Редагування науккової, науково-популярної та ужиткової літератури на прикладі поліграфічного підприємства "Поліграф-Сервіс"

У наукових виданнях можуть бути затекстові бібліографічні списки, що відносяться до окремих творів, що входять у видання (наприклад, у збірник наукових праць), або до розділів монографічного твору, що, правда, буває досить рідко. Іншим затекстовим бібліографічним списком є список, що вміщується наприкінці моновидання і стосується наукової монографії. Такий список прийнято називати прикнижковим.

Бібліографічні списки, які публікуються за текстом розділу або наприкінці видання, можуть бути інформувальними, рекомендаційними, доповнювальними, персональними. Вони оформлюються відповідними заголовками: «Бібліографічний список використаних джерел» («… літератури з теми»); «Бібліографічний список рекомендованої літератури», «Бібліографічний список додаткових джерел»; «Список наукових праць академіка …».

Головне завдання редагування бібліографічних списків полягає в тому, щоб домогтися точності опису й зручності швидкого, безпомилкового відшукання джерела в списку.

У ювілейному збірнику передмова  дає характеристику події, підбиває підсумок досягнень у відповідній науковій галузі або в розробці проблеми, теми. Зазвичай не обходиться без передмови збірник матеріалів наукових з'їздів, конференцій. У ньому наводять загальні відомості про форум, його тематику, проведені в його рамках заходи, учасників, розглянуті й висунуті проблеми, хід їхнього обговорення, викладаються основні результати, плани, програми.

Передмова до наукової монографії містить пояснення зумовленості її видання, дає характеристику проблеми, мети її розробки, особливостей методу дослідження, теоретичної, емпіричної бази й умов дослідження, відзначає своєрідність авторської концепції. У колективній монографії передмова може містити відомості про її авторів і особистий науковий внесок кожного з них. Вступна стаття як елемент апарату може бути опублікована поряд з передмовою або незалежно від неї. Будучи, так само як і передмова, органічно пов'язаною з основним матеріалом, вступна стаття висвітлює питання творчості вченого, його шлях у науці, розкриває наукову значущість і історію питання, проблеми, зачіпає суміжні наукові питання.

На наукову самостійність  вступної статті вказує те, що вона зазвичай є авторським твором відомого вченого, відомого фахівця. Тому іноді вступну  статтю замінює самостійна робота авторитетного  вченого, тематично пов'язана з науковим виданням, що публікується. Подібна робота, що виконує роль вступної статті, знаходить застосування як у наукових монографіях, так і в збірниках наукових праць.

У деяких наукових виданнях може бути опублікована післямова. Це стосується головним чином перекладних видань або робіт історичної тематики. Післямова потрібна, щоб пояснити сучасне розуміння наукової проблеми, роль автора у вивченні предмета дослідження, особливості підходів і концепцій вітчизняних і зарубіжних учених.

Примітки і коментарі  можуть бути настільки необхідними, що в деяких випадках на них доводиться відводити до 10-15% основного тексту (наприклад, при підготовці томів листування). У принципі потрібно прагнути до того, щоб їхній загальний обсяг не перевищував 5%. При підготовці багатотомних видань примітки і коментарі до тексту одного тому не слід переносити в інший том. Редакційні примітки слід давати після основного тексту, узгоджуючи текст, що пояснюється, із примітками послідовною нумерацією, що може бути суцільною по всьому виданню або по його структурних фрагментах. Пояснення до окремих місць тексту в розділі приміток можуть бути дані шляхом повторення слова, що пояснюється, із зазначенням сторінки, на якій воно розташоване. Авторські примітки, а також переклади іншомовних слів і виразів доцільно давати у виносках під текстом з метою зручності користування ними читачем. У деяких випадках переклади можуть бути оформлені у вигляді покажчика іноземних слів.

У наукових виданнях, як правило, включають покажчики: предметні, іменні, термінологічні (покажчики термінів), географічних назв тощо.

До завдань підготовки наукового видання входять вибір  виду покажчика, обґрунтування його складу і структури, робота над його формуванням. Найбільш часто в науковій книзі використовують предметні й іменні покажчики. Вони можуть бути роздільними або змішаними (комбінованими) і зазвичай будуються за алфавітом. Систематичні предметні покажчики вміщують у зібраннях творів або в багатотомних виданнях.

Завдання предметного  покажчика  – подати основні питання змісту видання. До складу покажчика включаються поняття, що містяться безпосередньо в тексті видання, а також ті, котрі встановлені укладачем відповідно до змісту твору.

Добір понять для покажчика  – одне з найважливіших і важких завдань. У редактора може викликати труднощі, які поняття відносити до основних рубрик і які до підрубрик. Загальне правило полягає в тому, що рубрика відбиває основне поняття, підрубрика позначає ознаку (особливість, деталь, сторону, властивість) предмета. Для найзручнішого користування покажчиком кожна окрема рубрика повинна містити не більше ніж 25-30 посилань на сторінки. Коли кількість посилань перевищує зазначені цифри, застосовуються підрубрики.

Прагнення включити в  покажчик якомога більше предметів не повинно приводити до збільшення його обсягу (обсяг, що рекомендується,  – 5% від обсягу видання). Тому поряд з ретельним добором понять рекомендується визначити прийоми й засоби, що забезпечують ощадливу побудову покажчика. У науковій книзі доцільно мати списки таблиць, ілюстрацій, що дозволяє читачеві використовувати окремі елементи видання самостійно, поза основним текстом. У виданнях з природничих наук поряд із предметними покажчиками знаходять застосування покажчики географічних назв, рослин, медичних препаратів; у виданнях з суспільних наук  – покажчики історичних подій, пам'ятників тощо. При побудові покажчиків і їхньому мовному оформленні редакторові потрібно домагатися, щоб були забезпечені внутрішні логічні зв'язки, правильне, однозначне й точне написання слів, усі терміни, предмети, імена, назви повинні бути тільки в називному відмінку.

Специфічними покажчиками  є зміст або оглав  – найперші довідково-пошукові елементи в складі апарату видання. Перше вживається у виданнях, що складаються з декількох творів, що характерно для збірників. Друге використовується в монографічних виданнях, у яких основу становить один твір.

Завдання редагування  – забезпечити точну відповідність назв структурних частин по тексту з назвами в змісті (оглаві).

До змісту варто включати всі рубрики, не обмежуючи тільки назвами розділів або глав, а в збірниках  – заголовками статей. Через пошукову значущість змісту його доцільно розміщувати на початку видання.

Особливістю апарату  наукового видання потрібно вважати  додатки. Вони являють собою різного роду додаткові або робочі матеріали, що бувають необхідні для виконання дослідження. Це методики, розрахунки, дані експериментів, анкети, нормативні документи, архівні матеріали тощо. Природно, що в додатки варто включати тільки те, що потрібно для підтвердження результатів, посвідчення їхньої точності, достовірності, повноти. Додатки повинні бути пов'язані з основним текстом посиланнями і в разі потреби поясненнями.

 

Висновки до Розділу ІІ

 

Отже, поставлена мета, дослідити  особливості редагування наукової літератури, визначити  аспекти та методи редагування наукових видань, крок за кроком описати етапи роботи (редагування) літератури з теми дослідження, досягнута.

Наукові видання  поєднують у своєму складі наукове дослідження з його обґрунтуванням. Це визначає ту обставину, що в першій частині роботи дається характеристика сучасного стану досліджуваної галузі науки, викладаються теоретичні й методологічні положення наукового дослідження, дається характеристика його основних етапів й отриманих результатів. Окрім  вагомого значення, наукова література повинна бути чітко побудована, правильно композиційно оформлена, не повинна місити різного характеру помилок (пунктуаційних, орфографічних, смислових, стилістичних, лексичних, логічних тощо). Тому робота редактора в такій літературі є важливою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ РЕДАГУВАННЯ  НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ПРИКЛАДІ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВИДАВНИЦТВА ТОВ «ПОЛІГРАФ-СЕРВІС» ВИДАННЯ 2010р. «МАТЕРІАЛИ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «УКРАЇНА НА ШЛЯХУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ»

 

Базові поняття: «збірник наукових праць», «норма», «помилка», «стандарт», «наукова стаття», «ДСТУ».

                                                

Третій розділ присвячений практичному аналізу конкретного наукового видання, яке вийшло в м. Кіровограді в поліграфічному підприємстві ТОВ «Поліграф-Сервіс». Подана загальна характеристика видання та його відповідність затвердженим стандартам. Висвітлені всі позитивні та негативні якості досліджуваного видання.

 

ІІІ.1 Загальна характеристика досліджуваного видання

Для аналізу та характеристики  цієї кваліфікаційної роботи нами було обрано   «Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Україна на шляху соціально-економічних перетворень в умовах глобалізації». [Додаток А]. Збірник наукових статей Кіровоградського національного технічного університету вийшов у 2010 році у Кіровограді. В книзі розміщені статті, які присвячені актуальним питанням економічного та соціального розвитку України та її регіонів в умовах глобалізації.  Запропоновано напрями формування розвитку державної політики в інтеграційних, інвестиційних процесах, а також розв'язання соціальних, валютно-фінансових, правових, екологічних проблем з урахуванням зарубіжного досвіду. Матеріали збірника можуть бути корисні органам виконавчої та законодавчої влади, ученим, фахівцям у галузі економіки, правового регулювання, викладачам, аспірантам, студентам. [11, с.2]

Отже, редакторська підготовка видання «Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Україна на шляху соціально-економічних перетворень в умовах глобалізації» має відповідати усім видавничим стандартам, які висуваються до наукових видань.

Структура книги:

На обкладинці розміщені  наступні елементи: назва науково-практичної конференції, місто та рік видання книги. 

Порядок розташування – правильний.

На титульному аркуші представлені такі відомості:  навчальний заклад, на базі якого проходила конференція,   назва книги, підзаголовок і подзаголовочни дані (матеріали Х міжнародної науково-практичної конференції), місце видання та рік. Порядок розташування правильний.

На звороті титульного аркуша наведено вихідні відомості: ББК (65.9.4), УДК(універсальна десяткова класифікація книг) система класифікації інформації, широко використовується у всьому світі для систематизації творів науки, літератури і мистецтва, періодичної преси, різних видів документів і організації картотек  (339.9.727.22.332), макет анотованої каталожної картки та аннотоція до книги.

Але у досліджуваного видання немає ISBN (Міжнародного стандартного номера книги), який є унікальним ідентифікатором книги, обов'язковим елементом вихідних відомостей видання  [Додаток Б].  И т.д.

Кінцевий титул у видання відсутній, це є великим недоліком. Адже, за видавничими стандартами, там повинно міститися багато важливої інфорації.

Структурна організація книги: книга не досить багата на різні елементи книжкового блоку, адже він складається власне з матеріалів конференцій (наукових статей) та змісту.

Вид видання визначений як збірник наукових статей. Збірник наукових праць – це наукове видання, що виходить після конференцій(наукових, науково-практичних тощо) та, в якому зібрані всі науково-дослідницькі праці, які були представленні та обговоренні в ході конференції.

Основна частина книги – це, передбачувано, наукові статті. Всі вони подані в одному стилі, тобто їх структура не відрізняться, хоч і є недосконалою. Обов'язковим елементом кожної праці стала фотокартка автора.

 

ІІІ.2 Відповідність аналізованого видання видавничим нормам 

Всі міждержавні стандарти, затверджені до 1992 року включно, чинні в Україні. Стандарти, розроблені після 1992 року державами-учасницями «Угоди про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації», прийнятої 13 березня 1992 р., до яких приєдналась Україна.

Наукові видання є  давнім, випробуваним і авторитетним в усьому світі засобом фіксації та поширення інформації, створеної  творчою працею вчених. Такі видання  одночасно виконують кілька функцій:

– підсумку результатів теоретичних чи експериментальних досліджень одного або цілої групи вчених;

– стимулу подальших наукових досліджень у зазначеній проблематиці;

– закріплення результатів наукового пізнання;

– передачі знань наступним поколінням і групам споживачів.

Окрім видань, що мають  у своїй змістовій основі результати означених досліджень, до цього блоку  також відносимо науково підготовлені до друку пам'ятки культури та історичні  документи. Характерним прикладом таких видань є досліджувана книга. І вона повинна відповідати всім видавничим стандартам, які висуваються до наукових видань.

Щодо технічної характеристики  публікація, яку ми аналізуємо  майже  повністю відповідає нормам.

Обкладинка тверда, і  це є вагомою перевагою. Адже вона  є важливою складовою книги, і слугує покриттям книжкового блоку, виготовлена з паперу, відмінного від того, на якому надруковані сторінки книги, і яка виконує кілька функцій: скріплювальну, захисну, художню та інформаційну. І саме такий вигляд вона повинна мати за видавничими стандартами.

У виданні використано кілька типів шрифту. Вони характеризуються: