Роль ровесників у соціальному розвитку підлітка

 

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

 

 

 

 

Реферат

на тему:

Роль ровесників у соціальному розвитку підлітка

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка природничо- географічного факультету

51-БХ

Опанасенко Олена

 

 

 

 

 

 

               

Ніжин – 2012

План

1. Особливості впливу ровесників на особистість підлітка, класифікація груп однолітків (за А.В.Мудриком)

2. Спілкування підлітків з однолітками протилежної статі

3. Формальні та неформальні групи підлітків

Висновок

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Особливості впливу ровесників на особистість підлітка, класифікація груп однолітків (за А.В.Мудриком)

 

Потреба у спілкуванні з однолітками, яких не можуть замінити батьки, виникає в дітей дуже рано і з роками посилюється. Вплив групи однолітків на процес соціалізації дитини розпочинається набагато раніше від початку підліткового віку. Одна з причин важливої ролі цього спілкування - це створення прототипу дорослих взаємин, які можна реалізовувати у подальшому житті.

 Особливості поведінки підлітків  у колективі проявляються в  переважанні у них емоційної  рухливості над здатністю до  гальмування; тяжіння до різноманітної  діяльності; у частих конфліктах, які мають вибуховий характер  та їх причин, що закриті для дорослих. Підлітковий тип спілкування характерний для учнів IV-VII класів.

Емоційно-змістовою домінантою спілкування підліткового типу являється сам підліток, як суб’єкт діяльності. Це означає, що зміст та характер спілкування підлітків з усіма категоріями партнерів в різних сферах життєдіяльності визначається рішенням проблем, пов’язаних з особистим ставленням підлітка та його проявом як суб’єкту життєдіяльності.

Спілкування підлітків з однолітками відбувається звичайно в процесі спільної діяльності. Поведінка ж підлітків по-суті є колективно-груповою.

По-перше, спілкування з ровесниками – дуже важливий специфічний канал інформації; по ньому підлітки дізнаються багато необхідних речей, які з тих чи інших причин їм не повідомляють дорослі.

По-друге, це специфічний вид міжособистісних відносин. Групова гра та інші види суспільної діяльності виробляють необхідні навички соціальної взаємодії, вміння підкорятися колективній дисципліні і в той же час відстоювати свої права, співвідносити особисті інтереси с суспільними. Змагання групових взаємовідносин , якого не має у відносинах з батьками, також слугує цінною життєвою школою.

По-третє, це специфічний вид емоційного контакту. Усвідомлення групової приналежності, солідарності, дружньої взаємодопомоги не лише полегшує підлітку автономізацію від дорослих, а й дає йому надзвичайно важливе почуття емоційного благополуччя та стійкості.

Психологія спілкування в цьому віці будується на основі протиставного переплетення двох потреб: автономізації (приватизації) та аффіліації, тобто потреби в приналежності, включеності в якусь групу або спілку.

Автономізація частіше всього проявляється в емансипації від контролю дорослих. Однак вона діє і у відносинах з однолітками. Посилюється потреба не тільки в соціальній, але й в просторовій автономії, недоторканості свого особистого простору.

Разом з тим, почуття самотності та неприкаяності, пов’язане з віковими труднощами становлення особистості, породжує у підлітків жагу спілкування і групування з ровесниками, в оточенні яких вони знаходять або надіються знайти те, в чому їм відмовляють дорослі: спонтанність, емоційне тепло, визнання власної значимості.

В процесі соціалізації особистості група однолітків виконує наступні функції:

1. залучення до культури даної групи,  до переважаючих в ній нормам;
2. навчання статевовіковій рольовій поведінці (через пред’явлення зразків поведінки, що притаманна кожній статі і осудження неправильної поведінки);
3. навчання поведінці, що відповідає етнічній, релігійній, регіональній, соціальній, професіональній приналежності членів групи;
4. допомога членам в досягненні автономії від суспільства.
5. створення умов своїм членам для розвитку самосвідомості, самовизначення, а також для самореалізації і самоствердження.

Ці функції реалізуються по-різному і за ступенем ефективності, і за змістовним направленням в залежності: від статі та віку членів групм та індивідуальних особливостей; професійного складу групи; від направленості групи та інших її характеристик; від етнічних, релігійних та соціокультурних умов, в яких існує група.

Групи однолітків можна класифікувати по декільком автономним параметрам ( І.С.Кон, А.В. Мудрик):

1. За юридичним статусом та місцем  в соціальній системі групи поділяються на:

• офіційні – визнані суспільством, пов’язані з якимись державними або суспільними організаціями; та неофіційні, що існують ніби самі по собі;
• організовані, створені та керуються дорослими; та самодіяльні;
• інституціоналізовані, що мають деяку організаційну структуру та членство; та спонтанно-стихійні.

2. За соціально-психологічним статусом вони поділяються на групи приналежності, в яких індивід стоїть реально, будь то шкільний клас або дружня компанія; та референтні групи, до яких особистість не належить, але на які подумки орієнтується і з думкою яких співвідносить поведінку та самооцінку.

3. За чисельністю вони поділяються на великі (вболівальники деякої збірної) або малі, в яких взаємовідносини є особистими, «обличчя до обличчя».

4. Склад підліткових груп включає такі ознаки , як вік (на відміну від шкільного класу, більшість стихійно виникаючих груп різновікові), стать (групи молодших підлітків частіше однієї статі, у юнацькому віці вони поступово стають змішаними) та соціальний склад (тільки школярі або ще хтось).

5. За ступенем  стабільності, тривалістю свого існування підліткові групи можуть бути  постійними, тимчасовими, ефемерними, одноразовими, випадковими.

6. За типом лідерства вони можуть бути демократичними або авторитарними.

7. За ціннісним направленням: просоціальними (соціально-позитивними), асоціальними (ті, що стоять осторонь від головних соціальних проблем), антисоціальні.

 

 

 

 

2. Спілкування  підлітків з однолітками протилежної статі

В підлітковому віці почуття дорослості штовхає підлітка до того, щоб освоїти для себе «дорослі» види взаємодій. Цьому сприяє бурхливий тілесне розвиток і ідентифікація підлітка з дорослими.

Відносини між хлопчиками і дівчатками в підлітковому віці зазнають суттєвих змін. До кінця підліткового віку виникає інтерес до одного протилежної статі, прагнення подобатися, і як наслідок цього з'являється підвищена увага до своєї зовнішності, одягу, манери поведінки, що відповідає статевій ідентифікації: «Я як чоловік, Я як жінка». Особливе значення у цьому зв'язку надається особистій привабливості - це має першорядне значення в очах однолітків. Спочатку інтерес до людини іншої статі набуває характерне для підлітків надзвичайне зовнішнє вираження. Хлопчики починають задирати дівчат, вони у свою чергу скаржаться на хлопчаків, самі доставляють їм неприємності, проте така підвищена взаємна «увага» з боку однолітків тим і іншим доставляє, мабуть, явне задоволення.

 Пізніше характер міжстатевих відносин змінюється, з'являється сором'язливість, скутість і боязкість, іноді супроводжуються збереженням «дивної зовнішності» атрибутики в поведінці: байдужість, презирливе ставлення до однолітка протилежної статі і т.п. Всі ці симптоми характерні для дітей, що навчаються у V - VI класах. У цей час дівчаток, які в підлітковому віці починають прискорено фізично розвиватися, вже хвилює, хто і кому подобається, хто на кого і як дивиться, хто з ким дружить. Диспропорції у розвитку між хлопчиками і дівчатками можуть служити джерелом переживань.

Так, у фізичному розвитку дівчатка випереджають хлопчиків, вони можуть бути більшими і вищими. Дівчинка, яка випереджає інших в зрості, може переживати це як неповноцінність. Низький зріст у хлопчиків викликає аналогічні почуття. Особливо важко переживаються зріст, повнота, худоба.

Інтерес до іншої статі у молодших підлітків проявляється спочатку в неадекватних формах. Так, для хлопчиків характерні такі форми звернення на себе уваги, як «задирання», приставання і навіть хворобливі дії. Дівчатка зазвичай усвідомлюють причини таких дій і серйозно не ображаються, у свою чергу, демонструючи, що не помічають, ігнорують хлопчиків. У цілому хлопчики також з інтуїтивною увагою ставляться до цих проявів дівчаток. Пізніше відносини ускладнюються. Зникає безпосередність у спілкуванні. Часто це виражається або в демонстрації байдужого ставлення до іншої статі, або в соромливості при спілкуванні. У той же час підлітки відчувають почуття напруги від смутного почуття закоханості до представників протилежної статі. Настає етап, коли інтерес до іншої статі ще більш посилюється, проте зовні у взаєминах хлопчиків і дівчаток виникає велика ізольованість. На цьому тлі проявляється інтерес до усталених відносин, до того, хто кому подобається. У дівчаток цей інтерес зазвичай виникає раніше, ніж у хлопчиків: про власні симпатії таємниче повідомляється єдиній подрузі, але часто і групі ровесниць. Навіть при взаємних симпатіях відкриті дружні відносини проявляються рідко, так як для цього підліткам необхідно не лише подолати власну скутість, а й бути готовим протистояти глузуванням з боку однолітків.

У старших підлітків спілкування між хлопчиками і дівчатками стає більш відкритим: у коло спілкування включаються підлітки обох статей. Прихильність до однолітка протилежної статі може бути інтенсивною, як правило, їй надається дуже велике значення. Відсутність взаємності іноді стає причиною сильних негативних реакцій. Інтерес юнака до однолітків іншої статі веде до збільшення можливості виділяти і оцінювати переживання і вчинки іншого, до розвитку рефлексії та здатності до ідентифікації. Початковий інтерес до іншого, прагнення до розуміння однолітка дають початок розвитку сприйняття людей взагалі.

У VII - VIII класах між хлопчиками і дівчатками з'являються більш романтичні відносини, вони починають писати один одному записки, призначають побачення. На основі таких взаємин у підлітків виникає бажання ставати краще, з'являється потреба до самовдосконалення. У цьому віці більшість дітей починають займатися самовихованням. Романтичні відносини можуть виникати при спільному проведенні часу: на прогулянках, при відвідуванні театрів, музеїв, кіно і т.д.

Перші почуття роблять на свідомість підлітка настільки сильний вплив, що багато людей вже в зрілі роки згадують саме ці почуття і предмет серцевої схильності, давно розчинився в реальному житті протягом років.

 

 

 

3. Формальні та неформальні групи підлітків

 

 

     Формальна група — група, структура і діяльність якої раціонально організовані та стандартизовані згідно з точно приписаними груповими правилами, цілями і ролевими функціями.  

 Ефективність функціонування її забезпечується системою керівництва та контролю. Безпосереднє управління спирається на владні повноваження, розподілені відповідно до формально-статусної структури групи.

Неформальна група — самодіяльне об'єднання громадян, статус, структура, функції якого юридично не оформлені.

 Отже, якщо формальні групи, будучи створеними для певної соціальної діяльності, мають юридично визначений статус, нормативну базу існування, яка закріплює структуру, тип завдань, колективні та індивідуальні права й обов'язки, то неформальні такої регламентації позбавлені. У формальній групі взаємостосунки її учасників регламентуються внутрішніми документами, передбачаючи високий рівень дисципліни, організованості, підпорядкування індивідуальних інтересів колективній меті, а в неформальній порядок ґрунтується на традиціях, морально-етичних принципах, за дотриманням яких стежать не тільки лідери, а й усі учасники. Якщо у формальній групі дитина виконує приписані їй соціальні ролі (у класі — учень), а авторитет учасників її визначається обійманою посадою, то в неформальній понад усе — самодостатність, неповторність особистості, у ній немає формального керівника (переважно лідирує найавторитетніша особа), вона функціонує на засадах демократичного спілкування. Для згуртованості такої групи вирішальними є симпатії, звички та інтереси, а особливістю — наявність неформального лідера, особистісні характеристики і мета якого є близькими для групи в цілому.

Ще одна особливість формальних груп — здійснення контролю за поведінкою учасників через зафіксовані норми та правила. У неформальних — контролюючу функцію виконують норми і традиції, сутність яких залежить від рівня згуртованості групи, ступеня її “закритості” для інших соціальних груп. 

Неформальні об'єднання за їх головними ознаками й характерними рисами називають ще самодіяльними самокерованими об'єднаннями (ССО).

 

Дитячі та юнацькі громадські формальні організації  

 Світоглядний плюралізм, багатопартійність  в суспільно-політичному житті  відкривають простір для створення  та організації роботи різноманітних  дитячих громадських організацій, об'єднань і рухів. Наприкінці XX ст. в Україні значно активізувався процес створення дитячих та юнацьких організацій, відновили свою діяльність раніше заборонені.