Підприємництво в аграрній сфері

В умовах ринкових відносин важливим чинником досягнення стабілізації у сільському господарстві та забезпечення ефективної фінансової діяльності сільськогосподарських  підприємств є залучення у  виробничий процес додаткових фінансових ресурсів,  оскільки,  по причині  сезонності виробництва та тривалого  виробничого процесу тут постійно виникають труднощі у формуванні власних джерел фінансування для  закупівлі як основних,  так і  оборотних активів виробництва.  У зв’язку з обмеженістю бюджетного фінансування банківське кредитування стало одним із основних джерел поповнення нестачі обігових коштів.

Для сільськогосподарських  підприємств доступ до кредитних  ресурсів був і надалі залишається  досить складним,  що зумовлено перш за все не високим рівнем їх прибутковості,  а низькою ліквідністю активів, проблемами із поверненням кредитів. Сільськогосподарські підприємства і  надалі для комерційних банків залишаються  сферою підвищеного ризику.

Агровиробникам хронічно не вистачає власних коштів для закупівлі  матеріально-технічних ресурсів та забезпечення потреб,  пов’язаних з  виробництвом продукції,  впровадженням  нових технологій,  селекцією  та захистом рослин,  оновленням машино-тракторного  парку. У таких умовах більшість  сільськогосподарських підприємств  вимушені вдаватись до залучення  коштів [7,c.67].

Кредитні ресурси,  які  спрямовуються на розвиток сільського господарства формуються за рахунок  коштів суб’єктів господарювання та вкладів населення (депозитних вкладів).  У 2010  році порівняно з 2009  роком  відбулось зростання обсягів  депозитних вкладів.  Зобов’язання банків за коштами юридичних і  фізичних осіб збільшились відносно початку року на 16,6%  і становили  на початок 2011 року – 17,4 млрд. грн. [3, с. 90].

За розрахунками українських  вчених,  обсяги банківського кредитування аграрного сектора економіки  України мали би бути на рівні 12  млрд.  грн.  Для залучення таких  коштів у державному бюджеті необхідно  було закласти 1 млрд. грн.  компенсаційних виплат. Закладені в бюджет витрати  дозволять здешевити вартість обслуговування кредитів у сумі 4-5  млрд.  грн.  Відтак,  дефіцит оборотних коштів складає біля 10 млрд. грн. [6, с. 150].

Фінансування програм  здешевлення кредитів впродовж 2005–2010  років здійснювалось на підставі норм Порядку використання коштів,  передбачених у державному бюджеті  для фінансової підтримки підприємств  агропромислового розвитку через механізм здешевлення кредитів, які щорічно  затверджуються постановами Кабінету Міністрів України. Зазначеними  порядками визначено цільове  використання кредитів,  механізм використання коштів та розміри часткової компенсації  відсоткової ставки за залученими підприємствами агропромислового комплексу у банках коротко-,  середньо-  та довгостроковими  кредитами та позиками. Порядок використання коштів для пільгового кредитування є досить нестабільними і щороку змінюються [5, с.100].

Здешевлення кредитів здійснюється шляхом компенсації суми відсоткових  ставок за користування кредитами, залученими суб’єктами господарювання для ведення  виробничої діяльності.

Зазначена компенсація надається  за фактично сплачену суму відсоткових  ставок за користування кредитами у  розмірах, затверджених Порядком використання коштів. Компенсація відсоткової  ставки за користування кредитами,  залученими в іноземній валюті,  здійснюється в національній валюті України за офіційним курсом,  встановленим Національним банком на дату сплати таких відсотків.  Розмір часткового відшкодування постійно змінювався [11,c.69].

Щорічна зміна Порядку  і затримка виплати компенсацій, породжує недовіру до держави з боку сільськогосподарських підприємств.

Проблеми,  що перешкоджають  кредитуванню банками сільськогосподарських  підприємств не нові,  це перш за все:  відсутність гарантій вчасного погашення і ліквідної застави.  Актуальною проблемою залишається  нерозвиненість страхових послуг,  зокрема:  висока вартість премій,  складність процедури оформлення страхових  договорів,  відсутність кваліфікованих спеціалістів із страхування ризиків [8,c.172].

Слід відмітити,  що завдяки  запровадженню державної фінансової підтримки  сільськогосподарських  підприємств через механізм здешевлення  кредитів, зроблено великі зрушення стосовно кредитування сільгосппідприємств, хоча багато проблем потребують свого  вирішення:

–  нарощування обсягів  кредитів та доведення їх до 1200-1500 грн.  на один гектар,  що дасть можливість забезпечити проведення усіх технологічних  процесів у визначені строки та застосувати  нові енергозберігаючі технології;

–  розширення доступу  до кредитів усім сільськогосподарським  товаровиробникам,  адже актуальною залишається проблема кредитування дрібних сільськогосподарських  товаровиробників;

–  надання права позичальнику визначати термін кредиту.  На сьогодні сільськогосподарські товаровиробники, які залучили кредит для придбання  ресурсів для посіву озимих зернових, вимушені для погашення кредиту  реалізовувати продукцію в період жнив, коли ціна є найнижча, позаяк лише за  залученими короткостроковими  кредитами можна закупити паливо-мастильні  матеріали,  добрива,  засоби захисту. Натомість, маючи можливість погасити кредит, залучений для придбання  плуга, через шість місяців, позичальник  вимушений залучати середньостроковий  кредит;

– підвищення ефективності використання кредитних ресурсів [12,c.48].

Внесок малого підприємництва у розвиток агропромислового виробництва України та формування ринкового середовища має неабияке значення. Мале підприємництво має ряд переваг, особливо в переробній та торговельній сферах.

По-перше, малі підприємства меншою мірою відчувають вплив монополізації, ніж великі; по-друге, за умов вузької спеціалізації та використання новітньої техніки вони є досить вагомими конкурентами, що розхитують монопольні позиції масштабних корпорацій. Крім того, мале підприємництво оперативно реагує на динаміку ринкового середовища і зміни кон’юнктури, певною мірою розв’язує проблеми зайнятості за рахунок створення нових робочих місць та поглинання надлишкової робочої сили під час циклічних спадів і структурних реформувань у промисловості, мале підприємництво пом’якшує соціальну напруженість у суспільстві й демократизує ринкові відносини через формування активного середнього класу суспільства.

Комплексний ситуаційний  аналіз і прогнозні оцінки розвитку малого підприємництва в умовах здійснення ринкових реформ свідчать про необхідність опрацювання положень державної політики, яка б відповідала існуючим реаліям і стратегічним напрямам піднесення економіки.

Зважаючи на невідкладну  потребу прискорити темпи розвитку малого й середнього підприємництва, необхідно докорінно перебудувати всю систему державного управління економічними процесами у країні. В Україні до сектора домашніх господарств відносять роботу дрібних землевласників на присадибних, приватних і орендованих ділянках (у цілому сектор домашніх господарств охоплює все населення, фізичних осіб як споживачів) [21,c.6].

 

Досвід аграрних перетворень  в Україні переконливо свідчить про недостатнє теоретичне обгрунтування  проблем трансформації відносин власності, входження в ринкову  економіку і розвиток підприємницької  діяльності. Важливе значення  має  розробка методології і об’єктивний  аналіз практики, виявлення переваг  і недоліків тих чи інших видів  підприємницьких структур, розробка пропозицій і підходів до їх формування і функціонування, побудови внутрішньогосподарських  економічних відносин.

Ринкові відносини формуються під впливом саморегулюючих і  регульованих економічних механізмів, їх співвідношення може сприяти створенню  стимулів для організації ефективного  виробництва з метою отримання  прибутку. Забезпечення прибутку, орієнтація на попит і конкуренцію стимулюють виробництво і є методом для  запровадження інновацій.

Підсумовуючи вище сказане,  можна констатувати,  що звертаючись  до банківських кредитів, підприємства зважають на те, що кредит є мобільним  джерелом фінансування, тобто за рахунок  кредиту підприємство може швидко збільшити  потребу в коштах для поточних потреб.  Разом з тим є проблеми із використанням цих коштів.  Найперше це обмеженість бюджетних  коштів.  По-друге,  потреба в  кредитних коштах протягом року є  неоднаковою,  що зумовлено сезонністю сільськогосподарського виробництва  та нерівномірністю надходження  та реалізації продукції.

 

Висновки

 

Досвід аграрних перетворень  в Україні переконливо свідчить про недостатнє теоретичне обгрунтування  проблем трансформації відносин власності, входження в ринкову  економіку і розвиток підприємницької  діяльності. Важливе значення має  розробка методології і об’єктивний  аналіз практики, виявлення переваг  і недоліків тих чи інших видів  підприємницьких структур, розробка пропозицій і підходів до їх формування і функціонування, побудови внутрішньогосподарських  економічних відносин.

Ринкові відносини формуються під впливом саморегулюючих і  регульованих економічних механізмів, їх співвідношення може сприяти створенню  стимулів для організації ефективного  виробництва з метою отримання  прибутку. Забезпечення прибутку, орієнтація на попит і конкуренцію стимулюють виробництво і є методом для запровадження інновацій.

Організаційний аспект підприємницької діяльності в аграрній сфері полягає в забезпеченні:

• високого життєвого рівня сільськогосподарських товаровиробників;
• через розширення виробництва та високої купівельної спроможності населення;
• через зайнятість і оплату праці.

Стосовно сільського господарства суб’єктами підприємництва виступають колективні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, кооперативи, господарські товариства з різним ступенем відповідальності, інші приватні формування, державні підприємства. Основними напрямами формування цих суб’єктів є приватизація майна радгоспів і реструктуризація колгоспів та колективних сільськогосподарських підприємств. Ключовим підходом до цього є орієнтація індивіда на задоволення своїх потреб і інтересів через працю, здібності і підприємливість. Усвідомлення потреб працівником через інтерес служить дійовим чинником задоволення цих потреб і спонукає його до участі у підприємницькій діяльності.

Формування ринкових відносин зосереджується на різноманітності форм власності та конкретних формах її прояву. Активізувати підприємницьку діяльність неможливо без середовища суб’єктів ринкового господарства. Тому для підвищення підприємницького потенціалу необхідно, поряд з індивідуальним, розвивати і колективне підприємництво.

Розвиток підприємницької діяльності у великих господарських структурах можна забезпечити шляхом поглиблення внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин. В рамках таких структур суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути повністю сільськогосподарські кооперативи, колективні підприємства, фермерські, сімейні господарства, господарські товариства, агрофірми і інші організаційні форми, що будують свою діяльність на приватній і колективно-пайовій формі власності.

Підприємництво в Україні вже має свою історію, певний досвід. Його слід розглядати як самостійну, ініціативну, систематичну діяльність на власний ризик з метою отримання прибутку. Проте для етапу формування ринкового середовища важливо переосмислити окремі теоретичні передумови і методичні підходи до розвитку підприємницької діяльності.

 

Список використаних джерел

 

1. Закон України ”Про підприємництво” Редакція від 21.07.2012, підстава 4970-17

2. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія. — К.: Ніка-Центр: Ельга, 2010.

3. Богиня Д. Актуальні проблеми регулювання доходів і організації заробітної плати на етапі трансформації економіки України // Україна: аспекти праці. — 2012. — № 6.

4. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социаль¬ного прогнозирования / Пер. с англ. — М.: Academia, 1999.

5. Беляєв О. О., Бебело А. С. Перехідна економіка: основні концепції та характерні риси // Вчені записки: Наук. зб. — Вип. 3. — К.: КНЕУ, 2009. — c. 229.

6. Бергер П. Л. Капіталістична революція: П’ятдесят пропозицій щодо процвітання, рівності і свободи / Пер. з англ. — К.: Вища шк., 1995.

7. Демяненко М.Я.  Фінанси в період реформування аг промислового виробництва / М.Я. Демяненко, В.М. Алейсенчук, А.Г. Борщ / За ред. М. Я. Демяненка. – К. : ІАЕ УААН, 2011. – c.350

8. Денисенко А.А.  Забезпечення ефективної системи кредитування сільськогосподарського виробництва / А.А. Денисенко // Економіка АПК. – 2010. – № 8. – c.296.

9. Економіка сільського господарства:Підручник\О.І. Здоровцов К.:УСГА,1993

10. Мельник Л.Ю. Основи підприємництва та ринкової економіки\Навч.посібник,- К.:Вища школа, 1995 

11. Минкіна Г.О. Механізм державної підтримки підприємств АПК через удосконалення системи кредитування /  Г.О. Минкіна //  Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України : Збірник наукових праць;  ред. Д.О. Мельничук. – К. : НУБПУ, 2011. – Вип. 142. – Ч. 2. – 260 с.

12. Непочатенко О.О.  Державна підтримка АПК через удосконалення системи кредитування /  О.О. Непочатенко // Економіка АПК. – 2012. – №8. – С.100.

13. Аграрна історія України: Підручник\ П.П. Панченко, В.А. Шмарук – 2-гевидання перероблене і доповнене –К.:Знання,2012

14. Підприємство в аграрній сфері економіки\Ред. П.Т.Саблук – К.:ІАЕ,1993

15. Аграрна історія України: Підручник\ П.П. Панченко, В.А. Шмарук – 2-ге видання перероблене і доповнене – К.:Знання,2011

16. Основи підприємництва: Навч.посіб. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.:Знання-Прес, 2003. – 285 с.