, звичайно, - безпека.

 В Україні, як  і в інших країнах СНД, ці  вимоги розподіляються в такій  послідовності:

- безпека подорожі;

- вартість і наявність різних пільг;

- комфортабельність;

- швидкість доставки;

- інші фактори.

 Чим більший набір  позитивних факторів, тим вища  вартість транспортної подорожі, але жодний транспортний засіб на задовольняє весь набір вимог.

 В цілому транспортні  подорожі класифікуються за такими основними ознаками:

- способу пересування  на маршруті;

- виду транспорту, який  використовується;

- побудови траси маршруту;

- тривалості подорожі;

- сезонності та ін.

  Класифікація транспортних подорожей приведена на рисунку 7.2.2.

Основна частка в загальній  структурі транспортних послуг належить авіаційному транспорту. Перевезення  туристів повітряним транспортом здійснюється чартерними і рейсовими літаками. Авіаперевезенням туристів України  займаються як національні, так і  іноземні авіакомпанії.

 Залежно від умов  комфорту, харчування та інших  факторів місця в літаках поділяються на класи:

- перший клас (F);

- бізнес-клас (С);

- економічний клас (Y);

- інші види[5].

 Туристичні авіаційні  подорожі здійснюються на регулярній, сезонній або разовій основі.

 Останнім часом  у туристичному бізнесі все  більшої популярності набувають  чартерні авіаперевезення. 

"Чартер - договір фрахтування, згідно якому фрахтувальник (фірми-орендатора) зобов’язується надати фрахтувальнику за плату всю чи частину місткості одного чи декількох транспортних засобів на один чи декілька рейсів для перевезенні вантажів, пасажирів, багажу"[1]. Особливість чартерів така, що один повний рейс виконується без туристів (перший зворотний виліт після першого завезення і останній туди перед зворотним вивезенням). Останнім рейсом літак забирає останніх туристів, але не привозить нових, тому що за ними уже не повернеться.

 Підписуючи угоду  про організацію чартерних перевезень, авіакомпанія завжди ставить  туроператора в жорсткі умови. Перш за все від фрахтувальника (фірми-орендатора) вимагається попередня оплата першого і останнього рейсів чартерного циклу. У такий спосіб авіакомпанія страхує себе і туристів від можливих неплатежів і невчасного повернення їх до основного місця проживання.

 Автомобільний транспорт  можна з повним правом назвати  транспортом всезагального застосування  в сфері туризму, бо він використовується  всюди: від трансферу й екскурсій  до оренди малолітражних автомобілів  туристами для особистого використання на відпочинку.

 Автопослуги, які  використовуються в туристичному  обслуговуванні, об'єднують три основні  напрямки:

1) організація автобусних  подорожей;

2) організація подорожей  на власному транспорті туристів;

3) прокат автомобілів.

  Завдяки своїй економічності, доступності широким верствам населення, автобусні подорожі є найбільш масовим видом туристичних перевезень, який постійно розвивається і має тенденції до нарощування обсягів.

 Європейська конференція  міністрів транспорту (1984 р.) виділяє  три види автобусних подорожей:

- поїздки на рейсових  автобусах;

- поїздки на човникових  автобусах;

- спеціальні (чартерні) рейси.

 При організації  автобусних поїздок в країни  ЄС необхідно суворо дотримуватися  вимог, передбачених Європейською  угодою про міжнародні перевезення пасажирів автобусами.

 В Європі серйозна  увага приділяється технічному  стану автобусів, які використовуються  для перевезень туристів. Так,  у багатьох країнах заборонене  використання на туристичних  маршрутах автобусів, термін експлуатації  яких перевищує 8 років.

 У відповідності  з рішенням Європейської конвенції  по роботі екіпажів транспортних  засобів з 24 квітня 1995 p., всі автобуси  з кількість місць більше 9 повинні  бути обов'язково обладнані тахографами.

 Тахограф - це бортовий прилад для об'єктивного контролю і обліку роботи автомобіля і водія. Він автоматично записує і показує швидкість руху, пробіг, поточний час, різні періоди праці і відпочинку водія.

 Автобусні перевезення  можуть бути організовані на  автобусах, які належать туристичним фірмам, а також на орендованих автобусах, власниками яких є незалежні автотранспортні підприємства.

  Права і обов'язки перевізника і туристів регламентуються договором на перевезення, угодою на туристичне обслуговування і ваучером.

 Важливе значення  відводиться організації подорожей із використанням власного транспорту туристів. Найбільш популярні виїзди до місць відпочинку, на природу, пізнавальні поїздки по історичних місцях, до пам'яток культури, архітектури тощо. У зв'язку з близькістю кордонів ряду європейських країн все частіше використовується власний автотранспорт для поїздок за кордон, особливо поширена така форма організації туристичних поїздок у прикордонних областях.

  Поширеною послугою для туристів, які перебувають в стаціонарних місцях відпочинку, є прокат автомобілів. Оренду автомобіля можна замовити ще під час придбання туру в туристичному агентстві, включивши її в пакет послуг.

 Залізничні подорожі, або перевезення туристів залізницею, є зручним засобом транспортування  будь-якої категорії туристів, починаючи від туристів-індивідуалів, великих і малих туристичних груп на регулярних лініях і чартерних поїздах і закінчуючи організацією спеціальних туристично-екскурсійних поїздів місцевого і далекого сполучення.

 В системі пасажирських  перевезень поїзди поділяються на рейсові, які рухаються по суворо встановленому маршруту, з дотриманням часового проміжку та графіку руху, і позарейсові (чартерні), що комплектуються в міру необхідності. Це стосується і туристичних поїздів.

 Поїзди і вагони  також поділяються на різні категорії.

 Категорії поїздів:  приміський, пасажирський, швидкий,  швидкісний.

Категорії вагонів:

• сидячий,
• плацкартний,
• купейний,
• спальний,
• вагон-ресторан,
• поштовий.

 Організація транспортних  перевезень залізницею має переваги  тоді, коли використовується пряме сполучення між місцем проживання і місцем відпочинку. Особливо це важливо при транспортуванні туристів за кордон.

 Україна має густу  мережу залізних доріг, що дозволяє  організовувати різноманітні по  формі і змісту маршрути з  використанням можливостей залізниці.

 Не менш важливим  засобом переміщення туристів  є теплоходи, пороми, яхти, човни,  плоти, байдарки та інші плавальні  засоби. Тут використовуються як  внутрішні водні артерії, так  і міжнародні морські та річкові  лінії.

 В Україні поширені  круїзні подорожі, які являють собою туристичну поїздку по морю або річці на борту спеціального пасажирського судна.

Круїз - це морський (річковий) тур, у базову вартість якого включено комплексне обслуговування на борту судна, зокрема проїзд, проживання в каюті, харчування, розваги та інші спеціальні заходи.

 Основними круїзними  регіонами є Середземне море, Чорне море, круїзи по Дунаю,  Дніпру та інші.

 При організації  екстремального туризму використовуються  гірські річки Карпатського регіону  України, якими сплавляються на  човнах, плотах, байдарках.

 Цікавими для певної  категорії туристів є також  мотоциклетні, велосипедні, кінні  та інші маршрути, де вдаються  до нетрадиційних засобів пересування[3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Розваги та програмне забезпечення туризму

Розваги - це головний мотив туризму і без них не обходиться практично жодна поїздка. Люди відправляються в дорогу за новими незабутніми враженнями, позитивними емоціями і гострими відчуттями. Для задоволення цих та інших потреб - працюють розважальні заклади, проводяться різнопланові заходи, спеціально створюються засоби розваг.

 Найчастіше розваги  обмежуються екскурсійною програмою -відвідуванням музеїв, оглядом історичних пам'ятників і природних визначних пам'яток, оглядовими екскурсіями по місту і місцевості.