Інформаційні системи і технології в управлінні ВПО

Статистика друку, яку веде Державна наукова установа "Книжкова палата України імені Івана Федорова", свідчить про падіння за останні  двадцять років кількості видань з 3,3 книги в середньому до однієї на одного мешканця України. Навіть у 2008 році, найкращому за останні п’ятнадцять  років, ця цифра сягнула лише 1,26 книги  на душу населення. А в 2010 році цей  показник опустився навіть нижче  однієї книги. 

Варто зауважити, що ці показники суттєво  відрізняються від показників європейських країн, де вони вчетверо вищі за українські. Крім того, останні роки демонструють різке зменшення середніх накладів технічної, природничої, наукової літератури, підручників для вищої та загальноосвітньої школи. 

Усе це свідчить про те, що більше половини українців не читають книг - такими є результати соціологічного дослідження (дослідження проводили у період з 27 лютого по 11 березня 2013), проведеного компанією Research & Branding Group. Зокрема, у своєму звіті соціологи вказують, що лише 49% респондентів відповіли ствердно на запитання, чи читають вони наразі літературу. Третина з них сказали, що читають кілька разів на місяць, майже стільки ж кілька разів на тиждень, 18% - практично щодня. Найбільш читаючими віковими групами є молодь до 30 років та люди у віці 50-54 років. Окрім того, серед читачів більше жінок, ніж чоловіків (53% проти 43%). "Переважна більшість читаючих українців (87%) віддають перевагу традиційним друкованим книгам, тоді як прихильників нових технологій в читанні книг всього 12%", - йдеться у результатах дослідження.

Впродовж кількох останніх років  рівні продажів книг в Україні  постійно падали. У 2010 році кількість  придбаних книг на фізичних носіях зменшилася на 25% порівняно з попереднім роком, у 2011 – на 26%, а у 2012 році –  на 10%.

І хоча обсяги грошей на книжковому ринку, лишаються тими самими, це відбувається за рахунок подорожчання самої літератури.

Держава активно підтримує книгу, але тільки на папері. Закон про спрощене оподаткування, на мою думку, це просто утопія, адже без ПДВ книжка все одно не виходить, бо папір, фарба та інші матеріали все одно купуються з ПДВ, а матеріали як відомо, складають близько 60-70% собівартості книги. Звичайно, це краще ніж нічого, проте цього не достатньо. Державна програма "Українська книга" є єдиною програмою, завдяки якій книжки видаються державним коштом для українських бібліотек. Проте і тут є нюанси: маленькі наклади, завищені кошториси, дорогі книжки, хабарі керівникам у Держкомтелерадіо. Сфера державного книговидання очевидно непрозора. Її творить мережа невидимих зв’язків між зацікавленими учасниками процесу. Що важелем впливу може стати і лояльний експерт, і впливовий автор чи видавець, і просто лобіст "зі сторони". Очевидною слабкою ланкою системи є завелика роль людського фактору. Дуже мало людей мають право визначати не лише список книжок до друку, але і бажану вартість тих книжок. Скажімо, визнання кошторису "завищеним" залежить лише від пари працівників, які аналізують надані видавцями цифри. Прозорість системи можна забезпечити, якщо поміняти оптику, і надати право замовлення кінцевим споживачам – зокрема, бібліотекам.

Програма "Українська книга" 2014 року може показати зовсім інші закономірності.

Незважаючи на активізацію держполітики з підтримки українського книговидання, російські книги як і раніше займають основний сегмент місцевого ринку, 75%. А 20% українським видавцям вдається відвоювати тільки за рахунок навчальної літератури, зазначив голова Асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів України Олександр Афонін. Афонін також заявляє про те, що поки незрозумілий  остаточний варіант програми з підтримки та популяризації української книги, яка була затверджена керівництвом країни влітку нинішнього року: «Державний комітет телебачення і радіомовлення розробив поправки до концепції, після цього були пройдені абсолютно всі рівні тверджень: громадські слухання та поправки, які вносили українські видавництва. Після чого програма була віддана на затвердження в Міністерство фінансів України і мені сказали, що там її дуже жорстко порізали». Як виглядає документ після внесення правок не знають ні в Асоціації, ні в Держкомтелерадіо.

Раніше повідомлялося, що в червні президент України затвердив  державну програму підтримки книговидання, згідно з якою видавцям нададуть можливість платити більш низькі податки  до 2019 року, а також почнуть видавати пільгові кредити. Зараз у країні працює близько 9700 книжкових ріелтерів. При цьому, за даними дослідження, 50,9% жителів України повідомили, що зовсім не читають книжок, а чиновники  заявили, що книжковий бізнес країни практично втрачений. Нещодавно  банкрутом оголосила себе книготорговельна мережа «Буква». Крім того, в 2013 році Україна  визнана Торговим представництвом  США країною з найвищим рівнем піратства.

Необхідно розробити та впровадити комплексну програму по підтримці національного  книговидання, яка б охоплювала і вирішувала поступово і послідовно проблеми цієї галузі. Я вважаю, що основними пунктами цієї програми мають бути:

1. Визначення книговидавничої галузі  України національним стратегічним  пріоритетом з розробленням механізмів  взаємодії і координації зусиль  органів державної влади, органів  місцевого самоврядування з книговидавничими  організаціями та громадськими  фаховими об’єднаннями щодо розвитку  вітчизняної книги;

2. Розроблення і затвердження  Стратегії розвитку книговидання  в Україні;

3. Створення єдиної національної  довідково-інформаційної системи  книжкового простору України;  запровадження постійного моніторингу  тематичного, економічного і фінансового  стану книжкового ринку України  для визначення тенденцій його  розвитку, забезпечення контролю  за динамікою змін, що відбуваються; сприяння системній книжковій  торгівлі та розвитку книжкових  асоціацій, клубів;

4. Встановлення соціальних тарифів  на рекламу книг вітчизняного  виробництва та нормативів на  обов’язкове надання електронними  та друкованими ЗМІ часу і  площ для реклами вітчизняної  книги.

5. Розроблення Національним банком  України механізмів спеціального  пільгового режиму кредитування  державними і комерційними банками  підприємств видавничої галузі;

6. Прийняття Державної цільової  програми популяризації вітчизняної  видавничої продукції та Державної  цільової програми підтримки  читання;

7. Розроблення механізмів і процедури  залучення інвестицій у видавничо-поліграфічну  галузь з подальшим звільненням  від оподаткування коштів, інвестованих  у вітчизняне книговидання, меценатських  і спонсорських коштів, спрямованих  на розвиток вітчизняної книги. 

8. Встановлення  обов’язкових фіксованих відрахувань  із центрального та місцевих  бюджетів на закупівлю вітчизняних  видань для національних, публічних,  наукових, дитячих, сільських та  шкільних бібліотек. 

9. Розширення  міжнародного співробітництва у  сфері книговидання та книгорозповсюдження, здійснення заходів щодо популяризації української книги за кордоном.

10. Зменшення ставок ввізного мита на поліграфічне устаткування, запасні частини і матеріали, що не виробляються в Україні, включення до переліку товарів критичного імпорту поліграфічного обладнання, матеріалів, запасних частин, які в Україні не виготовляються;

11. Підвищити мито на ті види поліграфічної продукції, аналоги яких виготовляються або можуть вироблятися в Україні в необхідній кількості;

12. Збільшення обсягів підготовки фахівців за державним замовленням;

13. Про встановлення обґрунтованих нормативів амортизаційних відрахувань на будівлі, споруди та виробниче устаткування з метою зменшення навантаження ні собівартість;

14. Сприяти розробці галузевої програми модернізації підвищення технічного рівня поліграфічного виробництва включаючи місцеву поліграфію, вирішенню питань, пов'язаних із механізмом фінансування цих робіт, насамперед, шляхом одержання пільгових банківських кредитів, використанні лізингу тощо;

15. Разом з Держкомінформполітики, іншими зацікавленими організаціями і установами проаналізувати хід ви конання державної програми розвитку книговидання і преси вишукати можливості для прискорення робіт, пов'язаних з створенням власної сировинної бази, зокрема, збільшення!” випуску і поліпшенням якості газетного та офсетного паперу алюмінієвих та гумових пластин для офсетного друку фотополімерних пластин, палітурних матеріалів, лаків та фарб;

16. Разом із підприємствами галузі, засобами масової інформації розгорнути широку кампанію з реклами вітчизняної поліграфічної продукції, розширити міжнародну виставкову діяльність (і переклад на іноземні мови укр.книги).

 

1.2. Розкрити  можливості використання сервісів  мережі Інтернет для потреб  видавничо-поліграфічної сфери

   На сьогодні ринок поліграфічних послуг є одним із найбільш розвинених та швидко зростаючих секторів вітчизняної та світової економік. Щороку збільшується кількість фірм, які пропонують нові види продукції та послуг, розвиваються нові технології, вдосконалюється технічне оснащення промисловості.

Наряду  з розвитком виробництва необхідно  також зазначити високий рівень конкуренції в галузі, який веде до перенасичення ринку товаром  та падіння загального рівня рентабельності. Змінюються і переваги споживачів: зростають вимоги до якості продукції  та обслуговування. У зв’язку цим, для поліграфічних підприємств  актуальним є постійне дослідження  динаміки змін зовнішнього та внутрішнього середовища фірми, оперативне реагування на нові тенденції розвитку галузі, підвищення своєї конкурентоздатності, отримання нових переваг на ринку  з метою кращого за своїх конкурентів  задоволення потреб споживачів і, як результат, покращення діяльності підприємства в цілому.  Комплексний аналіз кон’юнктури ринку поліграфічних послуг, виявлення основних тенденцій та прогнози динаміки росту ринку представляють собою не лише практичний, а й науковий потенціал.

• Протокол передачі файлів (англ. File Transfer Protocol, FTP)

FTP — стандартна програма, яка працює за протоколом TCP, яка завжди поставляється з операційною системою. Її початкове призначення — передача файлів між різними комп'ютерами, які працюють у мережах TCP/IP: на одному з комп'ютерів працює програма-сервер, на іншому — програма-клієнт, запущена користувачем, яка з'єднується з сервером і передає або отримує файли через FTP-сервіс. Все це розглядається з припущенням, що користувач зареєстрований на сервері та використовує логін та пароль на цьому комп'ютері.

Активний  режим:

Дії сервера  і клієнта:

1.Клієнт встановлює зв'язок і надсилає запит на 21 порт сервера з порту N (N> 1024) 
2.Сервер посилає відповідь на порт N (N> 1024) клієнта

3.Сервер  встановлює зв'язок для передачі  даних по порту 20 на порт  клієнта N +1

Активний  режим FTP

Пасивний  режим:

Дії сервера  і клієнта:

1.Клієнт  встановлює зв'язок і надсилає  запит (повідомляє, що треба працювати  в пасивному режимі) на 21 порт  сервера з порту N (N> 1024) 
2.Сервер посилає відповідь і повідомляє номер порту для каналу даних P (P> 1024) на порт N (N> 1024) клієнта 
3.Клієнт встановлює зв'язок для передачі даних по порту N +1 на порт сервера P (P> 1024)

Пасивний  режим FTP

Активний FTP вигідний для FTP-сервера, але шкідливий для сторони клієнта. FTP сервер намагається з'єднатися з випадковими високими (за номером) портами на клієнті, таке з'єднання напевно буде блоковано брандмауером на стороні клієнта.

Пасивний FTP вигідний для клієнта, але шкідливий для FTP-сервера. Клієнт буде робити обидва з'єднання до сервера, але один з них буде до випадкового високому порту, таке з'єднання напевно буде блоковано брандмауером на стороні сервера.

• Електронна пошта

Електронна  пошта (e-mail) — перший із сервісів Інтернету, найбільш розповсюджений і ефективний. Електронна пошта - типовий сервіс відкладеного читання (off-line). Ви посилаєте ваше повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат одержує його на свій комп'ютер через якийсь, можливо, досить тривалий проміжок часу, і читає ваше повідомлення тоді, коли йому буде зручно. E-mail дуже схожий на звичайну паперову пошту і має ті ж переваги й недоліки. Звичайний лист складається з конверта, на якому написана адреса одержувача і стоять штампи поштових відділень на шляху проходження, і вмісту — власне листа.

• Мережні новини Usenet

Мережні новини Usenet, або, як їх прийнято називати, телеконференції, - це, мабуть, другий за поширеністю офлайновий сервіс Інтернету. Якщо електронна пошта передає повідомлення за принципом «від одного - одному», то мережні новини передають повідомлення «від одного - багатьом». Механізм передачі кожного повідомлення схожий на передачу чуток: кожен вузол мережі, що довідався про щось нове (тобто отримав нове повідомлення), переказує новину всім знайомим вузлам, тобто всім тим вузлам, із якими він обмінюється новинами. Таким чином, послане вами повідомлення поширюється, багаторазово дублюючись, у мережі, досягаючи за досить короткий час усіх учасників телеконференцій Usenet в усьому світі. При цьому в обговоренні цікавої для вас теми може брати участь безліч людей, незалежно від того, де вони знаходяться фізично, і ви можете знайти співрозмовників для обговорення будь-яких, навіть

незвичайних тим.

• WWW — передача гіпертексту