Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТА НА ТЕМУ:

«Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Виконав: студент групи 13120-1 

спеціальності соціальна робота                                                                    

Саведчук А.С.

 

 

 

 

 

 

                                                                                          Перевірив: Капріцин І.І.                                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя, 2013

 

ЗМІСТ...............................................................................................................3

 

ВСТУП...............................................................................................................3

 

 РОЗДІЛ 1.................................................................................................................4

 

1.1 ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРЧОСТІ....................................................................4

 

1.2 ПОННЯТЯ ПРО ЗДІБНОСТІ.........................................................................4

 

1.3 УМОВИ УСПІШНОГО РОЗВИТКУ  ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ.................5

 

РОЗДІЛ 2...............................................................................................................8

 

2.1 РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ УЯВИ........................................................................10

 

2.2 РОЛЬ УЯВИ У ТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ДИТИНИ...................................13

 

ВИСНОВОК...........................................................................................................18

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ......................................................................................20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Проблема людських здібностей викликала величезний інтерес людей у всі часи. Однак в минулому в суспільстві не виникало особливої потреби у розвитку ворчості. аланти 'являлися самі собою, стихійно створювали шедеври літератури і мистецтва, робили наукові відкриття, винаходи, задовольняючи тим самим потреби людської культури, що розвивалась. У наш час ситуація докорінно змінилася. Життя в епоху науково-технічного прогресу стає усе різноманітнішим і складнішим. Воно жадає від людини не шаблонних, звичних дій, а рухливості, гнучкості мислення, швидкої орієнтації й адаптації до нових умов, творчого підходу до вирішення великих і малих проблем. Якщо врахувати той факт, що частка розумової праці айже у всіх професіях постійно росте, а уся велика частина виконавської діяльності перекладається на машини, то стає очевидним, що творчі здібності людини необхідно визнати найбільш істотною частиною її інтелекту і задачу їхнього розвитку – однієї з найважливіших задач у вихованні сучасної людини. Адже всі культурні цінності, накопичені людством – результат творчої діяльності людей. І те, наскільки просунеться вперед людське суспільство в майбутньому, буде визначатися творчим потенціалом підростаючого покоління.

 Особливості аналізу  проблеми розвитку творчих здібностей  визначаються тим змістом, який  вкладається в це поняття. Дуже часто в повсякденній свідомості творчі здібності ототожнюються зі здібностями до різних видів художньої діяльності, з умінням красиве малювати, складати вірші, писати музику і т.і. Але творчі здібності дітей дошкільного віку цим не вичерпуються. Це поняття тісно пов'язане з поняттям "творчість", "творча діяльність". Під творчою діяльністю ми розуміємо таку діяльність людини, у результаті якої створюється щось нове – будь це предмет зовнішнього світу чи побудова мислення, що приводить до нових знань про світ, чи переживання, що відбиває нове відношення до дійсності. А відтак ,творчі здібності – це індивідуальні особливості, якості людини, що визначають успішність виконання нею творчої діяльності різного роду. Тому елемент творчості може бути присутнім у будь-якому виді людської діяльності, і справедливо говорити не тільки про художні творчі здібності, але і про технічні творчі здібності, про математичні творчі здібності, і т.і.

 

 

1.1 Проблематика творчості

 нтерес до проблеми  розкриття механізмів творчості в усьому цивілізованому світі надзвичайно великий. Раннє виявлення, навчання й виховання обдарованих і творчих дітей є актуальним завданням освіти. На даний момент світовою психологією були здійснені фундаментальні дослідження з вивчення механізмів творчості.

 Творчість — це  завжди творення нового оригінального  продукту.

 Повноцінну творчу  діяльність може здійснювати  людина, що володіє оптимально  розвиненим загальним інтелектом. Оптимальний інтелектуально-мотиваційний  розвиток — необхідна умова успіху творчої діяльності.

 Д. Богоявленська  розглядає творчість як особистісну  рису, в основі якої лежить  прагнення, не стимульоване ззовні, виходити за рамки даного завдання, тобто вияв внутрішньої пізнавальної  мотивації.

 Для творчої особистості властива орієнтація не на результат, а на процес. Для неї характерне пізнання заради пізнання. Якщо пізнавальна діяльність мотивована іншими потребами — матеріальним добробутом, самоствердженням, схваленням тощо, то пізнавальна активність припиняється після досягнення результату.

 Творча особистість  – це досить рідкісний продукт  біологічної і соціальної взаємодії.  Потрібно уважно ставитися до  оточуючих нас юних талантів, щоб вчасно підтримати і розвивати  те, що в людині закладено природою. Знання основних механізмів творчості дасть змогу педагогам грамотно організовувати навчально-виховний процес з метою розвитку творчої обдарованості.

Основними характеристиками творчого процесу, на погляд більшості  науковців, є: з одного боку, здатність  по-новому побачити стандартну ситуацію, а з іншого боку, мати здатність вирішити проблему нетрадиційним способом. Тому механізми творчості повинні розподілятися на дві групи: механізми, що забезпечують оригінальне сприйняття реальності, і механізми, що забезпечують процес нестандартного вирішення проблеми. Ці дві групи механізмів можуть бути представлені спільно в однієї людини, а можуть існувати незалежно одне від одного. Таким чином, можна розрізняти людей з оригінальним баченням і людей з оригінальним рішенням.

 

 

1.2 Поняття про здібності в психології

 оли ми намагаємося  зрозуміти і пояснити, чому різні  люди, обставинами життя поставлені  в однакові чи приблизно однакові  умови, досягають різних успіхів,  ми звертаємося до поняття  здібності, думаючи, що різницю  в успіхах можна цілком задовільно пояснити ними. Це ж поняття використовується нами тоді, коли потрібно усвідомити, у силу чого одні люди швидше і краще, ніж інші, засвоюють знання, уміння і навички. Що ж таке здібності?

1. Здібності – властивості  душі людини, що розуміються як сукупність усіляких психічних процесів і станів. Це найбільш широке і саме старе з наявних визначень здібностей. В даний час їм практично вже не користуються в психології.

2. Здібності являють  собою високий рівень розвитку  загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Дане визначення з'явилося і було прийнято в психології ХУІП-ХІХ ст., проте використовується і в даний час.

3. Здібності – це  те, що не зводиться до знань,  умінням і навичок але пояснює (забезпечує) їхнє швидке придбання, закріплення й ефективне використання на практиці. Це визначення прийняте зараз і є найбільш поширеним. Воно разом з тим є найбільш вузьким і найбільш точним із усіх трьох.

 Значний внесок  у розробку загальної теорії здібностей уніс наш вітчизняний учений Б. М. Теплов.

 Здібності, вважав  Б.М.Теплов, існують , у постійному  процесі розвитку. Здібність, що  не розвивається, якою на практиці  людина перестає користуватися,  згодом губиться. Тільки завдяки постійним вправам, пов’язаним із систематичними заняттями такими складними видами людської діяльності, як музика, технічна і художня творчість, математика, спорт і т.і., ми підтримуємо в собі і розвиваємо далі відповідні здібності.

 Розглянемо питання  про класифікацію здібностей людини, їх досить багато. У першу чергу необхідно розрізняти природні, або вроджені здібності (вони біологічно обумовлені) і специфічні людські здібності, що мають суспільно-історичне походження.

 Багато з природних  здібностей є загальними в людини й у тварин, особливо у вищих, наприклад — у мавп. Такими елементарними здібностями є сприймання, пам'ять, мислення, здатність до елементарних комунікацій. Ці здібності безпосередньо пов’язані з вродженими задатками, але не тотожні їм, а формуються на їхній основі при наявності елементарного життєвого досвіду через механізми вивчення типу умовно-рефлекторних зв'язків. У людини, крім біологічно обумовлених, є здібності, що забезпечують її життя і розвиток у соціальному середовищі. Це загальні і спеціальні вищі інтелектуальні здібності, засновані на користуванні мовою і логікою, теоретичні і практичні, навчальні і творчі, предметні і міжособистісні.

 агальні здібності  включають ті, якими визначаються  успіхи людини у різних видах  діяльності. До них, наприклад, відносяться розумові здібності, тонкість і точність рухів руки, розвинута пам'ять, досконала мова і ряд інших. Спеціальні здібності визначають успіхи людини в специфічних видах діяльності, для здійснення яких необхідні задатки особливого роду і їхній розвиток. До таких здібностей можна віднести музичні, математичні, лінгвістичні, технічні, літературні, художньо-творчі, спортивні і ряд інших. Наявність у людини загальних здібностей не виключає розвитку спеціальних і навпаки. Нерідко загальні і спеціальні здібності співіснують, взаємно доповнюючи і збагачуючи один одного.

Теоретичні і практичні  здібності відрізняються тим, що перші визначають схильність людини до абстрактно-теоретичного мислення, а інші – до конкретних, практичних дій. Такі здібності на відміну від загальних і спеціальних, навпроти, частіше не сполучаються один з одним, разом зустрічаючи тільки в обдарованих, різнобічно талановитих людей.

 Навчальні і творчі  здібності відрізняються тим,  що перші визначають успішність  навчання і виховання, засвоєння людиною знань, умінь, навичок, формування якостей особистості, у той час як інші — створення предметів матеріальної і духовної культури, виробництво нових ідей, відкриттів і винаходів, словом — індивідуальна творчість у різних видах людської діяльності.

 Як приклади, здібностей  першого виду, можна привести  мову людини як засіб спілкування  (мова в її комунікативній функції), здібності міжособистісного сприйняття  й оцінювання людей, здібності  соціально-психологічної адаптації  до різних ситуацій, здібності входити в контакт із різними людьми, розташовувати їх до себе, робити на них вплив і т.і.

 Без володіння мовою  як засобом спілкування, наприклад  без уміння адаптуватися до  людей, правильно сприймати й  оцінювати їхній самих і їхні  вчинки, взаємодіяти з ними і налагоджувати гарні взаємини в різних соціальних ситуаціях, нормальне життя і психічний розвиток людини були б просто неможливими. Відсутність у людини такого роду здібностей стало б нездоланною перешкодою саме на шляху перетворення її з біологічної істоти в соціальну.

 У становленні здібностей  до спілкування можна виділити  свої етапи формування, свої специфічні  задатки. Одним з них, імовірно, є вроджена здатність дітей  реагувати на обличчя і голос  матері. Вона обумовлює первинну  форму спілкування у виді комплексу пожвавлення. Надалі, до здібностей емоційно спілкуватися додається, розвиваючись на її базі, здібність розуміти стан, вгадувати наміри і пристосовувати свою поведінку до настрою інших людей, засвоювати і випливати в спілкуванні з ними визначеним соціальним нормам.

 

 

1.3 Умови успішного  розвитку творчих здібностей

 дним з найважливіших  факторів творчого розвитку дітей  є створення умов, що сприяють  формуванню їхніх творчих здібностей.

 Першим кроком до  успішного розвитку творчих здібностей є ранній фізичний розвиток маляти: раннє плавання, гімнастика, раннє повзання і ходіння. Потім раннє читання, рахунок, раннє знайомство з різними інструментами і матеріалами.

 Другою важливою  умовою розвитку творчих здібностей  дитини є створення умов, що сприятимуть розвитку дітей. Необхідно, наскільки це можливо, заздалегідь оточити дитину таким середовищем і такою системою відносин, які стимулювали б її найрізноманітнішу творчу діяльність і поволі розвивали б у неї саме те, що у відповідний момент здатне найбільш ефективно розвиватися. Наприклад, ще задовго до навчання, читанню однорічній дитині можна купити кубики з буквами, повісити абетку на стіні і під час ігор називати дитині букви. Це сприяє ранньому оволодінню читанням.

 Третє, надзвичайно важлива умова ефективного розвитку творчих здібностей випливає із самого характеру творчого процесу, що вимагає максимальної напруги сил. Справа в тім, що здатність буде розвиватися тим успішніше, чим частіше у своїй діяльності людина добирається "до стелі" своїх можливостей і поступово піднімає цю стелю усе вище і вище. Така умова максимальної напруги сил найлегше досягається, коли дитина вже плазує, але ще не вміє говорити. Процес пізнання світу в цей час йде дуже інтенсивно, але скористатися досвідом дорослих маля не може, тому що пояснити такому маленькому ще нічого не можна. Тому в цей період малюк змушений більше, ніж коли-небудь займатися творчістю, вирішувати безліч нових для нього задач самостійно і без попереднього навчання, якщо зрозуміло дорослі дозволяють йому це робити, а не вирішують їх за нього. Наприклад, у дитини закотився далеко під диван м'яч. Батьки не повинні поспішати дістати йому цю іграшку з-під дивана, якщо дитина може вирішити цю задачу сама.

Четверта умова успішного  розвитку творчих здібностей полягає в наданні дитині великої волі у виборі діяльності, у чергуванні справ, у тривалості занять однією якою-небудь справою, у виборі способів і т.і. Тоді бажання дитини, її інтерес, емоційне піднесення послужать надійною, гарантією того, що вже більша напруга розуму не приведе до перевтоми, а піде дитині на користь.