Заклади освіти. Характеристика освітніх типів навчальних закладів

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

Заклади освіти. Характеристика освітніх типів навчальних закладів.

 

 

Реферат виконала :

студентка І  курсу

групи ПІ – 11

Крижанівська  Тетяна Василіна

 

Перевірила :

Іскра Лілія  Віталіївна

 

 

 

Рівне – 2013

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ  І . ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ТИПІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

1. Дошкільна освіта.
2. Загальна середня освіта.
3. Позашкільна освіта.
4. Професійно – технічна освіта.
5. Вища освіта.
6. Післядипломна освіта.
7. Самоосвіта громадян.
8. Аспірантура.
9. Докторантура.

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У сучасній Україні  система освіти безперервно розвивається, і для неї характерне постійне відновлення й саморозвиток. Особливо могутній інноваційний процес охопив українську систему освіти в 1980 -1990-ті рр. Замість колишньої єдиної й однакової школи з'явилися гімназії, ліцеї, коледжі, школи різних профілів і напрямів. Відкриті міжнародні школи й університети, приватні школи і вищі навчальні заклади. Замість інститутів і спеціалізованих вищих училищ (військових, цивільної авіації, мистецтва) основні вищі навчальні заклади тепер здебільшого університети й академії.

Для реформування системи вищої освіти в Україні  характерний пошук оптимальної  відповідності між сформованими традиціями в українській вищій школі й новими віяннями, пов'язаними зі вступом у світовий освітній простір. На цьому шляху спостерігаємо кілька тенденцій.

Перша пов'язана  з розвитком багаторівневої системи  в багатьох університетах України. Переваги цієї системи в тому, що багаторівнева система організації вищої освіти забезпечує ширшу мобільність щодо темпів навчання й вибору майбутньої спеціальності. Вона формує здатність у випускника освоювати на базі отриманої університетської освіти нові спеціальності.

Друга тенденція - значне збагачення вищих навчальних закладів сучасними інформаційними технологіями, широке підключення до мережі "Інтернет" та інтенсивний  розвиток дистанційних форм навчання студентів.

Третя тенденція - університизація вищої освіти в Україні й процес інтеграції всіх вищих навчальних закладів з провідними у країні й у світі університетами, що зумовлює появу університетських комплексів.

Четверта тенденція  полягає в переведенні вищої  школи України на самофінансування.

 П'ята тенденція  відновлення вищої професійної  освіти з урахуванням світових  стандартів. Тому спостерігаємо  перехід українських ВНЗ в  режим дослідницько-експериментальної  роботи з апробації нових навчальних  планів, освітніх стандартів, нових  освітніх технологій і структур управління.

 

РОЗДІЛ І

ХАРАКТЕРИСТИКА  ОСНОВНИХ ТИПІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

Освіта в Україні - відповідно до Закону України «Про освіту», грунтується на принципах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Система освіти України охоплює дошкільні, шкільні, позашкільні, професійно-технічні, вищі заклади освіти, наукові, науково-методичні, методичні установи, науково-виробничі  підприємства, державні та місцеві  органи управління освітою, а також  самоврядування в галузі освіти.

   Система  освіти (гр. systema — утворення) — сукупність навчально-виховних закладів, які систематично і послідовно виховують, навчають і готують до життя підростаючі покоління відповідно до завдань суспільства.

   Згідно  із Законом України “Про освіту” структура освіти в нашій державі має такі ланки: дошкільна освіта, загальна середня освіта, позашкільна освіта, професійно-технічна освіта, вища освіта, післядипломна освіта, самоосвіта громадян, аспірантура, докторантура.

1. Дошкільна освіта

Дошкільними закладами  освіти є дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні та комбінованого типу комплекси (для дітей, які потребують коригування фізичного і психічного розвитку) з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та ін.

Дошкільні заклади  у тісній взаємодії із сім'єю зміцнюють  фізичне та психічне здоров'я дітей, забезпечують їх повноцінний розвиток, готують до школи, збагачують життєвим досвідом.

Метою дошкільного  виховання є практичне оволодіння рідною мовою в сім'ї та дошкільному  виховному закладі; формування пізнавальної активності, творчих і художніх здібностей в іграх та інших видах дитячої  діяльності; виховання культури спілкування, поваги й любові до батьків, родини, Батьківщини; започаткування основ трудового виховання, екологічної культури; прищеплення національних і загальнолюдських цінностей.

Державна національна  програма “Освіта” (“Україна XXI століття”) окреслює стратегію розвитку дошкільного виховання на найближчі роки і на перспективу. Відповідно до цієї програми воно є початковою ланкою в системі безперервної освіти, становлення і розвитку особистості. Програма “Освіта” передбачає такі основні шляхи реформування дошкільного виховання:

   — комплексне  вивчення проблем родинного і  суспільного виховання в сучасних  умовах;

   — встановлення  вікових нормативів фізичного,  психічного та духовного розвитку  дітей;

   — створення  організаційно-методичної служби  сім'ї, її психолого-педагогічне забезпечення з урахуванням необхідності відроджувати родинні традиції, сучасної культурно-побутової сфери;

   — створення  оптимальних науково-методичних, організаційно-педагогічних, санітарно-гігієнічних, матеріально-технічних,  естетичних умов для функціонування дошкільних виховних закладів різних типів і профілів;

   — розроблення  державних та авторських програм  дошкільного виховання, вироблення  критеріїв їх експертизи та  оцінки на основі психофізичних,  соціально-психологічних, педагогічних, гігієнічних вимог;

   — створення  мережі дошкільних виховних закладів  нового покоління; оновлення змісту, форм і методів виховання і  розвитку дітей дошкільного віку.

2. Загальна середня освіта

Загальна середня  освіта є цілеспрямованим процесом оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності. Результатом цієї ланки освіти є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності. Загальна середня освіта — обов'язкова складова безперервної освіти.

Відповідно  до ст. 9 Закону України “Про загальну середню освіту” загальну освіту здобувають у таких навчальних закладах:

   — середня  загальноосвітня школа — загальноосвітній  навчальний заклад І—III ступенів (І ступінь — початкова школа, II ступінь — основна школа, III ступінь — старша школа з профільним спрямуванням навчання);

   — спеціалізована  школа (школа-інтернат) — загальноосвітній  навчальний заклад І—III ступенів  з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

   — гімназія  — загальноосвітній навчальний  заклад II—III ступенів з поглибленим  вивченням окремих предметів  відповідно до профілю;

   — ліцей  — загальноосвітній навчальний  заклад III ступеня з профільним  навчанням і допрофесійною підготовкою;

   — колегіум  — загальноосвітній навчальний  заклад III ступеня філологічно-філософського  та (або) культурно-естетичного профілю;

   — загальноосвітня  школа-інтернат (школа-інтернат) — загальноосвітній  заклад із частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

   — спеціальна  загальноосвітня школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний  заклад для дітей, які потребують  корекції фізичного та (або) розумового  розвитку;

   — загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів із відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

   — школа  соціальної реабілітації — загальноосвітній  навчальний заклад для дітей,  які потребують особливих умов виховання (створюються окремо для хлопців і дівчат);

   — вечірня  (змінна) школа — загальноосвітній  навчальний заклад II—III ступенів  для тих, хто не має змоги  відвідувати школу з денною  формою навчання.

   До інших  навчальних закладів системи загальної середньої освіти відносять:

   — позашкільний  навчально-виховний заклад —  навчальний заклад для виховання  дітей та задоволення їх потреб  у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними,  спортивними тощо);

   — міжшкільний  навчально-виробничий комбінат —  навчальний заклад для учнів  загальноосвітніх навчальних закладів, що дає профорієнтаційну, допрофесійну  підготовку;

   — професійно-технічний  навчальний заклад — навчальний  заклад, у якому здобувають професійно-технічну і повну загальну середню освіту.

Термін навчання для здобуття повної загальної середньої  освіти становить у загальноосвітніх навчальних закладах:

   I ступеня  — 4 роки;

   II ступеня  — 5 років;

   III ступеня  — 3 роки.

З 2003/2004 навчального року в практику середньої загальноосвітньої школи України втілюється Концепція профільного навчання, яка ґрунтується на основних положеннях Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) і спрямована на реалізацію Національної доктрини розвитку освіти в Україні. Концепція профільного навчання розроблена з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду організації профільного навчання у старшій загальноосвітній школі.

Потреба переходу до профільного навчання обумовлена вимогами вищих та професійно-технічних навчальних закладів.

Профільне навчання — форма диференційованого навчання, яка забезпечує глибоке засвоєння  системи навчальних предметів певного  напряму і достатній рівень оволодіння рештою навчальних дисциплін.

Воно передбачає врахування освітніх потреб, нахилів, здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення. Головною метою профільного навчання є забезпечення рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки; неперервної освіти упродовж життя; виховання особистості, здатної до саморегуляції, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства. Ця форма навчання спрямована на набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток інтелектуальних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти.

Основними напрямами  та профілями навчання учнів старшої школи є:

   — соціально-гуманітарний  напрям. До нього належать такі  профілі: іноземних мов, історико-філологічний, історико-правознавчий, історико-географічний;

   — природничо-математичний  напрям. Включає профілі математики  і комп'ютерної техніки, хіміко-біологічний, фізико-математичний, математико-економічний;

   — фізкультурно-військовий  напрям. Представлений фізкультурно-оздоровчим  і військовим профілями;

   — художньо-естетичний  напрям. До нього належать профілі  образотворчого мистецтва, художніх народних промислів, вокально-хоровий, вокально-інструментальний тощо;

   — виробничо-технологічний  напрям. Включає профілі: механізації,  будівельний, електротехнічний, агротехнічний, косметико-перукарський.

Профільне навчання запроваджується з 10 класу. Підготовка до нього розпочинається у початковій школі. Полягає вона у виборі вчителями та батьками додаткових занять, спрямованих на інтелектуальний та фізичний розвиток дітей. На підготовчо-розвивальному етапі проводять дослідження психологічних можливостей учнів. У початковій школі домінує розвивальна спрямованість навчальних занять за рахунок спеціальних уроків, які сприяють оптимальному розвитку виявлених природних задатків учнів і підготовці їх до вибору в основній школі факультативних курсів.

На підготовчо-орієнтаційному етапі (основна школа) створюють умови для самостійного вибору учнями додаткових годин з метою більш глибокого вивчення предметів інваріантної частини навчального плану та факультативних курсів, які доповнюють або поглиблюють навчальні дисципліни інваріантної частини плану. На цій основі діти готуються до вибору навчального закладу старшої школи (ліцею, гімназії, реальної школи, професійно-технічного училища, навчального закладу І—II рівня акредитації).

Державна програма “Освіта” (“Україна XXI століття”) передбачає, що реформування загальної середньої освіти здійснюватиметься такими шляхами: