Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку

 Але надання дитині  такої волі не виключає, а, навпаки,  припускає ненав'язливу, розумну,  доброзичливу допомогу дорослих  – це і є п'ята умова успішного  розвитку творчих здібностей. Найголовніше тут – не перетворювати волю у вседозволеність, а допомогу в підказку. На жаль, підказка – розповсюджений серед батьків спосіб "допомоги" дітям, але вона тільки шкодить справі. Не можна робити що-небудь за дитину, якщо він може зробити сам. Не можна думати за нього, коли він сам може додуматися.

 Давно відомо, що  для творчості необхідно комфортна  психологічна обстановка і наявність  вільного часу, тому шоста умова  успішного розвитку творчих здібностей  – тепла дружелюбна атмосфера  в родині і дитячому колективі. Дорослі повинні створити безпечну психологічну базу для повернення дитини з творчого пошуку і власних відкриттів. Важливо постійно стимулювати дитину до творчості виявляти співчуття до її невдач, терпляче ставитись навіть до дивних ідей. Потрібно виключити недоброзичливі, неконструктивні зауваження, кепкування.

 Але створення сприятливих  умов недостатньо для виховання  дитини з високим творчим потенціалом,  хоча деякі західні психологи  і зараз вважають, що творчість  органічно притаманна дитині і що треба тільки не заважати її вільно самовиражатися. Але практика показує, що такого невтручання мало: не всі діти можуть відкрити дорогу до творення, і надовго зберегти творчу активність. Виявляється (і педагогічна практика доводить це), якщо підібрати відповідні методи навчання, то дошкільники, не втрачаючи своєрідності творчості, створюють добутки більш високого рівня, ніж їхні ненавчені однолітки, що самовиражаються. Не випадково зараз такі популярні дитячі гуртки і студії, музичні школи і школи мистецтв. Звичайно, ведеться ще багато суперечок про те, чого і як учити дітей, але той факт, що учити треба не викликає сумнівів.

 Виховання творчих  здібностей дітей буде ефективним  лише в тому випадку, якщо  воно буде являти собою цілеспрямований  процес, у ході якого зважується ряд приватних педагогічних задач, спрямованих на досягнення кінцевої мети.

2.1 Розвиток творчої уяви

 ругим напрямком формування  творчих здібностей дошкільників  є розвиток уяви.

 Уява – це уміння мисленнєво  конструювати з елементів життєвого досвіду (вражень, уявлень, знань, переживань) що-небудь нове, за допомогою нових їхніх сполучень , що виходить за межі раніше сприйнятого.

 Уява є основою будь-якої  творчої діяльності.

 ошкільне дитинство є сензитивним  періодом для розвитку уяви. На перший погляд необхідність розвивати уяву дошкільників може здатися не обґрунтованою. Адже поширена думка про те, що уява дитини оригінальніша за уяву дорослого. Таке уявлення про споконвічно яскраву уяву дошкільника існувало в минулому й у психологів.

 Однак Л. С. Виготський  довів, що уява дитини розвивається  поступово, в міру надбання  нею визначеного досвіду. Л.С.  Виготський стверджував, що всі  образи уяви, які б вигадані  вони не були, ґрунтуються на  тих враженнях, що ми одержуємо  в реальному житті. Він писав: "Перша форма зв'язку уяви з дійсністю полягає в тому, що всяке створене уявою завжди будується з елементів, узятих з діяльності і, що містяться в колишньому досвіді людини".

 З цього випливає, що творча діяльність уяви  перебуває в прямій залежності від багатства і розмаїття колишнього досвіду людини. Педагогічний висновок, який можна зробити з усього цього, полягає в необхідності розширювати досвід дитини, якщо ми хочемо створити досить міцні основи для її творчої діяльності. Чим більше дитина бачила, чула і переживала, чим більше вона знає і засвоїла, чим більшою кількістю елементів дійсності вона володіє у своєму досвіді, тим потужнішою і продуктивнішою, при інших рівних умовах, буде діяльність її уяви.

Саме з нагромадження досвіду починається будь-яка уява. Але як передати дитині цей досвід заздалегідь? Часто буває так, що батьки розмовляють з дитиною, щось розповідають її, а потім скаржаться, що в неї, як говориться, в одне вухо влетіло, а з іншого вилетіло. Це відбувається в тому випадку, якщо в маляти немає інтересу до того, про що йому розповідають, немає інтересу до знань узагалі, тобто коли відсутні пізнавальні інтереси.

 Узагалі пізнавальні  інтереси дитини дошкільного  віку дуже рано починають проявлятися. Виявляється це спочатку у формі дитячих питань, якими маля осаджує батьків з 3-4 років. Однак, чи стане така дитяча цікавість стійким пізнавальним інтересом, чи зникне назавжди, залежить від дорослих, з якими спілкується дитина, насамперед від її батьків. Дорослі мають всіляко заохочувати допитливість дітей, виховуючи любов і потребу в знаннях.

 У дошкільному віці  розвиток пізнавальних інтересів  дитини повинний йти по двох  основних напрямках:

 Поступове збагачення  досвіду дитини, насичення цього  досвіду новими знаннями про різні області дійсності. Це викликає пізнавальну активність дошкільника. Чим більше перед дітьми відкривається сторін навколишньої дійсності, тим ширше можливості для виникнення і закріплення в них стійких пізнавальних інтересів.

 Поступове розширення і поглиблення пізнавальних інтересів усередині однієї і тієї ж сфери дійсності.

 Для того, щоб успішно  розвивати пізнавальні інтереси  дитини, батьки повинні знати,  чим цікавиться їхнє маля, а  вже потім впливати на формування  його інтересів. Слід зазначити, що для виникнення стійких інтересів недостатньо просто познайомити дитину з новою сферою дійсності. У неї повинне виникнути позитивне емоційне відношення до нового. Цьому сприяє включення дошкільника в спільну з дорослими діяльність. Дорослий може попросити дитину допомогти йому що-небудь зробити, скажімо, разом з ним послухати улюблену музику. Почуття причетності до світу дорослих , що виникає в маляти в таких ситуаціях, сприяє позитивному сприйманню ним цієї діяльності та появи і розвитку інтересу до цієї діяльності. Але в таких ситуаціях варто пробудити і власну творчу активність дитини, тільки тоді можна домогтися бажаного результату в розвитку її пізнавальних інтересів і в засвоєнні нових знань. Потрібно задавати дитині питання, що спонукають її до активного міркування.

 Нагромадження знань,  досвіду – це тільки передумова  для розвитку творчої уяви. Будь-які  знання можуть бути марним  вантажем, якщо людина не вміє  користуватися ними, відбирати те  потрібне, що веде до творчого  вирішення задач. А для цього потрібна практика таких рішень, уміння використовувати накопичену інформацію у своїй діяльності.

 Продуктивна творча  уява характеризується не тільки  такими особливостями як оригінальність  і багатство створюваних образів.  Одним з найважливіших властивостей такої уяви є уміння спрямовувати уявлення в потрібну сторону, підкоряти їх визначеним цілям. Невміння керувати ідеями, підкоряти їх своїй меті, призводить до того, що найкращі задуми і наміри гинуть, не знаходячи втілення. Тому найважливіша лінія в розвитку уяви дошкільника - це розвиток здатності спрямовувати уяву.

 У молодшого дошкільника  уява йде за предметом і  усе, що він створює, носить  уривчастий, незакінчений характер. Дорослі повинні допомогти дитині  навчитися не просто уривчасто фантазувати, а реалізовувати свої задуми, створювати нехай невеликі, але закінчені здобутки. З цією метою батьки можуть організовувати рольові ігри, у ході яких впливати на виконання дитиною всіх ланцюжків ігрових дій. Можна також влаштувати колективне творення казки: кожний із гравців говорить по кілька речень, а ведучий у грі дорослий має спрямовувати розвиток сюжету, допомогти дітям завершити задумане. Добре завести спеціальну папку чи альбом, де б зберігалися найбільш вдалі малюнки, казки, складені дитиною. Така форма фіксації продуктів творчості допоможе дитині спрямовувати свою уяву на створення закінчених і оригінальних здобутків.

 Говорячи про проблему  творчих здібностей дітей, хотілося  б підкреслити, що їхній ефективний  розвиток можливий лише при  спільних зусиллях як з боку вихователів дошкільних установ, так і з боку родини.

На жаль, педагоги скаржаться на відсутність належної підтримки  з боку батьків, тим більше, якщо це стосується педагогіки творчості. Тому доцільно проводити спеціальні бесіди і лекції для батьків, на яких би розповідалося про те, чому так важливо розвивати творчі здібності з дитинства, які умови необхідно створювати в родині для їхнього успішного розвитку, які прийоми та ігри можна використовувати для розвитку творчих здібностей у родині, а також рекомендувати батькам спеціальну літературу з цієї проблематики.

2.2 Роль уяви у творчій  діяльності дитини

 а думку Л.С. Виготського,  уява, будучи основою творчості,  виявляється у всіх сторонах  життя дитини.

 Досліджуючи уяву  дитини на ранніх ступенях онтогенезу він довів, що ця функція розвивається поступово, в міру придбання нею певного досвіду. "Відліт" же дитячого фантазування від дійсності полягає головним чином у тому, що дитина не знає основних закономірностей об'єктивної дійсності і тому легко порушує життєву реальність.

 Уява, як процес  створення нових образів та  ідей шляхом переробки наявних  уявлень і понять, складається  поступово, з опорою на мову, сприймання, пам'ять і деякі операції  мислення. Продукти уяви ми знаходимо  в дитячій грі, коли дитина заміщує реальні предмети, уявлюваними. Уява будується з елементів, взятих з дійсності, тому знаходиться в прямій залежності від багатства і розмаїття досвіду. У зв'язку з цим одним зі шляхів розвитку уяви є розширення дитячого досвіду і понятійного мислення. Однак уява підбирає і комбінує елементи дійсності за законами загального емоційного знака. Це припускає розвиток розуміння емоційної атмосфери образа, прийомів виразності, розуміння образного порівняння, гіперболи, метафори. Уява безпосередня зв'язано з творчим мисленням і творчою діяльністю. Розвиток уяви припускає не тільки упізнання й усвідомлення образу, але і його самостійну побудову та втілення.

 Генетичними передумовами  розвитку уяви є активність  дитини, потреба в нових враженнях, а також потреба в спілкуванні і самоствердженні, що спонукає дитину засвоювати форми активності в рамках культури, у якій вона живе. На думку Н.Н.Палагіної, генетичною клітинкою, з якої виростає уява і до якої постійно звертається, є умовна дія.

 Автор досліджує механізми уяви – варіювання елементів досвіду, моделювання, схематизацію, деталізацію – і знаходить їхні джерела на ранніх стадіях онтогенезу. Сензитивним періодом розвитку уяви Палагіна вважає другий рік життя – період загостреного інтересу до предметів і їх змін, активної предметної діяльності, період багатої за формою і змістом спільної діяльності "дитина–дорослий", початок становлення мови. Цей період розвитку уяви, на думку автора, характеризується активним перекомбінуванням предметного середовища і створенням уявних ситуацій.

 На третьому році  життя відбувається становлення  словесних форм уяви. Автор відзначає  такі особливості розвитку уяви  в цей період, як ігрове відношення  до слова, освоєння словесних  джерел гри, відрив умовної  дії від предметної опори і вираження його в символічній формі, у слові.

 Четвертий рік життя  знаменує відокремлення світу  фантазії. На цьому етапі посилюється  динамічність образів (варіювання  дій метафорами, артистизм сюжетної  гри), активне співвіднесення образів  уяви з заданими умовами й обставинами, спроба встановити взаємодію персонажів у грі. Основне значення цього періоду розвитку уяви полягає в тенденції відсторонення дитини стосовно власних фантазій. Однак повного відсторонення дитина не досягає і на п'ятому році життя.

 Розвиток уяви на  ранніх етапах дошкільного дитинства  докладно розглядається в роботах  О.М.Дяченко. Автор виділяє два  види уяви – афективне і  пізнавальне – і прослідковує  їхній розвиток, починаючи з 2,5 - 3 років. Пізнавальну уяву ОМ.Дьяченко  пов'язує зі специфічним відображенням об'єктивного світу, з подоланням протиріч в уявленнях дитини про дійсність. На ранніх етапах дитинства (до 5 років) пізнавальна уява пов'язана спочатку з оволодінням новими діями з предметами, із звертанням до предметів, і пізніше – з розвитком рольової гри; малювання, конструювання має в цьому віці відтворюючий характер.

Афективна уява спрямована на вирішення внутрішніх конфліктів, на вигнання негативних переживань і  на оволодіння позитивними зразками людських відносин і емоцій. У період дитинства, що передує п'ятилітньому віку, афективне уява пов'язана з подоланням дитиною своїх переживань (в основному, переживань страху) і виступає в більшій мірі як захисний механізм.

 Особливості уяви  дітей 6-7 років багато в чому  схожі з особливостями прояву цієї функції в дітей 4-5 років, але істотно відрізняються за змістом і значенням для особистості дитини, що зароджується, оскільки цей віковий період висуває особливі вимоги до розвитку, які пов'язані з підготовкою до навчальної діяльності. Народження особистості маленької людини виявляється як у становленні її здібностей (насамперед пізнавальних), так і в моральному розвитку. У зв'язку з цим у віковому періоді від 5 до 7 років слід зазначити дві найважливіші функції і лінії розвитку уяви. Перша пов'язана з освоєнням знаково-символічної діяльності і визначається роллю механізмів уяви в оволодінні дитиною довільною увагою, пам'яттю, логічним мисленням. Друга функція уяви, пов'язана з орієнтовно-дослідницькою афективно-пізнавальною діяльністю, дозволяє дитині зрозуміти і відчути зміст людської діяльності, вчинків навколишніх і власних дій для себе та інших. Ця лінія розвитку уяви безпосередньо пов'язана з моральним вихованням дитини, якщо під вихованням розуміти не тільки засвоєння правил поведінки, але і формування певного осмисленого емоційного відношення до навколишнього.

 Розвиток механізмів  уяви – варіювання (прагнення  змінити наявне в досвіді), моделювання  (загальний механізм ігрової дії  і спосіб відтворення подій  на новому матеріалі), схематизація (скорочення і розчленовування реальності з наступним переносом дії і функцій предмета на інші об'єкти), деталізація (механізм, що підсилює яскравість уявлення, що забезпечує доробку, зміну образів відповідно до умов дії) – створює передумови для формування знаково-символічної функції. Уява живить формування знаково-символічної функції.

 С. Л. Рубинштейн  писав, що уява – це відліт  від минулого досвіду і перетворення  його, здійснюване в образній  формі, при цьому основним моментом  у цьому процесі є виникнення і формування цілісного образу - уявлення. Цей процес Н. Н. Поддяков досліджував у дошкільників. Так при навчанні дошкільників умінню передбачати зміни в квітці було виявлено, що важливим способом засвоєння дітьми цього уміння служить побудова ними в словах, у малюнках конкретного образа нового стану рослини Це сприяє розвитку уяви, образи якої, допомагають дітям спостерігати за реальними змінами об'єкта. Перетворення досвіду в уяві виявляється в поступовому збагаченні образів уяви, у постійному ускладненні сюжетів малюнків, ігор, розповідей, коли дитина цілеспрямовано фантазує, відокремлюючи образи реальності від образів фантазії.