Виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності

ВИХОВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ  ДОШКІЛЬНИКІВ В ОБРАЗОТВОРЧІЙ

ДІЯЛЬНОСТІ

(на матеріалі  аплікації)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність  дослідження. Сучасний процес демократизації суспільства пов'язаний зі зміною позиції особистості в соціальній, виробничій та інших сферах. У зв'язку з цим змінюється освітня стратегія, яка спрямована на розширення можливостей становлення розвитку особистості, створення умов для її самореалізації. Нині особливої актуальності набуває проблема розвитку вихованця як індивідуальності, суб'єкта діяльності. Орієнтація на самостійність, вміння орієнтуватись у конкретних життєвих обставинах є методологічною настановою сучасного виховання й навчання. У Законі України „Про освіту” підкреслюється, що вміння й прагнення самостійно думати, діяти, працювати-−−−якості, необхідні сучасній людині.

Дошкільний вік є етапом ґенезу базових якостей особистості, серед яких одне з провідних місць  посідає самостійність. У Базовому компоненті дошкільної освіти як  основному  нормативному документі поняття  „самостійність” кваліфікується як особистісне утворення, що визначає здатність дошкільника діяти  незалежно від керівництва й  допомоги дорослого, звертатись до неї  у випадку об'єктивної необхідності, ефективно використовувати її в  подальшій діяльності, виявляти ініціативу, приймати власні рішення, бути здатним  до самоорганізації. З огляду на це зростає значущість дослідження  проблеми самостійності у дітей  дошкільного віку як основи їхньої активної життєвої позиції в майбутньому.

Проблема самостійності  традиційно вивчалася у зв'язку з  проблемою свободи, відповідальності й волі (Платон, Аристотель, І.Кант, С.Кьєркегор, Б.Ананьєв, К.Абульханова-Славська, Л.Виготський, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн та ін).

Починаючи із середини минулого століття й до теперішнього часу, спостерігається  підвищення інтересу педагогів і  психологів до питань теорії і практики організації самостійності дітей: розкриття її сутнісних особливостей (М.Данилов, Б.Єсіпов, І.Лернер, М.Скаткін, Г.Щукіна та ін.); виявлення психологічних  механізмів управління процесом навчання (П.Гальперін, Н.Менчинська й ін.); співвідношення її репродуктивної та творчої складових (В.Донцов, Т.Воронов, Н.Мєшков й ін.).

Самостійність є динамічною характеристикою особистості, яка  постійно розвивається. Існуючі наукові  дані свідчать про те, що до кінця  старшого дошкільного віку в умовах оптимального виховання й навчання діти можуть досягти самостійності  у різних видах діяльності: у грі (Л.Артемова, Н.Михайленко), у праці (Р.Буре, М.Крулехт, Д.Сергєєва), у пізнанні (О.Матюшкін, З.Михайлова, М.Поддьяков), у спілкуванні (О.Кравцова, В.Кузьменко), у продуктивних видах діяльності (Н.Ветлугіна, Г.Григор'єва, О.Дронова, Д.Воробйова, Н.Дягілєва, Т.Казакова, Т.Комарова, Н.Кириченко, І.Ликова, Г.Підкурганна, Н.Сакуліна, О.Трусова й ін.).

Не залишилися поза увагою дослідників окремі аспекти самостійності. Зокрема, вивчалися прояви названої базової якості особистості у малюванні (Р.Казакова, Т.Комарова, Н.Сакуліна, Н.Шибанова); у конструюванні (З.Ліштван, Л.Парамонова, Л.Куцакова, Ю.Демідова); у конструюванні з паперу (Б.Гагарін, О.Сафонова, Т.Власова); у конструктивно-ігровій діяльності (Ф.Ізотова), у ліпленні (Н.Курочкіна).

Актуальність дослідження  самостійності у ранньому онтогенезі обумовлена протиріччями між усе  зростаючими вимогами до активізації  життєдіяльності дошкільників і  відсутністю належних організаційно-педагогічних засобів їх здійснення; на часі розкриття  шляхів організаціі; змісту, форм і  методів, умов, створення розвивального  середовища, що сприяє вихованню самостійності  в образотворчій діяльності. Виявлене протиріччя зумовило визначення нами теми дослідження: „Виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації)”.

Зв'язок роботи з  науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової теми лабораторії дошкільного виховання Інституту проблем виховання АПН України „Методичне забезпечення Базового компонента дошкільної освіти України”, державний реєстраційний номер 0104 U 000186.

Тема дисертації затверджена  вченою радою Інституту проблем  виховання АПН України (протокол № 8 від 3 листопада 2003 р.) і узгоджена  Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №5 від 25 травня 2004 р.).

Об'єкт дослідження – процес виховання самостійності дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження – організаційно-педагогічні засади виховання самостійності старших дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити організаційно-педагогічні засади, що забезпечують ефективність процесу виховання самостійності старших дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації).

Гіпотеза дослідження  – реалізація організаційно-педагогічних засад самостійної діяльності дошкільників, а саме: створення і збагачення предметно-розвивального середовища; впровадження ігрової форми діяльності; та особистісно орієнтованої взаємодії педагога з дитиною – призведе до утвердження дошкільника суб’єктом самостійної образотворчої діяльності.

Досягнення мети і перевірка  гіпотези дослідження зумовили вирішення  таких завдань:

1. На основі аналізу наукових джерел уточнити зміст і структуру самостійності дошкільників в образотворчій діяльності.
2. Виявити критерії та рівні прояву самостійності дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації).
3. Розробити та впровадити у практику модель виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації).
4. Обґрунтувати організаційно-педагогічні засади, що забезпечують ефективне виховання самостійності старших дошкільників в образотворчій діяльності.
5. Теоретично встановити й експериментально апробувати зміст і методику виховання самостійності старших дошкільників в образотворчій діяльності.

Теоретико-методологічну  основу дослідження становлять ідеї гуманізації дошкільної освіти, особистісно орієнтованого виховання; положення про формування самостійності в контексті цілісного розвитку дошкільника як суб'єкта діяльності; про соціальну сутність виховання (Л.Виготський, Д.Ельконін, О.Запорожець); про розвиток особистості у процесі діяльності (К.Абульханова-Славська, Б.Ананьєв, О.Асмолов, Г.Балл, А.Бодальов, Л.Божович, Л.Виготський, В.Давидов, О.Леонтьєв, А.Петровський, С.Рубінштейн); особистісно орієнтовану педагогіку (І.Бех, І..Зязюн, О.Кононко, В.Кремень, І.Якиманська та ін.); своєрідність образотворчої діяльності дошкільників (В.Єзикєєва, Т.Казакова, Т.Комарова, В.Котляр, Н.Сакуліна, О.Трусова, Є.Фльорина, Н.Халезова та ін.); педагогічну діяльність як умову ампліфікації розвитку дитини в образотворчій діяльності (О.Запорожець, Е.Бєлкіна, Г.Григор'єва, О.Дронова та ін.).

Для вирішення поставлених  завдань було використано комплекс методів: теоретичні: аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення даних на основі вивчення філософської, психологічної, педагогічної літератури дозволи аргументовано обґрунтувати сутність феномену „самостійність”, виділити теоретичні підходи до досліджуваної проблеми, сформулювати поняттєво-категоріальний апарат; емпіричні: спостереження за діяльністю дітей і педагогів у ході експериментальної роботи, анкетування педагогів, бесіди з дітьми, вивчення продуктів дитячої аплікаційної діяльності, аналіз навчально-виховних планів, предметно-розвивального середовища; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний) для встановлення організаційно-педагогічних засад виховання самостійності та перевірки розробленої моделі виховання самостійності дошкільників; математично-статистичні: аналіз даних забезпечив достовірність інтерпретації отриманих результатів.

Дослідно-експериментальна база. Дослідницько-експериментальна робота проводилася протягом 2002-2007 років на базі дошкільних навчальних закладів № 68, 93 м. Севастополя, № 2, 41, 55 м. Рівного. В експериментальному дослідженні взяло участь 180 дітей старшого дошкільного віку. До анкетування було залучено 150 вихователів експериментальних закладів, а також педагогів, що навчаються на курсах підвищення кваліфікації при інституті післядипломної освіти в м. Севастополі.

Наукова новизна  і теоретична значущість дослідження:

• уперше виокремлено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено організаційно-педагогічні засади виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності у контексті особистісно орієнтованого виховання; визначено тактику педагогічного керівництва образотворчою діяльністю дітей з урахуванням вихідного рівня самостійності; розроблено модель виховання самостійності, що дозволяє вибудовувати освітню взаємодію педагога з дошкільниками на основі ігрових вправ;
• уточнено зміст і структуру самостійності в образотворчій діяльності старших дошкільників;
• визначено критерії та рівні сформованості самостійності в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації);
• набуло подальшого розвитку положення про роль гри у вихованні самостійності дітей старшого дошкільного віку.

Практична значущість дослідження визначається: створенням діагностичних методик вивчення самостійності дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації); упровадженням індивідуальних ігрових програм з аплікації залежно від рівня компонентів самостійності дошкільників; апробацією ігрової тематики змісту аплікації для дітей старшого дошкільного віку; розробкою методичних рекомендацій з використання ігрових вправ, що сприяють вихованню самостійної діяльності у дошкільників. Запропонована модель та методичні рекомендації використовуються педагогами експериментальних ДНЗ України, викладачами Інституту післядипломної освіти м. Севастополя під час проведення курсів підвищення кваліфікації дошкільних працівників та при вивченні навчальних дисціплін „Дошкільна педагогіка”, „Основи образотворчого мистецтва з методикою образотворчої діяльності” у Севастопольському міському гуманітарному університеті.

Упровадження результатів  дослідження відбувалось у процесі  роботи базових дошкільних закладів № 68, 93 м. Севастополя (довідка № 740 від 12 вересня 2007р), № 2, 41, 55 м. Рівного (довідка  № 01-12/240 від 5 березня 2008 р).

Апробація результатів: матеріали дослідження апробовувались у процесі участі автора в міжнародних наукових конференціях – „Дошкільна освіта: історія і перспективи розвитку” (м. Рівне, 2002 р.), „Ломоносівські читання-2005” (м.Севастополь, Чорноморська філія МДУ, 2005р.); всеукраїнських – „Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти” (м. Херсон, 2004 р.), „Сучасні тенденції та пріоритети виховання” (м.Київ, 2004 р.), „Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (м.Київ, 2005 р.), „Особистість ХХІ століття: проблеми виховання та шляхи їх вирішення” (м. Київ, 2007 р.); міжвузівських „Актуальні проблеми безперервної багатоступеневої психолого-педагогічної підготовки вчителя до професійної діяльності” (м.Севастополь, 2004 р.), „Актуальні проблеми професійного становлення фахівця” (м.Севастополь, 2005 р), „Актуальні проблеми гуманітарної освіти” (м.Севастополь, 2006 р.), міських науково-практичних конференціях – „Модернізація дошкільної освіти” (м.Севастополь, 2005 р.). Обговорення матеріалів дисертаційного дослідження здійснювалось на кафедрі педагогіки Севастопольського міського гуманітарного університету, у лабораторії дошкільного виховання Інституту проблем виховання АПН України, а також у ході проходження курсової підготовки педагогічних працівників при Інституті післядипломної освіти, проведення методичних семінарів, науково-практичних конференцій для вихователів дошкільних закладів м. Севастополя. Матеріали дослідження опубліковано у збірниках наукових праць (м. Київ, Рівне, Херсон, Одеса, Севастополь).

Публікації. Основні положення й результати дослідження відображено в 10 публікаціях, з них 9 – одноосібних, в тому числі 6 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Бібліографічний список містить 231 джерело. Робота містить 35 таблиц, 5 рисунків, 2 графіка, 1 формулу. Загальний обсяг дисертацїі 212 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 180 сторінках. Список використаних джерел, додатки викладено на 32 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання роботи, методи дослідження; теоретичні та методологічні основи, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, наведено відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження.

У першому розділі  „Теоретичний аналіз самостійності  дошкільників як якісної характеристики образотворчій діяльності” аналізуються філософські, психологічні, педагогічні засади даного процесу, подається аналіз різних підходів до визначення феномену „самостійність”, розглядаються питання становлення й розвитку самостійності протягом дошкільного віку, розкривається специфіка впливу різних видів діяльності на розвиток дитячої самостійності, формулюється визначення самостійності в образотворчій діяльності.

Психолого-педагогічний аналіз літератури дає підстави для висновку, що вивчення категорії самостійності, пошук резервів і ефективних шляхів її розвитку є однією з центральних  наукових проблем сьогодення. Це підтверджується  численними дослідженнями Ш.Амонашвілі, Л.Анциферової, Т.Бабаєвої, Н.Бєлозерцева, Н.Бочкіної, Л.Висотіної, Т.Ісаєвої, О.Кононко, П.Підкасістого, Г.Поддубської, С.Рубінштейна, А.Щербакової, Г.Щукіної та ін. Нині її актуальність обумовлена гуманістичними завданнями повноцінного розкриття  індивідуальності особистості, що розвивається.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень дозволяє схарактеризувати підходи до трактування самостійності з таких позицій:

• вольового розвитку особистості (В.Крутецький, Н.Левітов, В.Селіванов, А.Ковальов). Самостійність визначається як суттєва вольова якість, яка асоціюється з незалежністю;
• морального розвитку як моральної якості особистості (Л.Висотіна, Л.Піменова, З.Пономарьов, К.Оспанова). Самостійність кваліфікується як генералізоване ставлення до вибору та реалізації моральних цінностей, що закріпилося у моральному досвіді;
• розумового розвитку й пізнавальної активності особистості (Д.Богоявленська, І.Лернер, О.Люблінська, О.Матюшкін, М.Поддьяков, А.Щербаков);
• інтегральності якостей особистості, що поєднує в собі інтелектуальну, емоційно-моральну та вольову сторони особистості (Т.Бабаєва, Т.Бистрова, П.Виноградов, Т.Ісаєва, О.Кононко, Л.Круглова, Г.Поддубська, М.Силаєва й ін.). Самостійність визначається як генералізована якість особистості, що виявляється в ініціативності, критичності, самооцінці й почутті особистої відповідальності за свою діяльність і поведінку.