Роль ровесників у соціальному розвитку підлітка

Дитячі (молодіжні) громадські організації — об'єднання громадян віком від 6 до 14 (молодіжні — від 14 до 28) років, метою яких є діяльність, спрямована на реалізацію та захист прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів.   

 З урахуванням з головних  напрямів діяльності їх поділяють на шість групп:

 1. Молодіжні організації, зорієнтовані на вирішення політичних проблем. Найпомітніші серед них Молоді республіканці України, Об'єднання демократичної української молоді (ОДУМ), Соціалістичний конгрес молоді, Ліберальне молодіжне об'єднання, Спілка українського студентства (СУС), Асоціація молодих українських політологів і політиків, Молодіжна організація спілки офіцерів України “Сокіл”, Львівський фонд “Молода Україна” та молодіжні організації при політичних партіях та рухах.

 2. Молодіжні організації, зосереджені на вирішенні соціальних проблем. Цю групу становлять Спілка молодіжних організацій України (СМОУ), Асоціація МЖК воїнів-інтернаціоналістів України “Укрінтербуд”, Українська республіканська рада молодих вчених і спеціалістів, Палата молодих підприємців України та ін. 

3. Молодіжні організації, що займаються вивченням історії, фольклору, етнографії народів України. До цієї групи належать “Товариство Лева”, товариство “Щире братство”, Молодіжне товариство “Кіш”, Молодіжна єврейська організація “Шахар” та ін.

4. Молодіжні благодійницькі організації. Найпомітніші серед них Південноукраїнське благодійне товариство “Молодь за милосердя”, Асоціація молодіжних пошукових об'єднань України “Обеліск”, Республіканський молодіжний благодійницький фонд допомоги потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, Молодіжне благодійне товариство “Гуманіст”.

5. Релігійні молодіжні організації. Цю групу представляють Комітет української католицької молоді (КУКМ), Організація “Українська молодь Христові”, Молодіжна рада церков Євангельських християн-баптистів України, Всеукраїнське православне молодіжне Братство ім. Петра Могили та ін.

6. Дитячі громадські організації. З-поміж інших своєю активністю виділяються Українська скаутська організація “Пласт”, Спілка української молоді (СУМ), Спілка піонерських організацій України (СПОУ), Українське дитячо-юнацьке товариство “СІЧ”.Більшість із них заявляють про свою позаполітичність. їх виховна система спрямована, в основному, на формування вмінь і навичок у дітей і підлітків, пов'язаних з природою (життя в таборі, туризм, екологічне виховання), із зміцненням здоров'я (фізична підготовка), вихованням шанобливого ставлення до сім'ї, рідної місцевості, держави.  

 Українська скаутська організація “Пласт”. Заснована 1911 р. Петром Франком, Іваном Чмолою та Олександром Тисовським, маючи своїм завданням всебічне патріотичне і національне виховання, розвиток моральних, духовних і фізичних рис юнаків та дівчат. У 1924 р. організація “Пласт” в колишній УРСР була заборонена як “дрібнобуржуазна виховна система, не сумісна з побудовою соціалізму”. Після розгрому “Пласту” урядом Польщі в Західній Україні організація продовжувала діяльність серед української діаспори — у Канаді, СІЛА, Австралії. Лише в 1989—1990 pp. “Пласт” відновив роботу в Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях, де поступово посів провідні позиції серед дитячих організацій. Офіційне відродження “Пласту” в Україні відбулося 13 квітня 1991 р. на установочному з'їзді.В основі пластового виховання — заборона політизації дитини. Його метою є сприяння розвитку молодих людей для реалізації їх інтелектуального, громадського та духовного потенціалу, відповідальних громадян, учасників місцевих, національних та міжнародних співтовариств. Скаутський рух заснований на таких принципах: обов'язок перед Богом; обов'язок перед іншими; обов'язок щодо себе. Хлопці і дівчата виховуються окремо до 17 років. 3 17 до 30 років (старшим пластунам дозволяється працювати з дітьми, якщо вони не належать до політичних організацій). Пласт має чітку структуру, атрибутику (гімн, герб, розпізнавальні знаки та форму), присягу, в якій ідеться: “Присягаю своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб бути вірним Богові й Україні, допомагати іншим, жити за пластовим законом і слухатися пластового проводу”.Наприкінці XX ст. скаутські організації почали діяти майже у всіх регіонах України. Вони опираються на загальнолюдські цінності, норми християнської моралі. Залежно від віку, скаути належать до певних категорій: хлопчики 7—10 років: кабскаути (дитинка, щеня), дівчатка — браунскаути (пташенята); хлопчики 11 —14 років: бойскаути (розвідники), дівчатка — герлскаути юнаки та дівчата 15—21 року: “гідні”, “пошукачі”, “дослідники”.Організаційно вони поділяються на групи, а ті — на ланки патрулів, які мають свої назви. Очолюють їх дорослі лідери патрулів — командири загонів. Великі загони — рада командирів на чолі із старшим командиром (лідером). У керівників існує своя ієрархія (скаутери, скаут-майстри) — ті, хто пройшов усі етапи скаутингу. Головне, щоб дорослі вели скаутський спосіб життя, були спортсменами і зразком для підопічних. Усе загонове життя спрямоване на виконання законів скаута.

Спілка Української молоді (СУМ). Утворена 1925 р. в Києві. Своє головне завдання вбачала у звільненні України, створенні української самостійної соборної держави. У 1929—1930 pp. почалося переслідування СУМу. У 1945 p., після закінчення Другої світової війни, СУМ знову відновила свою діяльність (в Німеччині). 1989—1991 pp. — відродження діяльності СУМу на території України. Спілка поділяється на три основні організаційні ланки: молодше юнацтво (6—12 років); юнацтво (6—16 років); старше юнацтво (12—16 років). Старші члени організації — дружинники (18—35 років). Прагне виховувати молодь в українському патріотичному дусі, чесними і працьовитими людьми, свідомими громадянами, спираючись на традиції та морально-етичні засади християнства, державні цілі та ідеали. Гасло СУМу — “Бог і Україна”.

Спілка піонерських організацій України (СПОУ). Утворена в наприкінці 1990 р. Вважає себе правонаступницею піонерської організації ім. Леніна і добровільним, самодіяльним об'єднанням дітей та підлітків, орієнтованим на ідеали гуманного і демократичного суспільства. Спілка проголосила незалежність від будь-яких політичних партій та рухів. її девіз: “За Батьківщину, добро і справедливість!”. Керується у своїй діяльності принципами: єдність слова і діла; честі й совісті; дружби і товариськості; турботи і милосердя.Виховна система організації будується за трьома напрямами: “Я — Батьківщина”. Я — це самовдосконалення, виховання себе як особистості, родина—сімейне виховання, повага до своєї родини, Батьківщина — вболівання за інтереси держави, людей. Поділяється на три вікові групи: 7—9 років (діти, які вважаються помічниками); 10—12 років (умільці); 13—14 років (майстри).Символ — веселка, розпізнавальний знак — галстук, на якому відтворено сім кольорів. Червоний колір — напрям “Червона калина” (вивчення народної творчості, традицій, обрядів, проведення свят); жовтогарячий — “Лідер” (вміння організовувати справу, повести за собою); жовтий — “Берегиня” (виховання поваги до сім'ї, організація сімейних свят тощо); зелений — “Краю мій лелечий” (екологічне виховання); блакитний — “Повір у себе” (благодійницька, шефська робота); синій — “Помагай” (вміння працювати з інструментами, допомога сім'ї, загону, збір металолому, лікарських рослин тощо); фіолетовий— “Котигорошок” (спортивно-туристичний напрям).

Українське дитячо-юнацьке товариство “СІЧ”. Започатковане в лютому 1993 р. Гасло: “Сила, істина, честь!”. Мета його полягає у відродженні національної свідомості, утвердженні “державницької ідеї”, формуванні нового типу українського характеру, основними рисами якого були б фізична досконалість, витривалість, свідомий патріотизм, вихованість, культурність, освіченість, висока моральність. Члени товариства складають присягу: “Присягаю своєю честю бути вірним товаришем, служити товариству життям своїм, слухатись січової старшини”. Має осередки в багатьох областях України. Головні напрями роботи — вивчення історії козацтва, військово-партіотичне виховання на засадах козацької педагогіки, фізичне загартування, створення недільних козацьких шкіл, спортивних та інших гуртків, організація оздоровчих таборів.

Асоціація гайдів України. Зареєстрована в 1996 р. Рух гайдів виник в Англії на початку XX ст. Назва обрана його засновниками лордом Робертом Баден-Пауеллом та його сестрою Агнес на честь відомих індійських племен, мешканці яких вирізнялися винахідливістю і вправністю. Гайд — людина, яка йде попереду і знаходить дорогу. Мета асоціації — сприяти розвитку та формуванню дівчини як соціально зрілої особистості, її активній участі у всіх сферах життя суспільства, зміцнення фізичного, духовного, емоційного здоров'я, надання допомоги у саморозвитку і самореалізацїї, виховання впевненості у собі, реалізація шансів на життєвий успіх. Основними завданнями є залучення дівчат до гуманітарної системи цінностей, підвищення їх культурного рівня, знань з історії, світової та національної культури, краєзнавства, медицини, допомога у здійсненні природоохоронних проектів. Члени асоціації беруть участь у програмах, семінарах, тренінгах, гайдівських таборах, заходах, пов'язаних з поліпшенням становища дітей та жінок в Україні. Гайдн мають опанувати 8 програм: “Українознавство”, “У світі гайдингу”, “Школамедицини”, “Вічніістини”, “Світова культура”, “Господарочка”, “Життя на природі”, “Планета — наш дім”. Залежно від віку дівчат поділяють на категорії: ластівки — 7—10 років, гайди — 11—16, ренжери — 16—20 років. Організація має емблему, гасло, гімн, присягу.

Українське дитячо-юнацьке товариство “Сокіл”. Виникло у 1894 р. у Львові. Основна мета — виховання в походах по рідному краю та в табірних умовах духовно і фізично розвиненої особистості з високою національною свідомістю і гідністю. У даний час організація відроджується. Установи освіти намагаються розширити свою співпрацю з дитячими та молодіжними організаціями у справі виховання учнівської молоді. Ця робота охоплює спільні семінари працівників освіти і дитячих та молодіжних організацій, співучасть в організації спортивних, оздоровчих таборів, надання психолого-педагогічної допомоги керівництву дитячих та молодіжних організацій.

Неформальні організації

Для підлітків характерне майже інстинктивне групування з однолітками. Багато підліткових неформальних груп жорстко структуровані, в них є лідер, його найближчі прибічники, “бійці” та “опозиція”. Такі групи мають свою територію, яку “захищають” від однолітків з інших груп. Інший тип груп - так звані епізодичні “тусовки”, які відрізняються більш розмитою структурою та відсутністю постійного лідера. Потрібно сказати, що у замкнених закладах реакція угрупувань у підлітків проявляється особливо сильно. Велика кількість правопорушень здійснюються саме у групі. Реакція угрупування - головний регулятор поведінки неповнолітніх злочинців. Тому і здійснювані іншими злочини переважно є груповими.

            Неформальні характеризується тим, що має в основному занадто розважальну спрямованість, орієнтований лише на отримання задоволення.

Існує ще третій тип самодіяльних обєднань, які мають кримінальний нахил. Це антисоціальні угрупування, які обєднують наркоманів, хуліганів “гопників і “пацанів”. Моральна глухота, небажання зрозуміти інших людей, їх біль і страждання, небезпечно наближають молодих людей до варварської психології, намагання утвердити себе за рахунок тих, хто не може дати відсіч.

Групи «правих панків» - декларованою метою усіх панків є протест проти існуючих меркантильних відносин у суспільстві. Реальною ж ціллю є самоутвердження в середовищі собі подібних шляхом різкого заперечення загальноприйнятого. Загальні риси “панків” - негативне відношення до праці, соціальний паразитизм, поверхнева начитаність, дуже висока зарозумілість про свої творчі якості. “Праві” (мілітаристські) угруповання мають воєнізований характер організації, націоналістські (а іноді і нацистські) агресивні погляди щодо інститутів суспільства, органів влади. У ці угруповання можуть входити і члени інших неформальних обєднань молоді, яких вигнали за екстремізм. Суперменство, сильна особистість, яка не зважає на інтереси інших, екстремізм та агресивність - ось характеристика “правих”.

Група “фашиків”. Члени групи носять свастику, чорний одяг, чоботи, вітають один одного вигуками “Хайль, Гітлер!”, прагнуть наслідувати фашистів. Законом для них є “правий той, хто сильніший”.

Для самодіяльних обєднань із кримінальним нахилом характерні жорстка регламентація соціально-ролевих функцій її членів, наявність “правил гори” злочинного середовища.

Значення соціальної спільності підлітків у розглянутих угрупованнях розкривається у способі їх життєдіяльності в умовах самовідчуження від соціально схваленого способу життя, який характеризується наступними ознаками:

по-перше, дана життєдіяльність проявляється в результаті неформального спілкування членів угруповань, соціальні відносини, які існують між ними, деформовані;

по-друге, соціальна спільність підлітків і молоді у групах виконує функцію відтворення свідомості злочинного середовища; Значне місце тут належить ядру - виразникам “істинних уявлень”, які мають авторитет і престиж;

по-третє, внутрішня організація угруповань сприяє їх життєстійкості, що є суттєвим фактором реалізації їх потенціально кримінальних можливостей;

по-четверте, жорсткий контроль здійснюється за допомогою ієрархічного керування, яке витікає з прийнятих навязаних “правил гри” злочинного середовища, деформованих норм та цінностей;

по-пяте, формування соціально-психологічного клімату угрупувань відбувається за рахунок деформованих норм і цінностей, що відображається в неформальному спілкуванні, свідомості її членів, лежить в основі жорсткої внутрішньої організації угруповання.

Соціологи, кримінологи і психологи типологізували членів криміногенних угруповань за причинами, які привели їх до даного статусу.

ТИПОЛОГІЯ ЧЛЕНІВ КРИМІНАЛЬНИХ УГРУПУВАНЬ

“аутсайдер” - людина, яка потрапила у безвихідь, не знайшла визнання у формальній соціальній групі або організації, не має можливостей для самореалізації, мотивація її поведінки дуже часто повязана з ефектом неадекватності вимог і самооцінки реальному статусу та престижу особистості.

“маргінал” - в перекладі з латинського, людина, що знаходиться на краю. Це особистість, що опинилась за межами характерних для даного суспільства основних структурних підрозділів чи панівних соціальних норм і політичних традицій. Зростаюча міграція і маргіналізація різних соціальних груп призводить до відчуття індивідами, соціального й психологічного дискомфорту, у прагненні зберегти свою групову автономію, самоствердитися.

“конформіст” - людина, яка легко піддається впливу авторитетів, добре адаптується в новому соціальному мікросередовищі, швидко і без особливих зусиль засвоює групові цінності та норми.