Причини та шляхи подолання неуспішності учнів початкових класів у навчанні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, молоді та спорту УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  НАЦІНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

 

 

Кафедра педагогіки та методики початкової освіти

 

 

 

 

 

Причини та шляхи  подолання неуспішності учнів початкових класів у навчанні

 

 

 

Курсова робота

студентки 312 групи

денної форми навчання

напряму

«Початкова освіта»

Зеленюк Надії Іванівни

Науковий керівник:

Кандидат пед. наук,доцент

Предик А.А.

 

 

 

Чернівці - 2013

З М І С Т

 

ВСТУП …………………………………………………………………… 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ШКІЛЬНОЇ НЕУСПІШНОСТІ ТА ОСНОВНІ ЇЇ ВИДИ

1.1. Поняття  шкільної неуспішності 

1.2. Види неуспішності 

РОЗДІЛ 2. ПРИЧИНИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ  НЕУСПІШНОСТІ

2.1. Причини неуспішності

2.2. Шляхи  подолання неуспішності 

ВИСНОВКИ…………………..………………………………………..  

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………... 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В С Т У П

Актуальність  дослідження. Неуспішність учнів у навчанні - одна з найактуальніших проблем, яка постає перед учителем початкових класів. Враховуючи те, що саме в початкових класах закладаються основи для подальшого навчання і розвитку учня, вчитель початкових класів повинен прикласти максимум зусиль для того, щоб з’ясувати причини  і знайти шляхи подолання даної проблеми.

Дуже важливо вчасно виявити  причини неуспішності й усунути  їх. Якщо в молодших класах у дитини не виробилися навички і бажання  учитися, то з кожним роком труднощі у навчанні будуть зростати все більше і більше. Неуспішність школярів закономірно  зв'язана з їхніми індивідуальними  особливостями і з тими умовами, у яких протікає їхній розвиток. Найважливішими з цих умов педагогіка визнає навчання і виховання дітей у школі. А в початковій школі ці умови створює в першу чергу саме вчитель початкових класів.

         Стан дослідження проблеми. Проблема неуспішності учнів впродовж багатьох років  досліджувалась багатьма вченими, педагогами - практиками, психологами. Всі вони намагались зрозуміти, в чому ж причина виникнення неуспішності школярів у навчанні і постійно шукали й продовжують шукати шляхи її подолання. Окремі погляди на дану проблему розкриті в працях        Ю. Бабанського, К. Бардіна, П. Борисова, А. Бударного, К. Волкова,                  Н. Волкової, А. Гельмонта, Н.Захарчук, М.Іванчук, З. Калмикової, М. Савчина та інших.

Отже, актуальність окресленої проблеми в педагогічній науці, загальна потреба шкільної практики визначили вибір теми курсового  дослідження     “Причини та шляхи подолання неуспішності учнів початкових класів у навчанні”.

     Об’єкт дослідження – неуспішність учнів у навчанні.

     Предмет дослідження – шляхи подолання неуспішності учнів початкових класів у навчанні.

       Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні причин та шляхів подолання неуспішності учнів початкових класів у навчанні.

        Відповідно  до мети було визначено завдання дослідження:

1.Здійснити  аналіз психолого-педагогічної літератури  з проблеми неуспішності школярів.

2.Розкрити  сутність понять «неуспішність», «відставання» та їх види.

3.Здійснити  аналіз сучасного стану проблеми  задля доведення її актуальності.

4.Узагальнити  і систематизувати умови та  шляхи подолання неуспішності  учнів у навчанні.

Для розв’язання  завдань та досягнення мети використано  такі науково-педагогічні методи дослідження:

теоретичні – вивчення та аналіз філософської, психологічної, педагогічної, методичної літератури та узагальнення одержаної інформації з метою дослідження видів, причин і шляхів подолання неуспішності учнів у навчально-виховному процесі.

Теоретичне значення полягає в обґрунтуванні поняття “неуспішність учнів у навчанні ”; уточненні сутності поняття “шляхи подолання неуспішності учнів ”, що поглиблює розуміння основних факторів впливу на учня та шляхів досягнення відповідних результатів.

Практичне значення  дослідження полягає в узагальненні методичних рекомендацій щодо подолання неуспішності учнів у навчанні, що можуть бути використані викладачами, студентам та вчителями при формуванні готовності до професійної творчої самостійної діяльності.

Зміст і  результати наукового дослідження  можуть бути використані для розробки методичних рекомендацій щодо діяльності вчителя по подоланню неуспішності  в  системі його підготовки чи підвищенні кваліфікації.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел.

Розділ І. Поняття шкільної неуспішності та

основні ЇЇ види

1.1. Поняття шкільної неуспішності

Перш ніж  говорити про те, що спричиняє неуспішність учнів у навчанні і як її подолати, слід насамперед визначити, який зміст несе в собі термін «неуспішність» і як трактується він в поглядах вчених та науковців. Так, Н.Волкова пропонує таке визначення даного поняття: «неуспішність – це невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, що фіксується через значний проміжок часу навчання (вивчення розділу, наприкінці чверті, півріччя)». Крім того, науковець розглядає даний термін в тісному взаємозв’язку із терміном відставання і зазначає, що відставання – це невиконання учнями вимог або однієї з них, наявне на одному з проміжних етапів навчального процесу. Підсумовує власні судження Н. Волкова так: «неуспішність і відставання взаємопов’язані. В неуспішності синтезовані окремі відставання, вона є результатом процесу відставання.» [2,с.367]

С. Гончаренко продовжує розвивати думку Н. Волкової і,  термін «відставання» трактує як недостатнє засвоєння окремими учнями поточного навчального матеріалу.

На основі аналізу вищесказаного виникає  досить доречне запитання : «То який же він, учень, що відстає у навчанні?». Відповідь знаходимо у визначенні В. Полонського. У своєму «Словарю по образованию и педагогике» автор зазначає: «Відстаюча у навчанні – це дитина з деяким відставанням в розвитку, яка потребує адаптації навчальних методів, оскільки її здібності до навчання дещо нижче середнього рівня» [6,с.51]. Крім того, науковець говорить у своїй праці також про те, що неуспішність учнів – це систематичне відставання учнів по рівню засвоєння змісту освіти в порівнянні з передбаченою навчальною програмою, в результаті якого неможливе подальше повноцінне навчання.

Для учнів, які  відстають у навчанні характерні певні ознаки. Саме за цими ознаками можна вчасно передбачити неуспішність і розпочати її ліквідацію.

В. Цетлін встановила такі  ознаки неуспішності учня у  навчанні:

       а) не може пояснити, в чому складність завдання, намітити план його розв'язання самостійно, вказати, що нового отримано в результаті його розв'язання;

б) не задає  запитань щодо суті виучуваного, не робить спроб знайти правильну відповідь  і не читає додаткової до підручника літератури;

в) пасивний і відволікається в ті моменти  уроку, коли триває пошук, потрібні напруження думки, подолання труднощів;

г) не реагує емоційно (міміка, жест) на успіхи і  невдачі, не може оцінити свою роботу, не контролює себе;

ґ) не може пояснити мету виконуваної ним вправи, сказати, на яке правило вона задана, не виконує вказівок правила, пропускає  дії, плутає їх порядок, не може перевірити отриманий результат і хід роботи;

д) не може відтворити визначення понять, формул, доведень, викласти систему понять, відійти від готового тексту;

е) не розуміє тексту, побудованого на вивченій системі понять.

Опираючись  на літературу, спробуємо побудувати систему показників успішності. Виконання  цих вимог несе найбільшу інформацію про успішність:

перше –  робити хоча б один опосередкований  висновок, комбінувати наявні знання, уміння і навички при добуванні  нових знань;

друге –  застосовувати наявні знання, уміння і навички в новій ситуації, відбираючи їхній і комбінуючи, виконуючи  окремі опосередковані висновки;

третє –  прагнути до знань теоретичного характеру, до самостійного їхнього добування;

четверте  – активно переборювати труднощі в процесі творчої діяльності;

п'яте –  прагнути до оцінки своїх досягнень  у пізнавальній діяльності.

Невиконання сукупності зазначених вимог характеризує неуспішність школярів.

Як елементи неуспішності виступають наступні недоліки навчальної діяльності школяра:

1) не володіє  мінімально необхідними операціями  творчої діяльності, комбінування  і використання в новій ситуації  наявних знань, умінь і навичок);

2) не прагне  одержувати нові знання теоретичного  характеру;

3) уникає  труднощів творчої діяльності, пасивний  при зіткненні з ними;

4) не прагне  до оцінки своїх досягнень;

5) не прагне  розширювати свої знання, удосконалювати  уміння і навички;

6) не засвоїв  понять у системі.

Зазначені риси складають ознаки поняття «неуспішність» для тих навчальних предметів, у  яких ведуча роль належить діяльності творчого характеру, заснованої на знаннях, уміннях і навичках.

Неуспішність, як підсумок, характеризується наявністю  всіх елементів. У процесі ж навчання можуть виникнути окремі її елементи, вони і проявляються, як відставання.

Виділення ознак  відставання вимагає аналізу  процесу навчання.

Способи виявлення  відставань являють собою своєрідне  сполучення засобів спостереження  і контролю. Важливо також відзначити, що способи виявлення ознак відставань не привносяться в навчальний процес ззовні, вони вишукуються в ньому  самому, вибираються з числа необхідних у навчанні дій вчителя й учнів.

Основними способами  виявлення відставань служать:

1) спостереження за реакціями учнів на труднощі в роботі, на успіхи і невдачі;

2) питання вчителя чи його вимоги сформулювати те чи інше положення;

3) навчальні самостійні роботи в класі (при проведенні самостійних робіт вчитель одержує матеріал для судження як про результати діяльності, так і про хід її протікання).

Отже, ми розглянули основні ознаки неуспішності, а також  проаналізували способи виявлення  відставань. Проте, враховуючи вимоги сучасної педагогічної науки знаємо, що найважливішою в даному процесі  буде особистість учня. Саме тому для  глибшого розуміння даної проблеми, розглянемо детальніше ознаки, що характерні для учня, який є неуспішним або  ж відстає у навчанні.

Відповідно  до умов, в яких проживають, розвиваються та виховуються учні, їхніх індивідуальних психологічних та фізіологічних  особливостей всіх невстигаючих учнів можна класифікувати на такі групи:

1) педагогічно  аобо соціально запущені діти. Їх характеризують недостатня  мотивація учіння, інтелектуальна  пасивність, несумлінність, недбалість;

2) розумово  відсталі діти, які перенесли  захворювання у внутріутробному  періоді, при народженні або  в ранньому віці, що загальмувало  нормальний розвиток мозку (нездатність  до складних форм абстракції  та узагальнення; патологічна інертність  вищих нервових процесів, низька  здатність до навчання);

3) ослаблені  діти, які під впливом захворювання  мають низьку працездатність, добре  сприймають навчальний матеріал  лише протягом 20-30 хвилин і зовсім  не можуть працювати на останніх  уроках;

4) діти із  несформованими розумовими навичками,  операціями, з недоліками у розвитку  вищих психічних функцій (загальним  недорозвитком мови, наочно-дійовим  і конкретним мисленням та  ін.);

5) діти, в яких висока якість розумової діяльності поєднується з негативним ставленням до навчання, частковою або цілковитою втратою позиції учня;

6) учні, для  яких характерна низька здатність  до навчання, з позитивним ставленням  до нього та зі збереженням  позиції школяра;

7) школярі  з низькою здатністю, негативним  ставленням до навчання, які втратили  позицію школяра.

     Таким чином, розглянувши основні погляди вчених на поняття «неуспішність» та визначивши основні групи неуспішних учнів і ознаки, за якими їх можна розпізнати, для нас стає більш зрозумілою проблема, над якою ми працюємо,  та основний об’єкт , якого ця проблема стосується. Враховуючи все вищесказане можемо говорити про те, неуспішність – це одна з найважливіших проблем в сучасній педагогічній науці, яка потребує негайного, невідкладного вивчення . На сьогоднішній день, в епоху особистісно – орієнтованого навчання, дана проблема повинна розглядатись в першу чергу, адже саме неуспішні учні потребують максимум  уваги і допомоги. А знаючи основні ознаки, за якими ми можемо такого учня помітити, та його індивідуальні особливості, ми легко зможемо надати йому необхідну педагогічну допомогу.

 

1.2. Види неуспішності

Існують різні  види неуспішності і, вчитель в роботі з неуспішним учнем повинен визначити, з яким саме видом неуспішності він  зустрівся, адже кожен із них має  свої особливості і специфіку, а  як результат, і свої особливості  подолання.

Класифікувати неуспішність на різноманітні види намагалась велика кількість вчених та науковців. Розглянемо напрацювання деяких із них.

Так, А. Бударний виділяє два види неуспішності:

1) абсолютна  (співвідноситься з мінімумом вимог);

2) відносна (співвіднесена не тільки з  мінімумом вимог, але і з  можливостями окремих учнів).

Визначення  видів неуспішності міститься й  у роботі А. Гельмонта, що виділив  три види неуспішності в залежності від кількості навчальних предметів  і стійкості відставання:

1 - загальна  і глибока неуспішність - по багатьом чи по всім навчальним предметам тривалий час;

2 - часткова, але відносно стійка неуспішність - по одному - трьом найбільш складним  предметам (як правило, українська  і іноземна мови, математика);