Воля та шляхи її формування у школярів

Міністерство освіти і науки України

Чортківське педагогічне училище

імені Олександра Барвінського

 

 

 

Предметна (циклова)

комісія викладачів

психолого-педагогічних

дисциплін

 

 

 

ВОЛЯ  ТА  ШЛЯХИ  ЇЇ  ФОРМУВАННЯ 

У  ШКОЛЯРІВ

 

 

Курсова робота

зі спеціальності

5.010102 Початкове навчання

 

Студент-виконавець:

Стрельчак Мар’яна Романівна,

43 група

 

Керівник:

Рачкевич Олександра Григорівна,

викладач психології

 

 

 

 

 

 

 

Чортків

2010

 

 

Зміст

                                                                                                                    Стор.

Вступ  3

Розділ І. Воля, як феномен людської психіки                                       5

1. Воля, функції волі та її теорії                                              5
2. Особливості вольових дій                                                     9
3. Вольовий акт та його структура                                        12

Розділ ІІ. Розвиток та виховання волі у школярів                             15

2.1. Позитивні вольові  якості людини                                      15

2.2. Слабовілля та шляхи  його подолання                               19

2.3. Особливості розвитку  волі в процесі навчання               22

2.4. Завдання виховання  і самовиховання волі                       25  

Висновки                                                                                                      28

Список літератури                                                                                     30

Додатки                                                                                                        31

 

 

 

 

 

 

 

“Воля… - це діяльна сторона розуму і морального почуття, яка керує рухами ім’я того чи іншого”.

Людина не лише сприймає і пізнає об’єктивний світ, але й активно на нього впливає. Вона постійно ставить перед собою певні цілі і бореться за їх здійснення.

Здійснюючи цілеспрямовані дії, людина зустрічається з різноманітними перешкодами. Одні з них пов’язані з умовами життя, це об’єктивні перешкоди – протидія інших людей, природні перешкоди, інші – з власними перешкодами. Не бажання робити те, що потрібно, пасивність, лінь поганий настрій, почуття страху, звичка діяти необдумано, почуття хворобливого самолюбства тощо. Щоб досягти поставленої мети, людині необхідно мобілізувати свої розумові і фізичні сили на подолання перешкод, тобто проявити вольові зусилля.

 Воля людини і виражається  в тому, на скільки людина здатна  переборювати перешкоди та труднощі  на шляху до мети, на скільки вона здатна керувати своєю поведінкою, підпорядковувати свою діяльність певним здогадам.

Воля може проявитися як у великих, так і малих ділах. Для маленької дитини прояв волі і в маленькому ділі – добра школа вольових вчинків та дій. Першокласник, який свідомо утримався від спокуси побігти дивитися по телевізору дитячий мультфільм, покинувши не завершені уроки, тим самим тренує свою волю. Воля весь час проявляється у навчальній діяльності школяра. На кожному уроці, готуючи домашні завдання, школяр долає найрізноманітніші утруднення, бере себе в руки. Вольові зусилля завжди наявні в грі, яка вимагає вольового зосередження, впертого переслідування мети, вміння стримувати себе. Кожна маленька перемога над собою робить людину набагато сильнішою.

Успішне навчання дитини у школі залежить від того, наскільки у неї розвинені такі вольові якості: цілеспрямованість, самостійність, наполегливість, витримка, дисциплінованість тощо.

Розуміючи значення волі у навчальній діяльності школяра, я і вирішила написати курсову роботу з психології на тему: “Воля та шляхи її формування у школярів”.

Аналізуючи наукову літературу по даній тематиці курсової роботи, можна зауважити, що великий внесок у теорію пізнання волі школярів здійснили такі науковці: Костюк Р.С., Крутецький В.А., Лепуговський А.В., Люблінська Р.О., Максименко С.Д., Чамата П.Р., та ін.

Мета курсової роботи – проаналізувати теоретичні основи формування волі та її структурні компоненти.

Відповідно мети курсової роботи поставлені і розв’язані наступні завдання:

• дослідити основні характеристики волі та її функції;
• з’ясувати структуру вольового акту та особливості вольових дій;
• проаналізувати шляхи формування позитивних вольових якостей і подолання слабовілля;
• охарактеризувати динаміку вольових проявів школярів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Воля, як феномен людської психіки

1.1. Воля, функції волі  та її теорії

Людина не лише сприймає і пізнає об'єктивний світ, але й активно на нього впливає. Вона постійно ставить перед собою певні цілі і бореться за їх здійснення.

Здійснюючи цілеспрямовані дії, людина зустрічається з різноманітними перешкодами. Одні з них зв'язані з умовами життя, це об'єктивні перешкоди - протидія інших людей, природні перешкоди, інші - з власними недоліками - небажання роботи, те, що потрібно, пасивність, лінь, поганий настрій, почуття страху, звичка діяти необдумано, почуття хворобливого самолюбства і т.д. Щоб досягти поставленої мети, людині необхідно мобілізувати свої розумові і фізичні сили на подолання перешкод, тобто проявити вольові зусилля.

Воля людини і виражається в тому, наскільки людина здатна переборювати перешкоди та труднощі на шляху до мети, наскільки вона здатна керувати своєю поведінкою, підпорядковувати свою діяльність певним задачам.

“Воля – це психічний процес свідомої цілеспрямованості регуляції людиною своєї діяльності і поведінки з метою досягнення поставлених цілей”[2]1.

Переборення перешкод і труднощів вимагає від людини так званого вольового зусилля - особливого стану нервового напруження, що мобілізує фізичні, інтелектуальні і моральні сили людини. Відомі випадки, коли вольове зусилля затримувало втрату свідомості і навіть смерть. В літературі описаний випадок, коли льотчик "затримав" смерть до посадки літака, а, зробивши посадку, одразу помер. Яскравим прикладом вияву вольового зусилля є історичний факт. У V ст. до н.е. грецький воїн, пробіг 42 км з містечка Марафон в Афіни і, сповістивши про перемогу греків над персами, упав мертвим. Це в його пам'ять названо в сучасній легкій атлетиці довга дистанція бігу - марафонський біг на 42 км 195 м.

Воля людини виробилась в процесі її суспільного та історичного розвитку, в трудовій діяльності. Живучи і працюючи, люди поступово навчилися ставити собі певні цілі і свідомо добиватися їх реалізації. В боротьбі за існування, долаючи труднощі, напружуючи свої сили чи стримуючи себе, людина виробила в собі різні якості волі. Чим важливіші були ті цілі, які ставили собі люди в житті і чим більше вони їх усвідомлювали, тим активніше вони добивалися їх реалізації.

Якщо активність виступає властивістю волі, то вона характеризується довільністю, тобто зумовленістю дій та поведінки свідомо поставленою метою. Якщо в людини відсутня актуальна потреба виконувати дію, але при цьому необхідність виконання її вона усвідомлює, то воля створює допоміжне спонукання, змінюючи смисл дії (робить його більш значущим).

З історії психології відомо, що поняття "волі" було введено як пояснювальне поняття. Воно мало пояснити зародження дії, що заснована не тільки на бажаннях людини, а й на розумовому рішенні про її здійснення. Інтенсивна розробка уявлень про волю розпочинається тільки в ХVІІ ст. і у наш час характеризується наявністю декількох підходів до вивчення природи волі. 
    Воля як довільна мотивація.  В межах цієї течії заслуговує на увагу інтелектуалістична теорія волі (Мейман). Згідно з цією теорією джерела волі – в уявленнях людини, які є необхідною складовою всіх психічних процесів. “Свідомість людини сповнена уявленнями різної складності. Кожне з цих уявлень бореться за своє переважне становище у свідомості. Перемагають найбільш чіткі і ясні уявлення, які й дають початок вольовим процесом. Вольові прагнення виникають в процесі боротьби уявлень”[14]2. Таким чином, уявлення, відіграють роль мотиву вольової дії. Головне у волі - зв`язок, який встановлюється між уявленням і самою дією. Воля розвивається в процесі переходу мотиву в дії. Отже, виховання волі - закріплення шляхом повторних вправ асоціативних зв`язків, між уявленнями і діями.

Воля як "вільний вибір". (У.Вундт, У. Джемс). “Воля – це самостійний процес, що починається з ідеї про ті рухи, які збирається виконати людина. Думка сама або собі містить силу, що може ініціювати поведінку людини.    У. Джемс вважав основною функцією волі прийняття рішення при наявності в свідомості одночасно двох або більше ідей руху” [5]3. Таким чином, основа волі - "моторні ідеї" (не дії), які створюють процес "воління" - самостійний психічний процес, який виробляє стійке прагнення людини. Тому вольове зусилля виявляється в спрямуванні людиною своєї свідомості на непривабливий, але потрібний об`єкт і зосередженні на ньому уваги. Таким чином, основа свідомості - прагнення і потяги, що спонукають людину до дії. А уявлення і почуття виникають із вольового начала.

Волю як вибір одного із декількох спонукань або як розв`язання конфлікту мотивів розглядали Т. Челпанов, Ф. Лерш, В. Франкл,                   Л. Виготський.

Емоційна теорія (Рібо).    Єдина причина вольового акту – почуття.

В основі вольової діяльності лежить прагнення відчути або продовжити задоволення і уникнути страждання. Дії людини викликаються емоціями, які людина переживає в даний момент. Вольові прагнення виникають не там, де для людини все байдуже, а там, де оточення, думки і ідеї викликають почуття, що робить ці ідеї або привабливими або відштовхуючими.

Волюнтаристська теорія визначає волю особливою, надприродною силою. Згідно із вченням волюнтаризму, вольові акти нічим не визначаються, але самі визначають перебіг психічних процесів. Німецькі філософи А. Шопенгауер та Е. Гартман визначили волю космічною силою, сліпим та несвідомим першопринципом, від якого беруть початок усі психічні прояви людини. Свідомість та інтелект є, за Шопенгауером, вторинними проявами волі.

Воля виконує наступні функції:

Спонукальна функція передбачає організацію  активності людини. Якщо активність виступає властивістю волі, то вона характеризується довільністю, тобто зумовленістю дій та поведінки свідомо поставленою метою. Якщо в людини відсутня актуальна потреба виконувати дію, але при цьому необхідність виконання її вона усвідомлює, то воля створює допоміжне спонукання, змінюючи смисл дії (робить його більш значущим).

Гальмівна функція визначає стримування небажаних проявів активності. Людина здатна гальмувати виникнення небажаних мотивів, виконання дій, поведінку, які суперечать уявленням про зразок, еталон. Вольове регулювання поведінки було б неможливе без гальмівної функції.

Таким чином, воля є однією з  найважливіших умов людської діяльності. Воля людини виробилася в процесі її суспільно-історичного розвитку, в трудовій діяльності. Живучи й працюючи, люди поступово навчилися ставити собі певну мету і свідомо досягли її здійснення.

У боротьбі за існування, долаючи труднощі, напружуючи свої сили чи опановуючи себе, людина виробила в собі різні якості волі. Чим важливішими були ті завдання, які мали виконати люди в житті, і чим більше вони їх усвідомлювали, тим активніше вони домагалися їх вирішення.

 

 

 

1.2. Особливості вольових дій

Загалом при вивченні поведінки людини доводиться мати справу з мимовільними, довільними і вольовими діями. Довільні та вольові дії включаються в зміст вольової поведінки людини. Від них слід відрізняти мимовільні дії.

Мимовільні рухи і дії виникають під впливом певного сигналу, що йде від периферичної нервової системи, бувають природжені і набуті:

• природжені: орієнтувальні, захисні та хапальні реакції, виразні рухи. Фізіологічною основою природжених мимовільних рухів є механізм безумовних рефлексів.
• набуті: орієнтувальні, захисні, хапальні і виразні рухи, які здійснюються завдяки діяльності кори великих півкуль головного мозку. Їх фізіологічною основою є механізм умовного рефлексу.

Через ці природжені і набуті мимовільні дії організм співвідноситься із зовнішнім середовищем. Тому вони є корисними, доцільними його реакціями. 

Довільні дії виникають у зв`язку з центральним корковим послідовним подразником за наявності в корі великих півкуль головного мозку осередку оптимального збудження.. Вони нерозривно пов`язані з відображенням мети і засобів її досягнення. На відміну від мимовільних, довільні дії, мають такі характеристики: 1) наявність усвідомлених мотивів; 2) спрямованість на осягнення мети; 3) нерозривний зв’язок з мисленням і мовленням. 

Власне вольові дії – це дії, скеровані на досягнення свідомо поставлених цілей і пов`язані з подоланням труднощів.

Наприклад, прогулянка вимагає певних зусиль, але вони тут такі незначні, що здорова людина не помічає їх . Тому в цьому випадку слід говорити про довільні, але не вольові дії. З другого боку, подолання перешкод спостерігається і у тварин. Так, олень, утікаючи від мисливців, із зусиллям продирається через гущавину лісу, долає величезну відстань. Однак його дії не можна назвати вольовими, оскільки вони не підпорядковані свідомо поставленій меті,а скеровані вродженим інстинктом самозбереження. 
    Основні ознаки власне вольових дій :

1. свідоме подолання перешкод на шляху до досягнення мети;
2. наявність конкуруючих (суперечливих) мотивів;
3. наявність вольового зусилля.