Вивчення стану естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку засобами природи

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ПРИРОДИ………………………………………5

1. Сутність естетичного виховання дітей………………………………5
2. Завдання естетичного виховання дітей дошкільного віку……….10
3. Природа як засіб естетичного виховання дітей дошкільного віку..14

Висновки до першого розділу……………………………………………..22

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ  СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ПРИРОДИ..24

1. Вивчення стану естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку засобами природи……………………………………………….24
2. Елементи системи з естетичного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами природи………………………………32

Висновки до другого розділу………………………………………………40

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………42 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….45

ДОДАТКИ…………………………………………………………………..47

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сприйняття і розуміння прекрасного починається у дитинстві. «Все прекрасне, що існує в навколишньому світі і створене людиною для інших людей, повинно доторкнутися до серця дитини і облагородити його» - стверджував В. Сухомлинський.

Естетичне виховання, як цілеспрямована система заходів, покликана пробудити  у душі кожної людини потяг до краси, захоплення перед прекрасним у всіх його проявах, яке дозволить йому творити світ. Науковці вважають, що починати прилучати дитину до творів мистетства треба якомога раніше – з раннього дошкільного віку, причому виховувати її не як споглядальника і слухача, а як активного творця краси.

Нині проблема естетичного  виховання, розвитку особистості, формування її естетичної культури є одним з  важливих завдань, що стоять перед системою освіти. Зазначена проблема розроблена досить повно в працях вітчизняних  і зарубіжних педагогів та психологів (Є.Фльоріна, С.Русова, Б.Ліхачев, Б.Ананьєв, В.Бажанова, В.Баленок, А.Макаренко, В.Сухомлинський, К.Ушинський, Є.Тихеєва, В.Шацька, Л.Виготський, Д.Кобалевський, В.Мясищева та інші.) Виходячи із значущості природи як засобу розвитку особистості, цілком закономірним стає той факт, що методичні проблеми аспекту цієї роботи висвітлювалися у дослідженнях багатьох науковців: А.Бєлєнька, Н.Веретєннікова, Н.Глухова, Н.Горопаха, Н.Кот, Н.Лисенко, З.Плохій, П.Саморукова, Н.Яришева. Зокрема проблеми формування естетичних вражень у процесі ознайомлення з природою висвітлені у працях Н.Зубарєвої, О.Половіної, Л.Компанцевої, Е.Нікітіної. вирішення завдань естетичного виховання старших дошкільників засобами живопису відображено у дослідженнях Е.Бєлкіної, Г.Підкурганної, Г.Сухорукової, Р.Чумічової. Проблему формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного та емоційно – ціннісного ставлення до природи досліджували В.Маршицька, М.Роганова.

Об’єкт дослідження: процес естетичного виховання дошкільників засобами природи.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи естетичного виховання дітей дошкільного віку засобами природи.

Мета дослідження: проаналізувати природу як засіб естетичного виховання, розробити елементи педагогічної системи з естетичного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами природи.

Завдання дослідження:

1. Вивчити психолого-педагогічні засади естетичного виховання старших дошкільників;
2. Розкрити значення природи в естетичному вихованні дошкільників;
3. Виявити стан естетичного виховання дітей дошкільного віку в сучасних ДНЗ;
4. Розробити елементи педагогічної системи з естетичного виховання дітей дошкільного віку засобами природи.

Для досягнення мети та розв’язання  поставлених завдань було використано  такі методи: теоретичні: аналіз, синтез, систематизація вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної й методичної літератури; термінологічний аналіз досліджуваних понять з метою з’ясування сутності естетичного виховання дітей дошкільного віку; емпіричні: педагогічне спостереження, бесіди, педагогічний експеримент із аналізом отриманих даних.

Структура роботи: дана курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота проілюстрована таблицями та рисунками. Загальний обсяг роботи - ____ сторінок. Список використаних джерел містить – 23 позиції.

 

 

 

 

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ПРИРОДИ

1.1.Сутність естетичного виховання дітей

Дорослі і діти постійно стикаються з естетичними явищами. У сфері духовного життя, повсякденної праці, спілкування з мистецтвом і природою, в побуті, в міжособистісному спілкуванні – скрізь прекрасне і потворне, трагічні і комічні виконують істотну роль. Краса доставляє насолоду і задоволення, стимулює трудову активність, робить приємними зустрічі з людьми. Потворне відштовхує. Трагічне учить співчуттю. Комічне допомагає боротися з недоліками. 
          Ідеї естетичного виховання зародилися в глибокій старовині. Уявлення про сутність естетичного виховання, його завданнях, цілі змінювалися починаючи з часів Платона і Арістотеля аж до наших днів. Ці зміни в поглядах були обумовлені розвитком естетики як науки і розумінням сутності її предмету. Термін «естета» походить від грецького «aisteticos» (сприйнятий відчуттям). Філософи-матеріалісти (Д.Дідро і Н.Г. Чернишевский) вважали, що об'єктом естетики як науки є прекрасне. Ця категорія і лягла в основу системи естетичного_виховання.                                                                                                                                                                                               
        У наш час проблема естетичного виховання, розвитку особистості, формування її естетичної культури одна з найважливіших завдань, що стоять перед дитячим садочком. Вказана проблема розроблена достатньо повно в працях вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів. Серед них О.В. Проскура, Л.П.Кочина, М.В.Курик, Н.В.Лисенко,Д.Ф.Ніколенко,З.П.Плохій, Т.І.Поніманська, Н.Ф.Яришева, Н.А. Ястребова та інші.

         У використаній літературі є безліч різних підходів до визначень понять, вибору шляхів і засобів естетичного виховання молодших школярів. Розглянемо_деякі_з_них. 
           У короткому словнику по естетиці естетичне виховання визначається як «система заходів, направлених на вироблення і вдосконалення в людині здатності сприймати, правильно розуміти, цінувати і створювати прекрасне і піднесене в житті і мистецтві». В обох визначеннях йдеться про те, що естетичне виховання повинне виробляти і удосконалювати в людині здатність сприймати прекрасне в мистецтві і в житті, правильно розуміти і оцінювати його. В першому визначенні, на жаль, упущена діяльна або творча сторона естетичного виховання, а в другому визначенні підкреслюється, що естетичне виховання не повинне обмежуватися тільки споглядальною метою, воно повинне також формувати здатність створювати прекрасне в мистецтві і житті. 
         Фльоріна О.А. в своїй книзі «Естетичне виховання дошкільника» [17;333] спирається на визначення дане К. Марксом: «Естетичне виховання – цілеспрямований процес формування творчо активної особи дитини, здатної сприймати і оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, потворне в житті і мистецтві, жити і творити «по законах краси» [2; 51]. Автор підкреслює провідну роль цілеспрямованої педагогічної дії в естетичному становленні дитини. Наприклад, розвиток у дитини естетичного відношення до дійсності і мистецтва, як і розвиток його інтелекту, можливий як некерований, стихійний і спонтанний процес. Спілкуючись з естетичними явищами життя і мистецтва, дитина, так чи інакше, естетично розвивається. Але при цьому дитиною не усвідомлюється естетичне сутність предметів, а розвиток часто обумовлений прагненням до розваг, до того ж без втручання ззовні у дитини можуть скластися невірні уявлення про життя, цінності, ідеали. Фльоріна О.А., також як і багато інших педагогів і психологів, вважає, що тільки цілеспрямована педагогічна естетично-виховна дія, залучення дітей в різноманітну художню творчу діяльність здатні розвинути їх сенсорну сферу, забезпечити глибоке збагнення естетичних явищ, підняти до розуміння справжнього мистецтва, краси_дійсності_і_прекрасного_в_людській_особі_[2;42]. 
        Існує безліч визначень поняття «естетичне виховання», але, розглянувши лише деякі з них, вже можна виділити основні положення, кажучи про його сутність. 
       По-перше, це процес цілеспрямованої дії. По-друге, це формування здатності сприймати і бачити красу в мистецтві і житті, оцінювати її. По-третє, завдання естетичного виховання формування естетичних смаків і ідеалів особи. І, нарешті, по-четверте, – розвиток здібності до самостійної творчості і створення_прекрасного. 
      Своєрідне розуміння сутності естетичного виховання обумовлює і різні підходи до його цілей. В цьому проблема цілей і завдань естетичного виховання_вимагає_особливої_уваги. 
      У процесі дослідження я звернула увагу, що часто серед педагогів існує помилкова думка про тотожність естетичного і художнього виховання. Проте ці поняття необхідно чітко розмежовувати. Так, наприклад, Н.В. Лисенко ставить перед естетичним вихованням наступну мету: «Естетичне виховання служить формуванню… здібності активного естетичного відношення учнів до витворів мистецтва, а також стимулює посильну участь в створенні прекрасного в мистецтві, праці, в творчості та законах краси» [8; 14]. З визначення видно, що автор важливе місце в естетичному вихованні відводить мистецтву. Мистецтво – це частина естетичної культури, як художнє виховання частина естетичного, частина важлива, вагома, але вона охоплює тільки одну сферу людської діяльності. «Художнє виховання є процес цілеспрямованої дії засобами мистецтва на особистість, завдяки якому у вихованців формуються художні відчуття і смак, любов до мистецтва, уміння розуміти його, насолоджуватися ним і здатність по можливості творити мистецтво» [2; 61]. Естетичне ж виховання набагато ширше, воно зачіпає як художню творчість, так і естетику побуту, поведінки, праці, відносин. Естетичне виховання формує людину всіма естетично значущими предметами і явищами, у тому числі і мистецтвом як його наймогутнішим засобом. Естетичне виховання, використовуючи для своїх цілей художнє виховання, розвиває людину в основному не для мистецтва, а для_його_активної_естетичної_життєдіяльності. 
         В «активізації здатності творчо трудитися, досягати високого ступеня досконалості своїх результатів праці, як духовної, так і фізичної» бачить мету естетичного_виховання_Маршицька_В.[9;16]. 
           Ястребова Н.А. дотримується тієї ж точки зору. «Успіх діяльності особистості в тій або іншій області визначається широтою і глибиною розвитку здібностей. От чому всебічний розвиток всіх дарувань і здібностей особистості є кінцева мета і одна з основних завдань естетичного виховання» [23; 296]. Головне – виховати, розвинути такі якості, такі здібності, які дозволять особі не тільки досягти успіху в певній діяльності, але і бути творцем естетичних цінностей,_насолоджуватися_ними_і_красою_навколишньої_дійсності. 
          Крім формування естетичного відношення дітей до дійсності і мистецтва, естетичне виховання паралельно робить внесок і в їх всебічний розвиток. Естетичне виховання сприяє формуванню моральності людини, розширює його пізнання про світ, суспільство і природу. Різноманітні творчі заняття дітей сприяють розвитку їх мислення і уяви, волі, наполегливості, організованості, дисциплінованості. Таким чином, найбільш вдало, на наш погляд, відобразив мету естетичного виховання Яришева Н.Ф., яка вважає: «Кінцева мета естетичного виховання – гармонійна особистість, всесторонньо розвинена людина… утворена, прогресивна, високоморальна, володіюча умінням трудитися, бажанням творити, розуміюча красу життя і красу мистецтва» [22; 335]. Ця мета також відображає і особливість естетичного виховання, як частину_всього_педагогічного_процесу. 
          Будь-яка мета не може розглядатися без завдань. Більшість педагогів (О.В. Проскура, Л.П.Кочина, В.У.Кузьменко і інші) виділяють три провідні завдання, які мають свої варіанти і у інших учених, але при цьому не втрачають головної_суті. 
          Отже, по-перше, це «створення певного запасу елементарних естетичних знань і вражень, без яких не можуть виникнути схильність, тяга, інтерес до естетично_значущих_предметів_і_явищ». 
         Суть цієї мети полягає в накопиченні різноманітного запасу звукових, колірних і пластичних вражень. Педагог повинен вміло підібрати по вказаних параметрах такі предмети і явища, які відповідатимуть нашим уявленням про красу. Необхідні також конкретні знання про природу, самому собі, про світ художніх цінностей. «Різносторонність і багатство знань – основа формування широких інтересів, потреб і здібностей, які виявляються в тому, що їх володар у всіх способах життєдіяльності поводиться як особа» [13; 456], що естетично творить_–_наголошує_Поніманська_Т.І. 
        Друге завдання естетичного виховання полягає в «формуванні на основі одержаних знань і розвитку здібностей художнього і естетичного сприйняття таких соціально-психологічних якостей людини, які забезпечують їй можливість емоційно переживати і оцінювати естетично значущі предмети і явища,_насолоджуватися_ними». 
         Ця мета говорить про те, що трапляється коли діти цікавляться, наприклад живописом, лише на загальноосвітньому рівні. Вони квапливо дивляться картину, прагнуть запам'ятати назву, художника, потім звертаються до нового полотна. Ніщо не викликає в них подиву, не примушує зупинитися і насолодитися_досконалістю_твору. 
        Яришева Н.Ф. відзначає, що «…таке збігле знайомство з шедеврами мистецтва виключає один з головних елементів естетичного відношення – милування»х[21;168]. 
        З естетичним сприйняттям тісно пов'язана загальна здібність до глибокого переживання. «Виникнення гамми піднесених відчуттів і глибокої духовної насолоди від спілкування з прекрасним; відчуття огиди при зустрічі з потворним; відчуття гумору, сарказму у момент споглядання комічного; емоційного потрясіння, гніву, страху, співчуття, ведучих до емоційного і духовного очищення, що виникає в результаті переживання трагічного, – все це ознаки справжньої естетичної вихованості», – відзначає той же автор [21; 169]. 
       Глибоке переживання естетичного відчуття нерозривно пов’язано із здатністю естетичної думки, тобто з естетичною оцінкою явищ мистецтва і життя. Ястребова Н.А. визначає естетичну оцінку, як оцінку, «засновану на певних естетичних принципах, на глибокому розумінні сутності естетичного, яке припускає аналіз, можливість доказу, аргументування» [23; 120]. Порівнянний з визначенням Грицан М. «Естетична думка – доказова, обґрунтована оцінка явищ суспільного життя, мистецтва, природи» [3; 20]. На наш погляд, ці визначення аналогічні. Таким чином, одна з складових цього завдання – сформувати такі якості дитини, які дозволили б їй дати самостійну, з урахуванням вікових можливостей, критичну оцінку будь-якому твору, виказати думку з приводу свого власного психічного стану.

 Третє завдання естетичного виховання пов'язане з формуванням у кожного виховуваного естетичної творчої здатності. Головне полягає в тому, щоб «виховати, розвинути такі якості, потреби і здібності особистості, які перетворюють індивіда на активного творця, творця естетичних цінностей, дозволяють йому не тільки насолоджуватися красою світу, але і перетворювати його_«по_законах_краси». 
        Суть цього завдання полягає в тому, що дитина повинна не тільки знати прекрасне, уміти їм милуватися і оцінювати, а повинен і сама брати активну участь в створенні прекрасного в мистецтві, житті, праці, поведінці, відносинах. Курик М. підкреслював, що людина навчається всесторонньо розуміти красу лише тоді, коли сама бере участь в її творчому створенні в мистецтві, праці, суспільному житті [6;30] .

 

1.2. Завдання естетичного виховання дітей дошкільного віку

Дитина прилучається до прекрасного  з першим своїм поглядом на світ, що постає у враженнях від предметів, які вона відкриває для себе, у колисковій пісні, кожному відблиску материнських очей. З часом вона починає виокремлювати серед них ті, що їй найбільше подобаються і що не подобаються зовсім, а невдовзі починає усвідомлювати, що є предмети, явища красиві, які ваблять до себе дивною енергією, і такі, що не хвилюють її. Усе це відбувається у дошкільному віці і є свідченням того, що психіка, розум дитини з ранньої пори можуть сприймати педагогічні впливи щодо виховання здатності відрізняти прекрасне від потворного і відповідно ставитися до них. Тому одним із головних завдань дошкільної педагогіки є стимулювання, спрямування, коригування естетичного розвитку дитини, пробудження у неї прагнення до прекрасного,_до_його_творення. 
        Естетичне виховання є масштабною, складною справою, яка передбачає залучення дитини в контекст прекрасного як універсуму, в систему загальноцивілізаційних естетичних художніх цінностей, оскільки прекрасне є цілісним, єдиним у своїй всезагальності, втілює в собі естетичний, художній геній,_який_є_однаково_цінним_для_кожного_народу.                                                  
        Маючи загальнолюдську цінність, прекрасне втілює в собі особливості бачення його представниками конкретного етносу і народу. Спрямування дитини на пізнання й усвідомлення цих особливостей є надзвичайно важливим завданням естетичного виховання. Саме у складному вимірі цілісності, єдності прекрасного, у багатоманітності його національних вимірів особистість знаходить місце для реалізації свого художнього потенціалу. І до цього теж необхідно поступово готувати дітей, починаючи з дошкільної пори. 
      Уся ця проблематика конкретизується у завданнях естетичного виховання дошкільників. 
   1. Формування естетичного ставлення до дійсності, естетичних уявлень і суджень. Естетичне сприймання дійсності спирається на чуттєвий аспект речей — їх колір, звук, форму, що зумовлює необхідність розвитку сенсорної культури дітей. Естетичне сприймання виникає лише за емоційного ставлення до того, що дитина сприймає. За правильного педагогічного керівництва усі види мистецтва, природа, побут сприяють формуванню естетичного ставлення до_дійсності. 
   Компонентами естетичного ставлення дитини до мистецтва є: 
—_здатність_до_емоційного_переживання; 
— здатність до активного засвоєння художнього досвіду, самостійного навчання,_пошукових_дій; 
— спеціальні художні й творчі здібності. Виховуючи у дітей уміння сприймати красу і емоційно відгукуватися на неї, педагог поступово підводить їх до розуміння, оцінювання, формування естетичних уявлень і суджень. Формування елементарної естетичної свідомості у дошкільнят відбувається у процесі ознайомлення з еталонами правильного визначення прекрасного і потворного в житті і мистецтві. Дітям допомагають опанувати й усвідомити сенсорні еталони, необхідні для формування емоційних оцінок (радості, смутку, горя, подиву), знання про види і жанри мистецтва, особливості їх виражальних засобів, про діячів мистецтва (художників, музикантів), а також з´ясувати сутність естетичних оцінок (гарне, негарне, потворне, смішне). 
   2. Освоєння дітьми естетичної діяльності. Це завдання передбачає розвиток естетичного і художнього сприймання, формування початкових умінь і навичок виконавської художньої діяльності, втілення елементів прекрасного в побут, стосунки з людьми, ставлення до себе. Вже в молодшому дошкільному віці естетичне сприймання дітей постає як емоційний інтерес до естетичних властивостей певних об´єктів. З метою розвитку емоційного сприйняття, долучення до нього пізнавального компонента, естетичного судження педагог активізує пізнавальну сферу, передусім сенсорику дитини, вправляє її у доборі різних критеріїв оцінювання естетичності конкретного об´єкта. 
   3. Розвиток загальних і спеціальних художньо-творчих здібностей дітей. Від того, наскільки правильно будуть помічені художньо-творчі здібності дитини, наскільки вміло буде спрямований їх розвиток, часто залежать її мистецькі успіхи в майбутньому, підтвердженням чого є безліч фактів з історії мистецтв і сучасної дійсності. Ці здібності формуються в процесі засвоєння способів діяльності — сприймання, виконання і творчості. У дошкільному віці дітям доступні майже всі види художньої творчості — складання розповідей, віршів, малювання, ліплення, співи, гра на музичних інструментах, навіть компонування музичних творів. Характер цих дій відповідає особливостям розвитку і віку дітей: як правило, такі дії є безпосередніми, наслідувальними, сповненими щирістю почуттів, вірою у себе і наставника. Творчість дитини виявляється у розвитку здатності до створення задуму і його реалізації, в умінні поєднувати свої знання, уявлення, у щирому передаванні думок, почуттів, переживань. Навчання дітей способам образного вираження своїх задумів у слові, малюнку, пісні стимулює розвиток їх художньо-творчого потенціалу. 
         Однак виявлення на ранніх етапах життя художньо-творчих здібностей ще не є запорукою досягнення особистістю мистецьких висот у майбутньому. Багато що залежатиме від того, наскільки наполегливо і в яких наставників вона опановуватиме таємниці творчості, від потенціалу її таланту, здоров´я, характеру, волі, здатності жертвувати в ім´я головної мети різноманітними привабами життя і навіть від особливостей фізіологічного розвитку у підлітковому віці. Тому естетичне виховання тісно пов´язане з розумовим, моральним, трудовим і фізичним. З розумовим вихованням воно має спільний об´єкт освоєння — навколишню дійсність, яку дитина пізнає розумово і естетично, і спільну основу — сенсорний досвід. Процес естетичного пізнання і художньо-творча діяльність удосконалюють психічні процеси (мислення, пам´ять, уяву). Особливо важлива ця діяльність для розвитку зорової, слухової, моторної пам´яті, музичного слуху. Мистецтво відкриває дитині життя у всьому багатстві предметів і явищ, їх взаємозв´язків і взаємозалежностей, збагачує новими_уявленнями,_вчить_робити_нескладні+висновки.                  
         Багато чинників єднають естетичне виховання з моральним, адже обидва ці виховні напрями засновані на почуттях, позитивних і негативних переживаннях. Не випадково, характеризуючи вчинки людини, використовують категорії естетики (“гарний вчинок”). У процесі художньої діяльності дитина вчиться ставити цілі і досягати їх, передбачати шляхи здійснення задуму, виявляти витримку, цілеспрямованість, зосередженість. Мистецтво є засобом спілкування і взаєморозуміння, єднання дітей у спільних переживаннях і діях. 
       З фізичним вихованням естетичне поєднує відчуття злагодженості, краси, ритмічності дій, що координує рухи дитини, вчить відчувати своє тіло, породжує бажання бути гарним, спритним. В оцінках стану фізичного розвитку і здоров´я також використовують естетичні критерії (щоб бути гарним, потрібно_бути_здоровим,_охайним_тощо). 
     Багатоаспектні завдання естетичного виховання можуть бути вирішені на основі розвитку таких важливих особистісних якостей, як ініціативність, креативність, здатність своєрідно сприймати світ.

 

1.3. Природа як  засіб естетичного виховання  дітей дошкільного віку

  Природа – одне із важливих чинників естетичного розвитку особистості. Складний світ природних явищ істотно впливає на формування естетичної свідомості дітей. Виростаючи серед природи, дитина вчиться бачити гармонійність, красу, багатство барв кожної пори року, кожного дня відкриваючи для себе неповторність природи  у житті, відтворювати свої враження в усній розповіді, малюнках та інших видах своєї творчості . Усе це супроводжується розповідями педагога про те, що природа є наймогутнішим і найдосконалішим творцем прекрасного, у ній черпають натхнення живописці, композитори, письменники, використанням їхніх творів. 

Дослідженням естетичної цінності природи займається З.Плохій, яка наголошує, що в ієрархії цінностей одне з першорядних місць має посісти естетична цінність природи .[12;20] Аналіз досліджень З.Плохій дав змогу відзначити, що природа має певні естетичні властивості, які узагальнено відображені такою схемою  (Рис. 1.3).

Естетичні властивості  природи

Світло і колір

Пропорції, симетрії, ритм

Гармонія і дисгармонія

Доцільність

Єдність різноманіття, цілісність

Розмаїтість форм, звуків, запахів

 

 

 

Рис. 1.3. Естетичні властивості природи

 Важко переоцінити  ефективність  екскурсії в природу,  адже пережиті дитиною у дошкільному  віці враження залишають слід  на все життя. В. Сухомлинський  радив використовувати природу  для виховання у дітей поваги  до всього живого, з якої починається  повага до людини, інтерес до  її життя, гуманізм. Для педагога  важливо підібрати такі слова  для супроводу спостереження,  які відповідали б завданням  естетичного виховання. 

Усе в світі – і велике, і мале, мертве, і живе, і зірки, і небо  — «все захоплює дитя, тягне його до себе, все наповнює його радісним хвилюванням, усе подобається йому без будь-якої думки про можливе  його використання». Тому можна стверджувати, що ставлення дитини до світу має на перевазі естетичний характер: естетична установка домінує у дитячої душі. Пояснюється це тим, що дитинство, переважно заповнене іграми, тобто, діяльністю з усвідомленою метою. Психологія гри, можна сказати, ідентична психології естетичного життя. Естетичне  життя дитини чудове своїм універсалізмом — усе прекрасне, у якій не було формі, приваблює і захоплює дитину. У вищих ступенях  характерна риса дитячого естетичного життя в творчому її характері: малюк ніколи неспроможний обмежитися естетичним сприйняттям.