Тестовий контроль як форма контролю

Змістом перевірки рівня  навчальних досягнень студента має бути не тільки виявлення суми засвоєних знань, умінь та навичок, а й сформованості й компетенції, тобто загальної здатності, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню.

           Методи контролю – це способи, за допомогою яких визначається результативність навчально-пізнавальної діяльності студентів і педагогічної роботи вчителя [ 7 ].

           У сучасній дидактиці виділяють такі методи контролю:

             - щоденне спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю студентів на заняттях, що дозволяє учителеві скласти уявлення про те, як студенти сприймають і осмислюють навчальний матеріал, в якій мірі виявляють самостійність, кмітливість, творчість тощо;

            - усне опитування ( індивідуальне та фронтальне, усні заліки, екзамени тощо) полягає в постановці перед студентами запитань за змістом вивченого матеріалу і оцінюванні повноти, логічності та обґрунтованості їхніх відповідей;

            -  письмовий контроль знань  та вмінь здійснюється за допомогою  письмових робіт ( диктанти, перекази, класні і домашні твори, письмові відповіді на запитання, реферати, вирішення різних задач і вправ ) дозволяє виявити уміння послідовно викладати матеріал, висловлювати свої думки на письмі;

            - графічна перевірка у формі складання таблиць, схем, побудови діаграм, графіків, роботи з контурною картою, схематичного зображення різних предметів, механізмів, пристроїв тощо виявляє вміння учнів узагальнювати, систематизувати, класифікувати вивчений матеріал, сприяє розвитку їх абстрактного мислення;

           -  практична перевірка проводиться шляхом виконання студентами певних досліджень, лабораторних дослідів, трудових операцій, створення виробів, моделей тощо. Вона дає можливість перевірити уміння студентів застосовувати набуті знання на практиці.

              Тестовий контроль здійснюється за допомогою набору стандартизованих завдань, які дають можливість за порівняно короткий час перевірити засвоєння навчального матеріалу всіма студентами, виміряти обсяг і рівень конкретних знань, умінь та навичок.

          Залежно від специфіки організації контролю за навчальною діяльністю студентів використовують такі форми контролю: фронтальна, групова, індивідуальна,  комбінована, самоконтроль, взаємоконтроль [11].

           При  фронтальній формі організації  учитель ставить питання до всієї  групи з метою залучення її до обговорення. Форма дозволяє вдало поєднувати перевірку знань з повторенням і закріпленням матеріалу. За порівняно короткий час учитель перевіряє знання у значної частини студентів групи. Зрозуміло, що на підставі коротких відповідей студентів важко судити про реальний рівень засвоєння ними знань.

           Групова  форма організації контролю використовується  в тих випадках, коли перевіряються  підсумки навчальної роботи або  хід її виконання частиною, групою учнів класу, що одержала певне завдання. При цьому питання ставляться перед групою, в їх вирішенні беруть участь учні, які працювали в складі даної групи, і обов’язково залучаються інші учні класу.

           Індивідуальний  контроль застосовується для ґрунтовного ознайомлення учителя із рівнем навчальних досягнень окремих студентів . При цьому звертається увага на осмислений характер відповіді студента, логічність його суджень, доказовість положень, уміння застосовувати засвоєні знання. Цей вид контролю здійснюється на занятті, залежить від часу, що відводиться на контроль, характеру і обсягу вивченого матеріалу, рівня підготовки студентів.

           Комбінована форма контролю поєднує індивідуальний контроль з фронтальним і груповим : учитель одночасно викликає декількох студентів, один з яких відповідає усно, 1 – 2 готуються до відповіді, виконуючи на дошці необхідну роботу, а решта студентів виконує індивідуальні письмові чи практичні завдання. Перевагою комбінованої форми опитування є можливість ґрунтовно перевірити декількох студентів при порівняно невеликій витраті часу. Недоліком є те, що вона обмежує навчальну функцію перевірки, бо студенти, які самостійно виконують завдання, не беруть участі у фронтальній роботі з групою, а результати їх праці перевіряються учителем за межами заняття.

           Самоконтроль допомагає студентові самостійно розібратися в тому, як він оволодів знаннями, перевірити правильність виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінити практичне значення результатів проведених дослідів, виконання вправ, задач тощо. Сама перевірка сприяє стимулюванню учіння, більш повному сприйманню навчального матеріалу, викликає потребу в його глибокому осмисленні. В організації самоконтролю студентів застосовуються засоби машинного і без машинного програмування.

           Взаємоконтроль включає контроль  та оцінювання з боку інших студентів, оцінювання самим студентом висловлювань та результатів діяльності інших студентів, відповідальність за оцінювання роботи товаришів.

 

 

1.3. Тестовий контроль як форма контролю в вищих навчальних закладах

 

Дидактичний тест – це набір стандартизованих знань, за допомогою яких визначається рівень засвоєння певних компонентів змісту загальної середньої освіти [4].

Тести успішності бувають  декількох видів та за типами завдань  їх поділяють на чотири групи :

Перший тип тестів забезпечує перевірку пам’яті ( запам’ятовування й відтворення фактів, понять, законів, теорій, визначень тощо ).

Другий тип тестів допомагає перевірити вміння виконувати розумові операції на основі отриманих  знань.

Третій тип тестів сприяє перевірці наявності критичного мислення, виявленню аналітично-оцінних умінь.

Четвертий тип завдань включає тести для перевірки уміння застосовувати знання при вирішенні нових, нестандартних ситуацій.

Тести успішності забезпечують надійні висновки лише за умови правильного  їх поєднання з групами тестів, які використовуються для діагностування різних сторін розвитку і вихованості особистості : тестів загальних розумових здібностей, тестів спеціальних здібностей у різних галузях діяльності, тестів для визначення особистих смислів, самостійності  оцінних суджень; тестів для визначення рівня вихованості ( сформованості моральних, трудових та інших якостей ). Тому тестові випробовування завжди повинні мати комплексний характер.

Тести успішності повинні відповідати ряду вимог [2]. Вони повинні бути :

• відносно короткотерміновими, тобто не вимагати великих затрат часу;
• однозначними – не допускати вільного тлумачення тестового завдання;
• правильними – виключати можливість формулювання багатозначних відповідей;
• відносно короткими;
• інформаційними, тобто такими, які забезпечують можливість зіставлення кількісної оцінки за виконання тесту з порядковою;
• зручними – придатними до швидкої математичної обробки результатів;
• стандартними – придатними для широкого практичного використання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. .Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів та рівні їх навчальних досягнень

Об’єктом оцінювання навчальних досягнень студентів є знання, вміння та навики, досвід творчої діяльності студентів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Успіхи навчально-пізнавальної діяльності студентів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються й фіксуються в оцінці успішності.

Оцінювання знань –  визначення й вираження в умовних  одиницях (балах), а також в оціночних  судженнях учителя знань, умінь  та навичок  студентів відповідно до вимог програм [5].

В. Сухомлинський вважав, що «найголовніше заохочення і найсильніше ( та не завжди дійове ) покарання в  педагогічній практиці – оцінка. Це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури»*.

З метою забезпечення об’єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень студентів вводиться 12-бальна шкала, побудована за принципом урахування особистих досягнень студентів.

При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають :

• характеристики відповіді студента : елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;
• якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, міцність, узагальненість;
• ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок;
• рівень оволодіння розумовими операціями : вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;
• досвід творчої діяльності ( вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми );
• самостійність оцінних суджень.

           На основі цих орієнтирів виділяється  чотири рівні навчальних досягнень студентів, які характеризуються такими показниками :

           1 рівень – початковий. Відповідь студента при відтворенні навчального матеріалу – елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення;

           2 рівень – середній. Студент відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв’язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями

навчальної діяльності;

           3 рівень - достатній. Студент знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв’язків між ними, а також самостійно засвоює знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями ( аналізом, абстрагуванням, узагальненням ), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь студента повинна бути повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй і бракує власних суджень. Він здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності;

             4 рівень – високий. Знання  студента є глибокими, міцними, узагальненими, системними : студент вміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію. 

     Зазначеним   рівням  відповідають критерії  оцінювання навчальних

досягнень студентів за 12-бальною шкалою ( таб. 1. )

 

 

 

 

Таблиця 1. Оцінювання навчальних досягнень студентів за 12-бальною шкалою

 

Рівні навчальних досягнень	Бали	Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень студентів
1	2	3
I. Початковий	1	Студент може розрізняти об’єкт вивчення і відтворювати деякі  його елементи
	2	Студент фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об’єкт вивчення, виявляє здатність елементарно викласти думку
	3	Студент відтворює менше  половини навчального матеріалу; з  допомогою вчителя виконує елементарні  завдання
II. Середній	4	Студент знає близько  половини навчального матеріалу, здатний  відтворювати його відповідно до тексту підручника або пояснення вчителя, повторити за зразком певну операцію, дію
	5	Студент розуміє основний навчальний матеріал, здатний з помилками  й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило
	6	Студент виявляє знання й розуміння основних положень навчального  матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. З  допомогою вчителя здатний аналізувати, порівнювати, узагальнювати та робити висновки.

 

Продовження таблиці 1.4.         

1	2	3
III. Достатній	7	Студент правильно, логічно  відтворює навчальний матеріал, розуміє основоположні теорії й факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження власних думок, застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, частково контролює власні навчальні дії
	8	Знання студента є  достатньо повними, він вільно застосовує вивчений матеріал у стандартних  ситуаціях, вміє аналізувати, встановлювати  найсуттєвіші зв’язки і залежності між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточностями
	9	Студент вільно володіє  вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, вміє аналізувати й систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази у власній аргументації
IV. Високий                   IV. Високий	10	Студент володіє глибокими  і міцними знаннями, здатний використовувати  їх в нестандартних ситуаціях. Самостійно визначає окремі цілі власної навчальної діяльності, критично оцінює окремі нові явища, факти, ідеї
	11       11	Студент володіє узагальненими  знаннями з предмета, аргументовано  використовує їх у нестандартних  ситуаціях, уміє знаходити джерело  інформації та аналізувати її, ставити та розв’язувати проблеми. Визначає програму особистої пізнавальної діяльності; самостійно оцінює різноманітні життєві явища і факти, виявляючи особисту позицію щодо них
	12	Студент має системні, дієві знання, виявляє неординарні творчі здібності у навчальній діяльності, вміє ставити і розв’язувати проблеми, самостійно здобувати й використовувати інформацію, виявляє власне ставлення до неї. Розвиває свої обдаровування й нахили.