Політичні партії в Україні

Після чого Печерським районним судом м. Києва була засуджена за підписання газових контрактів, а потім і ув'язнена лідерка опозиції, найпопулярніший, згідно з соціологічними опитуваннями на грудень 2011, політик України.

За час від останніх виборів  до ВР Україна за рейтингом демократії, який щорічно оприлюднює «Економіст», впала з 53 місця («неповна демократія») до 79 («гібридний режим»), а в рейтингу «Індекс свободи слова», який оприлюднює міжнародна організація «Репортери без кордонів», Україна тільки за 2010 рік опустилась на 42 позиції й посіла 131 місце між Іраком (130) та Ізраїльськими територіями (132), чимало світових лідерів висловили занепокоєення поновленням авторитаризму  в Україні, зокрема в тому що необмежена влада Президента може вплинути на демократичність виборів до ВР 2012 року.

22 січня 2012 року, в день Соборності опозиційні лідери підписали угоду про спільні дії. Документ було підписано на Софійській площі в Києві. Угоду підписали усі члени Комітету опору диктатурі, а також лідер партії «УДАР» Віталій Кличко із застереженням.

В лютому, в Україні розігрався гучний скандал. В середу 8 лютого 2012 Депутат фракції «БЮТ-Батьківщина» Роман Забзалюк оприлюднив аудіозаписи з уривками своєї розмови з лідером депутатської групи «Реформи заради майбутнього» Ігорем Рибаковим. На них останній пропонує БЮТівцю гроші за вихід з опозиції. Інтернет ресурс «Українська правда» оприлюднив деякі аудіо-файли. Зокрема ті, де голос схожий на голос Рибакова розповідає, як влада планує використовувати адмінресурс.

27 лютого 2012 року, після тривалого перебування у СІЗО  засуджений лідер опозиційної партії «Народна Самооборона», колишній Міністр внутрішніх справ  Луценко Юрій Віталійович. Термін покарання — чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади, які пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків на строк до трьох років; крім того, Юрія Луценка позбавлено 1 рангу державного службовця.

4 березня 2012 — у газеті The New York Times міністри закордонних справ Чехії, Польщі, Німеччини, Швеції, Великобританії  у статті «Сповзання України» висловили «занепокоєння з приводу стану демократії в Україні» та щодо питання парламентських виборів в Україні.

13 березня 2012 року, всі 24 члени Вченої ради Інституту соціології НАН України були викликані на допит до Служби безпеки України.

Офіційна причина визову на допит, як повідомили в СБУ, керівні вчені  інституту як свідки у справі розтрати 920 тисяч гривень Центром адаптації  державної служби та дочірнім підприємством  Інституту соціології — «Центром соціальних експертиз».

Завідувач відділу теорії та методології  Інституту економіки НАН України, головний науковий співробітник Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України Володимир Черняк так прокоментував цю подію:

Очевидно, що виклик провідних  соціологів до СБУ був актом залякування. Напередодні виборів об'єктивна  і не об'єктивна соціологія стає політичною зброєю. Партія регіонів має низький рейтинг і соціологи подають правдиву інформацію. Безперечно, їх хотіли залякати, щоб вони цього не робили.

Наступного дня інша соціологічна організація України Київський міжнародний інститут соціології  КМІС — оприлюднив чергове своє опитування, яке відрізнялось від попереднього проведеного в цей же самий час.

17 березня 2012 з'їзд партії «Сильна Україна» прийняв рішення про ліквідацію партії. Делегати з'їзду підтримали пропозиції лідера партії Сергія Тігіпка об'єднати реформаторські зусилля з Партією регіонів.

11 квітня 2012 року фонд «Демократичні ініціативи» оприлюднив прес-реліз з даними про стан громадської думки населення України напередодні виборів:

• У суспільстві ще до початку виборчої кампанії панує надзвичайно високий рівень недовіри до чесності прийдешніх виборів: 37% населення припускає, що результати можуть бути перекручені і ще 24% впевнені, що результати будуть перекручені.
• Серед виборців немає спільної думки щодо найкращого варіанту об'єднання опозиції: 45% опитаних це байдуже, 22% вважають, щоб усі опозиційні сили йшли разом — («Батьківщина», «Фронт змін», «УДАР», «Свобода» та інші), 8% підтримують варіант об'єднання лише «Батьківщини» і «Свободи», а на думку 11% , краще усім опозиційним силам, здатним здолати 5%-й бар'єр, іти окремо і вже потім об'єднатися.
• Однозначно засуджують голосування за гроші 56% громадян, ще 27% ставляться до цього негативно, але «з розумінням», а 11% ставляться до продажу свого голосу цілком позитивно. Проте 73% не продаватимуть свій голос в принципі, ні за яку ціну, 2%, навпаки — готові продати за будь-яку ціну.
• Найкориснішою на наступних парламентських виборах громадяни вважають діяльність західних спостерігачів (40%), за оцінкою ефективності йдуть українські спостерігачі від громадських організацій (35%), українські спостерігачі від партій та кандидатів (34%), міжнародні спостерігачі від країн СНД (20%).

23 квітня 2012 року лідери «Батьківщини» Юлія Тимошенко і «Фронту змін» Арсеній Яценюк заявили про формування спільного списку на парламентських виборах.

4.Зміни до виборчого законодавства

З ініціативи провладної фракції Партії Регіонів було змінено виборче законодавство  за рік до виборів. Зокрема в новому законі заборонено брати участь у  виборах політичним блокам, що на думку  експертів, зроблено для того, щоб  не дати об'єднатися розрізненій опозиції («Батьківщина», «Фронт Змін», «НУНС», ВО «Свобода», «Громадська Позиція», «УДАР»).

Було підвищено прохідний бар'єр з 3% до 5%, що на думку експертів зроблено для недопущення в Парламент  багатьох розрізнених опозиційних  партій.

Закон проголосований також частиною опозиції, що викликало черговий конфлікт у її рядах. Зокрема лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок заявив, що в знак протесту його партія залишить «Комітет опору диктатурі», також із незгодою його прийняття виступили Анатолій Гриценко, «Наша Україна», «УДАР» Віталія Кличка.

Проти даного закону виступила лідер  «Батьківщини» Юлія Тимошенко. Натомість Президент України, який підписав даний закон, запевнив, що вибори будуть чесними і демократичними.

Новий закон майже подібний до закону, за яким проводились вибори до ВР у 2002, який, на думку політологів та експертів, дозволить Партії Регіонів повторити результат колись провладного блоку «ЗАєдУ» («За єдину Україну») на парламенських виборах 2002, який, маючи до виборів рейтинг 6%, отримавши на виборах 11%, зумів сформуватибільшість у Верховній Раді 2002 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок 

Таким чином, можна зробити такі висновки, що аналіз програмних положень партій, організацій і рухів свідчить, що більшість із них ще не мають  серйозної концепції, спрямованої  на стабілізацію суспільства, вихід  його з кризи, не кажучи вже про  перспективи просування по шляху  прогресу. Декларації одних – це перелік абстрактних загальнолюдських цінностей, інших – антикомуністичні маніфести, третіх – повторення ортодоксальних марксистсько-ленінських ідей, агітація за повернення до застійних часів, а  то й до відновлення сталінізму, четвертих – це екстремістські, націоналістичні і шовіністичні заклики. Така розбіжність політичних поглядів не може хвилювати, особливо за умов поглиблення кризи в усіх сферах суспільства.

Найближче майбутнє партій визначатиметься їхньою спілкою з бізнесом. Такий крок для партій як неминучий, так і  небезпечний, бо в такому разі їм доведеться ділити з бізнесом відповідальність за стан справ в економіці. А він  поки що породжує зневіру щодо політиків  і відчай, на основі якого зростають  соціальні катаклізми.

Важливим  елементом розвитку політичних процесів в Україні має стати завершення правового оформлення багатопартійності. Прийнятий Верховною Радою Закон України “Про об’єднання громадян” є лише першим кроком на цьому шляху. Треба ще прийняти відповідні нормативні акти, які б чітко визначили характер державного фінансування політичних партій за результатами парламентських виборів, і вжити необхідних заходів для державної підтримки виборчих кампаній. Визначною подією у розвитку демократичних процесів в Україні стало прийняття нової Конституції, що сприятиме розвиткові громадянського суспільства, формуванню професійного парламенту та ефективній реалізації принципу поділу влад. А щоб політичні процеси рухалися саме в такому напрямку, державні інститути повинні цілеспрямовано, активно впливати на розвиток багатопартійності, допомагати становленню партій та суспільно-політичних організацій України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури.

1. http://www.minjust.gov.ua/parties
2. http://pidruchniki.ws/15290527/pravo/politichni_partiyi_ukrayini
3. http://uht.org.ua/ua/part/organ/dpp/
4. http://www.rbc.ua/ukr/vyboru2012/party