Стилі педагогічного спілкування

 

Вступ

        Сьогодні педагогіка спілкування є  цариною наукового вивчення. На думку філософів, соціологів, спілкування є таким соціальним процесом, у якому відбувається обмін діяльністю, досвідом, що втілені в матеріальну та духовну культуру. Педагогічне спілкування — це система органічної соціально-психологічної дії учителя-вихователя і вихованця в усіх сферах діяльності, що має певні педагогічні функції, спрямоване на створення оптимальних соціально-психологічних умов активної та результативної життєдіяльності особистості., для соціально-психологічного розвитку дитини, забезпечує сприятливий емоційний клімат у всіх сферах діяльності, ефективне керівництво соціально-психологічними процесами в учнівському колективі та дає змогу максимально використовувати особистісні якості вихованців. 
       Професійне педагогічне спілкування — це взаємообумовлений процес рольових ігор учителя-вихователя і вихованців. Якщо для педагога спілкування є передусім видом професійної діяльності, то для учня — це вид повсякденної життєдіяльності. Тому, спілкуючись з учнями, педагог не тільки взаємодіє з вихованцем, він повинен залишатися одночасної поза ним, бо йому треба спостерігати, аналізувати, коригувати, приймати рішення та ін.[ 14; 18; 6 ]           

       Об’єктом дослідження є  особливості педагогічного  спілкування.

       Предметом дослідження є етапи та стилі педагогічного спілкування

       Мета дослідження дослідити готовність майбутніх інженерів-педагогів до педагогічного спілкування

       Гіпотеза дослідження якщо майбутні інженери-педагоги будуть більше знати про стилі пед. Спілкування, то будуть більш зорієнтовані на дотримання демократичного стилю спілкування.

 Відповідно до зазначеної мети завданнями дослідження будуть:

 1. Процес педагогічного спілкування;

2. Особливості стилів професійно-педагогічного  спілкування;

3. Готовність інженерів-педагогів  до педагогічного спілкування.

         Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань у роботі були застосовані: теоретичний метод (аналіз літератури, систематизація, класифікація, узагальнення); методи емпіричного дослідження – спостереження, анкетування, інтерв’ювання.

         Дослідженням стилів  займалися такі автори, як :    Арват Ф.С., Коваленко Є.І [1; ,Борисова Р.Г. [2] ; Бренштейн В.Л .[3];  Волкова Н.П.[4];   Добрович А.Б.[5]; В.Г. Кремень. [6]; Заброцький М.М   .[7];  Зварич І. Г .[8] ;  Кан-Калик В. А   .[9];     Корнев М. Н., Коваленко А. Б. [10];  Мазуха Д. С, Опанасенко Н.І.[11] ; Макаренко А. С .[12] ; Ночевник М.Н. .[13] ; Пальчевський С.С..[14];  Григорьева Т.Г.[15] ; ЗязюнаІ.А[16]; .Смирнова С..А.[17]; Омеляненко  В.Л. , Кузьмінський А. І[18; 23] ; Сластенин В.А,. Исаев І.Ф.,  Мищенко А.І.., Шияно Є.Н. [19] ;Реан А.А., Бордовська Н.В., РозумС.И. [21]; Сисоєва С.О. [22] ;  Ягупов В.В. [25] ;  Філоненко М. М.[24] .

 Але ця проблема не повністю досліджена. Тому постає мета дослідити стилі педагогічного спілкування у взаємодії педагог – студент

            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I Розділ Процес педагогічного спілкування

  1.1 Етапи організації  та процесу педагогічного спілкування 

Педагогічне спілкування, як і спілкування  взагалі, — досить складний феномен, який потребує творчого підходу.

Виходячи із логіки навчально-виховного  процесу, професійне спілкування має  певну структуру, яка включає  такі етапи:

1) моделювання, очікуваного спілкування з окремими вихованцями або дитячим колективом.

Його здійснює педагог завчасно на основі знань особливостей фізичного  і соціально-психічного розвитку особистості  вихованця, розуміння особливостей прояву його характеру, обізнаності  з рівнем розвитку колективу, передбачення можливих зустрічних дій окремого вихованця  або всього колективу.

Цей етап можна назвати прогностичним;

2) організація початкового етапу спілкування потребує швидкого залучення вихованця, особливо дитячого колективу, до процесу безпосередньої взаємодії.

Інколи цей етап називають "комунікативною атакою".

Головне, щоб організація здійснювалась  через конкретну діяльність і  спрямовувалась на діяльність, яка  викликає в учнів інтерес;

До найефективніших механізмів впливу належать:

• зараження

(підсвідомий емоційний  відгук у взаємодії з іншими  людьми на підставі співпереживання  з ними. Має невербальний характер);

• навіювання

( цільове свідоме „зараження” однією людиною інших мотиваціями певних дій, змістом чи емоціями в основному за допомогою мовленнєвого впливу на основі некритичного сприйняття інформації);

• переконання

(усвідомлений аргументований  і вмотивований вплив на систему  поглядів індивіда);

• наслідування

(засвоєння форм поведінки  іншої людини  на основі підсвідомої  і свідомої ідентифікації себе  з нею).

          Як зазначав відомий режисер  К.Станіславський [3] ,  “зондування душі об’єкта” − своєрідний пошуковий етап будь-якого акту спілкування, коли вчитель обводить поглядом аудиторію, внутрішньо настроює її на спілкування.    

         На цьому етапі уточнюється попереднє уявлення про умови спілкування та можливі комунікативні завдання, оцінюється рівень готовності аудиторії до продуктивного спілкування,добирається оптимальний момент для початку спілкування.

          Ефективність цього етапу залежить від сенсорної культури педагога, його вміння зрозуміти стан іншої людини, подумки відтворити її переживання.

3) керівництво спілкуванням у педагогічному процесі передбачає підтримання ініціативи вихованців у спілкуванні, внесення необхідних корективів, врахування соціальних умов, віку вихованців, їхніх індивідуальних особливостей, заохочення до активного спілкування;

        Методи завоювання уваги аудиторії поділяють на пасивні і агресивні. Пасивні методи полягають у тому, що викладач фокусує увагу аудиторії на своїй особистості, послідовно організовуючи її.

       Агресивні методи використовують сильні, упевнені в собі  педагоги, миттєво привертаючи до себе увагу аудиторії, ніби гіпнотизуючи її.

       Такий стан аудиторії вони тримають стільки, скільки потрібно їм для вирішення педагогічного завдання.

          4) аналіз результатів спілкування має бути спрямований на зіставлення проведеної роботи з раніше визначеними завданнями, виділення і аналіз допущених помилок, обдумування шляхів і засобів подолання виявлених помилок у майбутньому.

       На кожному етапі взаємодії    слід дотримуватися певних правил, які оптимізують її .

        До них належать: демонстрація єдності поглядів, встановлення особистісного контакту, демонстрація яскравих цілей спільної діяльності, постійний інтерес до думки вчителя, створення ситуації успіху.[18, с. 48-49]

1.2 Структура особистісно-групового  педагогічного спілкування

           Педагогічне спілкування – система соціально-психологічної взаємодії, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для обопільної діяльності.

Для цього педагогові потрібно уміти: оперативно і правильно орієнтуватися  в постійно змінюваних умовах спілкування, знаходити відповідні комунікативні  засоби, які відповідали б його індивідуальності, обставинам

спілкування і підтримувати зворотній зв’язок у спілкуванні  .

             Професійне педагогічне спілкування передбачає високу його куль туру, яка засвідчує вміння педагога реалізовувати свої можливості у спілкуванні з іншими людьми, здатність сприймати, розуміти, засвоювати, передавати зміст думок, почуттів, прагнень у процесі навчання. [4, с. 254]

         Педагогічне спілкування є явищем поліфункціональним: яке забезпечує обмін інформацією і ставлення співрозмовників один до одного – характеризує комунікативний аспект спілкування, пізнання особистості і самоутвердження – перцептивний, а організація взаємодії – інтерактивний.

        Головними ознаками педагогічного спілкування на суб’єкт- суб’єктному рівнні є :

           -        особистісна орієнтація співрозмовників (здатність бачити і розуміти співрозмовника);

            -   рівність психологічних позицій співрозмовників (недопустиме домінування викладача у спілкуванні, він повинен визнавати право слухача на власну думку, позицію);

           -      проникнення у світ почуттів і переживань, готовність прийняти точку зору співрозмовника, нестандартні прийоми спілкування.

        Крім того, педагогічне спілкування має носити діалогічний характер.   

         Відповідно до теорії Л. Виготського, людина оволодіває поняттями (інтеріоризує останні) спочатку у процесі розгорнутого зовнішнього діалогу з іншими, який поступово стає діалогом внутрішнім.

        Як зазначає М.Заброцький, у ході такого внутрішнього спілкування словесні висловлювання скорочуються, згортаються, перетворюючись у своєрідні ідіоми „згущення”, зрозумілі лише самому індивіду.

         Саме ці індивідуальні „схематизми” визначають бачення людиною тих чи інших об’єктів та явищ.

         Основною умовою для реконструювання неточних, неповних або помилкових „згущень” і є зовнішній розгорнутий діалог з іншими людьми.

[7; 22]

      Структура особистісно-групового педагогічного спілкування 
В особистісно-груповому педагогічному спілкуванні, з одного боку, виступає педагог, а з іншого — студентська група. У психологічній структурі особистісного групового спілкування можна виокремити кілька етапів. 
              1. Підготовка педагога до спілкування 
           На цьому етапі педагог мусить спланувати процес і зміст спілкування з урахуванням цілей і змісту заняття.

        При цьому заздалегідь обирається емоційний настрій на майбутнє заняття, виходячи зі складу і чисельності  групи, індивідуальних особливостей студентів, набутого досвіду спілкування.

          Обдумуються "ліричні відступи" як можливе заповнення пауз, способи реагування на очікувану поведінку студентів тощо.

         За такої підготовки необхідно уникати повторення (те, що було вдалим в іншій аудиторії або на іншому потоці, зовсім не обов'язково буде вдалим цього разу).

        Шаблон у груповому спілкуванні дуже зменшує авторитет педагога. 
           2. Вступ до педагогічного контакту і початковий момент взаємодії з групою 
         На цьому етапі з'ясовується можливість реалізації задуманого плану спілкування. При встановленні контакту в спілкуванні важливу роль відіграє не шаблонність, а оригінальність поведінки викладача. 
       Увійшовши до аудиторії, варто звернути увагу присутніх на щось незвичайне (а незвичайне є завжди і в усьому: в чисельності аудиторії, в розміщенні учнів, в підготовці методів навчання, в санітарному стані приміщення та ін.).

        Реакція на це незвичайне "тут і зараз" завжди сприймається аудиторією позитивно, за умови, звичайно, що ця реакція доброзичлива, безпосередня і нестандартна. 
          3. Організація і управління спілкуванням у ході проведення заняття (лекції,семінару) 
          На цьому етапі викладач здійснює задуману систему комунікацій, подає речові діяння, підбирає і реалізує адекватні ситуації, способи спілкування і передачі інформації, підтримує контакт з аудиторією. 
           На третьому етапі реалізується комплекс комунікативної взаємодії суб'єктів педагогічного процесу на трьох рівнях: емоційному, когнітивному і соціально-психологічному. 
          Емоційний, поверховий рівень визначає зручність ситуації спілкування, але не характеризує змістовних його сторін. 
         Когнітивний рівень пов'язаний з предметною стороною спілкування.

         На цьому рівні розв'язується пояснювальний процес - стрижневий елемент особистісно-групового педагогічного спілкування.  [ 5; 24;,12]

       Отже, педагогічне спілкування − це система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально–психологічних умов для обопільної  діяльності. Для цього педагогові потрібно уміти: оперативно і правильно орієнтуватись у постійно змінюваних умовах спілкування, знаходити відповідні комунікативні засоби, які відповідали б його індивідуальності.

         Непрофесійне педагогічне спілкування породжує страх, невпевненість, спричиняє зниження працездатності, порушення динаміки мовлення, небажання думати і діяти самостійно, відчуженість, стійке негативне ставлення до вчителя, навчання.

        Почуття пригніченості від вивчення певного предмета (а нерідко від спілкування з учителем) у деяких учнів триває впродовж багатьох років. Професійне педагогічне спілкування передбачає високу його культуру, яка засвідчує вміння педагога реалізувати свої можливості у виборі певного стилю педагогічного спілкування.