Особливості будови словосполучень

Формально-граматичний підхід при  синтаксичному аналізі руйнує семантичну цілісність нерозкладних словосполучень, зневиразнює їх значення, спотворює зміст висловлювання і зменшує його художню цінність; нехтується семантика словосполучень, увага зосереджується лише на граматичних особливостях. У кінцевому підсумку це спричиняється до поверхового проникнення у зміст тексту. Структурно – семантичний підхід застерігає від таких помилок.

До нерозкладних належать словосполучення:

    1.Кількісно – іменні, в яких  опорний компонент (головне слово)  виражений числівником, а залежний  – іменником (у непрямих відмінках  опорний компонент виражений  іменником, а залежний – числівником): три танкісти, тридцять витязів, троє таксі тощо. Наприклад: Вага кита сягає кілька тисяч пудів. В шлюпці стояло двоє людей.(М.Трублаїні). За кілька днів балка наповнилась водою (Ю.Збанацький). Віра Павлівна розповідала, що Волго – Донський канал об’єднав п’ять морів.(О.Вишня). Два хлопчики на ставочку ловлять рибку в холодочку.(О.Олесь).

   2.Кількісно – іменні словосполучення, у яких опорний компонент є або іменником, утвореним від числівників, або іменником із значенням кількості: десятки кілометрів, сотні людей, тисячі юнаків і дівчат, мільйони голосів, мільярди дрібних крапель, більшість робітників, частина вчителів, пара коней, чверть століття т. ін. Наприклад: Цілинний хліб – це золото, виплекане руками сотень тисяч хліборобів (І.Олійник). Під ним лежав на десятки кілометрів рівний степ (П.Панч). Тисячі днів і ночей риплять наші вози степовою цілиною (О.Гончар). Море переливалось мільйонами миготливих вогнів (Ю.Збанацький). 

3.Кількісно – іменні словосполучення,  в яких опорний компонент виражений  іменником із значенням сукупності, міри, об’єму, обсягу і т. ін: група екскурсантів, натовп людей, груда каміння, відро води, склянка соку, метр ситцю, кілометр дороги, тьма бджіл, потік машин. Наприклад: В групі робітників стояв непорушно шахтар у парадному мундирі (Ю.Яновський). Високо в небі летіла велика зграя птахів з півдня (М.Трублаїні). Обабіч по схилах гір розсипалися отари кіз та овець (О.Гончар).

Цей різновид кількісно – іменних  словосполучень свідчить про відсутність  чітких меж між лексичним значенням  числівників і іменників із значенням  кількості. Тому в цій групі при  синтаксичному аналізі допускається варіантність: деякі з них можна  розглядати як нерозкладні словосполучення ( як один член речення), а деякі як вільні, де кожен компонент словосполучення  є окремим членом речення.

Одним з прийомів розмежування нерозкладних і вільних словосполучень може бути заміна словосполучень з керуванням словосполученнями з узгодженням. Якщо при такій заміні зберігається значення словосполучення, то воно вільне, і тому є достатні підстави кожний компонент такого словосполучення  розглядати як окремий член речення. Наприклад: зграя вовків – вовча зграя, хмара комарів – комарина хмара, потік людей – людський потік. Якщо  заміна не можлива (,море квітів маса привітань) або якщо при заміні змінюється значення словосполучення (метр гуми – гумовий метр) чи зникає метафоричність, то у таких випадках маємо справу із нерозкладним словосполученням, яке розглядається як один член речення. Наприклад, у реченні В перелісках плавали пахощі тополь словосполучення пахощі тополь – вільне, і тому обидва компоненти є окремими членами речення( пахощі – підмет, тополь – узгоджене означення до нього),оскільки це словосполучення можна замінити словосполученням тополині пахощі. Порівняємо: З гілок тополь злітає листя ( з тополиних гілок).Десь за алеями каштанів сідало сонце ( за каштановими алеями); в реченні Яскраво у воді відбивалися кущі лоз словосполучення кущі лоз – нерозкладне, виступає одним членом речення, оскільки його заміна не можлива.

4.Іменні словосполучення числівника (або займенника ) та іменника (або займенника ) з прийменником з(із) ,які мають узагальнене значення частини від цілого ,окремого в спільному ,виділення одного із загальної кількості : один із присутніх , двоє з учнів , хтось із групи , дехто з нас , хто-небудь з лікарів , один із центрів , одне з міст ( сіл , морів , полів , озер і т .ін . ) , кожний з лікарів , кожний з нас і т . ін. Наприклад : Харків – один з найбільших центрів тракторобудування в Україні ( І.Олійник). І кожен із нас те знав , що слави нам не буде... (І.Франко). Мічурин запрошує кожного з присутніх з’їсти пів - абрикосу нового сорту ( О.Довженко ).

Нерідко залежне слово , виражене іменником , у таких нерозкладних словосполученнях може поширюватися узгодженим з ним  прикметником і при певній комунікативній настанові також входити до складу члена речення. Наприклад : На вісімнадцятому році життя Іван Костянтинович Айвазовський написав одну з найпроникливіших картин – „Серед хвиль „( І.Олійник ). На околицях Каїра височить піраміда Хеопса – одна з найстародавніших пам’яток світової архітектури; Егейське море – одне з найкрасивіших морів світу (П.Ребро ).

5.  Словосполучення з узагальненим значенням сумісності або сукупності , що складаються з іменників або займенників , об’єднаних прийменником  з: батько з матір’ю, чоловік з дружиною , мати з дітьми , ми з тобою , викладач зі студентами , голка з ниткою , зима з весною і под. Наприклад : З кінного двору Віктор з Тимком зайшли в майстерню (Ю.Збанацький ). Комендант з ад’ютантом ,притримуючи шаблі , кинулись до управління бігцем (Ю.Смолич ). Скільки ми з тобою ,коню , перейшли доріг (М.Коцюбинський ).

Якщо такі словосполучення виступають у ролі підмета , то присудок при  них вживається в формі множини ,закріплюючи тим самим цільний  характер підмета і підкреслюючи рівнозначність обох виконавців дії. Наприклад:  Олег з матір’ю вийшли на вулицю (Д.Бедзик ). Мишко з Тимком побачили , як розсунулось непроглядне шатро ночі ; Кілька днів Владик з Платоном допомагали електромонтерам працювати (Ю.Збанацький ).

Нерозкладні словосполучення цього  типу синонімічні підметам , вираженими однорідними словами , які зв’язані між собою єднальним сполучником. Наприклад : Радісні і збуджені Яринка з Ївгою поверталися додому ( О.Донченко ) – Радісні і збуджені Яринка і Ївга поверталися додому . Бригадири з трактористами сиділи по – військовому ( Ю.Яновський ) – Бригадири і трактористи сиділи по – військовому.

Якщо при конструкціях типу „мати з сином” присудок стоїть в однині ,то це значить ,що словоформа „з сином” не входить до складу підмета , є у реченні додатком до присудка , який керує ним , і утворює вільне словосполучення з дієсловом – присудком , а не з іменником „мати”. Наприклад : Мати з сином пішли до школи ; мати (що зробила?) пішла – граматична основа речення ; пішла (з ким ?) з сином – вільне дієслівне сполучення. Про вільний характер таких словосполучень свідчить можливість компонента „ з сином” займати в реченні позицію не лише поруч із словоформою мати , а й після присудка : Мати пішла з сином до школи ; Мати пішла до школи з сином. У цих випадках словоформи мати , з сином не становлять нерозкладного словосполучення і тому виступають різними членами речення . Наприклад : По ялинку внучка з дідом йшли до лісу навмання (Н.Забіла). Увечері я сидів з Денисом біля вогню і говорив про дальший маршрут (В.Арсеньєв). Майка гаряче розповідала виноградареві , що вона з подругами давно вже розшукує граніт для будівництва (О.Донченко). З річки поверталися качка з каченятами ; Мати , пов’язавшись хустиною , вийшла з сином на ганок (А.Шиян).

6.Іменникові словосполучення із залежними компонентами типу з очима , з лицем , з носом , із зачіскою , з плечима , вдачі ,  росту і прикметниками до них при характеристиці особи . Опорними компонентами в них виступають іменники , що називають осіб , за різними ознаками ( людина , чоловік , жінка , робітник , студент і т. ін. ). Такі нерозкладні словосполучення виступають у ролі одного члена речення – неузгодженого означення , іменної частини складеного присудка ,підмета тощо . Наприклад : Стояла дівчина з рум’янцем на лиці . Не знаю , дівчинко із чорною косою , чи агрономом будеш ти , чи ланковою .(Ю.Гойда). Тихін гордої вдачі , кришталевої чистоти людина (О.Копиленко ).

7.Іменникові словосполучення із  залежними компонентами , вираженими  порядковими числівниками : другого січня , третього липня , шостого травня , друга зміна , третій поверх і под. Наприклад : Третього липня пізно ввечері Перша кінна армія Будьоного перейшла річку Горинь ( П.Панч ). Над морем Лаптєвих другу ніч реве шалена буря ; Не чекаючи другого пострілу , ведмідь швиденько підхопився , рвонувсь і швиденько помчав геть від печери ; На другий день після нічної тривоги батько повернувся додому ; Луки вкривають молодою зеленою травою , розпускаються перші квіти ( М.Трублаїні ). Тобі ,Україно моя , і перший мій подих і подих останній тобі ( В .Бєляєв ).

8.Іменникові словосполучення із  залежними компонентами , вираженими  займенниками або прикметниками  ,які вказують на кількісну  ознаку предмета : кожний , наступний , останній , попередній і под. Наприклад : Травень кожний трудівник зустрічать піснями звик (М.Рильський ). В протоці між островом та суходолом не залишилося жодної крихітки криги ; Ще минулого тижня Донець посинів від натуги , розірвав крижані кайдани й дужою левадою посунув на південь ( О.Донченко ).

9.Словосполучення двох іменників  , об’єднаних прийменниками  з і на ,від і до, з (із) і до в нерозкладну структурно – семантичну  одиницю : Із Києва до Львова , як золота ріка , єдина ллється мова Шевченка і Франка ( М.Рильський ). З сходу на захід  ,від Алтайських гір до Уралу розкинулись простори Цілинного краю ( І.Олійник ). Від самого Хорола аж до Миргорода тяглися ліси (П.Панч ). Від Камчатки до Паміру – скрізь ростуть будови миру ( прислів’я ).

Якщо ж такі словоформи розірвані  іншими членами речення ( особливо присудком ) , то кожна з них входить до різних словосполучень і є окремим  членом речення . Наприклад : З далекої півночі прилітають до нас зимувати снігурі ( О.Копиленко ).

Із нерозкладними словосполученнями  цього типу не треба змішувати  іменниково – прийменникові звороти ідіоматичного характеру , які семантично подібні до слова і тому виступають одним членом речення . Це сполучення  різних словоформ одного і того ж іменника ( день за днем ) або антонімічних іменників ( з вечора до ранку ) за допомогою прийменника , які в реченні набувають прислівникового значення ( рік у рік , день у день , з вечора до ранку , день за днем , з ранку й до ночі , з краю в край , з боку на бік і под. ). Наприклад : Країну з краю в край проходили з боями ( В.Сосюра ). Вітри ,що йшли за грозою , кидали літака з боку на бік ( В.Собко ). Мене , по волі і неволі , носило всюди ( Т.Шевченко ). День за днем минає четвертий рік відтоді , як Тарас працює у Ширяєва ( О.Іваненко ). Лікар працює зранку й до ночі з смаком , з пристрастю ( Я.Гримайло ).Джмелі і бджоли гули над степом від ранку до присмерків ( З.Тулуб ) . Цвіти , цвіти , барвіночку , з весни до зими ( Л.Глібов ).

Якщо іменникові сполучення не набули прислівникового значення , а зберігають живі об’єкти відношення між компонентами , то кожен іменник такого сполучення входить до складу різних словосполучень і виступає окремим членом  речення : Білка плигає з гілки на гілку . Дівчинка заглядає з балкону на балкон . Хлопчик усю перерву пересідав зі стільця на стілець. ( порівн.: З гілки білка плигає на гілку ).

10.Займенникові словосполучення  типу щось важке , хтось дотепний , у яких поєднуються неозначений займенник в ролі опорного компонента і узгоджений з ним прикметнику функції залежного компонента . Оскільки значення опорного займенника надто абстрактне і фактично не піддається визначенню , то основне семантичне навантаження виконує залежний компонент , виражений прикметником . Унаслідок цього займенник і прикметник зливаються в нерозкладне структурно – семантичне сполучення , яке являє собою один член речення : щось гірке , якесь невиразне і под. Наприклад : Від лісу віяло чимось мирним ( А.Шиян ). Юркові пристрасно захотілося працювати , зайнятися чимось важливим ( О.Донченко ).

До цієї групи належать також  словосполучення , в яких позицію  прикметника займає займенник прикметникового  характеру : сказати щось своє , доручити комусь іншому , запропонувати будь – що інше .

11.Іменникові словосполучення , в яких опорний компонент іменник  займає позицію члена речення  , але через неповноту семантики  сам не розкриває його значення , і цю функцію виконує залежний  прикметник . Тому такі компоненти  в складі речення самостійно  не вживаються і утворюють  нерозкладне словосполучення , яке  виступає одним членом речення  : У літні місяці під час канікул школярі допомагали батькам у збиранні врожаю ( О.Десняк ). У донському степу армія готувалась до бою ( В.Собко ). До артільної справи любов ми несли крізь звитяжні походи ( С.Олійник ). Двоповерховий будинок з червоним дахом височів над лісом ( В.Козаченко ).

12.Іменникові словосполучення , опорні компоненти яких мають  послаблену семантику , що компенсується  значенням залежних компонентів  , виражених також іменниками . Це  словосполучення з опорним компонентом  , що означає початок , кінець , середину явища , названого залежним  компонентом . Наприклад : Був прозорий день в кінці вересня ( П.Панч ). В середині березня почалася весна ( М.Трублаїні ). Був уже кінець листопада , і ліс стояв зовсім голий ( О.Донченко ). І до кінця свого віку Джеря йшов проти панів ( І.Нечуй – Левицький ). Степ лежить на краю землі  ( О.Донченко ). В центрі села височіло кілька двоповерхових будинків ( І.Олійник ).