Педагогічна система Ш. О. Амонашвілі

План

1. Творчість Ш. О. Амонашвілі
2. Гуманістична педагогіка Ш. Амонашвілі
3. "Поетична педагогіка" Амонашвілі

Висновки

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Найголовнішою умовою навчально-виховного  процесу є його особистісна зорієнтованість, спрямована на те, щоб кожний вихованець став повноцінним, самодостатнім, творчим  суб'єктом діяльності, пізнання, спілкування, вільною і самодіяльною особистістю. Саме в цьому і полягає гуманістична спрямованість навчально-виховного  процесу, центром і метою якого  є особистість вихованця. Ступінь  гуманізації цього процесу залежить від того, наскільки він створює  передумови для самореалізації особистості, розкриття її природних задатків, прагнення до свободи, відповідальності, творчості.

Необхідність гуманістичної  спрямованості освіти, суттю якої є дбайливе ставлення, повага до особистісного "Я" кожного вихованця, обґрунтував  один із лідерів гуманістичного напряму, американський психолог Карл Роджерс (1902-1987). У книзі "Свобода навчатися" він стверджував, що тільки розуміння  і прийняття педагогом учня таким, яким він є, без авторитарного  тиску з метою кардинально  його змінити, робить процес формування особистості результативним. За таких  умов відбувається зближення "Я" реального і "Я" ідеального - того, до якого прагне дитина з огляду на актуальні соціальні цінності й норми. Вихователь при цьому  покликаний доводити їй, що її люблять, нею цікавляться, займаються. На думку  Роджерса, основою змін у поведінці  людини є її спроможність рости, розвиватися  і навчатися, спираючись на власний  досвід.

Потреба в людях, готових  до життя у постійно змінюваному  соціумі, налаштованих і здатних  творити нове у своїй діяльності, покликала до життя і стимулює, каталізує (прискорює) інноваційні  освітні процеси, вихід яких на новий  рівень забезпечує стабільність і розвиток соціуму.

Гуманістична спрямованість  інноваційних процесів у системі  освіти зумовлена співіснуванням і  складними взаєминами в науковій педагогіці й педагогічній практиці традиційної наукової педагогіки, що орієнтована на об'єктивні закономірності виховання й має своїм головним джерелом наукові дослідження, і  створюваної педагогами-новаторами педагогіки співробітництва.

Тому актуальним є вивчення гуманної педагогіки Ш.А. Амонашвілі, який в 60 - 70-х роках очолив масовий  експеримент у школах Грузії, що мав широкий відгук по усьому світі  в силу обґрунтування нового наукового  напрямку, що знайшло популярність за назвою "Гуманно-Особистісний підхід до дітей в освітньому процесі". Його система "Школа життя" рекомендована  Міністерством освіти РФ для застосування на практиці. Принципи гуманної педагогіки, розроблювальні Шалвой Олександровичем  Амонашвілі, зрозумілі й близькі  всім творчо працюючим педагогам, які  хочуть позбутися у своїй роботі від рутини й шаблонів авторитарної педагогіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Творчість Ш. О. Амонашвілі

 

Дитинство – це ніби «кошик допомоги», з якого ми черпаємо знання і вміння протягом усього життя. Як наповнити цей кошик, не пошкодивши жодної грані тендітної дитячої душі? Як привити паростки любові, мудрості, людяності? Багаторічний досвід видатного грузинського педагога Шалви Олександровича Амонашвілі став у нагоді вчителям.

Шалва Олександрович Амонашвілі народився в 1931 році в м. Тбілісі (Грузія).Закінчив сходнознавчий факультет Тбіліського університету. У 60 - 70-х роках очолював масовий експеримент у школах Грузії, що мав широкий відгук по всьому світу в силу обгрунтування нового наукового напрямку, яке знайшло популярність під назвою "" Гуманно-особистісний підхід до дітей в освітньому процесі ". Його система" Школа життя "рекомендована Міністерством освіти РФ для застосування на практиці.  
Амонашвілі Ш.О. - Автор книг, перекладених багатьма мовами: "Педагогічна симфонія", "До школи з 6 років", "Школа життя", "Творення людини" та інші.Спільно з академіком, членом-кореспондентом РАО Д.Д. Зуєвим видає 100 - томну "Антологію гуманної педагогіки" (видано 35 томів).  
Принципи гуманної педагогіки, розроблювальні Шалви Олександровича Амонашвілі, зрозумілі і близькі всім творчо працюючим педагогам, які хочуть позбутися в своїй роботі від рутини і шаблонів авторитарної педагогіки.  
         Амонашвілі підкорює навіть далекого від наукових вишукувань у сфері педагогіки та психології людини, своєю любов'ю до дітей, щирим бажанням, як можна краще зрозуміти їх і створити найоптимальніші умови для навчання. Педагогіка по Ш. О. Амонашвілі дійсно «екологічно чиста, як свіже повітря на порозі школи, коли після уроків виходиш з її штовханини і духоти».  
       Ш.А. Амонашвілі максимально враховує особливості психології сучасних дітей в процесі навчання в своїй школі, перш за все тому, що головним постулатом його вчительської філософії є ​​«борг вчителя допомогти кожній дитині виконати його життєву місію». Виходячи з цього, він ці особливості не просто враховує, а «грунтується на русі цілісної природи в дитині, яка рухається по шляху набуття своєї єдиності і неповторності в кожній дитині, по шляху набуття заданої йому форми і нарощування його ресурсів».  Головне завдання вчителя в школі Амонашвілі полягає в тому, що «дитина може все, а вчитель повинен сам вірити в цю формулу і вселяти її дитині». Розуміння дитини в школі життя Амонашвілі виходить з того, що «дитина-частина природи, модель її, модель Всесвіту».

Основний постулат учительській філософії Амонашвілі полягає в  наступному «кожна дитина прийшла у  цей світ не випадково: він народжується тому, що мав народитися, він прийшов, як би на поклик людей. У нього своя життєва місія, яку ми не знаємо, може бути, велика, і для того він наділений найбільшою енергією духу. І наш обов'язок-допомогти йому виконати її ». 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Гуманістична педагогіка Ш. Амонашвілі

 

Серед багатьох систем розвивального  навчання виділимо гуманістичну педагогіку Ш.О. Амонашвілі, яку інколи називають  гуманно-особистісною технологією  навчання. Суть цієї педагогіки становлять такі положення:

• дитина є вищим творінням Природи і Космосу і несе у собі їх риси - могутність і безмежність;
• цілісна психіка дитини включає три пристрасті: пристрасть до розвитку, бажання стати дорослішим і бажання до свободи дій;
• виховання чесних і благородних почуттів у серцях дітей - потрібніше і дорожче, ніж збагачення різними знаннями;
• урок - провідна форма життя, а не тільки процесу навчання [1].

Розглянемо останнє положення. Урок. Кожного разу він повертається до нас різними своїми гранями  і висвічує багато аспектів життя, спілкування  вчителя та учнів. Так, урок - це шматочок, клітинка життя учителя й учнів, і вчителеві дуже часто хочеться зробити його яскравою і неповторною, красивою і бажаною для всіх учасників  цього дійства.

Говорячи образно, урок - це єдність розуму і серця вчителя  та учнів. Бо тільки тоді, коли в нього  вчитель вкладе і свій розум, і  душу, він виразно відчує, як запрацював розум і як сколихнулась душа учня. Тільки тоді урок на небозводі спільної діяльності учителя й учнів буде горіти яскравою зірочкою.

Урок - це спільна творчість  учителя й учнів. Знання, досвід, професійна честь і гордість учителя, помножені на інтерес, зацікавленість учнів, як свідчить шкільна практика, дають бажаний ефект навчання, виховання, розвитку.

В руках у нас книга  вже майже двадцятирічної давності. Прочитавши її ще і ще раз, особливо другий розділ "Хвала уроку", так  і хочеться сказати: це - Ода уроку! І проспівана вона чисто і від  душі, свіжо і неповторно. Мова йде  про книгу відомого педагога Шалви  Олександровича Амонашвілі "Единство цели".

І хоч йдеться про урок у початкових класах, ми переносимо все на урок у середніх чи старших  класах, який у багатьох елементах  повторює його. Урок у будь-якому класі має одну і ту саму суть: він Урок.1 як одна людина не схожа на іншу, але всі вони люди, так і один урок не подібний до іншого, але всі вони - уроки за своєю суттю.

Не може не хвилювати та шана і повага, яку виявляють учні-третьокласники Шалви Олександровича до уроку. Вони називають урок з великої букви, ставлять йому пам´ятники, пишуть оди  на честь Уроку і т.д. Вдумаймося тільки в такі слова третьокласників (щоб зберегти неповторність дитячих  думок щодо уроку, використаємо мову оригіналу):

"Здравствуй, Урок!

Можешь сказать мне, сколько  цветов имеет радуга? Не говори, что  семь, ошибаешься. Радуга имеет около  Штысяч цветов, я пока не знаю все, еще  не видела, но верю, что все они  красивые, удивительно красивые. Радуга - зто ты, Урок!

Когда после дождя на небе появляется радуга, ребята моего двора  с восторгом встречают ее, любуются ею. Но исчезает она незаметно. "Так  сразу? Как же она там растворилась в нем?!" - удивляємся мы и с нетерпением  ждем ее нового появлення.

Вот точно так же и с  тобой: придешь к нам в класе, удивишь нас своими красками, поиграешь  с нами и покидаешь нас, оставляя всем нам стихи, рассказы, сказки, уравнения, слова, песни. И еще, самое главное, ты нам оставляешь дружбу.

Мне нравитея все то, что  мы делаем на уроках. Математика в темноте - как зто хорошо! Сидишь с закрытыми  глазами, а Шалва-учитель задает нам сложные примеры. Их надо решать в темноте, отвечать, высказываться, только глаза нельзя открывать.

Очень интересно бьівать  в гостях на уроке у старшекласеников.

Но обо всем не скажешь. Ты раскрываешь мне сегодня свою 2500-ю краску, там будет радиопостановка, в которой я тоже участвую.

Ты для меня - радость. Но какой тебе поставить памятник, не знаю".

Або ще одне визнання любові до уроку:

"Здравствуй, Урок!

Я люблю тебя, Урок!

Без тебя, без школы свою жизнь представить не могу.

Тебя, Урок, часто вижу во сне. Ты мне снишься по-разному. То вызываешь к доске решать задачи под занавеской. Мне под занавеской легче решать самые сложные примеры, чем тогда, когда решаю их сидя за партой.

Знаешь, что мне еще  снится? Мой любимый учебник по родному языку. Мы его називаєм "грамматикой  мысли". Там такие удивительные упражнения. Их можно сравнить с  крыльями, на которых взлетаешь вверх  и оттуда исследуешь закони грузинского  языка, как космонавта исследуют  нашу планету из космического корабля. Можно сравнить зту книгу еще  с батискафом, в котором можно  спуститься на глубину океана слов и понаблюдать, как они движутся, строятся, играют, как создают красивые предложения. Я уже закончил три  тетради слов, а они все равно  не кончаются.

Когда узнаю, что сегодня  будем вьполнять упражнения по грузинскому  языку, радости моей нет конца.

Спасибо тебе, Урок, что ты такой интересный.

Вот какой памятник хочу тебе соорудить! Я хотел бы поставить  его на горе Мтацминда, чтобы все  видели тебя".

Таких ось учнівських творів, написаних на уроці, дуже багато.

Як бачимо, за щирістю  і теплотою слів дітей на адресу Уроку прихована пошана, повага і  любов до їх учителя. А це ще одне свідчення того, що на уроках учні, в  першу чергу, бачать свого вчителя.

Звичайно, хотілося б, щоб  усі уроки були хороші, щоб про  кожен з них учні говорили з  великої літери, з великою повагою  і шаною. Та, на жаль, це не завжди так. Ось що пишуть семикласники про такий  урок (взято з книги Шалви Олександровича):

"Не каждому уроку  скажешь "Здравствуй". Учителя  часто приходят на уроки почему-то  именно в плохом настроений, на  все злятся, кричат. "

"Я подчиняюсь тебе, Урок; иначе знаю, что может со  мной про-изойти. Ты мой, ты  наш мучитель. Хорошим ти бываешь  тогда, когда сворачиваешь с  пути. "

"Я не люблю уроки,  когда я сижу на уроке мне  представляется, что нахожусь в  тюрьме".

"Почему ты такой  длинньй, Урок, сократись, пожалуйста, хоть на 10 минут. "

"Урок, мне порой очень  жаль тебя. Ты становиться жертвой  таких учителей, которые портят  всем всякое хорошое впечатление  о тебе. "

А ось ще один учнівський твір, уже в повному його обсязі.

"Здравствуй, Урок, хотя  ты недостоин приветствия. Я  тебя не люблю потому, что ты  сам меня не любишь. Какое зто  удовольствие: сидеть, слушать, как  тебе постоянно внушают, втолковывают, запугивают, ругают и ущемляют  твоє достоинство? Почему, Урок, ты  не хочешь видеть во мне  человека? Если я только учусь  и многого не понимаю, так  ты же мудрий, тысячелетний! Клянусь  тебе, чего бы только я ни  сделал для тебя, если бьі тьі  со мною, как с человеком, обходился  по-человечески. Думай, Урок, и  обо мне тоже, и не спеши  оценивать меня, ибо ученик не  измеряется отметками. Я не  жажду встречи с тобой, хотя  знаю, что тьі несешь мне знання. Но если все же посещаю тебя, то ты учти, что я боюсь угроз  директора и упреков моих родителей". Ось так.

Чим же цікаві уроки відомого педагога? Учні ведуть рахунок урокам, справляють ювілеї урокам, готуються  до них, чекають їх, у лівому верхньому  куті дошки в спеціально відведеній рамочці пишуть, наприклад, - "Н  вересня. Урок № 2427. Математика". Такі записи діти роблять і в своїх  зошитах. Учні знають, як рухається  їх навчальний час, які уроки і  навіть хвилини їх чекають, і хочуть, щоб жодна з них не пропала  даремно. Не передача й одержання  знань, а процес спільного духовного  життя учня і вчителя, процес гри, взаємодії емоцій, тих, які притягують учня до пізнавального процесу.