Розвиток творчих здібностей учнів на уроках фізики

Особливу увагу треба приділяти розвитку творчих здібностей при складанні домашнього завдання. Оскільки фізика – наука експериментальна, то обов’язково треба задавати учням домашні експериментальні дослідження, заохочувати учнів до написання віршів, творів з використанням фізичних понять і явищ, ілюстрованих оповідань [21, c.5].

4. Побудова учбових занять за діалогічним типом, де і викладач, і учні проявляють інтелектуальну активність, зацікавлені в содженнях один одного, обговорюють альтернативні варіанти рішення проблеми, з повагою ставлячись до думки інших, тобто індивідуалізація навчання [15, c.52].

По – перше, зміст навчального матеріалу повинен бути таким, щоб школярі вміли виходити за межі зразка. По – друге, сам процес навчання, спрямований на оволодіння цим матеріалом, повинен стимулювати розвиток творчих здібностей учнів. Для цього рекомендується використовувати спеціально сконструйовані варіативні завдання, склад і структура яких орієнтовані на розвиток творчих здібностей. Виконання цих завдань повинно привести до оволодіння навчальним матеріалом у відповідності з навчальною програмою; до розвитку мислених операцій; до розвитку психічних процесів. Крім того, тут передбачається можливість пізнавальної діяльності різного рівня, поступового переходу від виконання завдань репродуктивного характеру до творчих.

Разом з тим для розвитку творчих здібностей учнів потрібно, щоб в процесі педагогічного спілкування вчителя та учня школяр був активним учасником навчальної діяльності, вільно проявляв своє відношення і перемагав всі труднощі.

Забезпечення гуманної навчальної взаємодії в навчальному процесі – необхідна умова розвитку творчих здібностей учнів. Тут допоможе орієнтація вчителя на встановлення тісного зв’язку навчального процесу з досвідом, життєвими інтересами і стремліннями учнів; стимулювання мотивації на самостійне засвоєння ними нових знань, розвиток пізнавального і творчого потенціалу та особистих здібностей.

Таким чином, гуманізація взаємовідносин і взаємодії учня та вчителя можлива при наявності у педагога, і у школяра мотиваційно – ціннісного відношення до спільної діяльності, зацікавленості учнів в засвоєнні навчального матеріалу і прийнятті один одного як партнера по спільній діяльності.

По суті, гуманність в керівництві діяльності школярів заклечається в створенні інтелектуально – емоційної атмосфери свободи та невимушеності, яка полегшує і стимулює їх самостійну навчальну діяльність, забезпечує необхідну допомогу і підтримку в саморозвитку [20, c.28–29].

5. Надання можливості учневі відчути себе успішною, неповторною індивідуальністю, за рахунок розкриття вчителем потенціалу учня, формування уміння діяти в нестандартній, незнайомій ситуації [15, c.52].

Умовами, що сприяють формуванню творчих здібностей є: 1) висока самооцінка дитини, тобто формування у неї достатньої в своїх силах, розумових можливостях. Школяр має знати «смак успіху»; 2) створення відповідного психологічного клімату. Саме вчитель повинен з перших днів навчання дитини у школі заохочувати і стимулювати виникнення у нього творчих здібностей. Але створення сприятливих умов не достатньо для виховання дитини з високо розвинутими творчими здібностями.

 Це насамперед створення  оптимальних умов для прояву і становлення творчих можливостей учнів, що має на увазі в першу чергу зняття обмежень, бар’єрів, що прямо придушують творчий розвиток дітей. Тому обов’язковим моментом програми є вимога гнучкості в її організації, що допускає зміни в параметрах темпу, обсягу і предметного змісту навчальної програми. Ця гнучкість програм дозволить, з одного боку, забезпечити дійсне одержання суспільно необхідного рівня утворення, а з іншого – дозволить максимально через власний вибір і зусилля просунутися  тим, хто на це здатний.

Другий напрямок, по якому намічене здійснення індивідуалізації навчання – це воля у виборі профілю навчання, з огляду на схильності особистості. З цією метою в загальну систему вводиться мережа дослідницьких об’єднань, що надають учням не тільки можливості вибору напрямку дослідницької роботи, але і просування в предметі. Ускладнювати програму шляхом збільшення навчального навантаження на учня можна тільки до визначеної межі, не викликаючи перевантажень. Подальший розвиток можливостей учня повинний проходити в рамках включення його в дослідницьку роботу, тому що формувати творчі здібності можна лише через включення у творчий процес [2, c.21–22].

6. Організація у навчальному закладі тренінгів креативності учнів, що передбачають формування уяви, фантазії, кмітливості, винахідливості. Здатності до комбінування, знаходження невідповідностей, вміння передбачувати тощо [15, c.52].

Л. Виготський зазначав, у творчості стираються межі між реалістичним мисленням та творчою уявою, тому на урок фізики треба підбирати завдання на розвиток уяви учнів. Наприклад: «Уявіть на хвилинку, що сталося б у світі, якби зникла сила тертя, тяжіння, властивість тіл, яку ми називаємо інерцією?. За схемою минуле – сучасне – майбутнє описати використання фізичного пристрою та інше» [21, c.4].

7. Постійне самовдосконалення педагога, пошук неординарних методів в організації учбового процессу, освоєння і застосування інноваційних засобів та методів навчання [15, c.52].

Які ж вимоги повинні висуватися перед учителем, щоб він міг формувати творчу особистість? Творчий учитель – творець нової технології, адже психологи добре знають: тільки особистість здатна виховати нову особистість, і тільки талант може виростити новий талант. Тому вчитель повинен бути готовим до творчого пошуку разом з учнями, вміти створювати атмосферу продуктивного пізнання на уроці, добре володіти арсеналом педагогічних умінь і навичок, знати предмет і мати інтерес до нього. Місце вчителя на кожному етапі уроку, його діяльність можна охарактеризувати такими словами: навчає, спрямовує, допомагає. А. Макаренко стверджував, що кожний учитель, якщо він добре підготовлений та виявляє старанність, може досягти педагогічної майстерності та проявити творчість [21, c.3].

Творчий розвиток особистості школярів відбуватиметься за умов постійної взаємодії вчителя і учня при належному рівні організації співробітництва «учитель-учень», «учень-учень» [22, c.61].

Підсумовуючи все вище сказане, можна виділити ряд психолого – педагогічних (дидактичних) умов щодо оптимізації процесу розвитку творчих здібностей учнів:

1. Врахування мотивів діяльності школярів, світогляду, переконань, потреб, інтересів, нахилів, досягнення рівня здібностей, що передбачає співпрацю педагога з психологом закладу.
2. Інтегральне поєднання у навчальній діяльності традиційного, проблемно – пошукового та програмованого навчання, що дозволяє активізувати творчу активність учня на уроці.
3. Залучення у навчальний процесс широкого загалу проблемних ситуацій, які моделюють умови винахідництва, дослідництва, експерименту, що сприяє розвитку творчого мислення школярів.
4. Побудова учбових занять за діалогічним типом, де і викладач, і учні проявляють інтелектуальну активність, зацікавлені в содженнях один одного, обговорюють альтернативні варіанти рішення проблеми, з повагою ставлячись до думки інших.
5. Надання можливості учневі відчути себе успішною, неповторною індивідуальністю, за рахунок розкриття вчителем потенціалу учня, формівання уміння діяти в нестандартній, незнайомій ситуації.
6. Організація у навчальному закладі тренінрів креативності учнів, що предбачають формівання уяви, фантазії, кмітливості, винахідливості. Здатності до комбінування, знаходження невідповідностей, вміння передбачувати тощо.
7. Постійне самовдосконалення педагога, пошук неординарних методів в організації учбового процессу, освоєння і застосування інноваційних засобів та методів навчання [15, c.52].

Отже, найбільш перспективний шлях формування творчої активності учнів на уроках фізики – це індивідуальний підхід і система різнотипних творчих завдань. Академік А. Колмогоров зазначав, що не з кожного учня вийде вчений, але необхідно добиватись, щоб кожному була знайома радість відкриття нового, радість творчого усвідомлення життя [22, c.61].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

 

Творчий розвиток особистості школярів відбуватиметься за умов постійної взаємодії вчителя і учня при належному рівні організації співробітництва «учитель-учень», «учень-учень».

Творчість розвивається в атмосфері доброзичливого відношення педагога до учнів, в умовах радісного відношення до пізнання. Потреба в творчій діяльності завжди супроводжується позитивними емоціями і тому варто вчителю створювати для учнів атмосферу задоволення і радості від творчої діяльності, щоб вони не хвилювались під час відповіді за висловлену оригінальність та нестандартність.

Найбільш перспективний шлях формування творчої активності учнів на уроках фізики – це індивідуальний підхід і система різнотипних творчих завдань. Академік А. Колмогоров зазначав, що не з кожного учня вийде вчений, але необхідно добиватись, щоб кожному була знайома радість відкриття нового, радість творчого усвідомлення життя.

Таким чином, розвитку творчих здібностей сприяє підвищення наукового рівня викладання предмета, тому необхідно висунути відповідні вимоги і до вчителя: розвинута культура мислення і великий потенціал знань.

Тільки різноманітні види діяльності учнів роблять урок цікавим. Тому зрозуміла важливість використання різних форм проведення уроку, зіставлення постановки навчальної проблеми в цікавих запитаннях і дослідах, самостійної роботи з підручником; фронтальних дослідів, цікавої бесіди. Лише добрий настрій уроку може привести до розвитку пізнавального інтересу учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

           РОЗДІЛ 2

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ НА УРОКАХ ФІЗИКИ

2.1. Методика  проведення уроків фізики, спрямованих на формування        творчих здібностей учнів

 

Процес вивчення фізики починається із запитання «Чим цей предмет різниться від інших, наприклад, від біології чи історії?». Безперечно, що для певної частини учнів фізика цікава своїм експериментальним характером. Для інших вона цікава тим, що здобуті знання можна використовувати для практичних цілей. Учні з захопленням сприймають будь-яку новинку в автомобілебудуванні, електроніці, зокрема, «комп’ютерному залізі» і завжди дивуються тому, що такий прогрес можливий на творчому використанні доступних для розуміння вже ними фізичних явищ і процесів. Але таке використання знань матиме місце лише тоді, коли про можливість застосування певних фізичних явищ ітиметься на уроках, у шкільних підручниках або хоча б у довідниках.

Вивчаючи, наприклад, теплове розширення тіл, мабуть, недоцільно обмежуватися лише інформацією про збільшення розмірів тіл та про можливі негативні прояви цього явища внаслідок їх нагрівання. Тут ще варто звертати увагу на те, що теплове розширення тіл дає змогу здійснювати керовані мікро переміщення тіл або ж створювати значні зусилля. Уже, наприклад, відомі двигуни, які працюють на тепловому розширенні твердих тіл.

Було б непогано, якби учням пропонували завдання, спрямовані на використання на приктиці здобутих знань про перебіг фізичних явищ і процесів. Це можуть бути практичні роботи творчого характеру, які б учні виконували впродовж певного часу, наприклад, двох чи трьох тижнів. Звітувати про виконану роботу учні могли б на уроках або в позаурочний час. При цьому, пропоновані завдання мають бути такими, щоб створювані учнями пристрої мали практичне застосування, зокрема, й на уроках фізики [6, c.53–54].

Сприяти розвитку творчих здібностей на уроках фізики можуть задачі нестандартного характеру. Якщо учні можуть розв’язувати нестандартні задачі, значить їх знання є дієвими. Такі завдання відповідають вищому рівню засвоєння знань. Такі задачі стимулюють пізнавальну активність, ініціативу, бажання вчитися. Ясна річ, щоб розв’язати їх, учні повинні мати достатній рівень знань, оскільки знання є фундаментом творчості, й творча діяльність не може вийти за межі їхніх знань. Виконати подібні завдання учням може допомогти інтуїція, але її треба підкріпляти обгрунтуваннями і розрахунками [17, c.36].

Велику користь для розвитку нестандартного мислення старшокласників мають експериментальні фізичні задачі, коли треба придумати, наприклад, спосіб вимірювання певної величини, використовуючи лише підручні матеріали, які, на перший погляд, зовсім не призначені для цього. Для розв’язування деяких задач доведеться виготовити нескладний прилад, що також допоможе додати дослідницькому процесу творчості. Важливо, щоб старшокласники займались такою діяльністю повсюди. З цією метою вчитель повинен підготувати нестандартні завдання для позаурочного часу.

Якщо в домашньому завданні не сказано про небажане використання підручних засобів, то учні мають розуміти, що вони можуть скористатися водою з крана, котушкою ниток, годинником, різним посудом. Для задач експериментального характеру насамперед важливо вказувати принципово правильний хід розв’язування.

Для розв’язання експериментальних задач учні самостійно підбирають обладнання для проведення досліду, демонструють дослід і доходять до певних висновків [17, c.36–37].

Для розвитку творчого мислення учнів на уроках фізики також використовуються винахідницькі задачі. Для їх розв’язання вчитель має користуватися сучасними методами розв’язування винахідницьких задач, або, як їх ще називають, методами, що їх об’єднують:

1. напрямок інтуїтивного пошуку – послідовне висунення й перевірка ідей;
2. напрямок систематизованого пошуку – формулювання і визначення всіх можливостей у межах заданої ситуації та послідовна перевірка для відсіювання неефективних чи хибних варіантів;
3. напрямок упорядкованого пошуку – логічний аналіз причин, що породжують негативне явище [23, c.1].

Кожен учитель знає, що коли учень проводить пошук в суб’єктивно новій області, основний упор робиться на його інтуїцію. Коли ж відбувається «вдосконалення» в уже знайомій області, йде пошук взаємозв’язків, які приводять до протиріч. У цьому разі застосовуються напрямки пошуку. Реалізація учнем напрямків творчої діяльності можлива у межах методів, тобто набору конкретних рекомендацій, направлених на підвищення ефективності, надійності та якості отримуваних рішень. Нині відома значна кількість методів, що ґрунтуються на кожному з напрямків і які можна використовувати під час вивчення предмета в тій чи іншій мірі.