Особлиіості розробки сценарію навчального тренінгу

 

 ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………	2
І. ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ СЦЕНАРІЮ НАВЧАЛЬНОГО            ТРЕНІНГУ……………………………………………………………………	4
II. РОЗРОБКА НАВЧАЛЬНОГО ТРЕНІНГУ ДО ТЕМИ «МІКРОПРОЦЕСОРИ» З ДИСЦИПЛІНИ «ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ ТЕХНІКИ»…………………………………………………...	10
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….	15
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….	16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В даний час  у вищій освіті існує потреба  у висококваліфікованих фахівцях, здатних працювати в різних педагогічних системах, які професійно володіють технологіями, що дозволяють здійснювати саморозвиток, самоосвіту і самопроектування студентами своєї особистості. Реалізація даної потреби на сучасному етапі неможлива внаслідок існуючих протиріч між:

• теоритичним характером підготовки в учбовому закладі і практичними вимогами професійного середовища до майбутнього фахівця;
• теоритичним характером підготовки в учбовому закладі і практичними вимогами професійного середовища до майбутнього фахівця.

Рішення проблем, пов'язаних з виявленими протиріччями, роблять актуальним вивчення особливостей розробки навчального тренінгу як методу для підготовки майбутніх фахівців.

У даній курсовій роботі передбачається теоретичне дослідження особливостей розробки сценарію навчального тренінгу й дидактична розробка сценарію навчального тренінгу з теми «Мікропроцесори» дисципліни «Технічне обслуговування комп’ютерної техніки», як одного з засобів часткового вирішення зазначених протиріч і підвищення ефективності підготовки майбутніх фахівців.

Об’єкт дослідження: інноваційні технології навчання у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців в навчальному закладі.

Предмет дослідження: провідні дидактичні характеристики навчального тренінгу та методика його розробки та реалізації.

Мета дослідження: на основі визначення особливостей розробки навчального тренінгу, розробити сценарій начального тренінгу до теми «Мікропроцесори» дисципліни «Технічне обслуговування комп’ютерної техніки».

 

Завдання дослідження:

1. Провести аналіз психолого-педагогічної літератури з питань, змісту, структури, організаційно - методичних характеристик навчального тренінгу.

2. Визначити зміст основних дидактичних характеристик навчального тренінгу.

3. Систематизувати основні дидактичні характеристики навчального тренінгу.

4. Сформулювати рекомендації щодо використання даної педагогічної технології у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців.

5. Розробити сценарій навчального тренінгу до теми Мікропроцесори» з дисципліни «Технічне обслуговування комп’ютерної техніки».

 Реалізація останніх зазначених завдань дозволить підвищити  ефективність підготовки майбутніх фахівців та частково вирішити зазначені протиріччя.

Інноваційна складова курсової роботи містить 2 розділи, 17 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ СЦЕНАРІЮ НАВЧАЛЬНОГО ТРЕНІНГУ

Від стосунків  між викладачами і студентами, які формуються на заняттях в університеті, залежить реалізація конкретних навчальних цілей. Викладачам педагогіки необхідно не лише створювати ці відносини на своїх практичних та лекціях, але й навчити сучасних студентів, майбутніх вчителів і викладачів, вмінню налагоджувати взаємовідносини між своїми майбутніми учнями. Безумовно, мало лише декларувати демократичний стиль спілкування у навчальному процесі, потрібно впроваджувати на заняттях такі методи і прийоми, які б допомагали студентові-спеціалістові чи магістрові навчатися спілкуванню з аудиторією. На мій погляд, формуванню комунікативних умінь, створенню доброзичливої атмосфери у спілкуванні на практично-семінарському занятті допомагає методика тренінгу.

Упродовж XX століття тренінг як засіб адаптації людини до професійної діяльності, перепрограмування  поведінки та діяльності людини отримав  широке визнання і впровадження у  різні сфери людської діяльності. Сьогодні добре відомий досвід Лейпцигської (Манфред Форвег, Традель Альбер), Талліннської (X. Міккін), Ленінградської (Л. Петровська, Ю. Ємельянов, С. Макшанов) шкіл. У 1993 році у Санкт-Петербурзі був створений Інститут Тренінгу, який розробив дворічну програму підготовки спеціалістів та п'ятнад-цятиденну програму методичної підготовки, що сьогодні є популярною серед молоді.

 Cутність поняття тренінг

На сьогоднішній день не існує загальноприйнятого визначення поняття «тренінг», що призводить до широкого трактування тренінгового навчання за допомогою різних засобів, методів, форм та прийомів у психологічній практиці. Вважається, що тренінг - це частина запланованої активності організації, котра спрямована на збільшення професійних знань та вмінь працівників.

 Ще на  зорі розвитку людського суспільства люди збиралися в групи, щоб забезпечувати своє виживання і розвиток. Ці ранні форми об'єднання містили в собі зачатки тенденцій, які спостерігаються сьогодні в сучасній психології в роботі з групами.

І хоча тяжіння  до різного роду груп було властиво людям протягом всієї історії людства, зв'язок давніх підходів з сучасними методами свідомого використання груп, що мають завданням цілеспрямований вплив на особистість, лише недавно стала предметом науково-психологічного дослідження.

Історія розвитку тренінгів, як й історія розвитку навчання, налічує тисячі років, але початок виникнення тренінгів можна віднести до періоду діяльності відомого соціального психолога Курта Левіна, котрий під впливом соціолога Георга Зіммеля, розглядав суспільство як систему функціональних взаємин, які об'єднують індивідуумів в співтовариства.

Левін зазначив, що всі люди, як члени суспільства, належать до груп, в яких лідери і  члени груп постійно впливають один на одного.

Левін почав  застосовувати динамічні концепції Зіммеля в міру того, як переносив свої психологічні дослідження з лабораторії в польові умови, тобто в нормальні природні умови суспільних процесів. І незабаром прийшов до твердого переконання, що більшість ефективних змін в установках особистості відбувається в груповому, а не в індивідуальному контексті. Психолог стверджував, що для того, щоб виявити і змінити свої не адаптивні установки і виробити нові форми поведінки, люди повинні вчитися бачити себе такими, якими їх бачать інші.

Перша тренінгова група виникла випадково. У 1946 р. кілька фахівців в галузі суспільних наук на чолі з Ліленд Бредфорд, Рональдом Ліппіттом і Куртом Левіним брали участь в роботі майстерні міжгрупових відносин, названої Коннектикутським проектом і покликаної допомогти бізнесменам і громадським лідерам успішно застосовувати прийнятий незадовго до цього Закону (акт) про справедливий найм на роботу. Після одного з робочих занять фахівці зібралися ввечері для обговорення своїх спостережень. На обговоренні побажали бути присутніми декілька учасників групи. Незабаром стало ясно, що спостереження фахівців не завжди збігаються зі сприйняттям учасників групи. Ці вечірні зустрічі виявилися настільки привабливими для фахівців та учасників, що перетворилися в ефективний метод навчання.

Тренінг як метод  навчання відрізняється від традиційних  методів тим, що під час його проведення одночасно відбувається, по-перше, передача знань і самостійний пошук способів і оволодіння технологіями та алгоритмами вирішення поставлених навчальних завдань; по-друге, формування та вироблення навичок і вмінь; по-третє, розвиток різноманітних психологічних структур особистості фахівця, а також, особистості в цілому.

Специфічними  ознаками тренінгу є атмосфера невимушеності і свободи спілкування між його учасниками; акцент на активні взаємини між учасниками групи; застосування активних методів групової роботи; провідна роль особистості тренера в досягненні цілей тренінгу; певна просторова організація (частіше всього – коло).

У залежності від  мети і завдань тренінги класифікують за різними ознаками: корпоративні, інноваційні, управлінські, індивідуальні (кочинг), групові, інтегративні, психологічні тощо.

Учасники тренінгу не просто пізнають, як будувати ефективну модель взаємодії з колегами, керівництвом, підлеглими в різних типових і неординарних ситуаціях, а безпосередньо набувають нові знання, навички і вміння в спеціально змодельованих ситуаціях поведінки.

 Методика проведення тренінгу

Методика проведення тренінгу має наступні етапи і  особливості.

Вступна (організаційна) частина. На цьому етапі слід повідомити про ціль і завдання тренінгу, домовитися з учасниками про правила поведінки і готовність їх виконувати. Бажано також коротко розповісти учасникам про себе, виконати вправу «Знайомство» та вислухати думки присутніх про очікувані результати тренінгу. Важливо, щоб ці думки були висловлені кожним учасником вголос.

Основна частина  тренінгу обумовлена завданням та змістом  тренінгу і може реалізуватися з використанням методів дискусії, мозкового штурму, рольової гри, обговорення проблеми в мікрогрупі, вирішення ситуаційних завдань тощо. Вибір методів залежить від:

-   мети і змісту тренінгового заняття;

-   особливостей студентської групи;

-   особливостей педагогічної ситуації;

-   професійних і особистісних можливостей тренера-викладача.

На цьому  етапі слід актуалізувати проблему, тобто зробити індивідуально значущою для кожного учасника.

В основній частині тренінгу значне місце (20-60% часу) слід відвести набуттю практичних навичок. Для розвитку цих навичок можна використовувати «мозкові штурми», обговорення однієї проблеми всією групою, ігри, спрямовані на оволодіння алгоритмом прийняття рішень чи новою стратегією поведінки.

На заключну частину тренінгу бажано відвести близько 5% часу. Завдання цього етапу:

-   підвести підсумки тренінгу;

-   з’ясувати чи справдилися очікування учасників;

-   оцінити зміну рівня інформованості учасників та їх емоційний стан (рефлексія).

Необхідно знати, що елементи тренінгових занять мають  досить пластичну структуру, у них немає чітких часових меж і обов’язкового порядку проходження. Вони можуть накладатися один на один чи йти паралельно.

 Загальні принципи тренінгу

Тренінг поєднує  у собі такі чотири принципи:

1. Принцип безпосередньої присутності - налаштовує учасників на те, що предметом їхнього аналізу є процеси, що відбуваються в групі на даний момент, почуття і думки, що з’являються в цей момент. Окремо пояснюються ситуації, які можуть відбуватися у майбутньому (це стосується другої та третьої частини тренінгу).

2. Принцип щирості та відкритості - передбачає розповіді та аналіз того, що дійсно турбує та цікавить особистість.

3. Принцип “Я”- основна увага учасників має зосереджуватись на процесах самопізнання, самоаналізу і рефлексії. Оцінка будь-якого члена групи здійснюється лише через власні почуття і переживання. Всі висловлювання повинні починатися з використання фраз: «Я відчуваю...», «Мені здається...», «На мою думку...» тощо.

4. Активність  – необхідним є включення всієї  групи до роботи. Тренінг має  складатися з трьох взаємопов'язаних блоків. Перший блок присвячений усвідомленню педагогом деяких своїх особистісних особливостей і оптимізації ставлення до себе, до своєї особистості. Цей блок має містити вправи, які потребують від студентів зосередження уваги на своїй особистості, на своїх переживаннях, почуттях, звичній поведінці тощо. Другий, блок спрямовується на усвідомлення майбутнього і передбачає відпрацювання умінь і навичок невербальної та вербальної комунікації, відпрацювання уміння встановлювати гуманні стосунки з майбутніми інженерами-педагогами, реалізовувати особистісно-орієнтований підхід до них тощо. Для цього використовується велика кількість ділових і рольових ігор, в яких аналізуються та подаються різноманітні нестандартні педагогічні ситуації, які можуть виникати у процесі майбутньої професійної діяльності. Третій блок має чітку спрямованість на майбутню професійну діяльність. На цьому етапі особлива увага приділяється розвиткові творчого потенціалу майбутнього інженера-педагога. Для цього учасники тренінгу отримують завдання створення власних ігор, ситуацій, виконання вправ, присвячених розвитку педагогічних здібностей і т. ін.

Відбір тренінгових  вправ, безумовно, залежить від творчості  самого педагога, від мети заняття, від того, які вміння і навички потрібно сформувати у студентів.

Доцільність використання даної технології при вивченні теми « Методи розповсюдження товарів » проявляється в усвідомленні студентами особистісних якостей, притаманних інженеру-педагогу, які необхідні в їхній подальшій роботі, усвідомленні себе в системі педагогічного спілкування з колегами, студентами  і створенні свого позитивного ставлення до цієї системи. Навчальний тренінг буде сприяти динамічним змінам у професійних уміннях студентів, розвитку у них різних форм мислення, творчих здібностей, високо соціально-адаптаційних можливостей особистості.