МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГОРЛІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНИХ  МОВ

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ

Виховні можливості авторських шкіл України

Курсова робота з педагогіки 
 

Паніної Ружени Веніамінівни

                                                                                   Студентки 312-а групи

Факультету  англійської мови

                                                                             Науковий керівник:

                                                               Зябрєва С. Є. 
 
 

Горлівка-2009 
 
 

     Актуальність  теми. З моменту становлення України як самостійної держави освіта потребує оновлення, системи корінного реформування задля виходу вітчизняної науки, техніки, культури на світовий ринок. Все це перш за все потребує змін в системі освіти, традиційні методи стають застарілими та неефективними, потрібні нові шляхи виконання соціального замовлення. Існуюча система освіти в Україні знаходиться на тому етапі, який не задовольняє вимоги, висунуті потребами культурного та духовного відновлення української нації. Це проявляється у невідповідності освіти та запитах особистості, соціальних потреб та світових досягнень людства. Для вирішення цієї проблеми, напрямами державної політики в галузі виховання стали принципи гуманістичної педагогіки, сформульованих у законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про професійну-технічну освіту”. Закладена в них методологія виховання надає пріоритет розвиненій особистості, її життєвому та професійному визначенню, самореалізації, життєтворчості згідно з національними цінностями. Приймаючи цей виклик, все частіше з’являються нові авторські програми, відкриваються інноваційні навчально-виховні заклади, які пропонують нові підходи у вихованні та навчанні молоді, де виховні технології ґрунтуються не на механізмах зовнішнього підкріплення (заохочення, покарання), а на рефлексивно-вольових механізмах (співпереживання, позитивне емоційне оцінювання), які апелюють, насамперед, до самосвідомості та творчого ставлення вихованців до суспільних норм та цінностей. Згідно з Національною програмою виховання дітей та учнівської молоді в Україні сфера виховання є відкритою до пошуку альтернативних способів виховання. Вони, в свою чергу, асоціюються з новими моделями виховних систем шкіл, тими підходами до розв’язання виховних проблем, які вважаються інноваційними, прогресивними. Використання виховної технології є завжди вибором стратегії, принципів, системо-утворювальних чинників взаємодії вихователя і вихованців, а також вибором тактики та стилю виховної роботи з ними. Високий суб’єктивний компонент виховних технологій, пріоритет унікальності кожної особистості  вимагає відповідального ставлення до технологізації виховного процесу, високого професіоналізму педагога. Число таких технологій є необмеженим, адже кожна дитина є унікальною та неповторною, і кожна вимагає свого власного нового підходу. До найбільш ефективних належать інтерактивні технології, за допомогою яких педагог у ході спілкування з вихованцем інтерпретує життєві події, впливає на конструювання ним власних особистісних дій, вправляє його у самоконтролі та саморегуляції. Все це є новим струмом в сучасній освіті, спробами її модернізації згідно з урахуванням кращих вітчизняних надбань та людства взагалі у сфері освіти,і   активно використовується в авторських школах та інноваційних програмах України.

     Таким чином, враховуючи необхідність оновлення  змісту освіти, реформування виховних підходів в ній, приведення системи  освіти у відповідність з потребами суспільства та світовими стандартами, авторські школи першими взялися за вирішення цієї проблеми. Важливо зауважити, що ця сфера педагогіки є молодою та до кінця невивченою, що забезпечує науковцям великі перспективи нових досліджень та відкриттів.

     Тема. Виховні можливості авторських шкіл України.

     Об’єктом дослідження є авторські школи України, інноваційні школи, авторські освітні програми.

     Предметом дослідження є авторські школи України.

     Метою є теоретично розглянути та практично дослідити окремі виховні можливості авторських шкіл України.

     Завдання:

• охарактеризувати поняття “авторська школа”;
• з’ясувати виховні можливості авторських шкіл на сучасному етапі;
• визначити ставлення школярів до системи авторської школи;
• дослідити  готовність сучасної школи до переходу  на авторську програму.

     Цим питанням займались такі науковці, як О. Адамський, Г. Асмолов, О. Захаренко, В. Караковський, А. Макаренко, М. Содоркін, Т. Цирліна. 

     Методи:

• теоретичні (метод вивчення літературних джерел);
• емпіричні (анкетування);
• статистико-математичні.

     Гіпотеза  роботи. Для заснування авторської школи необхідна чітко розроблена оригінальна концепція школи, що формує певну систему цінностей, а також яскрава особистість, яка є лідером педагогічного колективу. За умови, що в кожній школі посаду директора буде займати особистість, вплив якої буде позначатись на всьому укладі школи, кожний загальноосвітній заклад буде мати можливість перейти на засади авторської школи.

     Практична та теоретична цінність роботи. Подану роботу можуть використовувати викладачі, студенти при підготовці до лекцій, семінарів, практичних занять з дисципліни “Педагогіка”.

     Експериментальний матеріал було зібрано серед учнів 8-Б класу та вчителів  ЗОШ № 4 м. Горлівки, Донецької області під час проходження навчальної практики.

     Структура роботи складається зі вступу, двох розділів та чотирьох підрозділів, висновків  до них, загальних висновків, 5 додатків, списку використаних джерел (23 найменування). Робота містить 1 таблицю, 3 діаграми. Загальна кількість сторінок 27. 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ I. Авторська школа в сучасній науці та педагогічному процесі. 
 

     I.1 Авторська школа, як педагогічне явище у наукових джерелах.

     Для успішного розуміння будь-якого  явища чи феномену завжди було важливим упорядкування його термінології. Тим паче,що в науково-педагогічній літературі визначень феномену “авторська школа” з’являється декілька, які різняться між собою [12, с. 1].

     Наприклад,Український  педагогічний словник С. Гончаренка визначає авторську школу,- як оригінальну загально-педагогічну, дидактичну, методичну чи виховну систему, опрацьовану з урахуванням надбань психології, педагогіки, вітчизняного й зарубіжного досвіду, яка реалізується під керівництвом чи за участю її автора(авторів) принаймні в одному навчально-виховному закладі. Вона є іменною (наприклад, школа В. Сухомлинського, школа М. Гузика тощо). Однак часто такі школи виокремлюють і за узагальненою назвою філософської, соціологічної, психолого-педагогічної ідеї, покладеної в основу навчально-виховної системи (школа розвиваючого навчання В. Давидова, школа діалогу культур В. Біблера та С. Курганова тощо).

     Термін  “авторська  школа” використовується з кінця 80-х р., минулого століття, однак коріння цього педагогічного  явища сягає в традиції світової педагогіки. Авторськими, по суті, були і виховні заклади Я. Корчака, А. Макаренка І. Песталоцці, С. Френе, С. Шацького [4, с. 14-15].

     Водночас,“Російська педагогічна енциклопедія” під  редакцією Г. Пан дає таке тлумачення терміну “авторська школа”  – це навчально-виховний заклад, діяльність якого базується на провідній психолого-педагогічній концепції, розробленій автором чи авторським колективом [15, с. 18].

     У педагогічному словнику ред. М. Ярмаченка (2001)  авторська школа визначається як експериментальний навчально-виховний заклад, у якому реалізується нова педагогічна система, розроблена конкретним педагогом чи творчим педагогічним колективом [21, с. 14].

     За  “Педагогічним енциклопедичним  словником” (2002) експериментальна школа  – це навчально-виховний заклад, що ставить за мету перевірити, розробити і обґрунтувати нові для свого часу педагогічні ідеї, а також практичний досвід учителів (наприклад, досвід В. Шаталова, Л. Занкова, Ш. Амонашвілі, С. Лисенкової тощо) [11, с.324-325].

     Часто поняття “інноваційна школа”, “експериментальна школа” і “авторська школа” – вживаються в однорядному значенні (як синоніми, як тотожні поняття).

     Таким чином, якщо порівняти і зіставити  всі ці визначення то можна помітити, що всі вчені погоджуються з тим, що авторська школа це, у будь-якому  випадку, навчально-виховний заклад, у якому реалізуються нові навчально-виховні, соціально-економічні ідеї, які призвані йти в ногу з часом, але в той ж час ще потребують додаткової розробки та перевірки, вони сприяють більш ефективному виконанню соціального замовлення та призвані виховати нову сучасну особистість, пристосовану до нового глобалізованого суспільства. Отже, школа, яку називають авторською, твориться на засадах індивідуальної ідеї, орієнтованої на створення умов, у яких діти могли б максимально реалізувати свої фізичні, інтелектуальні та емоційні здібності і можливості. Директор відомої авторської школи В. Караковський як основні виділив два принципи за якими визначають авторську школу, а саме: наявність власної оригінальної програми дій і стійкі позитивні результати [7, с. 63]. Більш детальну інформацію надає А. Сидоркін, який вважає,що найбільш характерними ознаками авторської школи є:

• наявність педагога-лідера, директора-автора;
• чітко сформульована концепція школи;
• суттєва відмінність її життєдіяльності від масової практики (на жаль не пояснюється, в чому полягає ця відмінність) [17, с. 22].

     Водночас  А. Саранов, Т. Перекрестова наводять інші характеристики, даючи більш розлоге трактування авторської школи. Вони вважають, що обов’язковими є:

• наявність автора, лідера педагогічного колективу;
• сформульована автором концепція школи;
• пошуковий характер діяльності, здійснення експерименту;
• синтез концепції і технологій;
• більш творчий порівняно з масовою школою характер життєдіяльності вчителів і учнів;
• включення всіх суб’єктів освітнього процесу (учителів, учнів, батьків) у процес реалізації авторської концепції;
• стійкість і стабільність результатів [16, с. 38].

     Дослідниця  Т. Цирліна також виділила сутнісні видові ознаки, наявність яких, на її думку, дає право називати школу авторською, а отже, якнайточніше витлумачити і саме поняття:

• суб’єктна роль творця, вплив особистості якого позначається на всьому укладі школи і дає змогу організувати дитячий заклад, який суттєво відрізнявся б від масової практики;
• чітко розроблена і послідовно реалізована оригінальна концепція, що формує певну філософію і місію школи;
• специфічна культура школи, яку створює і забарвлює провідна система цінностей, атмосфера співробітництва, суспільний характер взаємовідносин і творчі види життєдіяльності;
• створення сприятливих умов для формування особистості учня за заданою в школі моделлю, що іманентно несе на собі відбиток внутрішнього середовища школи;
• професійно-особистісні особливості працюючих педагогів, що поділяють авторську концепцію та ідентифікують себе з системою цінностей, що склалися в школі;
• установка на перетворення учнів і їхніх батьків на реалізацію (стиль) авторської концепції;
• стабільно стійкі позитивні результати діяльності [20, с.38-39].

     Як  бачимо, авторська школа обов’язково повинна мати автора, який є лідером у втіленні ідеї, стабільні й стійкі результати, а головне – синтез світоглядної концепції. За останні століття життя людства його умови існування, світогляд, можливості кардинально змінились,ніколи картина світу не змінювалась так стрімко, як зараз. Всі ці зміни не могли не вплинути на сучасний педагогічний процес, який тепер потребує модернізації. Саме тому, школа повинна мати лідера, зрілу самодостатню особистість, яка буде прикладом наслідування не тільки для педагогічного колективу, а й для учнів. Сучасна школа потребує системного новаторського забезпечення виховної роботи, яка ґрунтується на демократичних засадах, принципах особистісно-розвивальної взаємодії, залучення кожного учня до значущої для нього діяльності. [19, с.49].

     Провідні  українські вчені-педагоги намагаються  відповідати потребам нового зміненого  суспільства, як результат з’являються  нові експериментальні  школи, або  авторські школи. У різних регіонах України є школи, передовий досвід яких гідний наслідування і узагальнення. Існують школи роботу яких знають не тільки в межах країни, а й далеко за кордоном. Зробивши детальний аналіз випусків вітчизняного журналу “Рідна школа” (було досліджено випуск журналу за чотири роки) ми побачили, що автори все частіше підіймають питання авторської школи. Так, у випусках за 2006 рік тема авторської школи не була обговорена. У 2007 році була надрукована лише одна стаття («Авторська школа креативності»). Серед випусків журналу за 2008 рік ця тема підіймається двічі (у статтях “Середовищний підхід: досвід експериментальної роботи в сільській школі” та “Успіх має той, хто працює ( з досвіду навчально-виховної роботи Київської гімназії східних мов № 1)”. У 2009 році цій темі була присвячена одна стаття “Школа повного дня як інноваційна, відкрита, соціально-педагогічна система”. Таким чином, можна зробити висновок, що явище авторської школи є поки що новим в нашій країні, і тільки проходить стадію свого розвитку. До того ж, простежити реальну картину актуальності цієї теми не можливо, опираючись лише на одне видання. Тим не менш, про розвиток авторської школи в Україні, її успіхи та результати свідчать такі навчально-виховні заклади. Розглянемо їх за певним алгоритмом, що наочно показано у таблиці I.1.