Виробнича база підприємств сфери туризму

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

НПУ ім.М.П.Драгоманова

Інститут природничо-географічної освіти та екології

Кафедра туризму

 

 

 

 

Реферат на тему

 

«Виробнича  база підприємств сфери туризму»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 5 курсу 

59Т групи 

Шершньова Наталія

Викладач:

Шпильовий І.М.

 

 

 

 

Київ 2013

ЗМІСТ

ВСТУП            3                                                           

1. Засоби розміщення          4
2. Підприємства харчування        12
3. Транспортні засоби         14
4. Розваги та програмне забезпечення туризму     20

ВИСНОВКИ           23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ       24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Окрім рекреаційних ресурсів та туристичної інфраструктури, найбільш важливими елементами ресурсного забезпечення і головним фактором розвитку туризму є персонал, капітал і виробничі фонди, оборотні кошти, нематеріальні та інвестиційні ресурси.

 Персонал підприємства  формується та змінюється під  впливом внутрішніх і зовнішніх  чинників. До внутрішніх належать: технологія й організація виробництва туристичного продукту, характер послуг тощо. До зовнішніх - демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо. Характеристика зовнішніх факторів свідчить про кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

Можливість виробництва (формування) туристичного продукту, надання послуг за певним обсягом та якістю вирішальною мірою залежить від рівня розвитку виробничої бази підприємства.

 Виробнича  база - сукупність найбільш активних елементів підприємства у наданні послуг чи виробництві туристичного продукту з додержанням певних технологій.

 До складу виробничої  базі входять лише ті види  знарядь і засобів праці, які  беруть безпосередню участь у  виробничих технологіях. Це дає  можливість: по-перше, виокремлювати  особливі сукупні характеристики, що випливають з об'єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва;

 по-друге, виявляти  взаємозв'язки, пріоритети, чинники  і способи оновлення та підвищення  ефективності системного функціонування  технологічних процесів, а отже, і відповідного розвитку виробничої бази.

 

 

 

 

 

 

 

1. Засоби розміщення

 Одним з найважливіших  блоків у технології туристичної  діяльності є засоби розміщення  туристів, до яких відносять готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати та  ін. Засоби розміщення туристів за міжнародними рекомендаціями поділяються на чотири групи:

- готелі й аналогічні  підприємства;

- комерційні і соціальні  підприємства розміщення;

- спеціалізовані засоби  розміщення;

- приватні туристичні  засоби розміщення.

Класифікація засобів розміщення:

Наведена типова класифікація засобів розміщення рекомендована  Всесвітньою туристичною організацією (ВТО). Вона не єдина у всіх країнах, як і класифікація готелів.

Готель - це будинок з умебльованими кімнатами для короткочасного проживання.

Туристичний готель - це особливий тип готелю, призначений для надання туристам комплексу послуг, пов'язаних з подорожуванням. У всіх туристичних готелях передбачені чотири основні групи послуг:

- розміщення;

- харчування;

- дозвілля;

- побутове обслуговування.

Чисельність готелів в Україні за останніх 6 років скоротилась на 138 одиниць, або на 9,9 %, їх місткість зменшилась на 27963 місця, або на 21 %. Це, на перший погляд, протиріччя пояснюється тим, що в цілому по Україні зменшилась кількість багатомісних та низько комфортабельних готельних номерів, а за рахунок скорочення кількості місць відбулось підвищення якості готельного обслуговування в цілому[6].

Готельний ринок України  і Києва зокрема, систематично розвивається згідно з статистичними даними на ринку наявні готелі різної категорійності від однієї до п’яти зірок, а також заклади взагалі не категоризовані. Найбільшу долю складають готелі однієї і трьох зірок, приблизно 70%, і відповідно чотирьох і п’яти зіркових – 30%. За даними тієї ж агенції за перше півріччя 2012 року в Києві було введено в експлуатацію 1368 готельних номерів рівня дві – п’ять зірок. Але як свідчать дані консалтингової компанії CBRE, в Києві на тисячу жителів приходиться приблизно 4 готельних номери, тоді як середній показник Центральної та Східної Європи п’ять – десять номерів на тисячу жителів. Критичною для Київського ринку є присутність міжнародних готельних мереж так за даними компанії PKF з 2001 по середину 2012 року тут відкрилось сім готелів під такими брендами. Загальна кількість готельних номерів, під їх управлінням, становить 1700, з яких 55% належить до сегменту три – чотири зірки, а решта п’ять зірок. Станом на серпень 2012 року в Києві реалізовується 21 готельний проект загальною кількістю на 4878 номерів. З них 17 проектів готелі рівня чотири – п’ять зірок і лише 4 проекти рівня 3 зірки, лише один з таких чотирьох проектів буде реалізований з ймовірністю 80%, решта скоріш за все не будуть завершені найближчим часом. Серед інших проектів до кінця 2013 року буде відкрито 3 чотирьох зіркових готелі і така ж кількість п’яти зіркових, загальною кількістю – 1280 готельних номерів. Враховуючи не достатню насиченість готельними номерами ціни на проживання є досить високими за середньоєвропейським показниками Київ зайняв сьому позицію по рівню цін за номер, в серпні 2012 року вона становила 140 дол. за номер. Основний сегмент, який обслуговують готелі Києва є бізнес туристи (приблизно 80%) час перебування 2,2 ночі в готелі. За статистичними даними в 2010 році Київські готелі відвідали 900000 гостей, що становило 1 700 000 ночівель, 57% з яких були іноземцями. В 2011 році середньорічний рівень загрузки був між 55% і 65%. Проте через бізнес орієнтованість туристів простежується чітка сезонність, найменша загрузка на вихідні, а також з середини Грудня до Лютого та з Липня до Серпня. Як видно з поданої інформації в Києві є недостача готельних номерів рівня двох – трьох зірок, якими могли б зацікавитись міжнародні готельні оператори. Розвиватимуться також активно бізнес готелі, які зможуть приймати також організовані туристичні групи, а також молодіжні та спортивні групи[2].

 Для замкнутого  технологічного циклу обслуговування  туристів у готелі передбачені  наступні основні служби:

- служба прийому і  розміщення;

- служба експлуатації  номерного фонду;

- комерційна служба;

- технічна служба;

- адміністративна служба.

 Це мінімальний  набір служб, які забезпечують  надання основних послуг. Так,  наприклад, служба прийому і  розміщення забезпечує прийом, реєстрацію, розміщення туристів по номерах,  розрахунки, бронювання місць і організацію відправки. Як правило, службу очолює менеджер по розміщенню. В його підпорядкування входять: бюро реєстрації, адміністратори, бюро обслуговування, швейцари, робота камер зберігання, служб бронювання, гардеробів тощо.

 Служба експлуатації номерного фонду забезпечує технічне обслуговування і ремонт житлових та допоміжних приміщень, підготовку їх до заселень, прибирання.

 Менеджер цієї служби  керує групою по ремонту і  обслуговуванню номерного фонду,  покоївками, прибиральницями та ін.

  Комерційна служба готелю поєднує надання послуг по бронюванню місць як у власному готелі, так і по замовленню клієнтів в інших готелях, бронювання квитків на проїзд у різних видах транспорту, надання додаткових та супутніх послуг тощо.

  Роботу всіх інженерних систем і комунікацій забезпечує технічна служба на чолі з технічним директором або головним інженером.

 Класифікація готелів  і номерів прийнята Міждержавною  радою по стандартизації, метрології  і сертифікації (протокол № 7-95 від 25 квітня 1995 р.) та введена в дію як державний стандарт України наказом Держстандарту України від 4 березня 1996 р. № 99 з 01.01.97.

 Міждержавний стандарт (ГОСТ 28681.4-95) установлює класифікацію  готелів (мотелів) різних організаційно-правових  форм місткістю не менше 10 номерів[3].

  Класифікація готелів - це визначення відповідності конкретного готелю і номерів критеріям або стандартам обслуговування. Прийнята в кожній країні класифікація містить категорію розрядності, яка є якісним параметром стандарту. Розрядність готелю впливає на його престиж, формування клієнтури, вартість готельних послуг та ін.

Класифікація готелів  регламентується на міжнаціональному і національному рівнях, а також  у межах готельних ланцюгів, асоціацій, союзів. В теперішній час існує  більше 30 різних класифікацій, в тому числі найбільш поширеними вважаються:

- система зірок (від  однієї до п'яти) - на основі  французької національної класифікації;

- система букв (A-B-C-D);

- система "корон"  або "ключів";

- система балів;

- система розрядів  та інші.

 Запровадженню єдиної  класифікації у світі перешкоджають  сталі національні традиції, культурно-історичні  відмінності країн, критерії якості  та ін[7].

  Спроби ВТО, Комітету готельної і ресторанної індустрії, Європейського союзу, Міжнародної готельної асоціації запровадити єдину класифікацію готелів не привели до позитивного результату.

  Завдання ускладнюється ще й тим, що, окрім готелів, існує ще багато інших засобів розміщення (кемпінги, турбази, будинки відпочинку і т.п.) зі своєю особливою специфікою.

 В Україні, у  відповідності з міждержавним  стандартом (ГОСТ 28681.4-95), класифікація  готелів ґрунтується на комплексі  вимог до:

- матеріально-технічного  стану;

- номенклатури і якості  запропонованих послуг;

- рівня обслуговування.

 Категорії зазначають символом — "*" (зірка). Кількість зірок збільшується у відповідності з підвищенням рівня якості обслуговування. Готелі класифікують по п'яти категоріях, мотелі - по чотирьох. Найвищу категорію готелю позначають - "*****"5 п'ять зірок, нижчу - "*", одна зірка.

 Класифікація готелів  містить мінімальні вимоги для  віднесення до певної категорії[6].

  Вимоги до готелів будь-якої категорії передбачені міждержавним стандартом:

" Готель будь-якої категорії повинна мати зручні під'їзні шляхи з необхідними дорожніми знаками, упорядковану і освітлену прилеглу територію, майданчик з твердим покриттям для короткочасної парковки і маневрування автотранспорту (в т.ч. автобусів), вивіску з назвою підприємства та зазначенням його категорії, за наявності окремого входу в ресторан - вивіску з його назвою.

Готель, що займає частину  будівлі, повинна мати окремий вхід.  Архітектурно-планувальні і будівельні елементи готелю та використовуване технічне устаткування повинні відповідати СниП 2.08.02(СТРОИТЕЛЬНЫЕ НОРМЫ И ПРАВИЛА).  

Готель повинен розташовуватися  в сприятливих екологічних умовах.

  При проживанні у готелі повинні бути забезпечені безпека життя, здоров'я гостей та збереження їх майна.

 У будівлі повинні бути аварійні виходи, сходи, добре помітні інформаційні покажчики, що забезпечують вільну орієнтацію гостей як у звичайній, так і в надзвичайній ситуації.

Готель має бути обладнана  системами протипожежної захисту, оповіщення і засобами захисту від  пожежі, передбаченими Правилами  пожежної безпеки для житлових будинків, готелів.

У готелі повинні дотримуватися  санітарно-гігієнічні норми та правила, встановлені органами санітарно-епідеміологічного  нагляду в частині чистоти  приміщень, стану сантехнічного  обладнання, видалення відходів і  ефективного захисту від комах  і гризунів.

Все електричне, газове, водопровідне і каналізаційне обладнання повинне бути встановлене і експлуатуватися відповідно до "Правил технічної експлуатації готелів та їх обладнання".

Готель мусить бути оснащена інженерними системами і устаткуванням, що забезпечують:

- гаряче і холодне водопостачання (цілодобово); в районах з перебоями у водопостачанні необхідно мати ємність для мінімального запасу води не менше ніж на добу;

- каналізацію;

- опалення, підтримує температуру не нижче 18,5 ° С у житлових і громадських приміщеннях;

- вентиляцію (природну або примусову), що забезпечує нормальну циркуляцію повітря і виключає проникнення сторонніх запахів в номери і громадські приміщення;

- радіомовлення і телебачення (підведення під весь номери);

- телефонний зв’язок;

висвітлення в номерах: природне (не менше одного вікна), штучне, що забезпечує освітленість при лампах розжарювання - 100 лк; при люмінесцентних лампах - 200 лк; в коридорах-цілодобове природне або штучне освітлення.

При проектуванні нових  і реконструюванні старих готелів (мотелів) необхідно передбачати умови для прийому та обслуговування інвалідів, що використовують крісла на колесах, відповідно до вимог нормативної документації "[7].

 При виконанні вище  перелічених вимог та додаткових  для кожної категорії окремо готель може взяти участь в його сертифікації для присвоєння йому певної категорії (кількості зірок).

 Для поповнення  місцевих бюджетів територіальними  органами влади введений місцевий  готельний збір (до 20 % вартості проживання).

 Поряд із класичними готелями, які мають великий штат обслуговуючого персоналу і пропонують туристам широкий перелік послуг і високий рівень комфорту, останнім часом поширюється особливий тип готелю - мотель.

"Мотель - підприємство готельного типу, що спеціалізується на прийомі та обслуговуванні туристів, які подорожують автотранспортом, має набір готельних послуг, повний комплекс технічного обслуговування. У мотелі, крім комфортабельних номерів, туристам надаються місця для стоянки авто із відповідним обслуговуванням. Звичайно в комплекс мотелю входять також ресторан, бар, зали для перегляду кіно- і відеофільмів, проведення конференцій, тренажерні та ігрові приміщення, басейн, тенісні корти і т.п. Мотелі, як правило, розташовуються уздовж основних туристичних автотрас."[1].

 Мотелі класифікують  за чотирма категоріями. Найвищу  категорію мотелю позначають - "****" чотири зірки, нижчу - "*", одна зірка.

 Окрім рівня побутових  зручностей, набору і якості послуг, підприємства розміщення розрізняють  за формою власності. За цією ознакою виділяють державні, комунальні і приватні заклади. В Україні приватних закладів розміщення з кожним роком стає все більше і вони починають домінувати на ринку туристичних послуг.