Тестовий контроль як форма контролю

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Декабря 2012 в 22:12, курсовая работа

Краткое описание

Відповідно до мети дослідження та висунутої гіпотези були сформульовані наступні завдання :
Визначити сутність тестового контролю у сучасній педагогічній науці.
Проаналізувати основні класифікації контролю у сучасній педагогічній науці.
Визначити роль тестового контролю у практиці процесу навчання в ВНЗ.
Надати рекомендації інженеру – педагогу щодо використання контролю у процесі навчання студентів.

Содержание

ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи контролю…………………………………… … 5
Сутність та зміст контролю навчально-пізнавальної діяльності…..5
Класифікація контролю навчально-пізнавальної діяльності ……..11
Тестовий контроль як форма контролю в вищих
навчальних закладах ………………………………………………………15
Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів
та рівні їх навчальних досягнень.................................................................17
РОЗДІЛ 2. Реалізація тестового контролю як форми контролю в вищих навчальних закладах……………………………………………………………..22
2.1. Застосування тестового контролю.........................................................22
2.2. Розробка педагогічної ситуації : проведення лекції із застосуванням
тестового контролю на тему даної лекції............................................... ..24 Висновки................................................................................................................26
Перелік використаних джерел …………………………………………........28

Прикрепленные файлы: 1 файл

тестовий контроль як форма контролю.doc

— 143.00 Кб (Скачать документ)

      



 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи контролю…………………………………… … 5

    1. Сутність та зміст контролю навчально-пізнавальної діяльності…..5
    2. Класифікація контролю навчально-пізнавальної діяльності ……..11
    3. Тестовий контроль як форма контролю в вищих

 навчальних закладах ………………………………………………………15

    1. Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів

 та рівні їх навчальних досягнень.................................................................17

РОЗДІЛ 2. Реалізація тестового контролю як форми контролю в вищих навчальних закладах……………………………………………………………..22

       2.1. Застосування  тестового контролю.........................................................22

       2.2. Розробка педагогічної ситуації : проведення лекції із застосуванням

          тестового контролю на тему даної лекції............................................... ..24        Висновки................................................................................................................26

Перелік використаних джерел     …………………………………………........28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

           Останнім часом для перевірки  знань студентів все більш  широко застосовується така інноваційна  методика як тестування, коли  студентам у письмовій формі  або за допомогою комп’ютера подаються запитання, по відповідях на які судять про якість навчального матеріалу.

          Актуальність проблеми : тому що процес навчання побудований саме на тестуванні, тобто стандартних випробувань, які дозволяють якісно визначити оцінку тих чи інших результатів навчальної діяльності студентів. Передумовою цьому послужило застосування в навчальних закладах Болонської системи навчання.

           Тестові завдання складені таким  чином, що студентові набагато  легше відповісти на запитання  контролю, наприклад, якщо він навіть і не може згадати відповідь, то прочитавши надані варіанти, можливо, що студент згадає.

           Таким чином, тестовий контроль  є ефективним, так як студентові пропонуються вже готові варіанти відповідей.

           Об’єктом дослідження даної курсової роботи являється процес навчання в вищих навчальних закладах.

           Предмет дослідження: тестовий контроль як форма контролю в вищих навчальних закладах.

           Мета: виявити та теоретично обґрунтувати застосування тестового контролю як форми контролю в вищих навчальних закладах.

           Гіпотеза : застосування тестового контролю в процесі навчання буде ефективним, якщо :

      • не допускати вільного тлумачення тестового завдання;
      • завдання повинні бути придатні для швидкої математичної обробки результатів та широкого практичного використання;
      • при формулюванні виключати можливість багатозначних відповідей;
      • завдання повинні забезпечувати можливість зіставлення кількісної оцінки за виконання тесту з порядковою.

           Відповідно до мети дослідження та висунутої гіпотези були сформульовані наступні завдання :

      1. Визначити сутність тестового контролю у сучасній педагогічній науці.
      2. Проаналізувати основні класифікації контролю у сучасній педагогічній науці.
      3. Визначити роль тестового контролю у практиці процесу навчання в ВНЗ.
      4. Надати рекомендації інженеру – педагогу щодо використання контролю у процесі навчання студентів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи контролю

 

    1. Сутність та зміст контролю навчально-пізнавальної діяльності :

 

         Процес навчання в школі спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожне з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов’язковим компонентом цього процесу є контроль знань, умінь та навичок, тобто перевірка його результативності [ 1, с.34 ].

           Головна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням – забезпечення його ефективності приведенням до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.

             Контроль знань студентів складається з :

      • перевірки – виявлення рівня знань, умінь та навичок ;
      • оцінки – вимірювання рівня знань, умінь і навичок ;
      • обліку – фіксування результатів у вигляді оцінок у журналі, відомостях.

           За допомогою контролю у процесі навчання розв’язують низку завдань :

      • виявлення готовності учнів до сприйняття, усвідомлення та засвоєння нових знань ;
      • отримання інформації про характер самостійної роботи у процесі навчання ;
      • визначення ефективності організаційних форм, методів та засобів навчання ;
      • виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєних учнями знань, умінь та навичок.

           Ці та інші завдання визначають зміст контролю, який змінюється із зміною дидактичних завдань.

           Змістом контролю на сучасному етапі є комплексна перевірка навчальної діяльності студентів, у процесі якої здійснюється засвоєння змісту загальної середньої освіти : формуються знання, загально навчальні та предметні уміння і навички, розвиваються творчі здібності, оцінні судження.

Контроль виконує наступні функції [ 2 ] :

                  а ) освітню ( навчальну ), суть  якої в тому, що вона є корисною для всієї групи. Слухаючи змістовну відповідь товариша, студенти звіряють з нею свої знання, ставлять запитання, доповнюють її, що сприяє повторенню та систематизації знань усіх студентів. Освітнє значення для студентів має й те, що вони слухають доповнення вчителем неповних відповідей студентів. Освітня функція чітко виявляється також у тому, що студент, який відповідає перед групою, повторює вивчений матеріал, виконує практичні завдання, закріплюючи знання, вміння та навички, краще усвідомлює навчальний матеріал ;

                  б ) виховну, яка виходить з того, що очікування перевірки спонукає учня регулярно готувати домашні завдання. Крім того, перевірка і оцінювання знань допомагають студентові самому оцінити свої знання і здібності : одні позбуваються зайвої самовпевненості та самозаспокоєння, наступні починають усвідомлювати свої труднощі, а інші відчувати впевненість у власних силах. Все це сприяє формуванню позитивного ставлення студентів до навчання.;

                  в ) розвиваючу – у процесі  навчання студентів розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізу та синтезу, порівняння і узагальнення, абстрагування і конкретизації, класифікації та систематизації, мислитель на діяльність, мовлення, пам'ять, уява, увага ;

                  г ) діагностичну – у процесі  контролю виявляють успіхи та  недоліки у знаннях, уміннях та навичках студентів, встановлюють причини та шляхи їх усунення, визначають заходи, спрямовані на поліпшення успішності ;

                  д ) стимулюючу – схвалення успіхів студента сприяє розвитку в нього спонукальних мотивів до навчання ;

                  е ) оцінювальну – об’єктивна оцінка знань, умінь і навичок студентів сприяє кращому навчанню ;

                  є ) управлінську – на основі  контролю визначається стан успішності студентів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її. В цьому разі вчитель коригує і власну діяльність – змінює методику викладання, вдосконалює навчальну діяльність студентів.

Принципи організації  і діагностики за навчальною діяльністю студентів [ 8 ] :

      • Об’єктивність, позбавлена суб’єктивних і помилкових оціночних суджень і висновків учителя. Об’єктивність забезпечується науково обґрунтованим змістом діагностичних тестів ( завдань, питань ), діагностичних процедур ; рівним, дружнім ставленням педагога до всіх студентів; точним, адекватно установленим критерієм оцінювання знань, умінь. Об’єктивність означає, що виставлені бали збігаються незалежно від методів і засобів контролювання та педагогів, які здійснюють контроль.
      • Систематичність, регулярність проведення діагностичного контролю на всіх етапах процесу навчання. При цьому комплексно використовуються різні форми, методи та засоби контролювання, перевірки й оцінювання, що вилучає універсальність окремих методів і засобів діагностування.
      • Гласність, що полягає у проведенні відкритих випробовувань усіх студентів за тим самим критерієм. Рейтинг кожного студента, що встановлюється в процесі діагностування, відомий усім, оцінки оголошуються й мотивуються. Результати діагностичних зрізів, їх аналіз обговорюється відповідними педагогами ( предметними комісіями ). На цій основі складаються перспективні плани удосконалення викладання предмета.

           Дотримання вищеназваних принципів  забезпечить надійність діагностики  і контролю та виконання студентами своїх завдань у процесі навчання.

Ефективність контролю залежить від його організації : часу проведення контрольних занять, їх частоти й послідовності; характеру і форм самостійної роботи студентів ( індивідуальна, групова, фронтальна ); використання дидактичних та технічних засобів навчання; поєднання методів контролю та самоконтролю ( усна, письмова, графічна, практична, тестова, програмована перевірка ); фіксування і оформлення даних контролю процесу навчання [10].

Ефективність контролю забезпечується дотриманням певних вимог, серед  яких :

      • Індивідуальний характер контролю успішності : виявлення знань кожного студента, його успіхів чи невдач; знання рівня самостійності студента в пізнавальному процесі, характеру труднощів, як він їх долає і якої допомоги потребує; особлива увага до студентів з фізичними вадами; вміле формулювання запитань під час опитування слабших студентів та ін.
      • Систематичність контролю : привчання студентів      систематично виконувати завдання, створення у групі відповідного морально-психологічного клімату, коли «не знати – соромно»; систематичне опитування за допомогою самостійних міні-завдань; розробка системи опитування, за якої оцінки виставляють і студентам, які доповнювали відповіді інших, були активними на занятті; приділення особливої уваги слабшим студентам, спонукання їх до пізнавальної діяльності на всіх етапах заняття. Відсутність в системі опитуванні студентів призводить до того, що вони вчать матеріал тільки тоді, коли відчувають, що їх можуть викликати, і намагаються визначити наперед, коли і з якого предмета будуть опитувати. Щоб запобігти цьому, вчитель повинен добре продумати систему опитування.
      • Достатня кількість даних для оцінки : при виставленні оцінки враховуються насамперед відповіді студента на поставлені запитання, а також його доповнення відповідей інших студентів на цьому й попередніх заняттях.
      • Дотримання об’єктивності під час оцінювання знань : оцінка виставляється тільки за знання студента, а не за те, що він «забув конспект» чи «крутився на занятті»; на оцінку не повинні впливати суб’єктивні чинники, особисті мотиви ставлення педагога до студента; кожну виставлену оцінку педагог обґрунтовує, щоб запобігти невдоволенню студентів, схильних до переоцінки своїх знань.
      • Єдність вимог до оцінювання знань студентів: дотримання єдиних розумних норм оцінок з кожного предмета, подолання крайнощів в оцінюванні – надмірної вимогливості або поблажливості.
      • Оптимізація контролю успішності студентів: розробка методики контролю, яка б передбачала мінімальні затрати зусиль та часу педагогів та студентів для отримання обов’язкових відомостей, запобігла переобтяженню їх виконанням зайвих завдань.
      • Гласність контролю : повідомлення студентові результатів перевірки рівня його знань, обґрунтування виставленої йому оцінки, позитивного й недоліків у його відповіді.
      • Всебічність контролю : перевірка та оцінювання теоретичних знань, умінь та навичок, застосування їх на практиці, навичок самостійної роботи студента.
      • Тематична спрямованість контролю : здійснюючи опитування, проводячи контрольні роботи, вчитель повинен визначити, який саме розділ програми, тема, вид знань, умінь та навичок оцінюється.
      • Дотримання етичних норм : а ) віра педагога в можливість студентів навчатися ( вміння переконувати їх у тому, що вони здатні навчатися ); розповідь про можливі труднощі перед вивченням матеріалу, висловлення сподівання, що вони будуть подоланні; оптимістичне ставлення до навчальних успіхів і невдач учнів; б) педагогічний такт: доброзичливість і делікатність у ставленні до студентів; відчуття міри в заохоченні й покаранні; вміння визнати свої помилки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    1. Класифікація контролю навчально-пізнавальної діяльності

 

За місцем у навчальному  процесі розрізняють попередній, поточний, періодичний та підсумковий види контролю [4].

Попередній контроль здійснюють переважно з діагностичною метою перед вивченням нової теми або на початку заняття, семестру для з’ясування загального рівня підготовки студентів з предмета, або намітити організацію їх навчально-пізнавальної діяльності.

Поточний контроль використовують у повсякденній навчальній роботі. Він полягає в систематичному спостереженні вчителя за навчальною діяльність студентів на занятті. Мета такого контролю – отримання оперативних даних про рівень знань студентів і якість навчальної роботи на занятті та вирішення завдань управління навчальним процесом.

Періодичний ( тематичний ) контроль передбачає виявлення й  оцінку знань і умінь студентів, засвоєних на кількох попередніх заняттях, з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання програмі. Різновидом періодичного є тематичний контроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань студентів з кожної теми і спрямований на те, щоб кожен студент належно засвоїв кожну тему. Така система дає змогу усунути елементи випадковості при проведенні підсумкових оцінок, що трапляється, коли вчитель орієнтується лише на поточний контроль.

При тематичному опитуванні перед початком вивчення чергової теми усі студенти мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми ( кількість занять ); кількістю і тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на атестацію, якщо атестація проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтованим завданнями тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання [6]. Якщо темою передбачено виконання студентами практичних, лабораторних робіт та інших обов’язкових практичних завдань, то їх виконання є обов’язковою умовою допуску студентів до тематичної атестації.

Перед студентами, які не засвоїли матеріалу теми чи отримали бали на початковому рівні, ставиться вимога обов’язкового його доопрацювання; їм надається для цього необхідна допомога, визначається термін повторної атестації. Студент має право на переатестацію також для підвищення атестаційного балу.

Підсумкове оцінювання здійснюється наприкінці семестру або навчального року. Підсумкова оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік – на основі семестрових оцінок.

Информация о работе Тестовий контроль як форма контролю