Поняття підприємницької діяльності

По-перше  відсутність  єдиної  законодавчої  стратегії  щодо розвитку малого підприємництва.  Вона важлива,  перш за все,  в забезпеченні повноти законодавства щодо господарських відносин, послідовності проведення курсу на розвиток ринку з урахуванням перехідного   характеру   української   економіки,   обмеженості поєднання часових та стійких правових норм.

По-друге, неоднозначність, нестабільність і суперечливість чинної   нормативно-правової   бази   розвитку   підприємництва. Зростаючий  потік  нормативних  актів  різного  рівня,  особливо відомчих  актів,  нерідко  викривлюючи  основне  законодавство, породжує атмосферу перманентного правового хаосу,  є живильним середовищем правового нігілізму, який укорінюється у свідомості чималої частини підприємців.  Крім того,  слід підкреслити,  що розгул підзаконних актів дуже часто вихолощує або змінює суть та букву основного закону.  Це,  нажаль,  стосується й урядових рішень.

По-третє,   практично  не функціонуючий  характер  багатьох правових  актів,  дуже  низька  виконавська  дисципліна  щодо нормативно-правових документів.  Багато з положень Конституції України  не  можуть  бути  реалізовані  і  залишаються  лише  декларацією поки не введені в дію закони,  які визначають конкретний механізм,  порядок  і  процедури  їх здійснення.  Безпомічність державної системи виконання законів усе більшою мірою компенсується  активністю  підпільних  мафіозних  структур,  які починають вершити суд і розв'язують господарські суперечки та конфлікти поза будь-якими правовими нормами.

По-четверте,  наявність  у  законодавстві  багатьох  нечітких норм, які при бажанні можна піддати будь-якому трактуванню. Саме вони надали можливість формувати фінансові піраміди, які позбавили збережень багатьох наших співвітчизників.

По-п'яте, необґрунтованість законодавчих обмежень та вимог, які містяться в окремих нормативно-правових актах. Це - один з наслідків  відсутності  широкого  обговорення  проектів  законів, інших нормативних актів. У першу чергу це стосується відсутності практики  залучення  до  обговорення  проектів  правових  актів представників громадських об'єднань підприємців.

Однією з проблем становлення малого підприємництва є недосконалість системи обліку та звітності його суб'єктів. Тому варто було б прийняти закони України або постанови Кабінету Міністрів "Про спрощену систему обліку та звітності" і "Про статистичну звітність суб'єктів малого підприємництва".

Не менш загальними є кадрове та інформаційно-консультативне забезпечення  малого  підприємництва,   що  вимагає  прийняття постанов Кабінету Міністрів  "Про кадрове забезпечення малого підприємництва"  та  "Про  єдину  систему  інформаційного  забезпечення малого підприємництва".

Формування нормативно-правової бази розвитку підприємництва в Україні,  створення цілісної системи державного регулювання підприємницьких відносин - складний і тривалий процес, однак уже сьогодні  можливо  і  необхідно  закласти  організаційно-правові засади відповідної державної політики. Головне, щоб законодавчі акти сприяли залученню до підприємницької діяльності широких верств населення, стимулювали б розвиток малого підприємництва, шляхом    створення    сприятливого    податкового,    цінового, інвестиційного та інноваційного режимів. Це, в свою чергу, мало б не лише стимулювати становлення малого підприємництва, а й ще більшою  мірою   сприяти   поступовій   легалізації   "тіньового" капіталу.

 

3.3.Перспективи  розвитку підприємницької діяльності  в Україні.

Набуття Україною конкурентоспроможності у сучасному світі нерозривно пов’язане із модернізацією її економіки. Як засвідчує міжнародний досвід, важливою складовою мобілізації інституційних чинників зміцнення конкурентоспроможності національної економіки є підприємництво.

Підприємництво, з точки зору часового періоду його існування в історії людства, відносно молоде явище. Як системний процес воно виникає у європейських країнах у XVIІ ст. як суспільна реакція на фундаментальні зрушення у розвитку продуктивних сил, які створили базу для історичного стрибка економічної еволюції цивілізації від аграрного до технологічного укладу виробництва суспільно-необхідних матеріальних благ. Провідником цього процесу стало й залишається донині підприємництво, яке є головним провідником процесу економічної еволюції цивілізації та ствердження й розвитку ринкових відносин.Розвиток вітчизняного підприємництва має своє історичне коріння. Так, ще у XVIII ст. лише на Лівобережжі України проводилося близько 400 ярмарків та понад 700 місцевих базарів. Великі ярмарки, що тривали тижнями і, безумовно, впливали на ціни європейського ринку, відбувалися у Києві, Ніжині, Ромнах, Переяславі, Полтаві та інших містах. Прізвища українських підприємців – Терещенків, Симиренків, Яхненків були відомі не лише в Україні, а й за її межами.З моменту набуття Україною незалежності відбувалось поступове становлення вітчизняного підприємництва як самостійного соціально-економічного явища. Розширення структури пропозицій на внутрішньому ринку товарів та послуг, створення ефективного конкурентного середовища, стимулювання інноваційного розвитку, відродження підприємницької ініціативи населення, створення додаткових робочих місць та підвищення гнучкості зайнятості, зміцнення регіональних економік – це далеко не всі, але дуже важливі завдання, що стоять перед вітчизняним підприємництвом. При цьому невід’ємними складовими сучасного підприємництва є малий та середній бізнес, на який покладаються функції прискорення структурної перебудови економіки, підвищення організаційної ефективності використання національних ресурсів. За умови виваженої державної політики вітчизняний малий та середній бізнес здатний створити тисячі нових робочих місць і сприяти становленню України економічно розвиненою державою.За роки незалежності національної економіки в Україні поступово йшло ствердження сектору малого та середнього підприємництва, в якому зайнята майже половини працюючого населення країни. Позитивній динаміці його розвитку сприяли запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, низка прогресивних норм регуляторної політики, реформування дозвільної системи тощо. В кількісному вимірі стан розвитку малого та середнього підприємництва в Україні поступово наблизився до стану розвитку малого бізнесу в країнах ЄС. Разом з тим, слід зазначити, що вітчизняне підприємництво як самостійне соціально-економічне явище, існує і розвивається в складних умовах трансформаційної економіки і зустрічається з безліччю проблем. На зниження життєздатності суб'єктів малого та середнього бізнесу впливають значний податковий тиск, наявність різного роду адміністративних бар'єрів, обмеження фінансово-кредитних ресурсів, слабкість матеріальної, технічної, фінансової, менеджерської та кадрової складової діяльності малого підприємництва.Окреслені проблеми є надзвичайно важливими. Підхід до їх системного, комплексного аналізу потребує попереднього вивчення широкого кола супутніх з даним макроекономічним феноменом явищ та процесів.На сучасному етапі економічного розвитку України, коли її визнано країною з ринковою економікою, необхідно також звернути увагу на аналіз існуючих проблем розвитку підприємництва з урахуванням вступу нашої держави до Світової організації торгівлі (СОТ) і формування нових механізмів співпраці з Європейським Союзом. Тому проблеми інституційного та фінансового забезпечення розвитку підприємництва набувають сьогодні нової актуальності.Інноваційно-інвестиційний підхід до формування оптимальної структури підприємств потребує системного аналізу підприємницького середовища і оптимізації систем державного сприяння розвитку підприємництва.Все це вимагає глибокого аналізу процесів, що відбуваються, розробки стратегії інноваційно-інвестиційної діяльності підприємницьких структур з урахуванням подальшого розвитку державної підтримки малих та середніх підприємств. При цьому вибір стратегічних пріоритетів розвитку підприємництва в Україні має базуватися на точній констатації реального його стану. Тобто констатації тих сталих і негативних макроекономічних чинників, що є головними перешкодами на шляху стратегічного розвитку підприємництва у державі, а тому підлягають терміновій руйнації, оскільки унеможливлюють будь-яке, навіть часткове, оздоровлення економіки.Аналіз стану підприємництва за роки незалежності, викладений у Національній доповіді, свідчить, що в його внутрішньому середовищі домінують чинники, що відтворюють сталі негативні процеси: розлад і порушення порядку системи та неможливість саморозвитку.

      Вищою формою форсованого інноваційного розвитку України на основі преференції знань має бути процес створення інноваційно-технологічних островів, результати діяльності яких мають стати прикладом для усього підприємницького середовища.Це вимагає нових державних підходів до створення інституціональних та інфраструктурних установ для забезпечення реалізації програм створення технополісів, науково-технологічних центрів, регіональних техніко-технологічних кластерів.

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

В ході проведеного дослідження, присвяченому суті підприємницької діяльності, було вивчений ряд питань на підставі яких можна сформулювати наступні висновки:                                                                                                    - визначення понять «підприємець» займає одне з головних місць в роботах класиків економічної думки. Підприємець – це суб'єктивний (особовий) чинник відтворення, здатний на ініціативній і інноваційній основі, не боячись повної економічної відповідальності, йти на ризик і особливим чином сполучати інші чинники виробництва так, щоб в перспективі з'явився додатковий дохід;

- функціонування підприємництва  не може протікати без сукупності  взаємозв'язаних правових, економічних  і соціальних умов, що складаються  в економічній системі;

- підприємництво відрізняється  різноманіттям різних форм і  правильність їх вибору залежить  від специфіки держави і задач, які вона вирішує. Так, по організаційно  – економічним формам підприємництва  виділяють – картелі, синдикати, трести, асоціації. По організаційно  – правовим формам підприємництво  розділяють залежно від механізму  організації підприємства, зокрема  їх ділять на акціонерні суспільства, суспільств ас обмеженою відповідальністю, повні і командитні суспільства;

- значення підприємництва для  економіки полягає у тому, що  воно дозволяє мобілізувати ресурси, прискорювати економічне зростання, створювати базу для підвищення  добробут і процвітання суспільства;

- по масштабності підприємництво  розділяють на мале і корпоративне. Кожне з тихий видів має  свої переваги і недоліки, що  полягають в здатності підприємства  акумулювати фінансові ресурси, упроваджувати досягнення науково-технічного  прогресу, володіти найефективнішою системою управління, довговічності існування і т.д.

- успіх діяльності малих підприємств  залежить від масштабів підтримки  їх з боку держави, надання  останнім податкових пільг, проведення  програм по підвищенню кваліфікації  підприємців, наданню кредитів на  пільгових умовах. Підвищення ефективності  функціонування крупних підприємств  може бути здійснене за рахунок  налагодження усередині корпоративних  зв'язків управління і організації  виробництва;

- підприємництво знаходитися на  початковому шляху свого розвитку, і процес становлення підприємництва  зв'язаний з рядом труднощів  і суперечностей. Зокрема до них  відносяться недосконалість законодавства, відсутність традицій підприємницької  справи, нестабільність економічної  ситуації, відсутність фінансових  ресурсів для розвитку виробництва, слабка підтримка з боку держави. Але в майбутньому, при рішенні  цього ряду проблем можливе  повномасштабне затвердження принципів  підприємництва. Коли наступить  цей час, можна буде говорити, що вітчизняна економіка стала  достовірно ринковою.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Економіка підприємства : Навчальний посібник / Шаповал В.М., Аврамчук Р.Н., Ткаченко О.В. -К.:Центр навчальної літератури, 2003.-286 c. – С. 72-75.
2. Лук'яненко Д.Г. та ін. Спільні підприємства в Україні: організація і умови ефективного розвитку. - К., 1999. - 176 с. – С. 17-19.
3. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л.Знаменський, В.В.Хахулін, В.С.Щербина та ін. За заг. ред. В.К. Мазутова. – К.:Юрінком Інтер, 2004. – 688 с. – С. 192-194.
4. Підприємницьке право України: Підручник / За заг. ред. доц. Р.Б. Шишки. - Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, «Еспада» 2000. - 480с. – С. 159-164.
5. Розвиток підприємництва в Україні. – К.:Нора Друк. – 2003. – 248 с. – С. 20-25.
6. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. Издание четвертое, переработанное и дополненное. - X.: ООО «Одиссей», 2002. - 960с. – С. 708.
7. Стеченко Д. М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посіб. - К.: Вищашк., 2002. - 254с – С. 134-135.

8.        Бойчук М.І., Харів П.С,  Хопчан М.І. “Економіка підприємств”. - Львів, 2004.

9.        Вашків П.Г., Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Е.І. “Статистика підприємництва”. – К.: 2004.

10.      Мікроекономiка: пiдручник/ за ред. Савченка А.Г., Пухтасвич Г.О. та iн., Київ, 1995.

11.      Илларионов А. Финансовая стабилизация в республиках бывшего СССР. Вопросы экономики, 2006, №2, с.88-97.

12.    Богиня Д., Волинський Т. Питання економiчноi стабiлiзацii в Украiнi. Економiка Украiни, 2006, №2,    с.4-13.

13.   Інвестиції  в  Україні :  стан,  проблеми  і  перспективи :  навч.-метод.

посібник/ за ред. Л. Борща. — К. : Знання, 2002. — 318 с.

14.  Камаев  В.Д.  Экономическая  теорія :  учебник /  В.Д.  Камаев. —  М. :

Владос, 1999. — 636 с. 

15.  Карагодова  О.О.  Мікроекономіка :  навч. посібник/ О.О.Карагодова, 

Д. М. Черваньов . — К. : Четверта хвиля, 1997. — 204 с.

16.  Кириленко  В.І.  Мікроекономіка:  навч.  посібник  для  студентів  спец.

вузів./ В.І. Кириленко — К. : Таксон, 1998. — 334 с.