Система психолого-педагогічних засобів, що сприятимуть оптимізації створення сприятливого мікроклімату педагогічного колективу

2.2 Конкретні засоби для створення сприятливих умов роботи педагогічного колективу

    Робота з розвитку ділових взаємин і згуртуванню педагогічного колективу вимагає проведення заходів щодо наступних напрямів:

• розвиток колективних форм роботи і зміцнення організаційного взаємозв'язку у педколективі;
• підкріплення колективних ділових відносин через систему стимулювання;
• залучення працівників, у тому числі і молодих спеціалістів, до керування навчально-виховним процесом;
• систематична орієнтація членів колективу на визначені типи взаємин як через адміністрацію, так і через засоби масової інформації.

    Слід мати на увазі, що в процесі створення дружного, злагодженого колективу розрізняють три етапи: на першому етапі вимоги ставляться тільки з боку керівника; другий етап – вимоги керівника приймаються активом, сам актив ставить їх до всіх членів колективу; на третьому етапі всі члени приймають вимоги і ставлять їх до себе і колег. Якщо не проводити подібної цілеспрямованої роботи з розвитку колективу, то структура його складається стихійно.

    Для цього необхідно чітко уявляти структуру соціальних функцій педколективу і місце в ній психологічних відносин, систему взаємодії соціально-психологічного клімату з іншими елементами цієї структури.

    Позитивний мікроклімат складається в тісній взаємодії і під впливом безлічі факторів: від успіхів і досягнень колективу, від організації праці і стилю керівництва до форм і методів матеріального і морального стимулювання, поліпшення праці і побуту працівників, рівня їхньої освіченості, вихованості, соціальній активності та ін.

    Навіть настрій кожного окремого учителя чи працівника школи і несподіваних змін його варто враховувати в числі факторів, що можуть впливати на соціально-психологічну атмосферу педколективу в цілому і психічний стан кожної окремої людини. Володіючи здатністю передаватися іншим, заражати навколишніх, психічний настрій навіть одного з членів колективу може виявитися однієї з причин не завжди бажаних змін у настрої інших людей.

    Усе це ставить керівника перед нагальною потребою оволодіння соціально-психологічними знаннями з метою створення найбільш сприятливого клімату в своєму колективі.

2.3 Науково-практичні  рекомендації з організації сприятливого  мікроклімату в загальноосвітніх  навчальних закладах

    Рекомендації працівникам психологічної служби щодо покращення психологічного мікроклімату: 
• Проводити систематично соціометричне чи референтометричне дослідження для аналізу стану мікроклімату колективу з метою виявлення «вогнища» проблеми. 
• Проводити діагностику синдрому емоційного вигорання та поінформувати вчителів шодо прийомів уникнення професійного виснаження. 
• Вивчення стилю керівництва адміністрації з метою об’єктивної оцінки стану взаємодії учасників навчално-виховного процесу. 
• Надавати систематично психологічну допомогу вчителям щодо саморегуляції психічних процесів шляхом аутогенного тренування, індивідуальної та групової психокорекції. 
• Проводити тренінгові заняття формату «батьки-учні-вчителі», «батьки-діти», «вчителі-учні» для згуртованості загальношкільного колективу, налагодження дружніх стосунків. 
• Організувати цикл тренінгових занять з розвитку психологічної культури педагогів.  
• На початку навчального року проводити заняття адаптації з метою прискрення темпу включеності педагогів та учнів в навчально-виховний процес 
• Організувати супровід вчителів в міжатестаційний період. 
• Виявити співробітників, які впливають на негативний мікроклімат та окремо працювати психологу з ними над розвитком: моральної спрямованості діяльності; організаційної єдності; психологічної єдності (інтелектуальна, емоційна і вольова); здатності до самоуправління; групової готовності та міжгрупової єдності. 
• Розробити пам’ятки батькам, педагогам щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі. 
   

    Рекомендації директорам навчальних закладів, адміністрації школи щодо покращення психологічного мікроклімату: 
• Удосконалити добір, розташування, виховання кадрів, тобто «комплектувати» колектив з урахуванням соціально-психологічної, психологічної сумісності людей. 
• Поставити перед колективом цікаву, корисну для суспільства та членів педколективу мету, досягнення якої потребує напруженої творчої праці. 
• Удосконалити матеріальну базу установи та умови праці членів колективу. 
• Доручити організацію спільних заходів та спільного дозвілля членам педколекиву. 
• Організувати проведення інтегрованих та бінарних уроків, що сприятиме підвищенню ефективності взаємодії між членами педагогічного колективу.  
• Знаходити з підлеглими спільну мову, цікавитися їхніми проблемами.  
• Делегувати повноваження. 
• Організувати спільну професійну взаємодію керівника із заступниками. 
• Керуватися справедливим універсальним вимогам до учасників навчально-виховного процесу. 
• Достатньо інформувати членів колективу про його завдання та стан справ під час їхнього виконання.

ВИСНОВКИ

    Будь-який педагогічний колектив володіє певними соціальною, професійною, демографічною, міжособистісною структурами. Активно і вирішальне впливати на ці структури, добиватися їх оптимізації на основі тенденцій розвитку колективу, створення відповідних соціально-економічних умов призвана кадрова політик та безпосередньо керівник навчального закладу. В сучасних умовах структура педколективу постійно змінюється під впливом питомої ваги висококваліфікованої, творчої, інтелектуальної праці, що вирішальне впливає не тільки на якість праці, але й на соціальну поведінку педагогічних працівників.

    Керівник школи повинен регулювати демографічну структуру педколективу: склад його членів за віком, статтю, сімейним станом, освітою, кваліфікацією, виходячи з потреб школи. Чим різноманітніший буде склад педколективу, тим оптимальніше розподілятиметься робота з урахуванням індивідуальних особливостей педагогів, більше можливостей для маневрування таким колективом. Спільна діяльність людей потребує постійного взаємозв’язку між собою ( по горизонталі), так і з керівниками (по вертикалі), тому особливе значення для управління колективом має культура міжособистісного та ділового спілкування в системі “керівник-підлеглий”. Узгодження дій та управління ними становлять основну функцію ділового спілкування. У такому спілкуванні працівник до кінця бачить і самого себе, тому що дізнається від інших про оцінку своєї діяльності та якостей особистості. І хоч він не завжди поділяє думку, все ж свідомо її враховує.    

    Однією з важливих характеристик педагогічного колективу є психологічний клімат – відносно стійкі стани вчительського колективу, значимі для діяльності його членів, який може бути сприятливим чи несприятливим, добре чи погано впливати на самопочуття.

До того ж слід відзначити, що на основі особистих симпатій, міжособистісних емоційно-психологічних стосунків, у цих підрозділах утворюються неформальні групи з декількох людей, між якими здійснюються тісніший взаємовідносини, ніж з іншими. Службова роль відходить у цьому випадку на другий план.  
    Крім службових відносин, вплив людей один на одного багато у чому визначається їхнім авторитетом серед оточення.  
    Встановлено, що для більшості людей соціальна оцінка колективу, повага оточення, громадськості, погодження або непогодження - найсильніший мотив у житті і діяльності, більш значимий, ніж задоволення біологічних потреб (їжа, сон тощо). Корисно відзначити не лише відмінну роботу, якісь особливі вчинки чи досягнення, а й роботу просто гарну, тобто постійне відповідальне виконання своїх обов'язків, роботу без недоліків. Добре слово менеджера, його хвала багато в чому сприяє авторитету тієї чи іншої людини, укріплюючи тим самим загальну атмосферу дружби і поваги один до одного. Соломонове наставляння мудрості проголошує: "Не супереч людині без причини, коли вона не зробила тобі зла"  
    Звичайно, для доброго психологічного клімату важливий обміркований підбір членів групи, самовиховання кожним із них самовладання, витримки, уміння стримувати свої емоції силою волі, постійне регулювання взаємовідносин людей з боку менеджера, керівництва вічним і благородним повчанням: "не задумуй проти ближнього твого зла, коли він без побоювання живе з тобою"  
    Отже, істотне і правильне використання міжособистісних відносин допомагають вихованню потрібних якостей як в окремих осіб, так і у підрозділів у цілому, сприяючи їх поєднанню, перетворенню на єдиний, добре злагоджений колектив, успішно вирішувати всі поставлені завдання.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Анцупов А.Я., Малышев  А.А. Введение в конфликтологию. Как  предупреждать и разрешать межличностные  конфликты: Учеб. Пособие. – К.: МАУП, 1996. - 104 с.  
2. Воднік В. Структура соціально-психологічного клімату колективу, шляхи його регуляції та формування // Бюлетень.—№ 5.—С. 36-70  
3. Мастенбрук У. Управление конфликтными ситуациями и развитие организации: Пер. С англ. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 256 с.  
4. Молочко М.В. Формування сприятливого соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного закладу //Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред. кол. Гузій (відп. ред.) та ін. – К.: НПУ, 2001. – Вип.6. – С.246-252.  
5. Молочко М.В. Управління процесом формування соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного закладу //Наукові записки: Збірник статей НПУ імені М.П.Драгоманова /Укл. П.В.Дмитренко, Л.Л.Макаренко. – К.: НПУ, 2001. – Випуск 44. - С.117-123.  
6. Молочко М.В. Створення сприятливого соціально-психологічного клімату як передумови ефективної діяльності педагогічного колективу дошкільного закладу // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. – Випуск 6. – Вінниця: РВВ ДП “Державна картографічна фабрика”, 2002. – С.36-40.  
7. Молочко М.В. Формування соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі //Рідна школа. – 2004. - №4. – С.52-53.  
8. Пірен М.І. Деонтологія конфліктів та управління. Навчально-практичний посібник. – К.: УАДУ, 2001. - 377 с.  
9. Скотт Д.Г. Конфликты. Пути их преодоления. – К., 1991.  
10. Словник-довідник термінів з конфліктології / За ред. М.І.Пірен. – Київ-Чернівці.: Чернівецький державний університет ім. Ю.Федьковича, 1995.  
11. Шейнов В.П. Скрытое управление человеком (Психология манипулирования). – Минск, 2001.