Причини та шляхи подолання неуспішності учнів початкових класів у навчанні

3 – епізодична неуспішність - то по одному, то по іншому предмету.

В усіх випадках А. Гельмонт має на увазі фіксовану  неуспішність: до невстигаючих він  відносить тих учнів, що «приходять до кінця чверті з вантажем незадовільних  оцінок».

По тим  же критеріям виділяє види неуспішності і Ю. Бабанський.

З. Калмикова, розгядаючи проблему неуспішності виділяє  такі два її види:

1) Стійка  понижена  успішність

2) Відносна  неуспішність

Тобто, як бачимо, на думку науковця, успішність, якщо вона є пониженою та стійкою, також певною мірою є неуспішністю. Адже, ми розуміємо, що навіть учень, який має середній рівень знань, але раніше, протягом тривалого часу вчився на високому рівні, частково є неуспішним, адже нам відомо, що даний учень може оволодівати навчальним матеріалом набагато краще. Саме тому, вчитель повинен терміново визначити основні причини, які зумовили зниження рівня знань учня і якомога швидше відновити його назад до максимального.

В свою чергу  і відставання, в результаті якого  може виникнути неуспішність поділяється  на різні види:

1) загальне  відставання;

2) глибоке  відставання з багатьох предметів  протягом тривалого часу;

3) часткове  відставання;

4) стійке  відставання з кількох складних  предметів;

5) епізодичне  відставання з одного або кількох  предметів.

 Залежно  від виду відставання у навчанні  проводять відповідну навчальну  роботу з учнями щодо його  усунення. Так, наприклад, подоланню епізодичного відставання сприяють:

- консультації  з питань раціоналізації навчальної  праці; 

-посилення  контролю за щоденною працею  учнів; 

-своєчасне  реагування на окремі факти  відставання, виявлення їх причин  і вжиття оперативних заходів  щодо їх усунення;

-індивідуальні  завдання з вивчення пропущеного; 

-контроль  за виконанням заданого.

Для подолання  стійкого відставання з одного предмета чи предметів одного профілю необхідні:

-вдосконалення  методики викладання предмета;

-доступне  розкриття навчального матеріалу,  розвиток мислення учнів; 

-диференціювання  завдань з усунення прогалин  у знаннях; 

-спеціальне  повторення недостатньо засвоєних  тем; 

-заходи, спрямовані  на розвиток інтересу до навчального  предмета чи предметів, з яких  учень не встигає.

 

РОЗДІЛ 2. ПРИЧИНИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ  НЕУСПІШНОСТІ

2.1. Причини неуспішності

Ми вже  глибоко усвідомлюємо, що таке неуспішність, знаємо її види та ознаки, розуміємо  особливості неуспішного учня, проте, як  кажуть в народі: «Диму без вогню не буває», тому далі слід з ясувати, якими ж є основні причини неуспішності учнів у навчанні.

Аналіз науково-педагогічної літератури дав можливість виділити класифікації причин неуспішності та невдач у навчанні. Розглянемо деякі  із них.

Так, Н. Бастун виділяє такі основні причини невстигання учнів у навчанні:

1.Приховані  недоліки мовлення.

2.Недостатній  розвиток функції довільної саморегуляції.

3.Сповільнений  темп психічних процесів.

4.Недостатній  розвиток логічного мислення.

5.Недостатній  розвиток просторової уяви.

6.Недоліки  емоційної регуляції поведінки[1].

     Представлені причини орієнтовані  в першу чергу на об’єкт  нашої проблеми , тобто на невстигаючого  учня, та ті ознаки, за якими  ми можемо його розпізнати.

Розглядаючи причини неуспішності учнів у  навчанні, не  можна не зазначити  ті основні причини, які виділяє  Н.Захарчук:

1.Недостатня  зацікавленість. Учень переконаний,  що навчання – не таке важливе  і майже ніяк не стосується  його життя та інтересів.

2. Страх перед  невдачею. Молодший школяр боїться  опинитися у незручному становищі  перед своїми товаришами та  вчителями і вважає, що безпечніше  уникнути ризику, і тому не  намагається досягнути високого  рівня.

3. Хибні цінності. Учневі набагато важливіше мати  перед своїми товаришами вигляд  «лідера»,  ніж бути компетентним  та успішним у навчанні.

4.Навчальні  проблеми. Учень намагається зрівнятися  зі своїми однокласниками, які  добре вчаться , однак легко  здається після невдачі.

5. Недостатнє  навантаження. Байдужість до навчання  може бути викликана завданнями, рівень яких нижчий, ніж здібності  учня.

6. Потреба  уваги . Учень може намагатися  привернути увагу вчителя й  одержати підтримку  від нього,  вдаючи безпомічного.

7. Емоційна  перевтома. За недостатнім інтересом  до навчання чи невмінням зосередитися  можуть бути приховані тривога,  перевтома або депресія.

8. Низькі  очікування. Низькі академічні очікування  батьків або викладачів можуть  зумовити недостатню старанність  учня.

9. Вияв незадоволення.  Низька успішність учня у школі  може бути своєрідним актом  протесту проти тиску батьків  , які вимагають надто високих  результатів у навчанні [3].

     Проте існують й інші типології  причин неуспішності, які варто  знати вчителю початкових класів  і враховувати в своїй педагогічній  діяльності. Так, цікавою є класифікація  основних причин неуспішності  учнів, запропонована науковцем,  вчителем-практиком М. Іванчук  [4,с.47]:

1.Соціальні  (полягають у тому, що  у перебудований  період нашого суспільства знання  та кропітка праця не відіграють  вирішальної ролі у благополуччі  людини).

2.Біологічні (стан здоров’я школярів , який  в останнє десятиріччя має  тенденцію погіршуватися).

3.Педагогічні  (відсутність профілактичної роботи  над цією проблемою)[4,с.47].

Дана класифікація є надзвичайно зручною і доступною.  Вона дає можливість кожному вчителю  не лише визначити, що є основною причиною неуспішності того чи іншого учня, але  й дозволяє відразу спроектувати свою діяльність в те русло, яке приведе  до вирішення даної проблеми.

І наостанок, розглянемо класифікацію причин неуспішності, запропоновану     В. Калошиним:

1.Соціально-економічні причини. Ця категорія причин посилилася у нас нещодавно і повязана з важким соціально-економічним станом держави.

Як свідчать результати досліджень, які проводилися ще в 50-х роках, діти, які знаходяться у важких матеріальних умовах, мають досить низькі результати навчання. Саме таке положення сьогодні у досить великої частини учнів: відсутність коштів на підручники, їжу, одяг; складний морально – психологічний клімат у сімї. Звичайно, все це негативно впливає на успіхи учнів.

2.Причини  біопсихологічного характеру. Природжені задатки – як здібності, так і риси характеру – певною мірою обумовлюють шкільні успіхи учнів.

3.Низький  рівень нервово-психічного здоровя та соціально-педагогічна запущеність. У дітей з ослабленною нервовою системою наявний ряд характерних порушень: сну, аппетиту, неприємні відчуття (болі) з боку внутрішніх органів. Поведінка таких учнів не обумовлена обєктивною доцільністю. Такі діти імпульсивні, амбіційні.

4.Психологічна  неготовність до шкільного навчання. Необхідний і достатній рівень актуального розвитку дитини має бути таким, щоб программа навчання потрапляла в «зону найближчого розвитку» дитини. Ця зона визначається тим, що дитина може досягти співробітництва з дорослим.

Якщо актуальний рівень психічного розвитку такий, що його «зона найближчого розвитку» нижче за потрібну для засвоєння навчальної програми в школі, то дитина вважається психологічно не готовою до навчання. Вчитися такій дитині досить важко.

5.Дидактичні  причини:

5.1. Мотивація до навчання. Наявність в учнів прагнення до пізнання нового – одна з найголовніших умов здійснення навчально-виховного процесу. Пізнавальний інтерес не тільки сприяє розвитку інтелекту, а й є рушійною силою вдосконалення особистості в цілому.

5.2. Зміст навчання. Однією з причин низької мотивації є те, що шкільні програми, як правило, далекі від кола інтересів дитини. Школа виявляється неспроможною навчити її застосовувати шкільні знання на практиці.

5.3. Педагоги. Майстерність, особистісні якості, технології навчання, якими користується педагог максимально впливають на рівень знань учнів.

5.4. Учень як об’єкт. В освітній системі учень розглядається не як самостійний суб’єкт, з яким ведеться діалог, а як об’єкт впливів.

5.5. Спосіб набуття знань. В системі навчання інформація нагромаджується не у процесі набуття власного досвіду, а внаслідок засвоєння вербальних форм, часто невідповідних інтелектуальним можливостям дитини.

5.6. Стандартизація, масовість навчання. Як говорив психолог і педагог Ю. Козелецький: «Сучасне навчання не тільки не розвиває індивідуальних можливостей,але й гальмує їх, навіть блокує. Таке навчання нівелює різноманіття талантів і мотивів».

5.7. Негативна Я-концепція. Самооцінка дитини і сприйняття себе значною мірою визначає її поведінку і успішність.

5.8. Оцінка знань. Оцінка для учнів є важливим мотивом діяльності. Однак у багатьох учнів розвинене прагнення одержати оцінку будь – якою ціною, навіть якщо вони її не заслуговують. Навчання перетворюється в гонитву за оцінкою.

6.Неадаптованість  навчання до психологічних, фізіологічних  та індивідуальних особливостей  учнів:

6.1. Неефективне «використання» мозку.

6.2. Щоденна багатопредметність.

6.3. Фізична гіподинамія.

6.4. Школа монологу.

6.5. Школа памяті.

6.6. Пасивна педагогіка [5].

     На основі ознайомлення з вищенаведеною  класифікацією можемо говорити  про те, що більшість розглянутих  В.Ф. Калошиним  причин невдач у навчанні зумовлені іншою, не менш важливою проблемою сучасної педагогіки - традиційністю, однотипністю, застарілістю основних засобів, форм, методів побудови навчально-виховного процесу.

Отже, на основі детального аналізу і вивчення науково-педагогічної літератури, керуючись принципами гуманізму, індивідуального підходу, врахуванні психологічних особливостей молодших школярів, доцільно так класифікувати  причини неуспішності учнів у  навчанні:

1.Внутрішні:

-фізіологічні (вроджені  чи набуті вади, постійна або часткова хворобливість);

-психологічні (особливості характеру і темпераменту , задатки та здібності, особливості пам’яті,уваги, мислення тощо).

2.Зовнішні:

-вплив сімї (побутові умови проживання, надто жорсткий або взагалі відсутній контроль батьків, спосіб організації життя дитини, надмірна допомога батьків у виконанні навчальних завдань, недооцінювання батьками здібностей дитини, не благополучність сім’ї тощо).

-вплив соціуму та ЗМІ (негативний приклад деяких людей чи їх об’єднань, некоректність та нецензурність реклам, фільмів, музики, ресурсів Інтернету і т.ін.)

-вплив школи (нездорова конкуренція в класному колективі, некомпетентність вчителя, особиста відраза в дитини до вчителя, недисциплінованість інших учнів класу, що створює неблагоприємні умови для навчання тощо).

 

2.2. Шляхи подолання неуспішності

     Таким чином, з’ясувавши основні  причини виникнення проблеми  неуспішності учнів у навчанні, розглянемо ті основні шляхи,  за допомогою яких ми зможемо  цю неуспішність подолати.

Зазначимо, що В.М. Полонський у своїй праці  наголошував на тому, що учень, який відстає у навчанні потребує  адаптації навчальних методів [6,с.51].

     Отже, вчителю, у процесі планування  і  організації навчального  процесу, слід в першу чергу  враховувати індивідуальні особливості  невстигаючих учнів  і обирати  методи впливу на таких школярів, керуючись цими особливостями.  Тобто, мова йде про диференціацію  в навчанні. Так,  М.Г. Іванчук  стверджує, що: «педагогічна допомога  учням, які відстають у навчанні  має диференційований характер. Диференційований підхід у роботі  ґрунтується на виявлених учителем  ознаках  відставання»[4].

     На основі вищесказаного науковець  виділяє два види допомоги  вчителя неуспішним учням:

1.Опосередкована  допомога  - являє собою сукупність  заходів,які спрямовані на зміну  умов навчання та виховання,  наприклад, введення   факультативних  занять, створення корекційних класів для дітей з слабким здоров’ям, заміна  формальних цілей педагогів, адміністрації школи, змістовними та моральними, створення в школі атмосфери довір’я, уваги до особистості школяра, формування дружнього, допитливого, працездатного  колективу, для учасників якого характерні були б пізнавальні інтереси, цінності знань, освіти, нейтралізація негативного впливу сімейних обставин на ставлення учнів до учіння.