Процес навчання історії в старших класах сучасної загальноосвітньої школи

ВСТУП

Актуальність: ця тема досить актуальна в методиці викладання історії в усі часи. Будь який творчо мислячий учитель виходить на проблему створення умов для розвитку творчих здібностей учнів . Ситуація , коли на уроці є мета , але немає жорстких рамок , в якій треба шукати шляхи її досягнення , коли вітаються будь-які варіанти рішення задачі, коли думка дітей дуже цінно , на мій погляд , - ідеальна ситуація. І в цьому випадку вчитель виступає скоріше не як керівник , наставник , а як співавтор , колега , співучасник творчості. Я вважаю, що дуже вдало і яскраво творчі здібності дітей реалізуються саме під час самостійної роботи з історичним документом.

        Ідею використання  писемних історичних джерел у  процесі навчання започаткували  М.А.Рожков, М.М.Стасюлевич, В.Я.Угланов, С.В.Фарфаровський. Н.В.Андрієвська, В.М.Бернадський, О.О.Вагін, О.В.Волобуєв, В.Г.Карцов та ін. розкрили значення історичних документів як засобу конкретизації навчального матеріалу та запропонували методичні прийоми й форми їх використання. Результатом впровадження дослідницького принципу у процес навчання П.В.Горою, Н.Г.Дайрі, І.Я.Лернером, С.Г.Левицьким, М.М.Лисенком стало розширення джерельної бази, безпосереднє залучення документальних матеріалів до текстів підручників та розробка пізнавальних завдань до них. Різні види історичних документів та методику їх використання у процесі навчання вивчали І.В.Додушко, В.Є.Вакурко, А.Т.Кінкулькін, В.К.Майборода, Г.І.Підлуцький, Г.О.Цвікальська та ін. В останнє десятиліття дослідниками К.О.Бахановим, В.О.Комаровим, Т.В.Ладиченко, В.О.Мисаном, О.І.Пометун та деякими іншими розглядаються окремі аспекти проблеми методики використання історичних документів у процесі навчання. Проте, незважаючи на увагу методистів до даної проблеми, досі відсутнє комплексне дослідження методичних умов використання історичних писемних джерел знань з історії України згідно з оновленим змістом історичної освіти.

 

З огляду на практичну потребу шкільної історичної освіти у вдосконаленні  методики використання історичних документів у процесі особистісно-орієнтованого навчання, досягнення якісного рівня освіченості та теоретичного обґрунтування означеного аспекту в науковій літературі, тема дослідження була сформульована як “Методика використання історичних документів на уроках історії України в загальноосвітній школі”.

Мета курсової роботи роботи: Метою дослідження стало теоретичне обґрунтування, побудова та експериментальна перевірка створеної методичної системи використання історичних документів як засобу самостійного здобуття знань з історії України учнями 10-11 класів середніх загальноосвітніх шкіл.

 Для цього мені потрібно  вирішити наступні завдання:

1 . з'ясувати , значення та роль історичного джерела в навчанні історії;

2 . визначити , види історичного документу, та їх значення в навчанні історії;

 3. висвітлити психолого педагогічну характеристику унів старшої школи

4 . встановити методидичні основи у використанні  історичного документу в 10-11 класах ;

Об’єктом дослідження є процес навчання історії в старших класах сучасної загальноосвітньої школи.

Предметом дослідження є методичні умови використання історичних документів у курсі історії України за програмою 10 – 11-х класів середньої загальноосвітньої школи.

Структура курсової роботи складається з двох розділів , поділених на параграфи , вступу і висновку , а також практичної частини. Я вважаю , що саме такий підхід до вирішення проблеми веде до отримання якісно нового рівня знань . В першому роздалі йдеться мова про істричний документ,його значення, роль, та його класифікацію у методиці викладання . В другому розділі йде мова про психиолого – педагогічну характеристику унів старшої школи, та про методичні основи використання документів в старшій школі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ІСТОРИЧНИЙ ДОКУМЕНТ ЯК ДЖЕРЕЛО ІСТОРИЧНИХ ЗНАНЬ

 

1.1 Роль та  значення історичного документу

 Ще до революції  передові вчителі та методисти  наполягали на широкому використанні  історичних документів у шкільному викладанні історії. « У 60-ті роки XIX століття Стасюлевич М.М. протівопоставлял догматичному способу навчання історії за підручником , який містить « готовий » матеріал і « готові » висновки , реальний метод самостійного вивчення минулого учнями на підставі історичних документів».

 «На початку XX століття  ідеї Стасюлевича М. М. розвинув Рожков Н. , пропагуючи « лабораторний »метод вивчення історії за джерелами ». Боротьба прихильників «реального» , « лабораторного » методів проти догматичного навчання , проти системи зубріння реакційних за змістом і напрямом підручників була прогресивною в умовах дореволюційної школи. Однак , одностороннє захоплення цим методом страждало переоцінкою « дослідних » можливостей учнів середньої школи і не забезпечувало засвоєння ними системи історичних знань . Ці недоліки , свого часу відзначені багатьма передовими вчителями , особливо яскраво виявилися в роки масового застосування « лабораторного » і «Дослідницького » методу в якості основних методів навчання в радянській школі в 1920х і на початку 1930х років , коли замість підручників з їх систематичним викладом історичних подій в школі використовувалися «робочі книги » , що містили документальний матеріал з контрольними питаннями до них і короткими « заключними нарисами »за темами для самостійного вивчення. » [26. с.23 ].

Відкинувши після 1934 « лабораторний » і «дослідницький » методи як основні і ведучих, радянська методика розглядає роботу за історичними документами в якості одного з важливих методів вивчення історії в школі.

 

 Наприкінці 50х початку  60х років XX століття з виданням  нових шкільних підручників роль матеріалу в навчанні виросла , а робота з ним стала складовою частиною уроку .

У методичній літературі широко висвітлюються питання про  роль документа в підвищенні пізнавальної самостійності учнів як засобів  організації такої роботи. Проблеми дослідного принципу в навчанні розглядалася в роботах Лернера І.Я. і Дайрі Н.Г. . У них розвивалася думка про необхідність знайомити учнів з методами сучасної історичної науки , прийомами самостійного пізнання суспільних явищ і процесів. Формуючи поняття дослідного принципу в навчанні , Лернер І.Я. пише: « ... він полягає в тому , що учні під керівництвом вчителя набувають навички та вміння за допомогою методів історичної науки самостійно ... аналізувати і пояснювати історичні факти і явища , почерпнуті в літературних , речових пам'ятках , а також у реальному житті ». Автор висуває на перший план значення документа як засіб розвитку мислення , пізнавального інтересу , творчості , розглядають форми роботи з документами , ставлять завдання привчити школярів до уважного читання тексту і його вичерпного аналізу . Наведені міркування , Лернер І.Я. ілюструє прикладами використання документів на уроках з вивчення історії феодалізму в Росії , причому залучаються документи різного виду : актові , законодавчі , статистичні , мемуари і т.д. Справедливий висновок автора про необхідність вчити не тільки переказу основного змісту документів , а й вимагати аналізу думок авторів літературнихпам'ятників. Автором розроблено типологію питань при аналізі документів , що дозволяє знайомити учнів з деякими логічними методами дослідження історичних та сучасних явищ .

У роботі Лернера І.Я. поставлено питання про необхідність розрізняти види документів і відповідно визначати прийоми їх вивчення [17, с. 47].

 У монографії Дайрі Н.Г. документ розглядається в якості одного з ефективних засобів навчання історії: «... Результати в галузі освіти , розвитку і сприйняття найтіснішим чином пов'язані з характером і діапазоном джерел , з яких черпають знання учні , і їх пізнавальної діяльності; ніж вони різноманітніше і різнобічне (за інших рівних умов) , тим значніше досягаються результати » . [12, с. 196] Різноманітність джерел історичних знань дозволяє знайомити учнів , як з основами , так і методами науки . Принципи відбору документів розкриті на прикладі вивчення конкретних тем курсу . До числа їх Дайрі Н.Г. відносить правильні відображення документом сутність подій, що , освячення документом всіх сторін суспільного життя даного періоду. Документ повинен містити основу для розвитку учнів та застосування дослідницького методу , бути коротким і доступним з мови.

У чому ж значення застосування історичних документів? Історичні документи - безпосередні пам'ятники минулого і  в силу цього мають переконливістю і доказовістю . Документ дозволяє відчути колорит епохи , допомагає створити яскраві образи минулого , умови для розвитку уяви школярів , зменшує можливість модернізації окремих подій . Як джерело історичних знань , документ вимагає аналізу змісту , узагальнення витягнутих з нього відомостей , певний оцінки . Робота з документами вчить мислити , міркувати , витягувати інформацію .

Документи допомагають засвоєнню  найважливіших фактів , понять , закономірностей  суспільного розвитку , формують переконання  школярів . Використання документального матеріалу активізує мислення школярів , вчить аналізу і синтезу при розгляді подій минулого і сучасності.

Самостійний аналіз документів озброює  учнів елементарними навичками  дослідницької роботи , вчить прийомам критичного осмислення історичних джерел.

 

1.2 Класифікація історичних документів у методиці викладання історії

 

 До історичних джерел  належить все створене людиною,  у тому числі результати його  взаємодії з навколишнім середовищем,  а також предмети матеріальної  культури, звичаї, обряди, пам'ятки писемності. У широкому сенсі слова пам'ятники писемності в методиці називають документами.

 Ще у 1863р.  професор  М.М. Стасюлевича висловив думку,  що для історичного розвитку  учнів набагато більше значення  має безпосереднє знайомство  учнів з джерелами історичного знання (документами), ніж робота за підручником. Тому він запропонував вести заняття по реальному методом, заснованому на роботі з першоджерелами. З цією метою М.М. Стасюлевича склав та опублікував три томи хрестоматії "Історія середніх віків у її письменників і дослідженнях новітніх вчених".

 Вчені, методисти  (М. М. Коваленськая, А. Ф. Гартвіг,  Н. А. Рожков) стали закликати  до організації лабораторних  занять з історії - самостійних  занять учнів на основі історичних  документів.  Історію Московської держави XVI ст. Н.А. Рожков пропонував вивчати по писарським книг. І говорив про це так: відкриємо перед учнями "підсумки писцовой книги про Московському стану Коломенського повіту, складеної в 1576-1578гг.; Нехай вони порахували, що це теж їх зацікавить, і побачать, що близько двох третин всієї території табору було під маєтками монастирськими землями ... цей висновок нехай вони зроблять самі; викладач не повинен робити апріорних тверджень ". Робота закінчується складанням конспекту, який вивчається будинку. [27, с. 131]

 Однак більшість  методистів все ж вважали, що  небажано будувати всі заняття  в школі на вивченні тільки  документів. Історичні документи  слід залучати лише як допоміжний  засіб до основних джерел історичних  знань учнів - розповіді вчителя  і підручника. "Документ покликаний лише поглиблювати, конкретизувати і надавати здобувається учнями знань живу образотворчість, розуміння своєрідності історичної епохи і лише дуже елементарно знайомити з деякими методами досліджень, застосовуваними в історичній науці". Висловлювалася також думка, що документ потрібен не для розширення шкільного курсу історії, а для його конкретизації, поглиблення та уточнення.

 По ролі документа  визначалося його місце на  уроці. Прихильники лабораторного  методу вважали, що вивчення документа повинно передувати роботу з підручником. Методисти, що дотримуються методу документації, пропонували використовувати документи лише після читання учнями відповідного параграфа підручника.

 У чому ж значення  застосування історичних документів? З їх допомогою реалізується принцип наочності у навчанні історії, коли учні знайомляться із зовнішнім виглядом документів. Документ робить розповідь вчителя живим і яскравим, а висновки більш переконливими. Значимість документа також у тому, що він сприяє конкретизації історичного матеріалу, створенню яскравих образів і картин минулого створює відчуття духу епохи.

 Наскільки колоритно,  наприклад, лист Петра I до своєї  матері: "Вселюбезнейшей і найдорожчої  нашій матінці, государині цариці, недостойний синочок твій Петрушка, за здоров'я твоєму повсякчас чують бажаю ..." Або ж перший рядок з листа дружини Петра Євдокії Лопухиной: "женишка твоя Дунька чолом б'є ... " [27, с. 132]

 За допомогою документа  в учнів формується інтерес  до історії. Залучення нових фактів дозволяє їм відчути дух епохи. Як зазначав методист дореволюційної школи В.Я. Уланов, зрозумілими, живими і трошки смішними здаються учням князі, які пишуть свої заповіту "цілим своїм розумом, в своєму здоров'ї", що розподіляють свої пояси, коробки сердолікові, Чопі, разом з кіньми, селами слугами. Старий документ є такою ж яскравою ілюстрацією стародавньої мови форми думки, яким виступає залишок старовини для характеристики побуту і потреб віджилих поколінь.

 При роботі з  документами в учнів активізується процес мислення і уяви, що сприяє більш плідному засвоєнню історичних знань та розвитку історичної свідомості. В учнів виробляються вміння самостійної роботи: читати документи, аналізувати й витягати інформацію, міркувати, оцінювати значення документів минулого і сьогодення. На уроках учні дізнаються про значимість документів для історичної науки, вбачаючи в них слід діяльності колись жили людей.