Зміст соціально – педагогічної діяльності з проблемними сім’ями

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..............3

РОЗДІЛ 1 Проблемна сім’я як негативне соціальне явище……………………....5

1. Поняття та основні категорії проблемних сімей……………………….5
2. Вплив сімейного неблагополуччя на соціалізацію дитини……...........8

 

РОЗДІЛ 2 Зміст соціально – педагогічної діяльності з проблемними сім’ями

2.1 Робота з проблемними  сім’ями  в системі соціальних інституцій........16

2.2 Напрями соціально – педагогічної допомоги проблемним сім’я..........24

2.3 Соціальна реабілітація дітей  - вихованців проблемних сімей………...35

 

ВИСНОВОК…………………………………………..…………………..............41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У своїй роботі я розкрила проблеми сучасної сім'ї, її склад і взаємини, існування сім'ї в складних сучасних умовах, потреби і самореалізацію сім'ї, як соціального осередку суспільства, і, найважливіше, види, способи і організацію допомоги сім'ї.

Актуальність дослідження:  Сім’я в усі часи була основою суспільства, осередком формування особистості. На тому етапі розвитку суспільства, коли ще не було шкіл, системи громадського виховання, батьки несли відповідальність за виховання дітей. І ця відповідальність була не лише перед собою, а й перед громадою, суспільством. Тому в народі найбільше цінували людей, які виховали порядних дітей. Соціальне здоров’я суспільства, держави в цілому залежало передусім від виховної діяльності сім’ї. З розвитком суспільних відносин у XX ст., коли з’явилась широка мережа дошкільних виховних закладів, загальноосвітніх шкіл, інших інституцій соціального виховання, роль сім’ї у вихованні була принижена.

Для українського суспільства є  актуальною проблема неблагополучних  сімей. Вона вимагає свого розв'язання, оскільки сім'я – найперший фактор соціалізації дитини, від неї залежить, яким буде наше майбутнє, наше суспільство.

Нажаль в нашому суспільстві  все частіше зустрічаються родини які не виконують своїх соціальних функцій. Саме тому вивчення рівня на якому здійснюється соціальна допомога неблагополучним сім’ям є актуальною.

Сім’я виступає насамперед провідним важливим чинником соціалізації особистості на мікрорівні. Її основні соціалізуючи функції полягають у забезпечені фізичного та емоційного розвитку індивіда, формуванні статевої ідентифікації дитини, її розумового розвитку, а також розвитку здібностей і потенціальних можливостей, забезпеченні дитині почуття захищеності; формуванні ціннісних орієнтацій особистості; оволодіння дитиною основними соціальними нормами [1, 59].

Вивченням питань сімейного виховання  займалися багато науковців, з них можна виділити таких як А. Й. Капська, С. Калашников, С. Назарова,           І. Трубавіна, Е. І. Холостова, В.М. Шахрай, Федоренко Р.П., Мудрак С.М. і багато інших.

Об’єкт дослідження: процес соціально – педагогічної діяльності з проблемною сім’єю.

Предмет дослідження: організація соціально – педагогічної допомоги проблемним сім’ям.

Мета дослідження: вивчення феномену проблемної сім’ї та змісту соціально – педагогічної діяльності з проблемними сім’ями.

Завдання дослідження:

• визначити поняття «неблагополучна сім’я » та категорії таких сімей;
• описати наслідки впливу проблемної сім’ї для формування особистості дитини;
• проаналізувати специфіку роботи з проблемними сім’ями в системі соціальних інституцій;
• висвітлити шляхи соціальної реабілітації дітей, що виховуються в проблемних сім’ях.

Структура роботи:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ПРОБЛЕМНА СІМ’Я ЯК НЕГАТИВНЕ СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ

1.1 Поняття та основні категорії проблемних сімей.

Сім’я – соціальне утворення, що має в кожному конкретно – історичному типі суспільства свою специфіку, свої традиції в національній культурі. Сучасна сім’я визначається як соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально – психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Приймаючи сім’ю в якості об’єкта соціально – педагогічної роботи і виділяючи її як складну соціальну систему, в контакті з нею необхідно враховувати, що часто зустрічаються сім’ї, які складаються з багатьох поколінь, у таких сім’ях її члени живуть разом, починаючи з дітей і закінчуючи бабусею та дідусем; Не менш розповсюдженою в сучасних умовах є нуклеарна сім’я, яка складається із чоловіка, дружини та одного або двох дітей [2, 108].

Сім’я складається з трьох підсистем: чоловіка – жінки; батьки – діти; дитина – дитина. Ці системи є автономними, проте взаємозалежними в повсякденному житті.

Неблагополучні сім’ї – неповні; сім’ї, в яких батьки ведуть аморальний спосіб життя; сім’ї зі стійкими конфліктами між батьками та дітьми; сім’ї «нових» українців, зовні благополучні, але такі, що систематично припускають серйозні педагогічні промахи внаслідок педагогічної неосвідченності, безграмотності (надмірна батьківська любов, застосування фізичних покарань, формальне ставлення до дитини, неврахування індивідуально – психологічних особливостей дитини в процесі сімейного виховання) [2, 108].

Прийнято поділяти всі сім'ї на два види:

Функціональні — ті, що вирішують  всі проблеми і не доводять до хронічних  конфліктів, розлучень тощо; де виховання  дитини відбувається в умовах повного  взаєморозуміння, батьки прислухаються  до думки дитини, враховують її інтереси у прийнятті рішень; де спілкування будується на взаємній довірі, повазі, чуйності, доброзичливості, уважності один до одного, доброті;

Не функціональні — проблемні, кризові, ті, що намагаються спрямувати всі зусилля на безнадійну спробу жити без проблем, але заходять у своїх стосунках до межі розлучень, тривалих сімейних конфліктів, образ тощо, що дуже негативно впливає на розвиток особистості дитини, приводить до агресії, неврозу, депресивного стану та інших розладів [7, 168].

Виходячи з основних функцій сім'ї, можна назвати такі типи сімей:

1. Залежно від виконання матеріально-економічної функції:

- за рівнем матеріальної забезпеченості - бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;

- за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя - сім'ї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.; студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульман; моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.

2. Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою сім'ї та особливостей проживання:

- за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарні (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах); великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім'ями - три і більше подружніх пар).

3. Залежно від виконання демографічної функції:

- за кількістю дітей в сім'ї: бездітні, одно дітні, малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років);

- за однорідністю соціального складу: однорідні (сім'я складається з представників однакових соціальних прошарків - робітничі сім'ї, сім'ї інтелігентів, сім'ї вчених і т.д.) - їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім'ї (члени сім'ї мають різну освіту, професію. У таких сім'ях у їх членів загальних інтересів менше) за регіональним принципом (міські, сільські);

- за тривалістю подружнього життя - сім'ї молодожонів (до 1 року); сім'ї з тривалістю подружнього життя від 1 до 3 років і т.п.

4. Залежно від виконання комунікативної функції:

- сім'ї за типом керівництва - рівноправні, демократичні; авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);

- за типом юридичних взаємостосунків - побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені юридично, але проживають окремо;

- за юридичними взаємостосунками батьків та дітей - чоловік і жінка живуть з різними дітьми; чоловік або жінка (чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сім'ї;

- за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім'ї: гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені; дезорганізовані (панує страх, культ сили);

- соціально неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-правовими органами суспільства);

- сім'ї зі специфічними проблемами - сім'ї з психічними та фізичними захворюваннями; сім'ї правопорушників; сім'ї алкоголіків, наркоманів; сім'ї з захворюваннями на СНІД; сім'ї зі схильністю до суїциду; сім'ї інвалідів.

5. Залежно від виконання виховної функції:

- благополучні;

- неблагополучні (в тому числі, зовні благополучні);

- сім'ї групи ризику.

З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних служб  потребують сім'ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально-педагогічна допомога. До таких відносяться так звані неблагополучні сім'ї. До неблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дитини. Ці сім'ї характеризуються певними негативними проявами:

- батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто припускають різні види правопорушень);

- з низьким морально-культурним рівнем батьків;

- неповні сім'ї;

- зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками;

- зовні благополучні сім'ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сім'ях постійно порушуються певні педагогічні вимоги. До зовні благополучних можна віднести сім'ї, у яких:

а) спілкування батьків з дітьми носить формальний характер;

б) відсутня єдність вимог до дитини;

в) безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль носить однобічний характер;

г) надмірна батьківська любов;

д) надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;

є) має місце насильство стосовно до жінки, дитини;

ж) не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та індивідуально-психологічні особливості особистості дитини [6, 200 - 214].

В.М. Шахрай неблагополучні сім’ї поділяє на три групи:

- превентивні – сім’ї, в яких проблеми мають незначний прояв і знаходяться на початковій стадії неблагополуччя;

-  сім’ї, в яких соціальні та інші протиріччя загострюють взаємостосунки членів сім’ї один з одним і оточенням до критичного рівня;

-  сім’ї, які втратили будь-яку життєву перспективу, інертно уставлені до своєї долі і долі своїх власних дітей [5, 55].

Отже, характерними ознаками проблемної сім’ї є матеріальні нестатки, аморальна та асоціальна поведінка  дорослих і дітей, бездоглядність, викривлені моральні та духовні цінності, важка психолого-педагогічна атмосфера, споживацька психологія дорослих, емоційне відторгнення дитини, її фізичне і моральне пригнічення, сімейне насилля тощо.

 

1.2 Вплив сімейного неблагополуччя на соціалізацію дитини.

Сім'я є своєрідним мікрокосмом, що відіграє дуже важливу роль у вихованні особистості. Довіра і страх, впевненість і боязливість, спокій і тривога, сердечність і теплота у спілкуванні на противагу відчуженості й холодності — всього цього дитина навчається у сім'ї [6, 200 - 214].

Сімейне неблагополуччя негативно  позначається на формуванні особистості  дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у  спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін. Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників, наркозалежних.

Деформація особистісного розвитку підлітка з проблемної сім'ї, його психолого-педагогічна  нестабільність починається з раннього дитинства. Саме на цій стадії дія несприятливих, іноді випадкових чинників, що можуть видатися малозначущими, виникають шкідливі для подальшого розвитку особистості ціннісні установки.

На відміну від суспільного, сімейне виховання засноване  на почуттях любові, взаємоповаги, співчуття, співпереживання тощо. Вони визначають моральну атмосферу сім'ї та взаємини, що впливають на людину протягом життя. Якщо в сім'ї відсутня гармонія, а дорослим притаманні шкідливі звички, нещирість, брехливість, асоціальна поведінка, то розвиток особистості ускладнюється, сімейне виховання стає негативним чинником формування особистості дитини, сім'я набуває проблемного характеру.