Види оздоблювальних швів

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..2

1. Характеристика галузі економіки, проблем та напрямів модернізації технічних систем……………………………………………………………....5
2. Вибір групи трудових процесів……………………………………………...9
3. Аналіз та коригування навчального плану підготовки фахівців………….13
4. Вибір системи виробничого навчання……………………………………...22
5. Постановка навчально – методичних цілей з теми «Види оздоблювальних швів» дисципліни « Виробниче навчання»….…….......................................25
6. Складання інструкційно – технологічної ( інструкційної ) карти «Види оздоблювальних швів»………………………………………...……………..26
7. Вибір форм, методів, засобів навчання теми «Види оздоблювальних швів »……………………………………………………………………..................30
8. Вибір форм, методів, засобів контролю з теми «Види оздоблювальних швів »…………………………………………………………………….........33
9. Розробка сценарію уроку з теми «Види оздоблювальних швів» дисципліни « Виробниче навчання » ………………………………….............................35

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….............39

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..41

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Історія виникнення одягу йде далеко в глиб століть, до найраніших східцях розвитку людства. Можна виділити кілька характерних періодів розвитку конструкції одягу:

Перший період - розвиток прототипів одягу ( шкури тварин , кора дерев , листя , волокна рослин) , цей період тривав кілька сотень тисяч років , приблизно до V тисяч. до н.е. Основна функція в цей період - захисна.

Для другого періоду розвитку одягу, який тривав більше п'яти тисячоліть, було характерно обгортання тіла спеціально витканим шматком тканини. Такий шматок тканини представляв собою форму прямокутника або овалу і зміцнювався на фігурі тим, чи іншим способом ( спомощью шпильок , пряжок ), утворюючи при цьому красиві спадаючі складки ( хітон ). Такий одяг мала вже не тільки захисну, але й естетичну функції .

Початок наступного, третього періоду, характеризується появою кроєних одягу, цей період відносять до IX ст.н.е. Спочатку одяг виготовляли з прямокутних шматків тканини, з'єднаних швами, а пізніше її стали кроїти за формою фігури людини .

Четвертий період - виникнення кравецької ремесла в Західній Європі, в XII в., А в Росії в XIV в. Середньовічні майстри XII в . для додання одягу форми тіла людини почали робити вирізи з боків зі шнурівкою. Довгий час рукава носили як самостійний предмет одягу , штанини так само одягали на кожну ногу окремо, що було запозичене у винахідників лицарських обладунків . Приблизно в XIII в. з'явився одяг з вшивними рукавами. У XIV в. з'явився одяг орні і коміри , а в XVII ст. - перша одяг з кишенями .

П'ятий період - у XIV - XV ст. плаття було розділене поперечним швом на ліф і спідницю. Виник новий вид жіночого костюма : корсет і спідниця на спец. щільному чохлі з обручами різних розмірів, фігура в якої ще більш підкреслювалася .

Шостий період: Після Французко буржуазної революції ( 1789г. ), розпочався наступний період, в якому виник новий тип костюма, єдиний для всіх класів і станів, тобто, в ньому з'явилися елементи народного одягу. Введення в портновское ремесло швейних машин в останній чверті XX століття ознаменувало наступний період і призвело до підвищення продуктивності праці , ускладнення форм деталей крою одягу. Характерними особливостями одягу ХХ ст. з'явилися принципово новий тип одягу дозволяє жінці вести виробничу діяльність і забезпечувати свободу рухів. Оздоблення одягу, оточення гарними, естетичними речами, завжди мало для людини велике задоволення. Ще первісні жінки намагались прикрасити себе і своє житло використовуючи різні підручні матеріали і всю свою фантазію та смак. В наш час існує велика кількість видів оздоблення одягу різними методами з використанням різних технік та матеріалів. Останні роки українські дизайнери та інші, повертаються до давно забутих видів оздоблень одягу, якими досконало володіли наші бабусі та прабабусі. Це різні види вишивок, мережок, зборок та драпіювання. Оздобити одяг старовинними методами і надати йому  сучасного вигляду можна, за допомогою сучасних матеріалів.

Актуальність теми: проаналізувавши колекції провідних світових дизайнерів (RalphLauren, Gucci, Valentino, Etro, DonnaKaran, Moschinoта багато інших), ми можемо відмітити, що оздоблювальні шви у тренді цього року. У цьому році у тренді такі вироби, як: жакети, а цей віріб не може обійтись без застосування оздоблювальних швів. Вище зазначені фактори зумовлюють важливість дослідження цієї конструктивно-декоративної деталі одягу. Саме тому у курсовій роботі ми розглянемо особливості обробки та технології удосконалення виготовлення оздоблювальних швів.

Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки кваліфікованого робітника професії «швачка» 2 розряду у професійно-технічному навчальному закладі.

Предмет дослідження – технологія обробки оздоблювальних швів у процесі підготовки кваліфікованого робітника професії «швачка» 2 розряду у професійно-технічному навчальному закладі.

Мета дослідження: розробити дидактичний проект для підготовки кваліфікованого робітника професії «швачка» 2 розряду з теми "Види оздоблювальних швів" дисципліни "Виробниче навчання".

Завдання дослідження:

•  Проаналізувати текстильну галузь легкої промисловості, охарактеризувати проблеми та напрямки модернізації технічних систем.

• Дати характеристику змісту професійно–технічної освіти для підготовки кваліфікованого робітника професії «швачка» 2 розряду у професійно-технічному навчальному закладі.

• Розробити інструкційно-технологічну карту виконання операції «Виконання накладного шва з кантом».

• Розробити сценарій уроку з теми «Види оздоблювальних швів».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Характеристика галузі економіки, проблем та напрямків модернізації технічних систем.

Легка промисловість - сукупність спеціалізованих галузей промисловості, які виробляють, головним чином, предмети масового споживання. Легка промисловість займає одне з важливих місць у виробництві валового національного продукту і відіграє значну роль в економіці країни.  
Однією з особливостей легкої промисловості є швидка віддача вкладених коштів. Технологічні особливості галузі дозволяють здійснювати швидку зміну асортименту продукції, що випускається при мінімумі витрат, що забезпечує високу мобільність виробництва. У своїй роботі я хочу розглянути технологію виробництва необхідних для кожної людини речей - швейних виробів. Проектування та виготовлення одягу - комплексний, складний процес, що поєднує в собі рішення художніх, технічних і соціальних завдань. В даний час підприємства, в тому числі і швейної промисловості, прагнуть виробляти ту продукцію, яка необхідна споживачеві, і отримують прибуток за рахунок максимального задоволення його потреб. Потреби людей різноманітні і складні: соціальні, фізіологічні, особисті. Нестаток, що прийняв специфічну форму відповідно до культурного рівня й особистості індивіда, вже є потребою. Потреби виражаються в об'єктах, здатних задовольнити потребу у той спосіб, який притаманний культурному укладу даного суспільства. Формування певного рівня якості та відповідного асортименту одягу повинно здійснюватися на основі знання потреб, які знаходять своє відображення диференційоване в типології споживання. Потреби діляться на дві групи: біологічні та соціальні. До групи біологічних особливостей входять стать, вік, антропометричні характеристики. У визначення типології споживача входить і його особиста соціальна характеристика - суспільне становище, національна приналежність, місце проживання, спеціальність, захоплення. Важливе вплив на формування типології споживання надає предметне середовище, в яку входить і сам одяг. Національна середу перебування, середа умов життєдіяльності, рівень суспільного життя, що формуються вимоги щодо стилю, моди - все це, з одного боку, формує одяг і, з іншого, - забезпечує за допомогою цього одягу найкращу адаптацію людини в конкретному суспільстві.

1.1 Галузь економіки та напрямки модернізації технічних систем і виробничих технологій

Швейна промисловість є однією з найбільших галузей легкої промисловості.  Головне завдання швейної промисловості - задоволення потреби людей в одязі високої якості та різноманітного асортименту. Рішення цього завдання здійснюється на основі підвищеної ефективності виробництва, прискорення науково - технічного прогресу, зростання продуктивності праці, всебічного поліпшення якості роботи, вдосконалення праці та виробництва. При масовому виробництві швейних виробів вирішальна роль належить технологічного процесу, який являє собою економічно доцільну сукупність технологічних операцій з обробки і складання деталей та вузлів швейних виробів. Швейна промисловість має повсюдне поширення. Її підприємства є багатьох містах України, майже в кожному районному центрі.

На сьогоднішній день легка промисловість в Україні знаходиться у нестабільному, іноді навіть у кризовому становищі. Сучасна швейна галузь, що випускає одяг массового виробництва, повинна характеризуватися достатньо високим рівнем техніки,технології та організації виробництва, наявністю великих спеціалізованих підприємств і виробничих об'єднань. Тривожить ситуація на внутрішньому ринку країни. Його практично заполонила продукція нелегального виробництва, яка ввезена з країн із дешевою робочою силою та знецінені товари, що були у вжитку.

За офіційними даними, офіційний імпорт продукції легкої промисловості становить 5 %. Проте більше 80 % продукції галузі потрапляють до України нелегально .

Однак, незважаючи на ряд проблем, які склалися в розвитку легкої промисловості України, все ж таки її варто розглядати як перспективну галузь. Для того, щоб наша країна у галузі легкої промисловості вийшла на провідні позиції, адже вона має багатий сировинний і трудовий потенціал, необхідно усунути ряд проблем, однією з яких є застаріла технічна база.

Ефективність роботи текстильної галузі залежить в основному від наявності сучасного устаткування та асортименту продукції, що випускається.

2.  Необхідність удосконалення професійної підготовки кваліфікованих робітників обумовлена модернізацією технологічних систем

Останніми роками в Україні усвідомлюється пріоритетність ролі навчання як чинника, який забезпечує розвиток країни, оскільки рівень освіти підростаючого покоління – це фундамент для вирішення проблем. На сьогодні у професійній освіті постали принципово важливі завдання, обумовлені потребами адаптації підприємств до ринку, проведенням модернізації та перепрофілювання виробництв, реструктуризацією зайнятості та зміною вимог до якості робочої сили. Сучасне виробництво висуває високі вимоги до робочих кадрів і системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації в умовах ринкових відносин. В умовах науково-технічного прогресу одні професії відмирають, інші з'являються, треті модифікуються. Ущільнюється трудовий ритм, міняються технічні засоби. Уже на сьогодні в реформуванні професійної освіти необхідно враховувати наступні основні тенденції: в умовах ринкової економіки людина є активним суб'єктом на ринку праці, своїм головним капіталом, що вільно розпоряджається, – кваліфікацією, проте на сьогодні для значної частини працездатного населення України, зокрема молоді, украй важко подолати психологічний бар'єр переходу з позиції найманого державного працівника до позиції активного суб'єкта ринку праці: необхідно самостійно вести пошуки достатньо високооплачуваної роботи; можна одночасно працювати в декількох місцях; самостійно ухвалювати рішення важко; свобода вибору часто лякає людей; через надзвичайно високу рухливість кон'юнктури ринкової економіки кожній людині доводиться не тільки часто змінювати місце роботи, але і в середньому протягом трудового життя 5-6 разів змінювати професію. Для цього необхідно, по-перше, зламати психологічний стереотип, що склався останнім часом: хорошим працівником вважалася людина, яка десятиріччями пропрацювала на одному робочому місці. По-друге, в цих умовах молодь повинна діставати таку професійну освіту, яка дозволятиме відносно легко освоювати нові професії у майбутньому.

Сучасні технології та форми організації, що дозволяють продуктивно їх використовувати, вимагають підготовки працівника іншого типу – такого, що володіє новими навичками, високою кваліфікацією, здібного до змін.

  Характерна для сьогоднішньої  ситуації модернізація виробництва  вимагає підготовки працівників, готових змінювати свою професію  і ступінь відповідальності, що  легко пристосовуються, а значить, і здатних навчитися новій  професії. Вони повинні бути об'єктивно  готові виконувати нові професійні  функції та сприймати ці зміни  як нормальний режим сучасного  виробництва. Основною характеристикою  працівника високої кваліфікації  є наявність широких загальноосвітніх, загально-технічних і професійних  знань, навичок й умінь, що забезпечують  успішне виконання складної трудової  діяльності та дають можливість  легко орієнтуватися у виробництві  й у будь-як их нових виробничих  умовах. Проте, процес модернізації устаткування не може здійснюватися без втручання кваліфікованих робітників. Тому, удосконалюючи швейне обладнання, потрібно звернути увагу на рівень їх підготовки. Важливо відкорегувати зміст підготовки сучасних робітників, враховуючи сучасні та інноваційні технології у сфері текстильної промисловості.

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Вибір групи трудових процесів

1. Характеристика технологічної діяльності за групами трудових процесів кваліфікованого робітника

Усі види технологічних та виробничих процесів на підприємстві можуть здійснюватися лише внаслідок праці робітників. Праця являє собою доцільну діяльність людей, яка спрямована на видозміну і пристосування предметів природи до їх потреб.

 Кожний виробничий  процес можна розглядати з  двох боків: як сукупність змін, що їх зазнають предмети праці, — це технологічний процес, та  як сукупність дій робітників  із затратами нервово-м’язової  енергії, що спрямовані на доцільну  зміну предмета праці, — трудовий  процес. Отже, існує безпосередній  зв’язок між технологічним, трудовим і виробничим процесами.

Трудовим процесом називають сукупність методів і засобів впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці або впливів контрольованого (керованого) людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску матеріального або нематеріального продукту, що здійснюються в певних природних або штучних умовах.