Вивчення стану естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку засобами природи

 Отже, при вивченні  особливостей впливу природи  на розвиток естетичних смаків  дітей дошкільного віку, доходимо  висновку – природа є могутнім  засобом естетичного виховання.  Але використання природи, як  засобу цього виховання, має  базуватись на принципах послідовності  і систематичності, оскільки  фрагментарне спостереження за  об’єктами і явищами природи,  не принесе бажаного результату.

Висновки до першого  розділу

Аналіз теоретичної і  методичної літератури з проблем естетичного виховання дошкільників засобами природи дозволяє зробити наступні висновки.

Естетичне виховання це формування у людини естетичне ставлення  до дійсності і активізація її творчої діяльності за законами краси. Природа одна із засобів, які впливають на вироблення, формування та розвиток естетичних почуттів. Вона є невичерпним джерелом естетичних вражень і емоційного переживання людини. В житті кожної людини природа займає вагоме місце, сприяє формуванню та розвитку естетичних почуттів та смаків. Естетична установка домінує в дитячій душі. Дитинство насичене іграми, психологія яких близька психології естетичного життя. В основі методики естетичного виховання має лежати спільна діяльність педагога і дитини з розвитку в неї творчих здібностей до сприйняття краси навколишнього світу.

Щоб любити природу, треба  її знати, а аби знати, необхідно  вивчати. У процесі пізнання природи  формуються та розвиваються естетичні  відчуття та смаки.

Успішність естетичного  розвитку залежить від того, наскільки  вихователі усвідомлюють сутність прекрасного, його роль у житті людини і формуванні особистості, наскільки правильно та вміло підібрані методи та прийоми роботи з дітьми. Важливе значення у вихованні й навчанні дітей для збагачення їх естетичних вражень, формування виразної, влучної, повноцінної мови, мають художня література, усна народна творчість, мистецтво та художня діяльність дітей.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з питань формування естетичного  ставлення дітей до природи зумовив  зробити висновок про складність і багатоаспектність природи  як засобу естетичного виховання  дітей дошкільного віку; трактування  психологічного змісту категорії «ставлення»  містить в собі не стільки всі  багатогранні зв'язки особистості з навколишнім світом, скільки її суб’єктивну позицію відносно всього, що її оточує;

Психологічними особливостями  формування естетичного ставлення  дітей до природи є безпосередній  характер та висока емоційність естетичного  сприймання; залежність сили й тривалості естетичних почуттів від рівня інтелектуального розвитку дитини; асоціативні механізми, що лежать в основі утворення естетичних уявлень дитини під час сприймання об’єктів та явищ природи; психологічні механізми естетичного сприймання, що завершується почуттям, думкою, ідеєю, мисленням тісно пов'язані із пізнавальною стороною естетичного  ставлення особистості до дійсності  та існують у формі естетичних суджень.

Педагогічні шляхи формування естетичного розвитку засобами природи  у старших дошкільників виступають: розвиток почуттів, здатність педагога до компетентного подолання перешкод, які стоять на шляху до пізнання краси природи, створення емоційної  ситуації або «чудесний дотик  до глибини душі», сприймання природи  через почуття любові, яке ґрунтується  на емоційній чутливості дитини до засобів педагогічного впливу, апелювання до генетичного досвіду світосприймання, врахування взаємозв’язку та залежності естетичного розвитку дитини від  морального та інтелектуального, безпосередній  процес спілкування та взаємодії  з реальними об’єктами та явищами  природи.

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ  РОБОТИ З ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ     ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ПРИРОДИ

2.1. Вивчення стану  естетичного розвитку дітей старшого  дошкільного віку засобами природи.

Дослідження проводилося  протягом чотирьох тижнів, а саме  в період з 13.02.2012  по  09.03.2012 року  у старшій групі дошкільного  навчального закладу  № 311, санаторного  типу в м.Києві. 

Дослідження складалось з  трьох етапів:

• перший етап – ознайомлення з умовами ДНЗ та планами вихователів щодо  естетичного виховання дітей;
• другий етап – експериментальна робота з дітьми старшого дошкільного віку;
• третій етап – проведення дослідження з проблеми усвідомлення батьками значущості естетичного розвитку дітей і використання в цьому процесі природи.

На першому етапі ми вивчали умови  дошкільного навчального  закладу для роботи з естетичного  виховання, а саме оформлення групових кімнат, забезпеченість методичного  кабінету, наявність творів як художніх, так і музичних, а також провели  аналіз планів вихователів та методиста. Велику увагу приділяли наявності  та змістовності роботи з батьками з даної теми.

На другому етапі ми визначали особливості сприймання дітьми старшого дошкільного віку краси  довкілля і зокрема навколишньої природи, а саме: чи вміють діти помічати красиве; у чому вони бачать красу; як довго діти милуються природою (метод  хронометрії); чи є об’єкти і явища природи джерелом краси в уяві дітей, а також визначали рівень розвитку умінь дітей сприймати красу природи, відтворену у картинах пейзажного жанру.

На третьому етапі відбулося  анкетування батьків,що дало змогу  зробити висновки про усвідомлення батьками значущості естетичного розвитку та природи зокрема у житті  дитини.

В результаті проведення констатувального експерименту в ДНЗ встановлено, що тут створено належні умови  для роботи з естетичного виховання. Про це свідчить художнє оформлення групових кімнат: так, у групах «Метелик», «Віночок», «Сонечко» ЦРД «Казкова країна – весела дитина», милують око казкові персонажі, якими розмальовані стіни, естетично оформлені ігрові куточки, куточки природи, роздягальня, художнє оформлення інтер’єру вазами, картинами, кімнатними рослинами тощо. У методичних кабінетах упорядковано літературу, наочний матеріал (зразки творів образотворчої діяльності: кераміка, вишивка, малі скульптурні форми); зібрано конспекти занять з ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з творами живопису; репродукції картин невеликі за розміром, в основному вирізані із журналів.

Є записи музичних творів, народних казок, дитячих пісень, портрети композиторів, письменників; упорядковані зразки для  декоративного малювання, аплікації, ілюстрації до літературних творів. Поквартально у ДНЗ проводяться виставки дитячих  робіт, виставки-конкурси на кращий наочний  матеріал для театралізованої діяльності. Підвищенню естетичної освіти педагогів  сприяють проведення відкритих занять, бесід з вихователями, організація  семінарів-практикумів, консультації за напрямами вирішення та реалізації завдань естетичного виховання  про прийоми керування дитячою  художньою творчістю. Питання естетичного  виховання обов'язково входять до тематики бесід і консультацій з  батьками.

З метою залучення батьків  до вирішення завдань естетичного  виховання у ДНЗ проводяться  батьківські збори, готується інформація для батьків (статті, поради, ширми, папки-пересувки). У ЦРД «Казкова країна – весела дитина»  у групі «Метелик» підготовлено стенд «Долоньки наші чарівні», на якому розміщено зразки нетрадиційної техніки малювання долоньками, а також поради батькам для проведення занять з цього виду діяльності в домашніх умовах. На стенді представлені розробки конспектів занять. Батьків залучають до збирання потрібного матеріалу для ручної праці (обрізки тканин, яєчна шкаралупа, тирса тощо).

На основі аналізу тематичних, календарних планів, конспектів занять та  під час спостереження занять, прогулянок відзначили, що під час  вирішення завдань естетичного  виховання педагогічні працівники розглядають природу як засіб  формування естетичного смаку, проте  формування естетичного ставлення  до природи часто замінюється  формуванням  правил еколого-доцільної  поведінки у природі.

Для практичного вивчення особливостей естетичного сприймання природи дітьми старшого дошкільного  віку розроблено методику, що складалася з певних дослідницьких процедур. Її призначенням є визначення особливостей емоційного та пізнавального компонентів  естетичного сприймання дошкільниками  природи для подальшого добору відповідних  засобів формування та розвитку цих  компонентів. Методика включала у себе два напрями роботи: робота з дітьми та батьками.

Основним методом діагностування  естетичного ставлення дітей  до об’єктів та явищ природи було спостереження  за їхньою діяльністю, поведінкою під  час занять, спілкування, на прогулянці. Доцільність використання цього  методу зумовлена тим, що у таких  формах організації діяльності, як заняття, прогулянка тощо, дитина практично  взаємодіє з об’єктами та явищами  навколишньої дійсності і взаємодія  ця, як правило, носить неупереджений  характер та віддзеркалює справжнє ставлення  дитини до навколишнього оточення.

У констатувальному експерименті взяли  участь 12 дітей старшого дошкільного  віку.

Методика спостереження передбачала  аналіз поведінки дітей в процесі  виконання ними серії завдань:

1 – скільки естетично цінних об’єктів здатна дитина самостійно помітити за завданням вихователя у визначений проміжок часу;

2 – з метою з’ясування наявності у дитини здатності самостійно виділяти естетично цінне в кожному об’єкті навколишнього середовища запропонували знаходити щось красиве у природі на ігровому майданчику;

3 – де і як діти шукають красиві об’єкти.

Аналіз спостережень за поведінкою дітей показав, що: 33,3% дітей виділяли від 1 до 2 об’єктів;  50% (п’ятеро) опитаних помічали від 3 до 5 об’єктів; 16,7% (двоє) дітей виділили понад 6 об’єктів. Шукаючи  естетичні (красиві з їхньої точки  зору) об’єкти 58,3% (шестеро) шукали об’єкти  під ногами 24,9 %  (троє) дошкільників озиралися довкола; 16,8% (двоє) дітей, за якими проводилось спостереження, крім озирання довкола, дивилися вгору.(Рис. 2.1.)

Рисунок 2.1. Аналіз спостережень дітей у природі та виділення цінних об’єктів у ній.

Ці дані дали змогу зробити висновок, що більшість дітей орієнтовані  на усвідомлення, що естетично цінними, тобто красивими, об’єктами можуть бути ті, що знаходяться близько  до них, буквально на відстані простягнутої руки. Слід зазначити, що естетичне  поле зору дитини, як правило, обмежене найближчим оточенням – предметами, з якими вона може безпосередньо взаємодіяти.

Наступне завдання було спрямоване на вивчення умінь дітей естетично  обстежувати об’єкт. Особлива увага  зверталася на спектр використаних дитиною  під час обстеження аналізаторів. В групу ми принесли підсніжники. Отримані дані довели, що шестеро дітей здійснюють обстеження лише візуально;  троє  дітей разом з візуальними застосовують тактильні аналізатори; двоє дітей здійснюють обстеження візуально та висловлюють певні судження щодо властивостей об’єкта; одна дитина здійснює обстеження естетичного об’єкта візуально та включає у цей процес інші аналізатори (смак, нюх), тактильні аналізатори.  Крім того, з усіх дітей, за якими проводилось спостереження, лише одна взаємодія з естетичним об’єктом спонукала до самостійного, з власної ініціативи, складання емоційно – забарвленої розповіді. Завдяки цим даним вдалося вивести закономірність: від кількості задіяних під час спостереження аналізаторів залежить якість обстеження естетичного об’єкта, а проявом у дитини зацікавленого емоційного сприймання є вербальне вираження естетичних почуттів.

Для визначення своєрідності естетичного  сприймання природи дітьми  використовувалося  цілеспрямоване щоденне спостереження  за ними, під час якого зафіксовано  особливості сприймання дітьми об’єктів і явищ природи. Встановлено, що лише 2 дитини старшого дошкільного віку здатні самостійно, з власної ініціативи відшукувати естетично цінні  об’єкти у довкіллі. Наприклад, увагу  Богдана К. привернула «пташка, яка  залишає на снігу сліди, як людина». Результати спостережень яскраво засвідчили: 10 дітей, за якими проводилось спостереження, без допомоги педагога  не змогли визначити естетично цінний об’єкт природи та зафіксувати на ньому  увагу.

Використаний метод хронометрії, проведений на зразок досліджень О. Половіної,  допоміг визначити, що у 58,3% (шестеро) дітей процес спостереження за естетичним об’єктом не перевищує 1 хвилини, тобто є короткотривалим. 24,9% (троє)  дітей концентрують свою увагу на естетично цінному об’єкті природи впродовж 1 – 2 хвилин, що визначалось як середньо тривалий процес. 16,8%  (двоє)  дітей здатні до спостереження за об’єктом 2 – 3 хвилини та більше, що визначалося як довготривалий процес (Рис.2.2)

Рисунок 2.2. Аналіз тривалості спостережень дітей за естетичним об’єктом.

Дані хронометрії дали змогу  припустити, що дітей не приваблює  самостійне довготривале спостереження  за об’єктами та явищами природи. Особливо це стосується неживих об’єктів, які програють у динамічності іншим подіям та явищам, до яких діти проявляють більше інтересу.

Одним із завдань спостережень за дітьми старшого дошкільного віку було встановлення факту виникнення у  них естетичних емоцій під час  сприймання естетичного об’єкта. Це зумовлено встановленням в результаті теоретичного дослідження того факту, що в основі формування естетичного  ставлення дітей до природи лежать естетичні емоції. Результати спостережень засвідчили, що в процесі сприймання естетичного об’єкта  троє дітей  емоційно відгукуються на нього: виявляють  радість, емоційно вигукують, посміхаються, дивуються. Як правило, емоції діти виявляли за допомогою жестів (Яна К. використовувала  емоційну жестикуляцію під час опису  хмарки), міміки, рухів (Богдана К, спостерігаючи  за пташкою, широко розкривав очі, посміхався, намагався копіювати дії пташки; зі слів мами, вдома хлопчик вів  себе «як пташечка». Лише у одної  дитини спостерігалося прагнення привернути увагу іншої людини до об’єкта, що справив на неї враження (наприклад, під час прогулянки Настя П., побачивши  бурульку, взяла  вихователя за руку, підвела до об’єкта, попросила доторкнутися до нього, при цьому коментуючи свої власні враження: «А правда, вона красива, холодна, прозора як льодяник?»). Саме ці діти згадували про об’єкт через деякий час і це пригадування носило емоційно забарвлений характер. Ці діти відгукувалися з радістю і задоволенням на пропозицію дорослого детальніше розглянути обраний об’єкт, виявляли бажання вдруге сприйняти його.