Значення, суть, структура та класифікація ігор

1. Вигравай лише  чесним способом, бо інакше перемога  не  принесе  тобі задоволення.

2. Не зазнавайся, якщо в тебе все виходить  і ти виграєш.

3. Якщо умієш  щось добре робити, навчи товаришів  – нехай вони  стануть спритними і умілими.

4. Вигравати  у сильного суперника цікавіше.

5. Не смійся  над тим хто програє: і ти  можеш стати переможеним.

6. Не падай  духом, коли програєш,  адже  попереду  ще  багато  цікавих

ігор.

7. Не ображайся  на переможця, привітай його  з перемогою.

8. Не сердься і на тих, із-за кого, можливо, трапилась поразка.  Вони  потребують твоєї підтримки.

 9. Життя складається з перемог і поразок.  Навчись їх  сприймати як належить. Спостереження показують,  що  поведінка дітей під час ігрової діяльності змінюється залежно від того, як організатор керує грою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3. значення оцінювання і аналіз поведінки дітей у ході гри.

    

Важливу роль у  справі прищеплення дітям навичок  поведінки  в суспільстві відіграє оцінка, яку організатор дає вчинкам  і  діям  гравців. Оцінка сприяє  закріпленю  знань  дітей  про  норми  і  правила  поведінки, спілкування один з одним, протте  як  їм  поводитись  в  грі,  як  добитись успіху, виконуючи ігрове завдання. Оцінка організатора є зразком для дітей, яких він організовує на гру. Залежно  від  того,  що  він  сказав  по  вчинки  гравця,  в  дітей формується певне ставлення до свого товариша. Доброзичливе ставлення до дій гравця і характер  взаєминдітей немалою мірою залежать від того, як глибоко вихователь оцінює їх дії.коли в оцінці враховується тільки  факт  виконання  завдання,  гравці  намагаються досягти успіху в грі будь-якими способами. Якщо ж звернути увагу на те,  чи діти додержують встановлених правил, вони виконують умови гри,  стежать  за ігровими діями товаришів. Досвід  організаторів   в   проведенні   гри   показує,   що систематичний контроль за ігровою  діяльністю  дітей,  а  також  оцінка  їх поведінки сприяють  тому,  що  гравці  цікавляться  діями  інших  і  навіть намагаються контролювати їх. У деяких іграх контроль за діями дітей передбечано  в  змісті ролі. Так у грі “ Знайди своюпару” воротарі пропускають через ворота тільки тих гравців, які правильно нідібрали пару. Якщо в грі передбачено підрахунок результатів, то він має бути наочним. Для цього систематично повідомляють про зміни  в  рахункку  і  час гри. В кінці гри важливо визначити позитивні і  негаттивні  дії учасників пояснити  найдоцільніші  способи  ігрових  дій.  Бажано відзначити  кращих вечучих,  капітанів,  суддів,  звернути  увау   на   порушення   правил гри, дисципліну. Обов”язково відзначити тих, гравців, які  сороммилися  грати  з іншими, це надасть їм сміливості для іншого разу.

 

 

 

 

 

Висновок до першого розділу.

Дитинство є  суттєвим періодом  у  розвиту  людини.  У  дитячому мозку відбуваються швидкозмінні процеси. Гра –  це  добровільна,  своєрідна діяльність дитини. Росте вона,  розвивається  і  гра  також  в  послідовних фазах. Гра охоплює все: рух, мислення, нові інформації, новий  досвід, комунікацію, працю, розвагу, послух правилам, є  середовищем  для  розвитку фізичного,  розумового,  суспільного, розвитку  характеру дитини. Треба підкреслити факт, що  усуспільнення  дитини  відбувається  у  великій  мірі завдяки іграм з правилами. Додержування правил у грі, яого належне розуміня приходить повільно,  має  особливе  значення  процесі  морального  розвитку дитини, її закономірного, заснованого на вимогаг  справедливості  мислення, дружнього ставлення до других. Гра є  не  лише  своєрідною  діяльністю  але також значимим процесом внутрішнього перевтілення. (Г. Гетцер) Чимало  ігор  створили  діти.  Наші  ігри  мають  риси  нашої культури. Отож, ігри мають  особливе  значення  не  для  однієї  дитини  чи організованої групи, але й для всього суспільства.  Батьки  й  організатори повинні постійно мати на увазі незабутню думку В.  Сухомлинського:  “Дитина має справжнє емоційне і інтулектуальне життя тільки тоді, коли вона живе  в світі ігор, казки, музики, фантазії і творчості. Без цього вона не краща за здавлену квітку”. Ми живемо  в  час  прискореного  розвитку  людства,  зумовленого високою технологією, зокрема  телекомунікацією  і  комп”ютером,  які  мають великий вплив на наше мислення, наш спосіб щоденого життя, праці, розваги . На  зламі  епох  мало  приготувати  дітей  лише  до  легкого, багатого на  розваги  життя,  важливо  виростити  громадян  здатних  думати глобально, а діяти локально, здатних встояти в  складній,  часто  небажаній дійсності, здатних творити нові українські культурні цінності. Тому суттєвим є створення ігровими засобами таких ситуацій, щоб діти відчули й зрозуміли, що  потрібно  їм  для  їхнього  особистого  й сусупільного життя. Ігровими  заняттями  можна  вивчити  все:  мову,   історію, географію, культуру, техніку та ін.  Але  найважливіше  те,  що в  ігровій ситуації формується характер.

 

Експерементальна  частина.

Спілкування дошкільника з однолітками відбувається здебільшого також у процесі спільної гри. Граючись разом, діти починають брати до уваги бажання та дії іншої дитини, відстоювати свою точку зору, розробляти і реалізовувати спільні плани. Тому гра впливає на розвиток спілкування дітей у цей період. Величезне значення гри для розвитку психіки та особистості дитини дає підставу вважати, що саме ця діяльність є в дошкільному віці провідною. Центральним моментом рольової гри є роль, що бере на себе дитина. При цьому вона не просто називає себе ім'ям відповідної дорослої людини («Я — космонавт», «Я — мама», «Я — доктор»), але, що є найголовнішим, діє як доросла людина, роль якої вона взяла на себе і цим нібито ототожнює себе з нею. Саме ігрова роль у концентрованій формі втілює в собі зв'язок дитини зі світом дорослих. Найбільш характерним моментом ролі є те, що вона неможлива без практичної ігрової дії. Роль вершника, лікаря або шофера неможливо виконувати тільки в уяві, без реальних, практичних ігрових дій. Сюжет гри — це та частина дійсності, що відтворюється дітьми в грі (лікарня, родина, війна, магазин тощо). Сюжети ігор відтворюють конкретні умови життя дитини. Вони змінюються залежно від цих конкретних умов разом із розширенням кругозору дитини та її знайомством з навколишнім. Основним джерелом рольових ігор є знайомство дитини із життям і діяльністю дорослих. Зміст гри — це те, що відтворюється дитиною як центральний момент у людських взаєминах. Конкретний характер взаємин між людьми, які діти відтворюють у грі, може бути різним і залежати від взаємин реального дорослого з оточення дитини. Те, що робить мама зі своєю дочкою, дочка буде відтворювати зі своєю лялькою (або подружкою по грі). Людські взаємини та умови, в яких живе дитина, визначають не тільки сюжети, але, насамперед, зміст дитячих ігор. Таким чином, гра виникає з умов життя дитини і відбиває, відтворює ці умови. Змістом гри старших дошкільників стає виконання правил, що випливають із узятої на себе ролі. Діти сьомого року життя надзвичайно прискіпливо ставляться до виконання правил. Виконуючи ту або іншу роль, вони уважно стежать, наскільки відповідають їхні дії та дії їхніх партнерів загально-прийнятим правилам поведінки — буває так або не буває: «Мама так не робить», «Суп після каші не подають». Це вищий рівень розвитку гри, коли діти вже діють довільно та осмислено, усвідомлюючи свої дії і свої взаємини із партнерами по грі. Гра — універсальний спосіб виховання і навчання маленької дитини. Якщо Ви хочете розвити необхідні здібності малюка, навчити його думати, розуміти мову дорослих, уявляти, діяти із предметами, — грайте з ним якомога частіше. Ігри дають малятам радість, інтерес, упевненість у собі і своїх можливостях. Але гратися необхідно вчити. Вона не виникає сама по собі.

 

У ході експериментів, проведених на базах дитячих садів були проведені мною такі сюжетно-рольові ігри: (Дитячий садок) молодший вік ; (Магазин) середній вік; (Перукарня) старший вік.

Підготовка до гри (Дитячий садок): спостереження за працею помічника вихователя в груповій кімнаті, спостереження за працею помічника вихователя в спальній кімнаті. Хід гри: перед тим, як розпочати гру я провела з дітьми екскурсії дитячим садочком. Під час екскурсії я звертала увагу дітей на те, що у дтсячому садочку багато дітей. Усім у садочку живеться весело і цікаво, тому що про них піклуються дорослі.Я пояснила дітям , що няня годує дітей, прибирає у кімнаті, медсестра стежить за станом здоров”я дітей, музичний керівник проводить музичні заняття, кухар готує їжу. Після екскурсії я запитала у дітей, що вони бачили, і пропоную кожному спробувати бути (кухарем), (нянею), (вихователем), (музичним працівником).Спочатку я сама показала дії з предметами. Нприклад, граючи роль кухаря, я добирала необхідні предмети для приготування супу: каструлю, ложку, моркву, картоплю, тощо. При цьому я використовувала предмети-замінники. Після цього пропоную одному з дітей (зварити суп).Я розігрувала декілька сюжетів. Поступово відбулось злиття декількох сюжетів у єдину цікаву гру.

Для гри (Магазин) необхідно  виготовити вивіску зі словом *МАГАЗИН*, гроші,чеки, табличку  зі словом *КАСА*, гаманці для покупців. Я утворила дитячи  прилавок , на я кому красиво розклала всілякі іграшки. Роздавши дітям (гаманці з грошима ), я повідомила , що з”явився новий магазин, де продаються іграшки, і пропоную їм піти туди. У магазині покупців зустрічає дуже ввічливий продавець (це я ), у кассі – досвідчений  касир ( один із дітей). Продавець увічливо вітаеться з покупцями; потім пропонує товар; дає можливість його розглянути; показує, як із ним поводитися; говорить, скільки він коштує. Заплативши в касу названу продовцем суму і взявши чек, покупець віддає його продавцеві та отримує у нього свою покупку. Я привчала дітей до правил спілкування в магазині та спонукала уважно стежити одне за одним, щоб хто-небудь не забув подякувати за покупку. Гра (Магазин) дуже часто переплітається з такими іграми, як ( Сім”я), ( Дитячий садок).

Під час гри (Перукарня) я првела з дітьми бусіду та показу ілюстраціоного матеріалу, вирізки  з журналів, що зображує перукарню  і роботу перукаря. Після цього  я спільно з дітьми виготовила предмети, що необхідно для гри в перукарню: вирізала з картону по намальованих контурах гребінця, машинки, ножиців, флаконів,дзеркала.Коли вироби були готові я обіграла їх, показуя дітям способи  ігрового використовування кожної речі. У процесі виготовлення й обігрування виробів діти засвоювали їх назви.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

Мета гри  Дитячий садок це збагачувати  враження дітей; уточнити їхні знання про працю дорослих у дитячому садку; викликати бажання обіграти ролі,виявляти турботу про вихованців дитячого садка; розкривати в ігрових  діях значення праці дорослих для добробуту дітей; виховувати доброзичливе ставлення дітей до спільних ігор, одне до одного; розвивати комунікативні, творчості здібності, мислення, уяву. У грі Магазин діти ознайомлювались з працею дорослих, розвивали інтерес у грі, вчились воховувати повагу до праці продавця.

У ході гри Перукарня  мета цієї гри була  розкрити значення діяльності перукаря; формувати уміння творчо  розвивати сюжет гри; виховувати повагу до професії перукаря.

Отже, гра для  дитини – це обставини, в яких вона почувається вільно, розкуто, емоційно піднесено. Саме в такій невимушеній ситуації,помітно для себе без напруження і втоми діти набувають соціального досвіду, вчаться думати, працювати, творити. Уміння створити ігрову ситуацію, перенести учасників в іншу, частково умовну, площину реальності, затримати плин часу і викликати захоплення – все це є виявом високого професіоналізму організатора ігрової діяльності. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Важко знайти іншу форму активності, що з таким бажанням виконувалася б дошкільниками, як гра, і яка була б пов'язана з виконанням спеціальних ролей. При розігруванні спеціальних ролей дитина глибше й швидше опановує тими або іншими навичками, чим коли це підносить у вигляді повчань і наставлянь. Залучений у гру дитина живе активним життям. У необхідному для гри активному процесі дошкільник втілює те або інше поводження дорослого, за допомогою чого він уперше стикається з відносинами, які існують між людьми. Сюжетно-рольова гра набирає для дошкільника форму співучасті в діяльності дорослих. У процесі гри різні ролі привчають дітей до дисципліни, до узгодження дій, підвищують самосвідомість, розвивають почуття соціальних взаємовідношень, привчають до незалежності. Дошкільне дитинство - період пізнання миру людських відносин. Дитина моделює їх у сюжетно-рольовій грі, що стає для нього провідною діяльністю. граючи, він учиться спілкуватися з однолітками. Дошкільне дитинство - період творчості. Дитина творчо освоює мову, у нього з'являється творча уява. У дошкільника своя, особлива логіка мислення, що підкоряється динаміці образних подань. Це період первісного становлення особистості. Виникнення емоційного передбачення наслідків свого поводження, самооцінки, ускладнення й усвідомлення переживань, збагачення новими почуттями й мотивами емоційної сфери - от неповний перелік особливостей, характерних для особистісного розвитку дошкільника. центральними новотворами цього віку можна вважати супідрядність мотивів і самосвідомість.Найважливішим особистісним механізмом, що формується в цьому періоді, уважається супідрядність мотивів. Воно з'являється на початку дошкільного віку й потім послідовно розвивається. Саме із цими змінами в мотиваційній сфері дитини зв'язують початок становлення його особистості. Всі бажання дитини раннього віку однаково сильні й напружені. Кожне з них, стаючи мотивом, що спонукує й направляє поводження, визначає ланцюг дій, що розгортаються негайно. Якщо різні бажання виникають одночасно, дитина виявляється в майже нерозв'язній для нього ситуації вибору. Цікаво, що найбільш сильний мотив для дошкільника заохочення, одержання нагороди. Більше слабкий - покарання (у спілкуванні з дітьми це, у першу чергу, виключення із гри), ще більш слабкий - власна обіцянка дитини. жадати від дітей обіцянок не тільки даремно, але й шкідливо, тому що вони не виконуються, а ряд невиконаних запевнянь і клятв підкріплює такі особистісні риси, як необов'язковість і безтурботність. Самим слабким виявляється пряма заборона якихось дій дитини, не посилене іншими додатковими мотивами, хоча саме на заборону дорослі часто покладають більші надії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Аникеева Н.П. Воспитание игрой. М.: Просвещение, 1987.
2. Буре Р.С. Воспитание в процессе обучения на занятиях в детском саду. – М.: Педагогика, 1981.
3. Воспитание дошкольника в семье: Вопросы теории и методики /Под ред. Т.А.Марковой. – М., 1979.
4. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка.
5. Доронова Т.Н., Якобсон С.Г. Обучение детей 2-4 лет рисованию, лепке, аппликации в игре. –М., 1992.
6. Зеньковский В.В. Психология детства. – М., 1995 г.
7. Михайленко Н.Я. Педагогические принципы организации сюжетной игры. //Дошкольное воспитание. – 1989. - № 4.
8. Пидкасистый П.И. «Технология игры в обучении» – М.Просвещение, 1992г.
9. Эльконин А.Б. Детская психология. – М.: Просвещение, 1960
10. Эльконин Д.Б. Детская психология. М.: Учпедгиз, 1960.
11. Эльконин Д.Б. Психология игры. М.: Педагогика, 1978.
12. Эмоциональное развитие дошкольника /Под ред. А.Д.Кошелевой. – М.: Просвещение, 1985.
13. Шадрина А.А. Детские народные игры. –Якутск, 1990
14. Казакова Т.Г. Развивайте у дошкольников творчество. – М., 1984.
15. Волков Б.С., Волкова Н.В. Методы изучения психики ребенка. – М., 1994.
16. Шевцова О.А. 745 ігор для дошкільників: Вид.група ( Основа), 2010.
17. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку „ Я у Світі ”-  К.:Світич 2008.
18. Бурім В. Сюжетно-рольові ігри на уроках навчання грамоти // Початкова освіта. – 2001. – №37 (жовтень).
19. Дитина: Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. – К.:

      Освіта, 1993.

20. Журнал дошкільне виховання №11, 2008 рік.
21. Березіна О.М. Мовні ігри та забави. – Тернопіль: Мальва, 2006.
22. Вальчковський Е.С. Рухливі ігри в дитячому садку.- К., 1989.
23. Дидактичні та сюжетно-рольові ігри.-Х,: ВГ „Основа”, 2007.
24. Краснощекова Н.В. Сюжетно-ролевые игры.-Ростов-на-Дону, 2008.
25. По німанська Т. Дошкільна виховательіка. – К.: Академвидав, 2006.