Розвиток творчих здібностей учнів на уроках фізики

 

 

ВСТУП

 

Актуальність досліджуваної проблеми полягає в тому, що завданням освіти є формування освіченої творчої особистості. Творчу діяльність особистості потрібно розглядати з позиції її неповторності, індивідуальності, її творчих здібностей, до яких належать: бачення проблеми, оригінальність мислення, здатність до вивчення й оцінки досвіду, творчий потенціал, уміння опрацьовувати наукову літературу. Творче мислення та інтелектуальний розвиток можливі лише на основі постійного інформаційного обміну, оволодіння новою інформацією.                                                                                                                                                                         

Проблема творчості є однією з проблем сучасної науки. Їй присвячені праці таких відомих зарубіжних і вітчизняних психологів та педагогів: Ж. Адамар, С.М. Бернштейн, Д.Б. Богоявленська, Л.С. Виготський, Дж.Р. Гілфорд, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, В.О. Моляко; О. Кульчицька, В. Дружиніна, Г. Селевко, Г.С. Костюк, Р. Стернберг, Л. Кузнєцова, О.Л. Клепкова та ін.  Проте, немає єдиного підходу до визначення творчості, обдарованості, розуміння її сутності. З цього випливає мета дослідження: як проблема творчості, обдарованості представлена в психолого – педагогічній літературі.

Проблема розвитку творчого мислення і творчих здібностей школярів була і залишається актуальною. Її було висунуто в 70–ті роки, коли виникло проблемне навчання. При цьому творчий рівень вважався найвищим рівнем складності завдань; мислення учнів спрямовувалося переважно на детальну розробку конкретної ідеї, на пошук оригінального, єдино правильного розв’язання задачі. Однак творчість – це ще й генерація нових ідей.

Проблема формування творчої активності учня – одна з найактуальніших у теорії педагогічної науки і практиці шкільного навчання. Питання розвитку творчої активності ще повністю не розв’язане і має велику кількість аспектів, вирішувати які мають педагоги і вчені. Таким чином, темою нашої курсової є: «Дидактичні умови формування творчих здібностей учнів на уроках фізики».

Метою курсової роботи є теоретичне дослідження проблеми формування творчих здібностей учнів на уроках фізики.

Мета зумовила такі завдання дослідження:

1. Визначення творчих здібностей в психолого – педагогічній літературі.
2. Теоретичне дослідження розвитку творчих здібностей на уроках фізики.
3. Визначення дидактичних умов формування творчих здібностей на уроках   фізики.
4. Вивчення методики проведення уроків фізики, спрямованих на формування творчих здібностей на уроках фізики.
5. Підготовка конспекту уроку фізики в 10 класі.

Об’єктом дослідження виступає процес формування творчих здібностей учнів на уроках фізики.

Предметом дослідження є дидактичні умови формування творчих здібностей учнів на уроках фізики.

Методи дослідження: Аналіз психолого – педагогічної літератури, систематизація, узагальнення.

Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

1.1. Визначення творчих  здібностей в психолого – педагогічній  літературі

 

У спеціальній науковій літературі творчість найчастіше визначається як процес діяльності, результатом якого є створення якісно нових матеріальних та духовних цінностей. Водночас творчість являє собою здатність людини створювати з наявного матеріалу дійсності на основі пізнання закономірностей об’єктивного світу нову реальність, що задовольняє різноманітним суспільним та особистим потребам [19, c.1].

Деякі вчені вважають, що творчість визначається насамперед рівнем розвитку інтелекту й проявляється на високому рівні розвитку будь-яких здібностей. Сучасними дослідниками Р. Стернбергом та Є. Григоренко запропонована інвестиційна модель обдарованості. Вчені стверджують, що для творчості необхідна наявність інтелектуальних здібностей, знань, мислення, особистісних характеристик, мотивації та навколишнього середовища.

Творчість, як стверджує Л. Кузнєцова, - вища форма активності й самодіяльності людини. Активність, спрямована чужою волею, не є творчою активністю.

С. Сисоєва зазначає, що творчість – це похідна інтелекту, що заломлюється через мотиваційну сферу особистості, яка або гальмує, або стимулює її прояв [14, c.19–20].

Психічні особливості творчої особистості розглядаються у психології не як наслідки спонтанного процесу розгортання спадкових програм розвитку, а як результат формування психіки людини в певних культурних, соціальних та історичних умовах. Здібності як індивідуально – психологічні особливості людини, що сприяють успішному виконанню діяльності, не є природженими, а постійно розвиваються. Як природжені виступають лише анатомо – фізіологічні задатки, що лежать в основі розвитку здібностей [19, c.5].

З’ясування сутності інтелектуально – творчої обдарованості особистості  І. Волощук пов’язує із розкриттям змісту таких психологічних категорій, як задатки, здібності, талант, геніальність. Задатки – це вроджені анатомо – фізіологічні особливості мозку людини, які є природною основою розвитку здібностей. Здібності – це можливості людини в тій чи іншій діяльності, що характеризуються як значними досягненнями в оволодінні майстерністю, так і високими показниками праці. Талант – це високий рівень розвитку спеціальних здібностей на тлі достатньо високого розвитку загальних. Геніальність – вищий рівень розвитку як спеціальних, так і загальних здібностей людини.

Оригінально визначає дефініції, що розглядаються, О. Музика: «Здібності й обдарованість як вищий рівень розвитку здібностей – це не вроджена причина високої результативності в тій чи іншій діяльності, а насамперед – внаслідок розвитку вроджених задатків у діяльності. Очевидно, що для формування обдарованості визначальними є не вроджені задатки, а певні мотивації, які є наслідком взаємодії свідомості суб’єкта з умовам навколишнього середовища».

Г. Селевко зазначає, що творчі здібності особистості полягають в уміннях: самостійного бачення проблем, критичного, аналітичного мислення, перенесення знань, умінь, навичок у нову ситуацію. Однак відзначені риси творчої діяльності не завжди бувають вроджені. Їх можна цілеспрямовано формувати з допомогою спеціальних технологій.  Необхідно виявляти й розвивати творчі здібності школярів, долучати до різноманітної творчої діяльності та навчати їх такому процесу [14, c.19].

Творчість  - це психічний процесс створення нових цінностей, це вища ступінь психічної активності, самостійності, здатності створювати щось неповторне та оригінальне [2, c.22].

Як відомо, поняття творчості дуже тісно межує з поняттям креативності. То ж з’ясуємо, що таке креативність і як вона пов’язана з творчістю.

У сучасній літературі поняття креативність тлумачиться неоднозначно, часто ототожнюється з творчим потенціалом та творчими здібностями. Одним із класичних є визначення креативності Поля Торренса 1974р. Креативність – здатність індивіда до нестандартного, творчого мислення, чутливість індивіда до проблем та шляхів їх вирішення, здатність до гнучкого мислення й висуненню нових ідей [18, c.33].

К. Гуськова ґрунтовно пояснює, чим зумовлена єдність у значенні понять креативність і творчий потенціал: 1) обидва поняття позначають особливу властивість або характеристику особистості, що виявляється в її життєдіяльності; 2) обидва поняття позначають інтелектуально – творчі передумови до творчої діяльності.

Та ми згодні з позицією О. Морозова та Т. Глотової, яка свідчить, що поняття креативність і творчий потенціал не є тотожними. Так, Т. Глотова пояснює творчий потенціал як потенційну креативність, що себе ще не знайшла й не актуалізувалася.

Таким  чином,   креативність  є складовою частиною творчого потенціалу [19, c.34]. Поняття творчого потенціалу визначається цілим рядом складових. В одних дослідженнях виділяють такі креатині здібності: специфічна енергетика, математичні здібності, кмітливість, винахідливість, пізнавальні здібності, схильність до відкриттів та ін. В інших джерелах відзначають прагнення до розвитку та духовного росту, здатність дивуватись, уміння орієнтуватись у проблемі, оригінальність, швидкість засвоєння знань, працелюбність та схильність долати перешкоди у процесі розумових дій. Дуже цікавою в цьому контексті є думка А. М. Матюшкіна, який не тільки узагальнив названі складові творчого потенціалу, а й визначив такі, які особливо яскраво проявляються у навчальному процесі: динамічність психічних процесів; прагнення до створення нового; схильність до пошуку і рішення проблем; швидкість засвоєння нової інформації; вироблення алгоритму дій для рішення нових завдань; вплив емоцій та почуттів на суб’єктивне оцінювання, вибір, визначення пріоритетів; наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працелюбність, системність у роботі, сміливість у прийнятті рішень; вміння комбінувати, знаходити аналогії; раціональне використання часу та засобів; здатність до над швидких оцінок, рішень і прогнозів; швидке оволодіння навичками, прийомами; здатність до створення нових, оригінальних стратегій вирішення проблем.

Узагальнюючи сказане вище, можна стверджувати, що до ознак креативності належить інтелектуально – творча активність та ініціативність, індивідуальність, здатність до саморозвитку і т. ін. Творчі люди характеризуються високою інтуїцією, володіють нестандартним баченням та мисленням. Вони досить допитливі, переконливі та незалежні [1, c.2–3].

Креативність є характеристикою творчості у її дієвому вираженні, тобто креативність – це не мрії та фантазії, а здатність до творчої дії. Термін обдарованість використовується тоді, коли людина демонструє високий рівень креативності, тобто здатності до творчості у якійсь галузі людського буття, або навіть у кількох. Таких особистостей поєднує схильність до нестандартного мислення, та, як наслідок цього, -  до створення нового, оригінального [25, c.117].

У більшості досліджень наводяться ознаки творчої креативної особистості, що запозичаються з біографій діячів мистецтва, наукових досліджень педагогів і психологів. Ці ознаки виконують функцію ідеальної моделі для розвитку креативних дітей, а саме: інтерес до розумової діяльності; компетентність, не властива віку; пошук причин, пояснень, висновків; допитливість, схильність до дослідження; різнобічні інтереси і потреба в різноманітній інформації; обмірковані й широкі знання; розвинута пам’ять; багата фантазія та уява, винахідливість; тяжіння до ігор, які потребують сконцентрованої уваги і мають складні правила; уміння самостійно гратися і щось робити; гарне володіння мовою; значний словниковий запас, не властивий даному віку; терпіння, що має прояв у вирішенні, наприклад, навчальних завдань та ін.

Творчість – це продуктивна людська дяльність, що здатна породжувати якісно нові матеріальні й духовні цінності суспільства. Креативність є необхідною умовою творчості. Якщо творчість розуміється як специфічний процес, що стосується створення нового, то креативність розглядається як потенціал, внутрішній ресурс людини.

Важливою рисою креативної особистості є також сильна і стійка потреба у творчості. Така особистість не може жити без творчості, вона бачить у ній головну мету і основний зміст свого життя. Якою б не була обдарована особистість, які б задатки креативності в неї б не були, головну роль завжди буде відігравати мотивація до творчості [25, c.120].

Творчий процес ґрунтується на натхненні автора, його здібностях, наслідуваних традиціях. Якщо ж говорити про креативний процес, то головною його складовою стає прагматичний елемент, тобто споконвічне розуміння того, навіщо потрібно щось створювати, для кого потрібно щось створювати, як потрібно щось створювати й, відповідно, що саме потрібно створювати. Творчість завжди первинна й фундаментальна, у креативному ж продукті вона підпорядкована прагматичній меті. Креативність – це тільки технологія організації творчого процесу, що не має користі сама по собі, які б завдання перед нею не ставилися. В умовах інформаційного суспільства стає можливим синтез творчості й креативності – творчість - це задум, креативність – втілення.

Головна вимога сучасної школи полягає не тільки у передачі наукових знань, а й розвитку творчих здібностей у школярів молодших класів, щоб вони могли знаходити нові варіанти розв’язку проблем. Дитячий вік має великі можливості для розвитку творчих здібностей. Учні займаються творчічтю, коли самі здобувають базову інформацію, придумують правила, відкривають для себе нові поняття [25, c.123].

1.2. Розвиток творчих  здібностей учнів на уроках  фізики

 

Творчість людини є методом самовираження особистості, методом впровадження своїх думок, фантазій, гіпотез у практичній діяльності. Творчість людини  це вміння реалізувати свої теоретичні знання і практичний досвід у розв’язування конкретної проблеми, причому новим, оригінальним способом [13, c.16].

Розвиток творчих здібностей учнів є одним з актуальних завдань навчання фізики в школі. Відомо, що передумовою розвитку творчих здібностей є глибокі й міцні знання, уміння й навички, стійкі пізнавальні інтереси, максимальна самостійність, цілеспрямованість і наполегливість у розв’язуванні задач [16, c.31].

Схильність дитини до творчості виявляється через: розмаїття інтересів, пластичність розуму, зацікавленість, наполегливість. То які ж умови треба створити для оптимального розвитку творчих здібностей дитини [21, c.2].

Проблема організації творчої діяльності учнів на уроках фізики   розробляється в різних напрямах: під час вивчення фізичних законів і теорій, фізичного експерименту, на факультативних і позакласних заняттях.

Важливо, щоб під час вивчення того чи іншого розділу фізики учні добре уявляли собі, які спостереження і дослідні факти є вихідними для теоретичних узагальнень, щоб вони самостійно приходили до теоретичних передбачень (гіпотез) і могли б переконатися в їх справедливості за допомогою експерименту. Але цього мало: для розвитку творчих здібностей учнів мають систематично використовуватися творчі вправи. Але, на жаль, цьому приділяється недостатня увага. Учні часто мають формальні знання: вони можуть формально переказати параграф підручника, розв’язати задачу на підстановку даних у відому формулу, але у них виникають труднощі під час розв’язування простих проблем, які вимагають творчого мислення [16, c.31].

Успішний розвиток творчих здібностей учнів на уроках фізики можна здійснювати на основі системи завдань, які вимагають від учнів творчого підходу. Ці завдання мають бути посильними для основної маси учнів, різноманітними за характером діяльності. В умові таких завдань має міститися вимога: на основі здобутих знань пояснити конструкцію і принцип дії певної  установки чи приладу або придумати схему того чи іншого пристрою.