Украинская дипломатия

Питаннями договірно-правового (юридичного) характеру МЗС України  займається Договірно-правовий департамент, що бере безпосердню участь у підготовці проектів договорів та угод, у переговорах  по їх підписанню, оформляє ці договори та угоди, веде їх облік та контроль за виконанням, як з боку своєї країни, так і партнерів.

При підготовці міжнародних  документів Правовий департамент слідкує  за тим, щоб у документах, які підписуються, уникати будь-яких моментів або деталей, які могли б у даному конкретному  випадку або в майбутньому, як прецедент, завдати шкоди зовнішньополітичним  інтересам України.

Досить важливі функції  в загальному плані роботи МЗС  України виконує Історико-архівне  управління:

- підготовка різних довідок та історичних матеріалів для територіальних та функціональних управлінь;

- наукова розробка зовнішньо-політичних архівів;

- підготовка до публікації архівних дипломатичних документів;

- участь у видавничій діяльності.

Управління  інформації забезпечує збір та аналіз інформації з посольств  України за кордоном та засобів масової  інформації (ЗМІ) інших країн і  подання її керівництву міністерства та держави.

Завданням Управління політичного аналізу та інформації є опрацювання та узагальнення порушених іншими підрозділами політичних проблем у глобальній проблематиці сучасних міжнародних відносин та їх відповідності визначеним напрямам зовнішньої політики. У цьому контексті управління виступає як координуючий підрозділ МЗС, покликаний забезпечити всебічне опрацювання проблем та врахування тих аспектів, які лежать за межами компетенції керуючого управління, щоб уникнути можливих негативних наслідків суто прикладного підходу до комплексних питань зовнішньої політики. На це управління покладається завдання відслідковування тенденцій розвитку зовнішньополітичних ситуацій в світі, окремих регіонах і країнах (на основі інформації посольств та інших джерел та аналіз діяльності МЗС в цілому, а також його окремих підрозділів та закордонних представництв, підготовка пропозицій щодо реакції на зміни ситуації або дій окремих країн.

Управління політичного  аналізу налагоджує контакти та бере участь у співробітництві міністерства з науковими та політичними центрами, громадськими організаціями, товариствами та іншими установами, діяльність яких має безпосереднє відношення до галузі зовнішньої політики або торкається її.

Управління культурного та гуманітарного співробітництва розробляє та здійснює разом з відповідними міністерствами і відомствами зовнішньополітичну концепцію співробітництва України з зарубіжними країнами в культурній та гуманітарних сферах, що включає культуру, освіту, науку, інформацію, туризм, молодіжні і спортивні зв'язки, охорону здоров'я, соціальні проблеми. Управління забезпечує оформлення договірно-правової бази, бере участь у вирішенні важливих питань державної політики таких, як захист прав української національної меншини у зарубіжних країнах, збереження її національної самобутності; повернення в Україну культурних цінностей незаконно вивезених з її території; одержання гуманітарної допомоги із зарубіжних країн.

Управління здійснює зв'язки з ЮНЕСКО та іншим міжнародними і  регіональними організаціями, забезпечу  участь України в їх діяльності; використовує канали т можливості ЮНЕСКО та інших міжнародних організації  для популяризації національної культури, науки, освіти досягнень в  соціальній та гуманітарній сферах. Воно також підтримує оперативний  зв'язок з дипломатичними представництвами України за кордоном з питань культурного  та гуманітарного співробітництва, аналізує роботу дипустанов по цих  напрямах; підтримує контакти з дипломатичними установами зарубіжних держав в Україні  проводить роботу по отриманню від  ЮНЕСКО фінансової та консультативної  допомоги у здійсненні українськими представництвами та організаціями  заходів і проекті у сфері  діяльності ЮНЕСКО.  

Одним з найбільших підрозділів  зовнішньополітичного відомства України  є Департамент консульської служби. Він забезпечує за дорученням керівництва  МЗС України з іноземними державами, захист прав та інтересів нашої держави, її громадян та юридичних осіб за кордоном.

За роки незалежності України  створено солідну договірно-правову  базу з консульської діяльності, яка  стосується правового статусу громадян України за кордоном, належного виконання  положень двосторонніх та багатосторонніх  консульських конвенцій, угод з соціально-правових питань, громадянства, взаємних поїздок, працевлаштування, а також правових відносин та надання правової допомоги. Для цього ведеться переговорний процес, насамперед, з сусідніми  країнами, а також державами, де перебуває  значна кількість громадян України. До участі в переговорах залучалися представники МВС, Мінюсту, Держкомкордону та інших зацікавлених відомств України.

На сьогодні Україною укладено: 20 консульських конвенцій, 24 угоди про  умови взаємних поїздок, 4 угоди з  питань громадянства, 7 угод про реадмісію, 18 угод з працевлаштування та соціального  захисту, 20 договорів про правову  допомогу.

Консульське управління МЗС  України невідкладно реагує на порушення  прав українських грамадян та юридичних  осіб в інших країнах з використанням  всього інструментарію міжнародного права, а саме: звернення та вимоги до компетентних органів іноземних держав, ініціювання  переговорів та консультацій, укладення  відповідних договорів, вжиття заходів  інформаційного та пропагандистського характеру тощо. Водночас з метою  уникнення подібних випадків у майбутньому  та мінімізації негативних наслідків  Консульське управління вивчає ситуацію і вносить на розгляд Президента України та Кабінету Міністрів пропозиції, зокрема, щодо можливої підготовки нових  актів законодавства України  або внесення змін до чинних.

Здебільшого проблеми, пов’язані  з захистом прав українських громадян, виникають в основному в тих  державах, де відсутні консульські  установи України. Це, перш за все, в  Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, Африці та на Близькому Сході. Наприклад, в Африці  станом на 2001 рік функціовало 7 українських дипломатичних представництв  – в Алжирі, АРЄ, Гвінеї, Лівії, Марокко, ПАР і Тунісі. Для вирішення  цих проблем Консульською службою  України вже проведені відповідні переговори з Францією, Росією, Великобританією, Китаєм та Польщою, під час яких домовлено  про надання консульсього сприяння українським громадянам в країнах, де немає дипломатичної або консульської присутності нашої держави, насамперед в Африці та Південно-Східній Азії.

Вирішення проблем,які виникають  у наших громадян чи юридичних  осіб, де немає дипломатичних представництв  України, потребує часу та значних витрат (відрядження співробітників посольств  України, представників ценру тощо). Саме тому Міністерством  використовуються всі можливості для розширення конульської  присутності нашої держави в  найбільш проблематичних у цьому  відношенні регіонах, в тому числі  за рахунок відкриття консульських установ, що очолюються почесними консулами.

Питання відкриття Почесного  консульства та признчення Почесних консулів України регулюється Віденською конвенцією про консульські зносини 1963 року, Консульським статутом України, затвердженим Указом Президентом України  від 2.04.1994 року, положенням про нештатних  консулів України, затвердженим Указом Президента України від 17.02.1997 року .

Відповідно до п.2 Положення  про нештатних консулів України, “почесними консулами можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, які займають помітне становище  у суспільстві держави перебування  і мають необхідні особисті якості тощо. Почесні консули не можуть перебувати на державній службі в  Україні і отримувати зарплату від  України’’.

Держава в кожному конкретному  випадку визначає функції почесного  консула, які залежать від характеру  її інтересів в даному окрузі, а  також від того чи існує в державі  перебування дипломатичне представництво чи штатна консульська установа. Залежно  від конкретних умов і потреб обсяг  функції такого консула може коливатися від економічних функцій штабного консула і до суті символічних  функцій – протокольних.

Якщо в країні не існує  закордонних установ України, або, якщо потрібно, підсилити позицію  нашої дипломатичної установи у  проведенні конкретної роботи з підготовки і укладенню угоди про взаємовигідне  співробітництво, в якійсь певній галузі, в цьому консульському окрузі призначається почесний консул, який може здійснити вагомий вплив  на позитивне вирішення питання  на користь України. Почесний консул безкоштовно надає придатні службові приміщення для консульської установи України, забезпечує необхідним обслуговуючим  персоналом, обладнує приміщення відповідною  оргтехнікою, засобами зв’язку, меблями  тощо.

Значний вплив на питання  доцільності застосування інституту  почесних консулів Українською державою відіграють фактори внутрішнього характеру, зокрема: особливості історичного  розвитку, обсяг зовнішньоторгового обороту і структура експорту та імпорту рівень залежності від  зовнішньоторгових взаємовідносин, географічне розташування.

Важливим є те, що почесний консул будучи місцевим громадянином та маючи сталі контакти з представниками урядових, ділових та громадських  кіл, добре знаючи місцеве законодавство  може ефективно працювати під  керівництвом штатного консула представляючої держави. Крім того, призначення почесного  консула означає для нашої  країни значну економію коштів та створює  можливість розширення мережі консульських установ за рахунок призначення  таких консулів у тих місцях, де на даний період не існує штатних  консулів.

Варто відмітити, що обґрунтування  необхідності відкриття консульських установ, які очолюються почесними  консулами, має містити інформацію про кількість громадян, які проживають у межах відповідної території, вірогідну кількість звернень із візових, паспортних та інших питань, що будуть розглядатися почесним консулом, кількість повітряних, морських судів, а також вантажів акредитуючої  держави, які переміщуються в  межах передбачуваного консульського  округу, наявність студентів-громадян акредитуючої  держави, туристів, а  також існування діаспори, міст-побратимів у межах консульського округу та акредитуючій державі тощо.

На 2002 рік географічний розподіл почесних консульств України за кордоном характеризувався такими даними: Західна  та Північна Європа – 13, Азія – 10, Латинська  Америка – 7, Північна Америка – 1, Австралія – 1, Африка – 3.

Слід окремо спинитися  і на діяльності почесних консулів іноземних держав в Україні. Станом на січень 2000р. в Україні призначено 10 почесних консулів, які представляють  такі держави: Австралію (Сергій Березовенко), Центрально-Африканська республіка (Олександр Бондаренко), Республіку Кіпр (Юрій Гетьманенко), Словацьку  республіку в місті Ужгороді (Іван Шуфрич), Королівств Нідерландів, Канаду, Австралію,  республіку Філіппіни  та Вірменію.

Потрібно відмітити що одним із головних завдань вітчизняної  дипломатичної служби після її реформування залишається створення позитивного  іміджу нашої держави. Вона сьогодні майже наближається до того щоб працювати  на цей імідж так, як це роблять  західні зовнішньополітичні відомства. Власне імідж держави: позитивний чи негативний, формуються через інформацію, яку отримує суспільство. Тому на одному із засідань Наукової Ради МЗС  України 2002р. міністр закордонних  справ А. Зленко зауважив, що “Україні сьогодні потрібна інформаційна політика, яка відповідала б вимогам  доби глобалізації та інформаційної  революції, тобто інформативна, насичена ідеями”.

В цьому плані окреслюється ключова  роль МЗС у формуванні позитивного іміджу України, оскільки мережа посольств та інших установ  має дуже значні можливості для поширення  відомостей про Україну. Для цього  ці представництва забезпечуються якісними пропагандистськими матеріалами, передусім  аудіо – та візуального характеру.

Зовнішньополітичне відомство  завжди сприяло рекламним компаніям  українських підприємств, насамперед туристично-рекреаційного комплексу, проведенню фестивалів, культури та мистецтв України, резонансних виставок та гастролей  українських колективів за кордоном. Також важливим є сприяння відомства  у відкритті кореспондентських  пунктів за кордоном. Не тільки для  того, щоб журналісти правильно інформували  про те, що відбувається там.

Присутність такого кореспондента  на регулярних брифінгах у державному департаменті у міністерстві закордонних  справ, у конгресах та інших установах  є дуже важливою можливістю постійно отримувати реакцію цієї держави  на події в Україні.

Крім цього у міністерстві розуміють, що четверта хвиля еміграції  з України у розвинені країни сформувала там новітню діаспору. Важливим є те, що соціальний статус цієї діаспори в іноземних країнах  вищий, ніж у попередньої хвилі  еміграції. Більше того, інтерес до України недавніх емігрантів не має  фольклорно-етнографічного характеру. А тому перенесення акценту державної  політики з традиційних діаспорських кіл на новітні, які репрнзинтуються  недавніми емігрантами також  дозволяють поліпшувати імідж України.

Важливим і надзвичайно  ефективним нововведенням в діяльності зовнішньополітичного відомства України  стало створення в 1997 році Генеральної  інспекції, підпорядкованої безпосередньо  міністру. З регулярності в кілька місяців вона відвідує з перевіркою закордонні місії України, проте, як і західні аналоги не обмежується  простими “ревізорськими” функціями. Інспекція послідовно намагається  проаналізувати роботу дипломатичних  установ на всіх її напрямах, приділяючи значну увагу не лише “виробничим  показникам’’, а й психологічному клімату в установі, професійності  та ефективності організації її роботи.

Новим у діяльності МЗС  України стало запровадження  інформаційних технологій у повсякденній роботі. Але, насамперед, з фінансових причин використання таких технологій було запровадженно значно пізніше, ніж в інших дипломатичних  службах світу. Ще на початку 1995 року значна кількість документів виготовлялася  в міністерстві на елементарних друкарських  машинках, а комп’ютери часто були привілеєм приймалень керівництва. Наступні роки стали для МЗС періодом справжнього прориву на цьому  напрямі, сьогодні комп’ютери стоять якщо не на кожному робочому столі, то принаймі по кілька в кожному  кабінеті.